Ухвала суду № 138642820, 09.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.07.2026 Єдиний унікальний номер 205/1749/26

Єдиний унікальний номер 205/1749/26

Провадження № 2з/205/1105/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Приходченко О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року з Дніпровського апеляційного суду до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача АТ «Ощадбанк» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» із заявою про забезпечення позову, в якій зазначив, що через тривалий розгляд справи слід забезпечити позов шляхом заборони банку списувати комісію, оскільки списані з рахунків позивача кошти не будуть повернуті, що унеможливить ефективний захист порушеного права. Просив суд заборонити АТ «Ощадбанк» списувати комісію за банківське обслуговування з його рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» для зарахування пільги у грошовій безготівковій формі як учаснику бойових дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суддя, вивчивши матеріали цивільної справи, заяви про забезпечення позову та докази, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заявником у своїй заяві не наведено доводів, у чому полягає необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві списувати кошти з карткового рахунку ОСОБА_1 , а також, у чому саме полягає неможливість виконання рішення суду у разі незабезпечення позову, оскільки однією із позовних вимог позивачем заявлено вимогу про зобов`язання банка повернути списані кошти як комісію за обслуговування карткового рахунку.

Разом з тим, враховуючи докази, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, суддя вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягають, оскільки вимоги заяви про забезпечення позову фактично може бути вирішено за результатами розгляду спору по суті.

За таких обставин, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтування вимог заявника щодо забезпечення позову, суддя приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 149, п. 2 ч. 1, ч.ч. 2, 10 ст. 150, ч. 1 ст. 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: