Рішення № 138642665, 31.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9244/25

Провадження № 2/202/1087/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.

представника позивача адвоката Босенко Ю.Г., ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Нізік О.В., Котової І.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2025 року представник ОСОБА_4 адвокат Босенко Ю.Г. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 01 липня 2021 року в розмірі , еквівалентному 69415,00 Євро.

У своїй позовній заяві позивач посилався на те, що 01 липня 2021 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 був укладений договір позики. За договором позики Відповідач отримала готівкою грошові кошти в сумі 69 415 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) євро 00 євроцентів. Строк повернення встановлений в договорі - до 22 грудня 2021 року, що підтверджується підписами сторін у вказаному договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів, у строки, вказані у розписці не виконала, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

Враховуючи наведене позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу у розмірі, еквівалентному 69 415,00 Євро згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України на день виконання судового рішення. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму 3% річних у розмірі 7 770,68 Євро згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України на день виконання судового рішення.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року було закрито підготовче провадження по справі.

Посилаючись на наявність справи про визнання договору позики недійсним, представник відповідача в судовому засіданні заявляв клопотання про зупинення провадження у даній справі, у задоволенні якого судом відмовлено 22.07.2026 р.

Представник позивача адвокат Босенко Ю.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що між сторонами був укладений договір позики та розписка про отримання коштів. На теперішній час кошти Відповідачем не повернуті.

Представник відповідача адвокат Котова І.М. в судовому засіданні в режимі відео конференції заперечувала проти позовних вимог, зазначила, що Відповідач не отримувала кошти за договором позики, а розписка нею написана під тиском. На теперішній час Відповідач звернулась з позовом до суду про визнання договору позики недійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 01 липня 2021 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 був укладений договір позики. За договором позики Відповідач отримала готівкою грошові кошти в сумі 69 415 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) євро 00 євроцентів. Строк повернення встановлений в договорі - до 22 грудня 2021 року, що підтверджується підписами сторін у вказаному договорі.

Факт укладання договору, передачі грошових коштів та отримання їх Відповідачем підтверджується розпискою від 01.07.2021р., власноручно написаною Відповідачем.

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені від 14.12.2021 р. Серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже за діючими положеннями законодавства умови про предмет договору в будь-якому випадку є істотною умовою, без якої неможливо встановити суть зобов`язання.

Частиною 2 статті 640 ЦК України врегульовано момент укладення договору, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В правовій доктрині залежно від моменту виникнення прав і обов`язків у сторін договору розрізняють два види договорів: консенсуальні і реальні.

Консенсуальні договори це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом.

Реальними визнаються договори, в яких для виникнення прав і обов`язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей).

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наведені норми статті 1046 ЦК України розкривають поняття такого окремого виду цивільного зобов`язання як позика, встановлюючи його зміст та момент укладення договору.

З аналізу даної норми вбачається, що предметом договору позики можуть бути, зокрема, грошові кошти, які передаються однією стороною (позикодавцем) у власність другій стороні (позичальникові) з обов`язковим поверненням суми позики. При цьому для укладення договору позики обов`язковим є передання грошей позичальникові, тобто даний вид договору є реальним.

Після передання грошей договір вважається укладеним та у сторін виникають взаємні права та обов`язки, зокрема у позичальника виникає обов`язок повернути всю суму коштів.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова розписка позичальника сама по собі є письмовою угодою та документальним підтвердженням передачі грошей, у відповідності до умов укладеного Договору позики.

З досліджених змістів Договору позики та розписки, виданої та підписаної ОСОБА_3 вбачається, що в момент її видачі вона отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 69415 євро, які зобов`язується повернути 22.12.2021 року. Викладена конструкція тексту розписки свідчить про її реальність, тобто вже на момент її написання відповідачем були отримані грошові кошти, а отже договір вважається укладеним, та у позичальника виникли обов`язки з повернення тієї ж суми коштів.

Факт отримання Відповідачем грошових коштів підтверджено також свідком ОСОБА_9 .. Істотною умовою договору позики відповідно до вимог законодавства є його предмет, а саме грошові кошти, факт передачі яких чітко викладений у розписці. Отже основна обов`язкова умова для укладення договору позики між сторонами була визначена.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом під час розгляду справи № 707/2606/16-ц в постанові від 31.10.2018 року.

З урахуванням вказаних положень, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики на суму 69415 євро, який за своїми правовими ознаками є реальною, односторонньою, оплатною угодою, на підтвердження якої відповідачем була надана власноруч написана розписка, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальникові.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що відповідач взяла у борг зазначену в Договорі позики та розписці від 01.07.2021року суму у позивача, а не повернувши її у встановлений строк, порушила свої зобов`язання.

Посилання Відповідача про те, що вона не отримувала грошових коштів спростовуються її підписами на договорі позики та розписки, а також підписом свідка ОСОБА_9 , як особи, присутньої під час її складення. Клопотань про виклик та допит зазначеної особи як свідка учасниками справи не заявлялося.

Посилання представника Відповідача про написання розписки під тиском жодним чином не доведені, оскільки Відповідачем не здійснено жодних заходів з 2021 року щодо захисту своїх прав. Так, відповідач не зверталась ані до правоохоронних органів з заявами про можливий злочин, ані до суду. Відповідач звернулась до суду лише після пред`явлення до неї вимоги з боку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Доказів повернення боргу за договором позики чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані в борг Договором позики від 01.07.2021 року в розмірі 69415 євро.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку Позивача, кількість днів прострочення повернення позики становить 1 363 дні. Сума 3% річних становить 7770,68 євро або 376 023,21 гривень (за офіційним курсом євро до гривні станом на 15 вересня 2025 року).

Відповідачем вказаний розрахунок не оспорювався.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням наведеного сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 23.12.2021 по 23.02.2022, що становить 62 дні, складає 353,73 євро.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12112, 00 гривень.

Керуючись ст. ст.4,12,13,81,137,141, 263,265, 259, 268, 280-282 351,352,355 ЦПК України, ст.ст. 545,625,1046,1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 01.07.2021 року в розмірі 69415 євро, а також 3 % річних у сумі 353,73 євро, що разом складає 69768,73 євро.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12112 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський