Рішення № 138642862, 23.07.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/931/26

Провадження № 2/0182/3211/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.07.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представників третіх осіб ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідачки про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав.

В обгрунтування заявлених вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, представник позивача посилається на те, що на території Покровської сільської ради Нікопольського району за адресою: с.Олексіївка, вул.Б.Хмельницького, буд.39 мешкає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана родина в поле зору Служби у справах дітей потрапила в лютому 2026 року і фахівцями Служби у справах дітей Покровської сільської ради, спільно з фахівцями Покровського сільського центру надання соціальних послуг та дільничним офіцером громади, одразу було здійснено виїзд в родину. 05.02.2026 року, під час комісійного обстеження за місцем проживання дитини, було виявлено безпосередню загрозу її життю та здоров`ю. Встановлено, що мати з дитиною проживають в літній кухні, яка складається з двох кімнат: 1 житлова кімната та кухня-коридор, опалення газове, електропостачання в наявності. В будинку холодно, безлад, неприємний запах. Дівчинка спить разом з матір`ю на одному ліжку. На момент візиту дитина була одягнена в три кофти, одяг брудний з неприємним запахом. Інший одяг дитини валяється в дитячому ліжку, шафа для одягу пуста, зі сміттям. Свіжоприготовленої їжі немає, в холодильнику не зрозуміло що та якої давності, залишки незрозумілих продуктів на столі, купа брудного посуду. На запитання Служби у мами, що їла сьогодні дитина, конкретної відповіді мати не надала. На прохання фахівців надати документи на дитину, відповідачка реагувала агресивно, метушилася, шарпала дитину, проте, згодом надала таки оригінал свідоцтва дитини на ім`я ОСОБА_7 та кольорову копію свого паспорта на ім`я ОСОБА_8 . Також, під час візиту вдалося встановити, що дитина має інвалідність, проте, мати, вкотре, відмовлялась надати підтверджуючі документи. Постійно наголошувала на тому, що в неї все добре і вона проживає разом зі своїм чоловіком та свекрухою. Відповідачка виявляла ознаки гострого психічного розладу, дезорієнтованість.Того ж дня комісійно було складено акт обстеження умов проживання № 31-26 від 05.02.2026 року та акт проведення оцінки рівня безпеки дитини № 10-26 від 05.02.2026 року, де вказано небезпеку для дитини. Відповідачку було ознайомлено з актами, проте, остання в категоричній формі відмовилась будь-що підписувати. Матір була попереджена про те, що у неї вилучать дитину у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини. Однак, вона просила цього не робити і дати їй змогу все виправити. Наступного дня, коли фахівці у складі Служби у справах дітей, Покровського сільського центру надання соціальних послуг та дільничного офіцера громади, приїхали до родини перевірити стан дитини та усунення недоліків, матері та дитини за вказаною адресою вже не було. На дзвінки вона не відповідала. Відповідачка свідомо не виправила недоліки, на які їй було вказано комісією, а вирішила переховуватись від проблеми, яка виникла в її родині. За Наказом ССД № 27-26 від 06.02.2026 року, дитину ОСОБА_6 взято на облік СЖО. 10 лютого 2026 року їм таки вдалося застати відповідачку разом з дитиною за адресою місця проживання та вдруге провести обстеження житлових умов (Акт від 10.02.2026 року № 33-26), під час якого встановлено, що мати свідомо не навела лад в приміщенні, в кімнатах все так же прохолодно, безлад, неприємний запах. Дитина була голодна, їла лише «Мівіну». Свіжоприготованої їжі не було. Холодильник вимкнений, у матері наявні напади агресії. Згідно з Актом оцінки рівня безпеки від 10.02.2026 року, рівень загрози для дитини визначено, як «небезпечно», що стало підставою для невідкладного відібрання дитини. Того ж дня дитину було доставлено до КП «Нікопольська дитяча міська лікарня НМР». 11 лютого 2026 року виконавчим комітетом Покровської сільської ради видано рішення № 41 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6 у громадянки ОСОБА_9 ». Рішення № 41 від 11.02.2026 року приймалося щодо ОСОБА_9 , оскільки на момент вчинення невідкладних дій Відповідачка свідомо приховала дійсні анкетні дані, надавши застарілу копію документа. Враховуючи встановлений факт зміни імені на ОСОБА_2 , позивачем підготовлено зміни до відповідного рішення органу опіки та піклування для приведення його у відповідність до актуальних персональних даних відповідачки. Проте, мати, ігноруючи Рішення виконавчого комітету № 41 від 11.02.2026 року, забрала дитину з лікарні, чим піддала її життя повторній небезпеці.14.02.2026 року дитину було передано її законному представнику батькові ОСОБА_3 та наразі дитина перебуває в належних умовах під наглядом батька та бабусі.Крім того, відповідачка системно та свідомо маніпулює персональними даними, вводячи в оману органи поліції та ССД, використовуючи застарілі документи на своє прізвище ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та прізвище дитини ОСОБА_12 , що розцінюється позивачем як спосіб уникнення відповідальності, введення в оману державних органів та перешкоджання захисту прав малолітньої дитини з інвалідністю. За наявною інформацією, відповідачка, вкотре, офіційно змінила у 2025 році свої анкетні дані на ОСОБА_2 . Тому, на підставі викладеного, змушені звернутись до суду та просять ухвалити рішення, яким відібрати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав. А також, просять суд передати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або органу опіки та піклування Покровської сільської ради.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 викладені в позовній заяві обставини підтримала та на задоволенні позову наполягала. Окрім цього, доповнила, що неповнолітня дитина на даний час перебуває та проживає в бабусі - матері батька дитини. Однак, вони уточнюють свої вимоги і просять після вилучення передати дитину Органу опіки та піклування для подальшого влаштування дівчинки в родину її родичів, оскільки батько на теперішній час служить в ЗСУ.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона дуже сильно любить свою дитину, піклувалася про неї, возила до лікарні та монастирів, саме вона зробила все, щоб дитині було встановлено інвалідність. Окрім цього, вважає, що у неї з ОСОБА_3 є родина і вона є хорошою матір`ю для своєї доньки.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він виховує та забезпечує дитину усім необхідним. За час спільного проживання з відповідачкою він намагався облаштувати побути та навести порядок, а відповідачка постійно вчиняла безлад. У їх дитини синдром гіперактивності, вона постійно бігає, створюючи хаос, тому потребує уваги. Він наводив порядок після дій доньки протягом години, а відповідачка не бажала наводити і підтримувати порядок в оселі. На даний час дитина проживає з його матір`ю, яка водить її до реабілітаційного центру, оскільки він перебуває в складі Збройних Сил України. На теперішній час донька стала більш спокійною і вони вже записали її в перший клас школи. Після того, як дитину було вилучено у відповідачки, він продовжує надавати кошти колишній дружині на проживання, оскільки вона не працює. Вони офіційно не розлучені, але він вже думає над цим питанням.

Представник третьої особи Кравчук С.О. в судовому засіданні пояснила, що малолітня ОСОБА_6 є дитиною з особливими потребами, тому вона вважає, що відібрання дитини у матері буде відповідати її інтересам, оскільки ОСОБА_3 в змозі забезпечити належний догляд та розвиток дитині, натомість, відповідачка належним чином за дитиною не дивиться.

Представник третьої особи Пізня А.Ю. в судовому засіданні з позовними вимогами погодилась і зазначила, що відібрання дитини буде відповідати її інтересам.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_6 , про що свідчить актовий запис № 402 від 08 червня 2019 року, складений Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.9). У відповідності до вищевказаного актового запису, батьками дитини зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 - відповідачка по справі, яка змінила анкетні дані на ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалі справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які полягають в тому, що відповідачка як мати дитини належним чином про дитину не піклується та умов для її проживання не створює, про що свідчать акти, складені стороною позивача, які містяться в матеріалах справи (а.с.12-22). Наказом № 27-26 від 06 лютого 2026 року Службою у справах дітей Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області було взято неповнолітню дитину ОСОБА_6 на облік як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах (а.с.23), та 11 лютого 2026 року виконавчим комітетом Покровської сільської ради видано рішення № 41 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6 у громадянки ОСОБА_9 » (а.с.30-31).

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор (частина друга статті 170 СК України).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Розпорядження про встановлення опіки слід розглядати як тимчасовий захід, який підлягає припиненню, щойно це дозволятимуть обставини. Будь-які заходи щодо тимчасового влаштування дитини повинні узгоджуватися з кінцевою метою - возз`єднання дитини з батьками, якщо це відповідає її найкращим інтересам. Позитивний обов`язок держави щодо сприяння возз`єднанню сім`ї з плином часу посилюється та має реалізовуватися з урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 січня 2018 року у справі «Achim v. Romania» («Ахім проти Румунії»), заява № 45959/11, § 113).

Тобто, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

Негайне відібрання дитини органом опіки та піклування застосовується як винятковий тимчасовий захід на час усунення причин, що створюють реальну та безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини. Обов`язок доведення наявності такої загрози покладається на орган опіки та піклування.

Так, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується умисне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, а також реальність загрози життю, здоров`ю та моральному вихованню малолітньої дитини, а дослідженні та зібрані у справі докази в їх сукупності, дають суду підстави вважати, що умови проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 разом із матір`ю ОСОБА_9 є небезпечними для її життя та здоров`я, а тому суд вважає, що позов про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, підлягає задоволення.

Окрім цього, згідно статті 170 СК України, у разі відібрання дитини, вона передається другому з батьків, бабі, дідові або іншим родичам - за їх бажанням, а за відсутності такої можливості - органу опіки та піклування.

При цьому, відповідачка, від якої відібрана дитина, не втрачає щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Мати не позбавлена права звернутись до суду з вимогою про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному її вихованню.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 328/2433/18 (провадження № 61-16140св19) та від 25 березня 2020 року у справі № 158/962/19-ц (провадження № 61-20750св19).

Тому, на підставі викладеного та з урахуванням вищевказаної задоволеної вимоги, суд приходить до висновку, що вимога про передачу малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області також підлягає задоволенню, оскільки це відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав задовольнити.

Відібрати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Передатималолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал