Рішення № 138643900, 30.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-о/641/104/2026 Справа № 641/2346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.,

за участю секретаря Микитюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який помер с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_2 у с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація. Її син був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак у 2020 році виїхав у с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація до родичів, де і мешкав по день смерті. Оскільки, на сьогоднішній день, заявник позбавлена можливості зареєструвати смерть свого сина та отримати відповідне свідоцтво державного зразка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України, через те, що факт смерті ОСОБА_2 відбувся на території рф, яка наразі є територією країни-агресора, заявник звернулася до суду. Вона зверталась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської мської ради з питання зняття померлого ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , їй було відмовлено, оскільки свідоцтво про смерть не засвідчено апостилем. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для державної реєстрації смерті останнього, отримання свідоцтва про смерть з метою отримання можливості в подальшому реалізувати сімейні, цивільні і соціальні права, пов`язані із смертю сина.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 19.03.2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами Слобідського районного суду міста Харкова від22.04.2026 року та від 09.06.2026 року витребувані докази.

Заявник надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу за їх відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.03.2024 року , яке складене у відділі РАЦС адміністрації Грайворонського міському округу Бєлгородської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, актовий запис № 170249310009900052005.

З метою зняття з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю, заявник зверталась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради. 09.02.2026 року заявник отримала відмову, оскільки подане свідоцтво про смерть підлягає засвідченню апостилем згідно з ЗУ від01.12.2022 р. № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року». З дати зупинення дії Мінської конвенції до документів, виданих на території Російської Федерації та Республіки Білорусь, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовую вимогу легалізації іноземних офіційних документі, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.04.2026 року встановлено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 08.11.2017 по 23.04.2026 (станом на 08:40) в Базі даних не виявлено. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осію, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472.

Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України у відповіді від 17.06.2026 року повідомив, що надати інформацію стосовно перетину державного кордону ОСОБА_2 архів не має можливості, оскільки зазначені документи мають короткочасний термін зберігання і до архіву не здаються.

Вивчивши заяву та матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість доводів заявника в межах заяв, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.1 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У ході розгляду справи встановлено та ніким не оспорюється, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, помер у с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація 26.02.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до пунктів 4, 7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Аналіз змісту заяви про встановлення факту смерті свідчить про те, що заявниця просить суд встановити факт смерті її сина на території іншої держави, а саме: Російської Федерації з метою державної реєстрації смерті останнього, отримання свідоцтва про смерть, отримання можливості в подальшому реалізувати сімейні, цивільні і соціальні права, пов`язані із смертю сина.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник на підтвердження смерті свого сина ОСОБА_2 , який помер с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала копію свідоцтва про смерть, яке видано відділом РАЦС адміністрації Грайворонського міському округу Бєлгородської області, актовий запис № 170249310009900052005.

Таким чином, факт смерті вже зареєстрований іноземним органом реєстрації, а саме органом реєстрації РФ.

Суд вважає, що вказані докази у своїй сукупності достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997, а, також, вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що заявник позбавлена можливості отримати документи, які підтверджують смерть її сина у відділі державної реєстрації актів цивільного стану через те, що факт його смерті відбувся на території РФ, суд зазначає, що заявником обґрунтовано підставу звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті, яка настала, на території іноземної держави.

У цьому контексті суд зауважує, що п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Суд, оцінивши подані заявником докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається заявник, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту смерті чоловіка заявника дає змогу заявнику реалізувати свої права на спадкування.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Отже, керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який помер с. Почаєво, Грайворонського району, Бєлгородської області, Російська Федерація 26.02.2024 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Харків вул. Георгія Тарасенка, 11, код ЄДРПОУ: 41403982.

Суддя В.О.Музиченко