Вирок № 138643406, 31.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7037/24

Номер провадження 1-кп/404/318/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 42024120000000046 від 08.03.2024 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Кіровоград Кіровоградської області, українець, громадянин України, на час вчинення кримінального правопорушення перебуваючий на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Кропивницький» Кропивницької митниці Державної митної служби України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

за участю учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

представника потерпілого; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачуються у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Скоєного ним на думку обвинувачення за обставин викладених в обвинувальному акті, підтримане прокурором під час судового розгляду, з наступних обставин:

ОСОБА_3 будучи службовою особою, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Кропивницький» Кропивницької митниці Державної митної служби, достовірно знаючи та персонально відповідаючи за виконання покладених на нього, відповідно до посадової інструкції обов`язків здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів, забезпечення повноти та якості виконання митних формальностей, виконання заходів щодо справляння митних платежів щодо товарів, що помішуються (поміщені) у відповідний митний режим, та які переміщуються через митний кордон України, з дотриманням діючих порядків і технологічних схем митного контролю й митного оформлення, попередження та виявлення порушень митних правил, реалізації заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками, та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів, реалізації заходів по напрямку контролю правильності класифікації товарів суб`єктами ЗЕД, визначенню митної вартості і країни походження, з метою забезпечення запобігання випадкам ухилення від повноти оподаткування при митному оформленні товарів, 20.11.2023 в період з 11:33 год. по 15:32 год., знаходячись у службовому приміщенні відділу митного оформлення № 1, що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Лавандова (М. Тореза), 27в, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою отримання ДП «Завод Екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна» неправомірної вигоди у вигляді несплати до державного бюджету митних платежів у вигляді антидемпінгового мита в розмірі 41,07% та 20% ПДВ на суму антидемпінгового мита, використав своє службове становище в супереч інтересам служби та в порушення ч. 4 ст. 320 Митного кодексу України, п.п. 4.5.4., 4.5.5. п. 4.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, розділу II Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що перемішуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012, п.п. 2,3,5 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Кропивницький» Кропивницької митниці Державної митної служби України, затвердженої 01.11.2023 начальником Кропивницької митниці, здійснюючи митні формальності з оформлення Товару № 1 за електронною митною декларацією № 231ІА901020009465Ш від 20.11.2023, будучи наділеним відповідними повноваженнями та маючи можливість виконати відповідні дії в межах своїх повноважень не вчинив будь-яких дій спрямованих на правильне визначення класифікації товару № 1 згідно з УКТ ЗЕД шляхом перевірки відповідності опису товару в митній декларації процедурі декларування, відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не передав виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до спеціалізованого підрозділу митного органу з питань класифікації товарів, внаслідок чого не було змінено його класифікацію та здійснив митне оформлення вказаної ЕМД із віднесеним товаром № 1 згідно з УКТ ЗЕД до підкатегорії 730431200 замість 7304410090, що потягло за собою несплату декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді антидемпінгового мита в розмірі 41,07% та 20% ПДВ на суму антидемпінгового мита, та спричинило збитки на загальну суму 574 408, 22 грн., що є тяжкими наслідками охоронюваним законом державним інтересам.

Відтак, вказані дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України як у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення інкримінованого йому не визнав, просить його виправдати, оскільки інкримінованого йому кримінального правопорушення не вчиняв і до вчинення цього злочину непричетний; вважає, що дії органу досудового розслідування носять щодо нього провокаційний характер, спрямований на те, щоб його скомпрометувати.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; норми Конституції України є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

У статті 62 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (п.146 справи «Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998).

Відповідно до частини 2 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 1 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннями статті 25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 9 КПК України, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правилами статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до частини 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Як роз`яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_3 слід ухвалити виправдувальний вирок за обвинуваченням у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам - за ч. 2 ст.364 КК України.

Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

- показаннями, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 який показав, що він працює на посаді головного державного інспектора внутрішнього контролю Кропивницької митниці. В 2024 році він був головою комісії, яка проводила перевірку електронної митної декларації № 23UА901020009465U8. Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 допущено порушення митного законодавства під час виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів. Електронна система згенерувала ризики - контроль правильності класифікації товару, однак ОСОБА_3 невірно визначено коди товару, в результаті чого декларант сплатив до бюджету менше мито. Після проведення перевірки декларантом було сплачено антидемпінгове мито;

- показаннями, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що він працює у відділі класифікації товарів Кропивницької митниці. Під час розмитнення товару за ЕМД № 23UА901020009465U8 відділ класифікації товарів не залучали до експертного дослідження для визначення правильності коду товару, хоча повинні були, оскільки товар не відповідав документам доданим до ЕМД. Він як член комісії по фактичної перевірці прийняв рішення про помилкове зазначення коду товару-7304 31 20 00 на підставі хімічного складу виробу,зазначеного у сертифікаті якості на ці труби. Запропонований ним код товару-7304410090. Але це лише його думка, яка нічим не підтверджена, лабораторні дослідження по цих видах труб не здійснювались,

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що ОСОБА_3 під час митних формальностей із ЕМД № 23UА901020009465U8 допустив службову недбалість та не правильно класифікував код товару. Після сплати підприємством антидемпінгового мита та відповідної заяви було внесено зміни до системи щодо правильного коду товару;

-показаннями свідка ОСОБА_12 , яка повідомила, що вона як юрист Кропивницької митниці брала участь в проведенні перевірки електронної митної декларації №23UА901020009465U8, аналогічні показанням наданих свідком ОСОБА_9

-показаннями свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що вона брала участь в проведенні перевірки електронної митної декларації № 23UА901020009465U8. Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 допущено порушення митного законодавства при здійсненні митного оформлення товарів. Ним не виконаний ризик не правильної класифікації товару. Він повинен був запросити додаткові документи, залучити спеціальний підрозділ митниці для експертного дослідження товару. Після сплати підприємством антидемпінгового мита та відповідної заяви було внесено зміни до системи щодо правильного коду товару;

- показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 аналогічні показам наданих свідком ОСОБА_13

- повідомленням УСБУ в Кіровоградській області про виявлене кримінальне правопорушення № 61/5/1/1897/нт від 07.03.2024; копією митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023; копією СМR № 071 123-2 від 07.1 1.2023 копією сертифікату на продукцію № 23С700000664/02526; копією рахунку-фактури FS 23/11/114 від 09.08.2023; копією рахунку-фактури FS 23/11/114 від 09.08.2023; копією комерційного інвойсу від 22.08.2023; копією контракту № 200723 від 20.07.2023; копією пакувального листа №23/11/114; копією платіжної інструкції в іноземній валюті № 13 від 20.11.2023; копією Міll test сеrtificate від 22.08.2023; копією специфікації №1 від 20.07.2023 до контракту № 200723 від 20.07.2023; копією додаткової угоди № 2 до контракту №200723 від 20.07.2023; копією митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023; копією рахунку-фактури FS 23/11/114 від 09.08.2023; копією рахунку-фактури FS 23/11/114 від 09.08.2023; копією комерційного інвойсу від 22.08.2023; копією СМR № 071123-2 від 07.11.2023; копією сертифікату на продукцію № 23С700000664/02526; копією заяви ОСОБА_14 № 1 від 20.11.2023; копією платіжної інструкції в іноземній валюті № 13 від 20.11.2023; копією контракту № 200723 від 20.07.2023; копією специфікації №1 від 20.07.2023 до контракту № 200723 від 20.07.2023; копією додаткової угоди № 2 до контракту №200723 від 20.07.2023; копією форми декларації митної вартості від 20.11.2023; копією Міll test сеrtificate від 22.08.2023; копією пакувального листа №23/11/114; копією акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за МД 23UА901020009465U8 з додатками; копією переліку митних формальностей за МД23UА901020009465U8; копією №2 до листа Кропивницької митниці від № 7.22-1/27/8.14/1019; копією акту Кропивницької митниці Держмитслужби про результати проведення фактичної перевірки від 05.02.2024; копією наказу Кропивницької митниці Держмитслужби № 6 від 19.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки» з додатком; копією доповідної записки головного державного інспектора внутрішньої безпеки Кропивницької митниці Держмитслужби ОСОБА_16 від 18.01.2024; копією доповідної записки заступника начальника ВМПКМВ та МТР ЗЕД Кропивницької митниці Держмитслужби ОСОБА_17 від 17.01.2024; копією довідки до матеріалів фактичної перевірки заступника начальника ВМПКМВ та МТР ЗЕД Кропивницької митниці Держмитслужби Флорінського; копією доповідної про виконання митних формальностей за МД 23ЕІА901020009465ЕІ8; копією переліку митних формальностей за МД 2311А901020009465118; копією повідомлення до ДП «Завод Енергія» ТОВ «Полвакс Україна» від 28.02.2024; копією подання Кропивницької митниці Держмитслужби за результатами розгляду дисциплінарної справи від 05.03.2024; копією наказу Кропивницької митниці Держмитслужби «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_3 № 4-ДС від 13.03.2024; копією наказу Держмитслужби України № 489 від 29.10.2020 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби»; копією положення про митний пост «Кропивницький» Кропивницької митниці Держмитслужби, затверджене наказом Кропивницької митниці Держмитслужби № 70 від 30.06.2023; копією посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Кропивницький» Кропивницької митниці Держмитслужби ОСОБА_3 від 01.1 1.2023; копією табеля обліку робочого часу ОСОБА_3 ; копією витягу властивостей (протоколу дій) за ВМД 23UА901020009465U8; відповідь ДП «Завод Екоенергія» ТОВ «Полвакс- Україна» № 1306 від 13.06.2024; відповідь ДП «Завод Екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна» від 01.07.2024; висновком експерта Кіровоградського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/112-24/5213-ЕК від 08.05.2024.

Щодо заявленого клопотання адвоката ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про визнання доказів недопустимими в зв`язку з порушенням правил підслідності, судом встановлено наступне:

Постановою прокурора Кіровоградської обласної прокуратури від 08.03.2024 року про визначення підслідності (том 1 аркуш справи 3,4) кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №42024120000000046 за ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, було направлене до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві для організації досудового розслідування. З мотивів віднесення ОСОБА_3 до працівників правоохоронних органів, оскільки, у відповідності до ч.4 ст.216 КПК України розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу здійснюється слідчими ДБР.

Віднесення ОСОБА_3 до категорії працівника правоохоронного органу є помилковим, так як на момент внесення відомостей в ЄРДР прокурором Кіровоградської обласної прокуратури (08.03.2024 року) був працівником Державної митної служби України.

Згідно постанови КМ України від 18.12.2018 року №1200 та Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою КМ України від 06.03.2019 року №227, Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, а не правоохоронним органом.

Єдиним законодавчим документом, в якому зазначалось, що працівники митних органів віднесені до правоохоронних органів, є Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 30.08.2023 року в справі №633/195/17, зазначила правовий висновок, що п. 35. «при тлумаченні поняття «правоохоронний орган» для цілей застосування норм КК України може бути використана норма-дефініція положень абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII, але лише в частині правоохоронної функції, яка реалізується шляхом правозастосування.»

Однак, згідно Законів України від 04.07.2013 року №406 - VII та від 28.01.2021 року №1150 - IX, посадові особи митних органів, а також, посадові особи органів доходів і зборів, до яких відносились і митні органи, виключені зі ст.2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів, як працівники правоохоронного органу.

Крім цього, згідно правового висновку, зазначеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року в справі №633/195/17, віднесення посадової особи до працівника правоохоронного органу можливе при одночасній наявності таких критеріїв - спеціального звання, права складати протоколи про адміністративні правопорушення та права на пенсійне забезпечення за вислугою років.

Згідно ч.І ст.588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, згідно системного аналізу ч.І ст.588 Митного кодексу України, вбачається, що посадові особи митних органів віднесені до державних, а не правоохоронних органів, і мають право на пенсійне забезпечення виключно як державні службовці, а не працівники правоохоронних органів.

ОСОБА_3 на момент внесення відомостей в ЄРДР (08.03.2024 року) перебував на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста „Кропивницький Кропивницької митниці, на яку він був призначений згідно контракту про проходження державної служби та наказу Кропивницької митниці від 30.06.2021 року №45-0 (т. 1 а/п 190-191).

Контрактом про проходження державної служби (наданий в якості доказу стороною захисту) визначено, що права та обов`язки сторін визначаються Митним кодексом України, Законом України „Про державну службу Законом України „Про відпустки та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють відносини щодо проходження державної служби.

В посадовій інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста „Кропивницький Кропивницької митниці, затвердженої начальником митниці 01.11.2023 року, на якій на момент внесення відомостей в ЄРДР (08.03.2024 року) перебував гр. ОСОБА_3 , в частині 1 зазначено, що ця посада віднесена до категорії державної служби „В (т. 1 а/п 206).

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених доказів, вбачається, що гр. ОСОБА_3 був прийнятий на роботу за контрактом відповідно до Закону України «Про державну службу», права на пенсійне забезпечення як особі правоохоронного органу відповідно до вимог Митного кодексу України не мав.

Отже, на момент внесення відомостей в ЄРДР (08.03.2024 року), ОСОБА_3 не мав процесуального статусу працівника правоохоронного органу, посада на якій він перебував не віднесена до посад державних службовців категорії „А, а отже, направлення для організації досудового розслідування кримінального провадження №42024120000000046, прокурором Кіровоградської обласної прокуратури до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, є протиправним, оскільки, в даному випадку, дана категорія кримінальних правопорушень згідно ч.І ст.216 КПК підслідна органам Національної поліції.

Також, згідно правового висновку, зазначеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року в справі №633/195/17, що:

48.висновки Великої Пстати Верховного Суду, викладені у постанові від ЗО серпня 2023 року, не відповідають Рішенню Конституиійного Суду України від 18 квітня 2012 року №10-рп/2012, КК України. КПК України. оскільки у непередбачений законом спосіб розширюють коло державних органів, які можна вважати правоохоронними, та коло осіб, віднесених до працівників правоохоронного органу.

49.Вважаємо, що при вирішенні питання поняття «правоохоронний орган» у кримінальному провадженні необхідно виходити із системного аналізу положень Конституції України. КК України, КПК України. а при визначенні питання про те, чи є особа «працівником правоохоронного органу» - ще й із системного аналізу положень «профільних» законів, які регулюють правовий статус того чи іншого органу державної влади, з яким особа перебуває у трудових (службових) відносинах, та аналізу повноважень працівника, які передбачають реалізацію правоохоронної функції.

50.Системно проаналізувавши вищенаведене, вважаємо, що перелік державних органів, які слід вважати правоохоронними органами, визначений у кримінальному процесуальному законодавстві, а саме у статті 216 КПК України (органи, що уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні). Також правоохоронними органами слід вважати органи, діяльність яких прямо визначена їх «профільними» законами як правоохоронна.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

Згідно з ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної цим Кодексом.

Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК виписано наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК).

Слід зауважити, що КПК не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

Досудове розслідування здійснюється відповідно до правил підслідності, встановлених у ст. 216 КПК.

Законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо. Певний «пріоритет» у аспекті підслідності надано лише НАБУ, оскільки забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування - без винятків, а також НАБУ та ДБР у провадженнях щодо народного депутата - забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності. В усіх інших випадках законом резюмується, що досудове розслідування має здійснюватися із дотриманням правил підслідності. Адже стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат - гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.

При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виокремив таку систему критеріїв ефективності досудового розслідування: 1) метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження); 2) здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність); 3) досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність); 4) вимога розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість); 5) всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування); 6) незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення (незалежність та неупередженість); 7) прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість); 8) врахування під час досудового розслідування індивідуальних особливостей особи правопорушника, зокрема, його віку, гендерної належності, національності (індивідуалізація); 9) диференціація форм досудового розслідування з метою його оптимізації (диференціація форм розслідування).

Для констатації неефективності досудового розслідування необхідна оцінка досудового розслідування для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якій стадії досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку та відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

Надання прав, покладення обов`язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб`єктивізму та забезпечення правової визначеності.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідній постанові прокурора, адже зміна передбаченої законом підслідності, як видається, має розглядатися як екстраординарна процедура порівняно із загальним порядком визначення підслідності, за яким вирішення цього питання є предметом законодавчого регулювання, а не предметом дискреції.

Відповідна постанова Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Отже, об`єднана палата дійшла висновку, що належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК містить такі елементи: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції).

У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і орган досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК).

Для доручення здійснення досудового розслідування іншому органу на будь-якому етапі досудового розслідування необхідно мати підстави, а саме констатацію неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК. В іншому випадку матиме місце порушення належної правової процедури реалізації повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК.

Постанова прокурора про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.

Виходячи з наведеного, у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214 216 КПК.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

З огляду на викладене всі докази, одержані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024120000000046 від 08.03.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України є недопустимими так як зібрані не уповноваженими особами.

Навіть якщо обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

Крім того навіть якщо прокурор вважає що досудове розслідування встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування то митне оформлення товару №1 - труби сталеві прецизійні порожнисті безшовні холодно тягнуті, круглого поперечного перерізу, проводилось за митною декларацією №UA901020/2023/009465 від 20.11.2023 року.

Митне оформлення товарів здійснювалось в рамках зовнішньоекономічного контракту від 20.07.2023 № 200723 та доповнення до нього від 03.11.2023 №2 та специфікації від 20.07.2023 №1, від 26.04.2022 №12 між ДП «ЗАВОД ЕКОЕНЕРГІЯ» ТОВ «ПОЛВАКС-Україна» та JВ ТRАDЕ Воgusz Jagobzinski.

Крім того документи, які були зазначені у митній декларації:

Сертифікат якості б/н від 22.08.2023; Пакувальний лист б/н від 07.11.2023; Інвойс № FS 23/11/114 DSL 07.11.2023; Інвойс № РІ-W1-202305311558 від 22.08.2023;СМR №071123-2 від 07.11.2023; Сертифікат походження №23С700000664/02526 від 08.09.2023;Довідка з банку №13 від 09.08.2023; Контракт №200723 від 20.07.2023; Специфікація №1 від 20.07.2023; Доповнення №2 від 03.11.2023 до контракту; Брокерський договір №15/06 від 15.06.2021. Додатково надано митну декларацію №223120230003059372 Китайської народної республіки

При здійсненні митного оформлення автоматичною системою управління ризиками - АСУР згенеровані форми митного контролю:

101-1.Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів;

103-1.Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу' митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби. 105-1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів;

107-3. Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД(у в зв`язку з першим митним оформленням імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік, а не з можливим декларуванням товару за іншим кодом)

- Форма митного котролю -118-3(3дійснення контролю класифікації товарів згідно з УКТЗЄД із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для прийняття рішення про визначення коду товару) не була згенерована автоматичною системою управління ризиками.

-Мета митного оформлення-засвідчення заявлених декларантом відомостей та процедур митного контролю у мінімально можливих обсягах.

Будь які розбіжності і трактовки повинні бути застосовані на користь суб`єктів

ЗЕД (ст.З МКУ)

Наявна база класифікаційних рішень по заявленому декларантом коду товару також не містить випадків зміни його класифікаційного коду. При перевірці митної декларації на наявність помилок та ризиків у програмі «Інспектор» було зазначено тільки про необхідність посилення контролю за рівнем митної вартості товару,.

Наявна в ЕАІС інформація, щодо митного оформлення ідентичних та подібних товарів в інших митницях свідчить про наявність фактів митного оформлення прецизійних труб в товарної підпозиції 7304 31 20 00.

Член комісії по фактичної перевірці ОСОБА_18 (інші члени комісії не мають ні якого відношення до класифікації товарів і не здійснюють митне оформлення) прийняв рішення про помилкове зазначення коду товару-7304 31 20 00 на підставі хімічного складу виробу,зазначеного у сертифікаті якості на ці труби. Запропонований ОСОБА_19 , код товару-7304410090. Але це лише його думка, яка нічим не підтверджена, лабораторні дослідження по цих видах труб не здійснювались, рішення по визначенню коду товару спеціалізованим підрозділом митниці не приймалось, орієнтування інших державних органів по цьому товару не було, комісією не проведено всебічної перевірки обставин митного оформлення, а саме: не проведено опитування представників підприємства та декларанта, не здійснено запити до країни відправлення для перевірки чи витребування декларації відправника та інших документів, не проведено інших заходів, які б допомогти всебічно перевірити заявлені відомості про товар, можливо комісія була у змозі перевірити зазначені характеристики товару за допомогою експертних організацій. До речі класифікаційні рішення про зміну коду товару №1 по системі взагалі не приймались. Але з таким же хімічним складом, труби із нержавіючої сталі, які використовуються для бурильних робіт, труби для компресорів,обсадні труби та багато інших декларуються у іншому коді,ніж запропонований комісією. Тому що класифікація визначається не тільки за матеріалом, але і за призначенням, сферою використання і іншими параметрами.

Логіка у правильності вибору саме цього коду(7304 31 20 00 ) полягає в тому, що всі труби товарної позиції 7304 вироблені із заліза, але прецизійні труби не зазначені у коді, на якому наполягає комісія. Така характеристика як прецизійність труб визначає більш точну характеристику товару.

З урахуванням вище зазначеного, при вирішенні питання класифікації товару слід віддавати перевагу пріоритету функціонального призначення (прецизійні) над матеріалом (можливо нержавіюча сталь), яка є різновидом труб з чорних металів. Саме цей фактор враховувався підприємством при укладанні зовнішньо економічного контракту на поставку прецизійних труб для виготовлення певних видів продукції.

Викладені обставини фактично підтверджують, що в митній декларації країни походження (КНР) застосовано саме такі підходи до класифікації таких категорій труб, що не можливо не врахувати при класифікації таких товарів.

Правильність класифікації підтверджуються офіційними міжнародними документами - оригіналу сертифікату про походження №23С700000664/02526 від 08.09.2023 та митною декларацію №223120230003059372 Китайської народної республіки.

17 травня 2002 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про гармонізовану систему опису і кодування товарів.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції з урахуванням виключень,перерахованих в ст..4: Кожна сторона Конвенції зобов`язується,за виключенням випадків застосування положення пункту ( а) цього параграфа,що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходитись у відповідності з Гармонізованою системою з моменту вступу цієї Конвенції в силу по відношенні до цієї сторони. Тим самим вона зобов`язується до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури;використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також шиферні коди, які відносяться до них без будь яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій гармонізованої системи, дотримуватись порядку кодування, що застосовуються в гармонізованій системі.

При здійсненні митного оформлення, зазначену митну декларацію тричі перевіряли посадові особи ВМП КМВ та МТР ЗЕД (В Наказі міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012, положенні про відділ - п.2.232, 2.233, чітко зазначено, що саме цей відділ відповідальний за аналіз та контроль правильності визначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД.). В посадової інструкції ОСОБА_20 ці обов`язки не зазначені чітко та однозначно. При здійсненні митного оформлення був присутній начальник підрозділу ОСОБА_21 . Також додатково моніторів проведення митного оформлення представник відділу по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил. Зауважень та застережень від представників цих підрозділів не поступало, що підтверджує правильність класифікації.

Щодо протиправності дій Кропивницької митниці по визначенню коду товару Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), після здійснення ОСОБА_3 митного оформлення митної декларації від 20.11.2023 року №23UА901020009465U8.

ОСОБА_3 було здійснено митне оформлення митної декларації від 20.11.2023 року №23UA901020009465U8, за кодом УКТЗЕД 7304312000, який згідно УКТ ЗЕД, зазначеної у додатку до Закону України від 19.10.2022 року № 2697-ІХ "Про Митний тариф України", визначено як прецизійні труби холодно тягнуті або холоднокатані.

Тобто отриманий для власних виробничих потреб товар підприємством ДП „Завод Екоенергія ТОВ „Полвакс - Україна, яке було декларантом по цій митній декларації, був прямо поіменований в коді УКТЗЕД 7304312000.

В сертифікаті про походження товару з Китайської народної республіки (том 1 а/п 76), зазначений код Гармонізованої системи опису та кодування товарів (міжнародна номенклатура товарів, розроблена Всесвітньою митною організацією та на основі якої, у відповідності до ст.1 Закону України від 19.10.2022 року № 2697-ІХ "Про Митний тариф України", складено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)) - 7304312000, який повністю збігається з кодом УКТЗЕД 7304312000, як холодно тягнуті або холоднокатані прецизійні труби.

Доповідною запискою відділу митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Кропивницької митниці (підрозділу, на який покладено обов`язок контролю класифікації товарів за УКТЗЕД по товарам, які оформлюються в Кропивницькій митниці) від 17.01.2024 року №7.22-15/150, в якій посадова особа цього підрозділу, через два місяці після оформлення митної декларації від 20.11.2023 року 23UА901020009465U8, виключно на підставі власної думки, зробила висновок, що даний товар повинен бути класифікований за кодом УКТЗЕД 7304410090.

Однак, такі дії посадових осіб Кропивницької митниці не відповідають вимогам Митного кодексу України і є протиправними оскільки, код товару згідно УКТЗЕД може бути змінений та визначений виключно прийняттям митним органом рішення про зміну коду товару згідно УКТЗЕД, що регламентовано частиною 7 ст.69 Митного кодексу України, якою визначено, що тільки рішення митних органів щодо класифікації товарів є обов`язковими для митних цілей.

Крім цього, на виконання вимог ст.69 Митного кодексу України, був розроблений „Порядок роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №650 (в редакції Наказу Міністерства фінансів № 455 від 23.12.2022), який зареєстрований відповідним чином в Міністерстві юстиції України, а отже, даний Порядок є нормативно - правовим актом.

Пунктом 22 даного „Порядку... визначено, що тільки рішення митного органу щодо класифікації товарів за кодом УКТЗЕД є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності.

Також, ч.4 ст.69 Митного кодексу України визначено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Таким чином, якщо посадова особа Кропивницької митниці, яка підготувала доповідну записку відділу митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Кропивницької митниці від

17.01.2024року №7.22-15/150, вважала, що при митному оформленні товару за митною декларацією від 20.11.2023 року № 23ИА901020009465118 відбулось порушення правил класифікації даного товару, у відповідності до вимог ч.4 ст.69 МК України Кропивницька митниця мала право самостійно класифікувати даний товар шляхом прийняття рішення. Однак, цього зроблено не було.

Також, Кропивницькою митницею у відповідності до вимог п.З ч.З ст.345 Митного кодексу України не здійснювалась і документальна виїзна (невиїзна) перевірка дотримання ДП „Завод Екоенергія ТОВ „Полвакс - Україна, код ЄДРПОУ - 32992036, вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності здійснення класифікації товару за УКТЗЕД по митній декларації від 20.11.2023 року 23ПА901020009465Ш.

Таким чином, згідно системного аналізу вищезазначених норм закону та підзаконного нормативно-правового акту, тільки рішення митних органів щодо класифікації товарів можуть змінити код товару згідно УКТЗЕД і тільки такі рішення мають юридичну силу, а отже, дії посадових осіб Кропивницької митниці по зміні коду товару згідно УКТЗЕД шляхом викладення власних думок у доповідній записці від 17.01.2024 року №7.22- 15/150, є протиправними та не можуть мати правових наслідків.

Відповідно до п. 4.7. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, під час здійснення оформлення митної декларації, посадовими особами спеціалізованих підрозділів здійснюється моніторинг такого митного оформлення і в разі наявності підстав, вноситься відповідна відмітка до АСМО (спеціальна програма з митного оформлення) про прийняття до виконання відповідної митної формальності.

Посадові особи відділу митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Кропивницької митниці, під час здійснення оформлення в режимі реального часу митної декларації № 23UA901020009465U8 від 20.11.2023 року здійснювали моніторинг в спеціальній програмі з митного оформлення АСМО „Інспектор на предмет правильної класифікації товарів згідно УКТЗЕД, про що свідчить „Протокол дій над документом митної декларації № 23UA901020009465U8 від 20.11.2023 року (том 1 а/c 211-215).

Так, під час здійснення оформлення в режимі реального часу митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року, її тричі(!), а саме - в 11.34.42, 11.39.46 та 11.40.46 відкривала ОСОБА_13 , яка, згідно матеріалів кримінального провадження, є начальником саме того підрозділу, на який покладений обов`язок контролю за правильністю класифікації товарів згідно УКТЗЕД.

Отже, якщо у ОСОБА_13 , як керівника спеціалізованого підрозділу по контролю за правильністю класифікації товарів за УКТЗЕД, під час митного оформлення митної декларації № 23UA901020009465U8 від 20.11.2023 року не виникло ніяких сумнівів у правильності зазначеного коду товару за УКТЗЕД, то цілком логічне запитання - чому сумніви у правильності зазначеного в митній декларацій № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року коду товару за УКТЗЕД повинні були виникнути у ОСОБА_3 , як оформлюючого цю митну декларацію інспектора, в чому його фактично і звинувачено.

Крім начальника спеціалізованого підрозділу по контролю за правильністю класифікації товарів за УКТЗЕД ОСОБА_13 , під час митного оформлення митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року її відкривали та переглядали:

-ОСОБА_11 , згідно матеріалів кримінального провадження- безпосередній керівник ОСОБА_3 , начальник відділу митного оформлення №1 митного поста „Кропивницький Кропивницької митниці;

-ОСОБА_22 головний державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста „Кропивницький Кропивницької митниці;

ОСОБА_23 заступник начальника Управління боротьби з контрабандою то порушеннями митних правил Кропивницької митниці.

У всіх вищезазначених осіб також не виникло сумнівів у правильності зазначеного в митній декларацій коду товару за УКТЗЕД.

Таким чином, при митному оформленні митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року в діях ОСОБА_3 відсутні будь-які умисні, неумисні дії, направлені на оформлення митної декларації не за тим кодом УКТЗЕД, що виключає в його діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за якою його обвинувачено.

Про відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, було зазначено і слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві у постанові від 29.03.2024 року (том 1 арк 46-49).

Згідно обвинувального акта, дії ОСОБА_3 при оформленні митної декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року нанесли нібито збитків Державному бюджету України у вигляді несплаченого антидемпінгового мита та податку на додану вартість у загальній сумі 574408,22 грн.

Однак, органу досудового розслідування ще до пред`явлення ОСОБА_3 підозри (18.07.2024 року), було достеменно відомо, що 09.07.2024 року підприємство ДП „Завод Екоенергія ТОВ „Полвакс - Україна, яке було декларантом по цій митній декларації, в добровільному порядку сплатило до Державного бюджету України антидемпінгове мито та податок на додану вартість у загальній сумі 574408,22 грн (том 2 арк 249-255).Кропивницькою митницею, згідно заяви від 10.07.2024 року про внесення змін підприємства ДП „Завод Екоенергія ТОВ „Полвакс - Україна, 11.07.2024 року внесено зміни до митної декларації від 20.11.2023 року в частині як коду товару згідно УКТЗЕД, так і нарахованих митних платежів, в тому числі - антидемпінгове мито та податок на додану вартість у загальній сумі 574408,22 грн.

Отже, ще на момент пред`явлення органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозри (18.07.2024 року), шкідливих наслідків по митній декларації № 23UА901020009465U8 від 20.11.2023 року у вигляді несплати підприємством ДП „Завод Екоенергія ТОВ „Полвакс - Україна антидемпінгового мита та податку на додану вартість у загальній сумі 574408,22 грн, не було.

Аналіз доказів, здобутих стороною обвинувачення та наданих суду, не лише не підтверджує факт вчинення зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, проте і не доводить участі ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, крім того вказують на те, що ОСОБА_3 в своїй професійній діяльності керувався виключно Законом.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з якого випливає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Як зазначено в постанові Касаційного кримінального суду від 21.01.2020 року в справі № 754/17019/17, для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, у відповідності до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у його вчиненні, Це означає, що версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії сторони обвинувачення.

За означених обставин суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом перед судом переконливості своїх доводів, відтак, засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються.

Ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, внормоване частиною першою ст. 373 КПК України.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення і усі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Судом під час з`ясування обставин справи в повному обсязі досліджені всі докази, надані сторонами провадження, та належних, достовірних, допустимих доказів, які можна використати при визнанні обвинувачення доведеним, суду не надано, між тим можливість дослідження доказів вичерпана, що має обов`язковим наслідком ухвалення виправдувального вироку суду.

Враховуючи викладене, суд знаходить за необхідне виправдати ОСОБА_3 по пред`явленому йому обвинуваченню через недоведеність його винуватості.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Суду як джерело права.

Пункт 2 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Ст.62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Клопотання про дослідження чи витребування додаткових доказів сторони, в тому числі прокурор, не заявляли.

Таким чином, навіть в умовах воєнного стану відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі можливі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин не доводить винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати понесені на залучення експертів в сумі 15 145,60 грн. віднести на рахунок держави.

Скасувати запобіжні заходи та повернути заставу, застосовані до обвинуваченого в кримінальному провадженні №42024120000000046 ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.07.2024 року (справа №404/6647/24 провадження № 1-кс/404/2492/24).

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Кошти застави з підстав ч. 11 ст. 182 КПК України підлягають поверненню заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 17, 22, 26, 84, 92, 94, 100, 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 346 КК України, та виправдати його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Скасувати запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №42024120000000046 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.07.2024 року (справа №404/6647/24 провадження № 1-кс/404/2492/24).

Після набрання вироком законної сили повернути заставу сумі 60 560,00 грн., що була внесена 01.08.2024 року, ОСОБА_3 за ухвалою від 25.07.2024 року (UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_3 по клопотанню 404/6647/24; 1-кс/404/2492/24, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу), повернути - ОСОБА_3 .

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Фортечний районний суд м. Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1