Рішення № 138642459, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/5578/25

Провадження № 2/201/1780/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду м. Дніпра за підсудністю з Новокодацького районного суду м. Дніпра 14 травня 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 101087701.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101087701 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 29725,82 грн., з яких: 6635 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22210,82 грн. - сума заборгованості за відсотками; 880 грн. - сума заборгованості за комісією.

3 моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №101087701 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 29725,82 грн., з яких: 6635 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22210,82 грн. - сума заборгованості за відсотками; 880 грн. - сума заборгованості за комісією.

Крім того, 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 74556584.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог.

Відповідно до реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №74556584 від 21 грудня 2021 року в розмірі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18909,90 грн. - сума заборгованості за відсотками.

3 моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №74556584 від 21 грудня 2021 року в розмірі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18909,90 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 66 638,72 грн. та судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 травня 2025 року позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (а.с.61).

Ухвалою судді від 19 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 62).

Соборним районним судом міста Дніпра розглянуто по суті дану цивільну справі і 19 серпня 2025 року ухвалене заочне рішення про задоволення позову. (а.с.75-80)

Ухвалою суду від 16.12.2025 року скасовано заочне рішення від 19.08.2025 року у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання. (а.с.123-124)

Сторона відповідача в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причин не явки суду не повідомила, представник відповідача адвокат Перепелиця В.М. надала суду відзив, у якому зазначала, позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги за двома кредитними договорами, за якими ним отримано право вимоги. Також, позивачем не підтверджено факт видачі кредиту та відповідно розмір заборгованості за тілом кредиту. Крім того, позивачем не доведені вимоги щодо заборгованості за відсотками. Позивач, у позовній заяві, зазначаючи про заборгованість за відсотками, яка перевищує тіло кредитів, у розмірі 22 210,82 грн. за кредитним договором №101087701 та у розмірі 18 909,90 грн. за договором позики №74556584 не посилається на документи на підставі яких вона розрахована. Додані до позовної заяви відомості та розрахунки первинних кредиторів - є внутрішніми документами фінансових установ та не є первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки по картковому рахунку відповідача відсутні та не надавалася позивачем до позовної заяви, а отже наявність заборгованості та її розмір з боку позивача не підтверджені належними та достатніми доказами у розумінні цивільно правового законодавства. Проценти за користування кредитом нараховані позивачем поза межами строку позики (строку кредитування). Відповідно до п. 1.3. Договору про споживчий кредит № 101087701 від 15.10.2021 р., укладеного із ТОВ «МІЛОАН» кредит надається строком на 30 днів з 15.10.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. передбачено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісій за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.11.2021 р. Тобто, строком кредитування був період з 15.10.2021 р. по 14.11.2021 р., а з 15.11.2021 р. припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. При цьому, позивачем до позову не надані докази того, що відповідно до умов договору відбулася пролонгація. Таким чином, оскільки проценти за користування кредитом нараховувалися Позивачем поза межами строку кредитування, а після 15.11.2021р. припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, позовні вимоги про стягнення з Відповідача процентів не підлягають задоволенню. Крім того, на відповідача поширюється пільга передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за якою проценти за користування кредитом не нараховуються. Позивачем, також не підтверджено факт повідомлення відповідача про існування заборгованості та повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Як зазначено у позові, 16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу. Також 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу. Однак, позов не містить посилання на належні та допустимі докази повідомлення позивачем відповідача про відступлення права грошової вимоги, про грошову вимогу, яка підлягає виконанню, що платіж має бути здійснений позивачу. Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Представник позивача Костюшок П.М. надав суду відповідь на відзив, в обґрунтування якого вказував, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позов, позивачем в свою чергу, доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Щодо підтвердження перерахування коштів, твердження відповідача про недостовірність розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем було надано розрахунок заборгованості та довідку про перерахування кредитних коштів, сформовані первісним кредитором (ТОВ «МІЛОАН») у межах його господарської діяльності, які є первинними обліковими документами та належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 7678 ЦПК України, а відповідно до ст. 81 ЦПК України саме на відповідача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається, при цьому відповідач не надав жодного альтернативного розрахунку чи доказів помилковості наданих даних, що свідчить про те, що його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях. Крім того, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею. Тому, позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку. В свою чергу, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Також, щодо перерахування коштів за договором з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів позичальнику за укладеним договором, та станом на 13.07.2026 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надходило відповіді від ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на підтвердження перерахування коштів/надання розрахунків заборгованості. Зауважував, що надані додаткові розрахунки заборгованості за кредитним договором є складеними первісними кредиторами, жодним чином не суперечать розрахункам заборгованості доданим до позовної заяви, а лише доповнюють та деталізують їх. У розрахунку за кредитним договором № 101087701 міститься інформація щодо проведення відповідачем оплати з 14.11.2021 по 20.12.2021 (на загальну суму 5837 грн.), які зараховано на погашення заборгованості, відповідно до умов кредитного договору. Сплата відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів. Щодо нарахування відсотків. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитами, про що представником позивача у відповіді на відзив наведені відповідні розрахунки. Щодо не повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, про що представником позивача наведені відповідні обґрунтування з посиланням на висновки ВС. Щодо статусу військовослужбовця у відповідача та пільг по нарахуванню відсотків. Відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до доданих до відповіді на відзив розрахунків заборгованості, наданих первісним кредитором, відсотки за договором нараховувались і підлягають стягненню відповідно до умов договору. Враховуючи вищевказане, просив відмовити в поновленні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву; судове засідання провести за відсутності представника позивача; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником позивача також надано клопотання про долучення доказів, в якому зазначав, позивач звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами про надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним договором. Станом на 15 липня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» було отримано відповіді на запит від первісного кредитора. Відтак, позивач просить суд, долучити до матеріалів справи документи, надані первісним кредитором: платіжна довідка про перерахування коштів на рахунок відповідача; розрахунок заборгованості сформований первісним кредитором. Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитними договорами, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обґрунтованими.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, 15 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 101087701 (а.с.9-13).

Відповідно до умов договору, а саме: п. 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні; п.1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 15.10.2021 р. (строк кредитування); п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14.11.2021 р.

15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.14).

15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «МІЛОАН» кредитні кошти у розмірі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33826196 (а.с.15).

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог (а.с.17-18).

Відповідно до п.1.2 умов договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

На виконання вимог п.1.2 договору, до матеріалів справи долучений акт прийому-передачі реєстру боржників. (а.с.19)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101087701 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 29725,82 грн., з яких: 6635 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22210,82 грн. - сума заборгованості за відсотками; 880 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.20).

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №101087701 від 15 жовтня 2021 року у розмірі 29725,82 грн., з яких: 6635 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22210,82 грн. - сума заборгованості за відсотками; 880 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.21-22).

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 74556584, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у сумі 18000 грн., на умовах, встановлених договором (а.с.30).

21.12.2021 року ОСОБА_1 також було додаток №1 до кредитного договору, а саме таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.30-зворот).

На підтвердження перерахування кредитних коштів на користь відповідача позивач надав довідку від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000178270/ТНПП від 14.07.2026 року, відповідно до якої на рахунок відповідача здійснено переказ грошових коштів в сумі 18 000 грн., дата транзакції 21.12.2021 року, номер платежу 77ef3a31-c521-4edc-92a7-6c6c44b7770b, масковий номер катки НОМЕР_1 .

Розрахунком заборгованості наданим позивачем підтверджується, що станом на 28.10.2023 року відповідач має заборгованість за кредитним договором № 74556584 від 21.12.2021 року у сумі 36909,90 грн., яка складається з наступного: 18000 грн. - заборгованість по кредиту; 18909,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог (а.с.31-32).

Відповідно до п.1.2 умов договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

На виконання вимог п.1.2 договору, до матеріалів справи долучений акт прийому-передачі реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року (а.с.35).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №74556584 від 21 грудня 2021 року в розмірі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18909,90 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.36).

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №74556584 від 21 грудня 2021 року в розмірі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18909,90 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.37).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 укладено наступні договори: з ТОВ «МІЛОАН» №101087701 від 15.10.2021 року, з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» №74556584 від 21.12.2021 року.

Зазначені договори укладено в електронній формі, не оскаржені, а відтак є чинними.

Слід зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що наведені вище договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, договір № 101087701 від 15.10.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № F89442. Договір № 74556584 від 21.12.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № h2tbKilbWw. Отже, вказані договори відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору, й доводи сторони відповідача в цій частині є неприйнятними.

Отже, підписавши вказані договори, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

При цьому, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд зазначає, що позивачем підтверджено належними доказами укладення договорів факторингу та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між первісними кредиторами та позивачем щодо спірних договорів. Крім того, ОСОБА_1 не спростовано, що він не виконав свої боргові зобов`язання за кредитними договорами та договором позики, ні первісним кредиторам, ні новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «МІЛОАН» кредитні кошти у розмірі 8000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надано споживачем товариству з метою отримання кредиту, що підтверджується платіжним дорученням №33826196 (а.с.15).

21.12.2021 року ОСОБА_1 отримав від «ТОВ «1БАНК» кредитні кошти у розмірі 18000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надано споживачем товариству з метою отримання кредиту, що підтверджується довідкою від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000178270/ТНПП від 14.07.2026 року, відповідно до якої на рахунок відповідача здійснено переказ грошових коштів в сумі 18 000 грн., дата транзакції 21.12.2021 року, номер платежу 77ef3a31-c521-4edc-92a7-6c6c44b7770b, масковий номер катки НОМЕР_1 .

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів, однак докази на спростування даного факту стороною відповідача до суду надано не було.

Відтак, суд вважає підтвердженим факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договорами №101087701 від 15.10.2021 року; №74556584 від 21.12.2021 року.

Щодо нарахування відсотків, комісій та застосування пільг до відповідача.

Згідно п. 1.2. Договору №101087701 від 15.10.2021 року сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн. у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 15.10.2021 р. (строк кредитування).

Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.11.2021 р.

Поряд з цим, згідно п. 1.5. Договору, Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3880,00 грн в грошовому виразі та 12,184,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 11880,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Пункт 1.5.1. Договору Комісія за надання кредиту: 880,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Поряд з цим, п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: Проценти за користування кредитом: 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Суд враховує, що за умовами кредитного договору Відповідач отримав кредит строком на 30 днів у сумі 8000 грн.

Пунктом 2.3. вказаного кредитного договору визначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку.

Відповідних Правил (витягу з Правил) матеріали справи не містять, а також позивачем не надано доказів, що відповідач ознайомився з ними саме у тій редакції, яка була чинною на день укладення кредитного договору.

Відтак у справі не доведено правомірності продовження строку кредитування.

Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного кредитного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У даній справі умови договору про те, що у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом продовжують нараховуватись з дня наступного за днем, визначеним у пункті 1.4, за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору протягом 60 днів, розташовані в розділі договору «Загальні умови», тобто у розділі, який регулює правомірну поведінку сторін.

А тому, вказані умови договору суд не може розцінити як нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування.

За умовами кредитного договору та згідно з графіком розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору, загальна вартість кредиту разом з процентами та комісією складає 11880,00 грн. (8000,00 грн.сума кредиту, 880,00 грн.комісія за надання кредиту та 3000,00 грн.проценти за користування кредитом).

З розрахунку заборгованості за даним договором, наданим позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом Відповідачу нараховані після встановленого строку користування ним.

Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним кредитним договором (30 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторонами у пункті 1.5.1 Договору узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 11% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразу складає 880 грн.).

На підтвердження порядку надання кредитних коштів позивачем надано належні докази, зокрема видача кредитних коштів відповідачу здійснювалася із залученням платіжної установи на платній основі, у зв`язку з чим позивач ніс витрати, пов`язані з наданням кредиту та перерахуванням коштів позичальнику.

Таким чином, комісія за надання кредиту була прямо передбачена умовами договору, доведена належними та допустимими доказами, відповідач був належним чином повідомлений про її розмір до укладення договору, та погодився з такою умовою під час його підписання.

Між тим, як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення, первісним кредитором було нараховано відповідачу комісію за управління та обслуговування кредиту, зокрема 14.11.2021 року у сумі 800 грн.; 03.12.2021 року у сумі 360 грн.; 20.12.2021 року у сумі 205 грн.

Однак, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення, відповідачем у загальному розмірі було сплачено: 5837 грн., з них: за тілом кредиту 1365 грн. (800 грн.+360 грн.+205 грн.), за відсотками 3107 грн. (1164 грн.+1101 грн.+842 грн.), за комісією по управлінню та обслуговуванню кредиту 1365 грн. (800 грн.+360 грн.+205 грн.).

З урахуванням встановлених вище обставин, з відповідача за користь позивача підлягало б до стягнення сума коштів у розмірі 11880 грн., з яких: за тілом 8000 грн., за відсотками 3000 грн., за комісією за надання кредиту 880 грн. Однак, з урахуванням нікчемності вимоги про нарахування комісії за управління та обслуговування кредитом (сплачено 1365 грн.), та сплачених коштів за тілом кредиту та відсотками, зокрема надлишку за відсотками (107 грн.), суд вважає за необхідне стягнути суму коштів у розмірі 6043 грн.

У Договорі № 74556584 від 21.12.2021 року укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», передбачено: уклавши договір позики, відповідач погодився, що сума позики становить 18 000 грн., строк кредиту 4 днів, процентна ставка 1,99 %.

Підписанням Договору позики №74556584 від 21.12.2021 року, відповідач підтвердив, що він ознайомлений на сайті https://mycredit.ua/ua/documcnts-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documcnts-license/ з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг товариства, в якій зазначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції (перша позика 0,01%), для споживачів фінансових послуг товариства, розміщених за адресою: https://mycredit.ua/ua/akcii/. Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documcnts-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовженого строку користування позикою йому зрозумілі (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень ЗУ «Про електронну комерцію, Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, сума відсотків за один день становить 358,20 грн. (18000 грн. х 1,99%)

За 4 днів кредиту сума відсотків становить: 1432,80 грн. (358,20 грн. х 4 днів)

Відповідач не дотримався умов погашення заборгованості та не виконав свої зобов`язання перед первісним кредитором. Отже, первісний кредитор відповідно до умов Договору застосовав процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70% від суми позики за кожний день користування (486 грн.). В Правилах надання грошових коштів у позику, що відсотки за користування коштами наданими у позику, можуть нараховуватися поза строком кредиту за кожний день понадстрокового користування позикою (в нашому випадку після 4 денного терміну) але не більше 90 днів, після строку на який надався кредит.

Як вбачається із розрахунку заборгованості первісного кредитору, відповідач станом на 28.10.2023 року має заборгованість (з урахування сплаченої 13.01.2022 року суми коштів 4373,10 грн.) у загальному розмірі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. тіло кредиту, 18909,90 грн. відсотки (нараховані у період з 22.12.2021 року по 24.02.2022 року, тобто менше ніж 90 днів передбачених умовами договору). Вказана сума коштів, з урахуванням погоджених з відповідачем умов договору, підлягає стягненню з відповідача.

Представник відповідача також, у відзиві вказує, що на її клієнта поширюється пільга передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за якою відсотки за користування кредитом не нараховуються, оскільки відповідач є військовослужбовцем, учасником бойових дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних силах України, що вбачається з довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 18.03.2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 09.03.2022 року по теперішній час.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У ст. 1, 2 цього Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Враховуючи те, що відповідач проходить військову службу з призовом по мобілізації з 09.03.2022 року, у нього відсутні пільги щодо нарахування йому процентів з врахуванням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», які були нараховані до 09.03.2022 року.

Крім того, суд зазначає, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: №6-979цс15 від 23.09.2015 року, №278/1679/13 від 06.02.2018 року. Вказане спростовує доводи відповідача в цій частині.

Враховуючи вказане, з ОСОБА_1 належить до стягнення заборгованості за договором №101087701 від 15.10.2021 року у розмірі 6043 грн. (з урахуванням частково сплаченої суми, та визнання судом нікчемності нарахування комісії за управління кредитом, зарахованої в суму основного боргу та комісії за надання кредиту); за договором № 74556584 від 21.12.2021 року у сумі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. тіло кредиту, 18909,90 грн. відсотки (нараховані у період з 22.12.2021 року по 24.02.2022 року).

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, повязаних з виконанням військового обовязку, а також під час виконання службових обовязків.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір позивачу в сумі 1951,41 грн., слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Решту суми сплаченого позивачем судового збору, суд вважає за необхідне віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101087701 від 15 жовтня 2021 року у розмірі 6043 грн. (з урахуванням частково сплаченої суми, та визнання судом нікчемності нарахування комісії за управління кредитом, зарахованої в суму основного боргу та комісії за надання кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 74556584 від 21.12.2021 року у сумі 36909,90 грн., з яких: 18000 грн. тіло кредиту, 18909,90 грн. відсотки (нараховані у період з 22.12.2021 року по 24.02.2022 року).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за рахунок держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1951,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014), 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць