Рішення № 138641726, 31.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 464/2050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

31 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий зміст позовних вимог.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 57899 від 16.11.2021 у розмірі 15 240 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.11.2021 між сторонами шляхом дистанційного приєднання до умов публічної оферти було укладено договір про надання фінансового кредиту № 57899, відповідно до якого відповідачу на банківську картку було перераховано 4 000 грн кредитних коштів строком на 21 день. Вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії, у зв`язку із чим станом на 24.03.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 240 грн, яка складається із 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 640 грн процентів за користування кредитом та 600 грн комісії за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та норм цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

30 квітня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. (а.с. 75-76)

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує. (а.с. 83-84)

До суду надійшла відповідь АТ «Ощадбанк» із інформацією щодо руху грошових коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 85-88)

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 90-91) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

16 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 шляхом дистанційного приєднання відповідача до умов публічної пропозиції (оферти) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 57899. (а.с. 23-25)

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп. Строк користування кредитом, згідно з пунктом 1.2 договору, становив 21 календарний день, тобто до 03 грудня 2021 року включно.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 1277,5 % річних, що становить 3,5 % на добу від суми кредиту. При цьому договором передбачено, що без письмової згоди клієнта кредитодавець не має права збільшувати фіксовану процентну ставку.

Крім того, відповідно до пункту 1.5 договору, за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту позичальник зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 600 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 2.1 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 2.3 договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку про здійснення переказу, відповідно до якої 16 листопада 2021 року о 08 год. 44 хв. 08 сек. через платіжний сервіс «Platon» на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при оформленні заявки на отримання кредиту, було перераховано грошові кошти у сумі 4 000 грн 00 коп.

На виконання ухвали суду про витребування доказів до матеріалів справи надійшла відповідь АТ «Державний ощадний банк України», до якої долучено інформацію щодо руху коштів за рахунком відповідача. Із зазначеної відповіді вбачається, що 16 листопада 2021 року на картковий рахунок відповідача було зараховано грошові кошти в сумі 4 000 грн, що відповідає сумі кредиту, визначеній договором № 57899 від 16.11.2021. Таким чином, відомості, надані банком, підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів та належне виконання позивачем свого обов`язку щодо їх надання. (а.с. 8588)

Як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у визначений договором строк не виконав, доказів належного виконання умов договору або погашення заборгованості суду не надав.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 24 березня 2026 року загальна заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 57899 від 16.11.2021 становить 15 240 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом; 600 грн 00 коп. - комісія за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем кредитної заборгованості повністю чи частково, оспорювання розрахунку позивача або недійсність укладеного договору, матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не подав.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується з матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 57899 за умовами яких відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4 000 грн.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Отже, з урахуванням умов договору, заборгованість за кредитним договором № 57899 від 16.11.2021 становить 15 240 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом; 600 грн 00 коп. - комісія за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.

Суд встановив, 16.11.2021 між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту в ТОВ «ФК «Авіра Груп». Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі відповідач не повернув позивачу. Отже, відповідач ОСОБА_1 не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 57899 від 16.11.2021 у розмірі 14 640 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом є обґрунтованими, а тому позов частково підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 600 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитного договору від 18.01.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № 57899 від 16.11.2021 з відповідача підлягає стягненню 14 640 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 10 640 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 557 грн. 58 коп. судового збору (14640,0*2662,40/15240,0).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 57899 від 16.11.2021 у розмірі 14 640 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок, що складається з основної суми боргу 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, процентів за користування кредитом 10 640 (десять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 557 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп», місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 1-3 А, секція С, м. Київ, 04080, ЄДРПОУ 43174156, р/р IBAN: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 11.11.2024, РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене та підписане 31 липня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА