Рішення № 138641463, 31.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/92/2026

Справа № 537/5026/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участю секретаря Дейнеки В.А.,

представника відповідача адвоката Щепілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

12.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАзПБ»), як правонаступник ТОВ «Лінеура Україна», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079, укладеним 02.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_1 , в розмірі 19916 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5200 грн., заборгованість за процентами 12116 грн., штрафи 2600 грн., а також судові витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 (далі Договір кредиту). Договір кредиту підписаний обома сторонами в електронній формі, з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», ст.639 ЦК України, зокрема підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим йому на зазначений ним мобільний телефон при реєстрації електронного кабінета. ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за Договором кредиту. Проте ОСОБА_1 не виконав належним чином в повному обсязі своїх зобов`язань за Договором кредиту, тому має заборгованість в розмірі 19916 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5200 грн., заборгованість за процентами 12116 грн., штрафи 2600 грн.

22.04.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» уклали Договір факторингу №22042025, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним Договором кредиту в розмірі 19916 грн.

ТОВ «ФК «ЄАзПБ» з моменту отримання права вимоги не нараховував додатково неустойку чи відсотки/інфляційні втрати за ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним Кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань до спірним Договором кредиту, тому позивач ТОВ «ФК «ЄАзПБ» , як правонаступник первісного кредитора, звернувся до суду за захистом, відповідно до вимог ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 638, 639, 1082 ЦК України, ст.55 ЦПК, просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредиту №4937079, укладеним 02.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_1 , в розмірі 19916 грн., а також понесені судові витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Короткий зміст відзиву на позов.

29.12.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , поданий його представником адвокатом Щепіловим О.В., в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАзПБ» про стягнення заборгованості за Договором кредиту.

В обгрунтування відзиву зазначено:

1)щодо доказів про надання кредиту на підтвердження надання в кредит грошових коштів ОСОБА_1 не подано первинних документів, перелічених у ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що спростовує факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором. Тому у позивача відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту 5200 грн. (при цьому на підтвердження заперечень факту отримання грошових коштів у кредит від первісного кредитора відповідачем не було подано виписки по своєму банківському рахунку, який він зазначив при укладенні договору, в чому у відповідача не було перешкод).

2) ОСОБА_1 є молодшим сержантом, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій. А тому на підставі ч.15 ст.14 ЗУ «Про сціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», йому не нараховуються штрафні санкції пеня за невиконання зобов`язань, у тому числі перед банками, а також проценти за користування кредитом. Тому у позивача відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом 12116 грн., штрафів за невиконання зобовязань 2600 грн. (в обгрунтування подано витяг з Єдиного реєстру ветеранів війни від 19.12.2025 року про те, що ОСОБА_1 присвоєно статус учасника бойових дій 22.09.2023 року, копія довідки командира військової частини НОМЕР_1 без дати, вихідного номеру та кутового штампу видавника про перебування на військовій службі молодшого сержанта ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 з поясненнями, що вказана довідка підтверджує перебування на службі на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідь на відзив, подана позивачем ТОВ «ФК «ЄАзПБ».

29.12.2025 року позивач ТОВ «ФК «ЄАзПБ» надав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому доводив обґрунтованість позовних вимог з підстав, зазначених у позові, спростовував доводи відповідача з посиланням на судову практику.

Повторно зазначив, що 02.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079, який підписаний обома сторонами в електронній формі, з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», ст.639 ЦК України, зокрема підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим йому на зазначений ним мобільний телефон при реєстрації електронного кабінета, після його верифікації.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за Договором кредиту. Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним кредитним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими коштами, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, не складаються видаткові касові ордери. Інші документи на підтвердження перерахування кредитних коштів первісним кредитором ОСОБА_1 у ТОВ «ФК «ЄАзПБ» не може бути, оскільки вони містять банківську таємницю. Але це не спростовує законність позовних вимог.

При укладенні Кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а тому первісний кредитор правомірно до умов Договору провів розрахунок заборгованості ОСОБА_1 . В свою чергу ОСОБА_1 не подав свого контррозрахунку, не спростував висновком експертів правомірність поданого позивачем розрахунку заборгованості.

ОСОБА_1 не повідомив первісного кредитора про те, що він є військовослужбовцем, що на нього поширюються пільги ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому первісний кредитор правомірно нараховував за умовами укладеного Кредитного договору відсотки за користування кредитом та штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань. Надані відповідачем суду документи не містять інформації, в якій період він перебуває на службі, що він є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. А тому в матеріалах справи відсутні докази, що на відповідача поширюються пільги, установлені п.15 ст.14 ЗУ «Про сціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 року у справі №642/548/21.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не звільняє боржника від виконання зобов`язання. Отже за поданими Договором факторингу з Реєстром боржників, Актом прийому передачі реєстру боржників, квитанцією про оплату фактором грошових коштів на виконання умов Договору факторингу вбачається, що в установленому законом порядку первісний кредитор відступив, а новий кредитор ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набув право вимоги за спірним крежиним договором до ОСОБА_1 .

За таких обставин позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив.

31.12.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Щепілов О.В. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказував на необгрунтованість на неправомірність позовних вимог з тих же підстав, що і у відзиві.

Додаткові поясненя відповідача ОСОБА_1

20.04.2026 року до суду надійшли додаткові поясненя відповідача ОСОБА_1 , в яких він стверджував, що з 27.02.2022 року проходить військову службу за мобілізацією під час воєнного стану, а тому має пільги, передбачені п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний статус і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», що було враховано на підставі поданих ним аналогічних доказів рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.02.2026 року у справі №537/7735/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. (а.с.47-48).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.05.2026 року задоволено частково клопотання представника відповідача, витребувано докази, що стосувалися проходження відповідачем військової служби за мобілізацією на час виникнення спірних правовідносин, а також щодо отримання ним грошових коштів у кредит від первісного кредитора.

Позиція учасників процесу в судовому засіданні.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАзПБ» не направив в судове засідання свого представника, хоча був повідомлений належним чином про місце і час розгляду справи. Подав заяву (в позові), в якій просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи. Його представник адвокат Щепілов О.В. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

У ст. 1046 ЦК України наведено визначення договору позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1047 ЦК України наведена форма договору позики. 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України наведений обов`язок позичальника повернути позику. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. … 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1054 ЦК України наведено визначення кредитного договору. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України наведена форма кредитного договору. 1. Кредитний договір укладається у письмовій формі. 2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України, Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Постанова ОП КЦС ВС від 15.06.2020 року у справі №138/240/16-ц.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 року у справі № 278/1679/13-ц, постанова КЦС ВС від 06.02.2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

У разі прострочення боржником умов договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

ВП ВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо необхідності втілення у судовій практиці принципу Jura novit curia («суд знає закони»), зокрема у постановах від 04.12.2019 по справі 917/1739/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У ст. 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У ст. 5 ЦК України установлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Законодавства, що регулює порядок кредитування, захисту прав споживачів, інакше умови договору споживчого кредиту, які прямо суперечать вимогам законодавства є нікчемними.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

В ст.546 ЦК України установлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 вирішено виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Щодо строку нарахування процентів за користування кредитом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

«Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних, якщо інше не визначено у договорі).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв в Україні з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Воєнний стан діє на території України з 24.02.2022 року по теперішній час.

На підставі п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові КЦС Верховного Суд від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19 висловлена правова позиція, щодо застосування положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. Так, положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову. Положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положеннями ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У ст. 1084 ЦК України наведені права фактора. Так, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до ст. 1085 ЦК України про зустрічні вимоги боржника, якщо фактор пред`явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред`явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред`явити факторові вимоги до клієнта у зв`язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Обставини, установлені судом. Мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

02.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_1 уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 (далі Договір кредиту), за умовами якого укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході в особистий кабінет, в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товаристом правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і Підключення до Вебсайту/ІКС Товариства. Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в грувні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5200 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, згідно з Графіком платежів, що є Додатком №1 до цього Договору кредиту. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Стандартна процентна ставка 1,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредитування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 2993,53% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на Дату украдення Договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 23920,00 грн.

За п.2.1 Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 4149хххххххх8521. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Отже дати надання кредиту: 02.09.2024 року або 03.09.2024 року.

За розділом 3 Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожень день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз`яснення щодо процентів: економічна сутність процентів плата за користування кредитом, база для розрахунку процентів залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту, порядок обчислення поцентів здійснюється за формулою: проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2. Договору» помножити на «процентну ставку вказану у п.1.4 цього Договору кредиту, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору». До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту.

У розділі 6 Договору установлено положення про відповільність сторін. Так Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно із законодавством України та умовами цього Договору. У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний спатити на користь Товариства штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, установлені Договором (Графіком платежів). За п.6.4 Договору, Штрафні санкції (неустойка, штраф) за Договром нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) арахування штрафних санкцій (неустойка, штраф) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховуються та Клієнтом не сплачуються. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У будь-яеому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення Клієнтом грошових зобов`язань за цим Договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування». (а.с. 6-17).

Згідно з Додатком №1 від 02.09.2024 року до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, Графік платежів, який розраховується, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, визначені в Договорі кредиту. Сплата платежів на погашення кредиту кожні 15 днів з дня його видачі, перший платіж 16.09.2024 року, останній платіж 27.08.2025 року, 24 платежі по 780 грн. Тому чиста сума кредиту за розрахунковий період 23920 грн., з них сума кредиту 5200 грн, що погашається в останній платіж, проценти за користування кредитом 18720 грн. Реальна річна процента ставка 2993,53 %, загальна вартість кредиту 23920 грн. (а.с.17).

Наведені умови Договору кредиту продубльовано в Паспорті споживчого кредиту/Інформація, яка надається споживачу для укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). (а.с.19-20).

Згідно з Додатком №2 від 02.09.2024 року до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, Інформаційне повідомлення ОСОБА_1 про свої дані. (а.с.18).

Відповідач та його представник не оскаржували факт укладення Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року. А тому відповідно до принципу змагальності та диспозитивності суд вважає такий факт доведеним.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» вих№20250422-1804 від 20.04.2025 року, на виконання Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 02.09.2024 року о 12:41:09 на суму 5200 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - bb676152-df54-4eb4-ac99-3f6af25359b5, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 49370791725270066, Session ID 026634307270, сайт торговця https://credit7.ua, Код авторизації - 020954, Банк-еквайер АТ «ПУМБ», Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 . (а.с.21).

Хоча відповідач та його представник заперечували факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за спірним договором кредиту. Проте в обгрунтування таких доводів не подали жодних належних та допустимих доказів.

Разом з тим, АТ КБ «ПриватБанк» листом від 03.07.2026 року №20.1.0.0.0/7-260703/55814-БТ та випискою з рахунку відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , іметовано карту № НОМЕР_5 , 02.09.2024 року на вказану картку було зараховано грошові кошти: 5200 грн.- призначення Fuib MoneyTransfer, Visa Direct, 5200 грн. - CASHSENS CARD, Visa Direct.

Отже обраний відповідачем та його представником негаторний спосіб доказування, а саме заперечення зазначених позивачем обставин, з підстав ненадання позивачем первісних банківських документів, при цьому не подання відповідчаем своїх доказів, а саме виписки зі свого банківського рахунку на підтвердження факту неотримання ним кредитних коштів за спірним договором, суд вважає недостатнім для спростування поданих позивачем наявних в нього доказів про виконання первинним кредитором своїх зобов`язань надання в кредит грошових коштів за спірним договором.

А тому, з врахування наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку ОСОБА_1 , суд вважає доведеним факт надання первісним кредитором у кредит грошових коштів відповідачу шляхом перерахування їх на вказаний ним у договорі кредиту картковий рахунок.

22.04.2025 року фактор ТОВ «ФК «ЄАзПБ» та Клієнт ТОВ «Лінеура Україна» уклали Договір Факторингу №22042025, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додаку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. (а.с. 22-24).

Фактор ТОВ «ФК «ЄАзПБ» та Клієнт ТОВ «Лінеура Україна» підписали Акт прийому передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №22042025 від 22.04.2025 року, тобто Додаток №2 до цього Договору. (а.с.25).

Згідно з Реєстром Боржників за Договором Факторингу №22042025 від 22.04.2025 року (Додаток №1 до Договору), підписаним 22.04.2025 року, Клієнт ТОВ «Лінеура Україна» відступив Фактору ТОВ «ФК «ЄАзПБ» право вимоги до Боржників, зокрема до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір №4937079, сума заборгованості в розмірі 19916 грн., з яких заборгованість за основною сумою 5200 грн., сума заборгованості за процентами 12116 грн., сума заборгованості за штрафами 2600 грн. (а.с.27).

Згідно з платіжним інструкцією №706 від 25.04.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАзПБ» сплатило ТОВ «Лінеруа Україна» 2110880,92 грн. без ПДВ за Договором факторингу №22042025 від 22.04.2025 року. (а.с. 26).

Відповідач та його представник не оскаржували факту набуття позивачем ТОВ «ЄАзПБ» від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним договором кредиту.

За розрахунком заборгованості по Договору кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, виконаного ТОВ «Лінеура Україна» станом на 22.04.2025 року вбачається, що 02.09.2024 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 5200 грн., з 02.09.2024 року по 22.04.2025 року включно за користування кредитом нараховано відсотки за користування кредитом за процентою ставкою 1% в день від залишку заборгованості по кредиту, тобто щоденно по 52 грн. ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за Договором кредиту, не погашав заборгованість. Отже станом на 22.04.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за Договором Кредиту 19916 грн., з яких за тілом кредиту 5200 грн., за процентами з користування кредитом 12116 грн., штрафи 2600 грн. (а.с.28-29).

Поданий розрахунок заборгованості перевіряється простими аріфметичними діями. Й з поданого розрахунку вбачається, за спірним кредитним договором відповідачу надано у кредит 5200 грн 02.09.2024 року на строк 360 днів. У вказаний строк кредитування з 02.09.2024 року по 22.04.2024 року (дні 29+31+ 30+ 31+31+28+31+22= 233) відповідачу було нараховано відсотки за користування кредитом за денною відсотковою ставкою 1%, що відповідає ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. А тому відсотки за користування кредитом правильно розраховані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів.

Разом з тим, відповідно до п. п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, у період дії в Україні воєнного, у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані відповідачу ОСОБА_1 включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), його правонаступником.

Щодо пільг для військовослужбовців.

Разом з тим, суд критично відноситься к доводам відповідача ОСОБА_1 та його представника про звільнення відповідача від виконання своїх обов`язків за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, на підставі п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки: 1) зазначені положення стосуються військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову, 2) іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, 3) стосуються звільнення від сплати лише штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також процентів за користування кредитом, а не тіла кредиту/позики.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачаєть, що ОСОБА_1 був призваний 27.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 за загальною мобілізацією відповідно до Указу Президента України №69/2022 року від 24.02.2022 року до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №9/174 від 14.01.2026 року. Проходив службу по 19.01.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 , з 20.01.2024 року по 29.08.2024 року у військовій частині НОМЕР_6 , з 30.08.2024 року вважається таким що перебуває у самовільному залишенні військової частини і місце його перебування невідоме, 30.01.2025 року звільнений з посади, призупинено військову службу, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_6 від 23.03.2026 року №1526/9/3053, заявою від 29.06.2026 року, а також відповідними наказами командира військової частини по стройовій частині №262 від 20.08.2024 року та №34 від 30.01.2025 року.

Отже, суд вважає доведеним належними допустимими та достатніми доказами, що з 30.08.2024 року на момент виникнення спірних правовідносин по Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року ОСОБА_1 не проходив війскову службу за мобілізацією.

Хоча ОСОБА_1 подав витяг з Єдиного державного реєстру ветеранві війни №20251219-00127412 від 19.12.2025 року про те, що з 22.09.2023 року йому надано статус учасника бойових дій. Проте положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Хоча у відзиві на позов, поданим представником відповідача адвокатом Щепіловим О.В. стверджувалося що на момент виникнення спірних правовідносин молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте суд вважає, що в обгрунтування таких фактів подана адвокатом Щепіловим О.В. суду копія довідки командира військової частини НОМЕР_1 про перебування на військовій службі молодшого сержанта ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 не відповідає оригіналу або містить ознаки підробки, оскільки в ній не зазначена дата її видачі, вихідний номер, відсутній кутовий штамп військової частини, яка її видала.

За таких обставин суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків за Договором кредиту №4937079 від 02.09.2024 року на підставі п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такі пільги надаються військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову. Проте ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин фактично не проходив військову службу за призовом.

Отже, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «ЄАзПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЄАзПБ», як правонаступника первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року в розмірі 17 316 грн., з яких основний борг по кредиту 5200 грн., вісотки за користування кредитом за період з 02.09.2024 року по 22.04.2025 року - 12116 грн. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої неустойки (штраф).

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто на 86,945%. (ціна позову 19916 грн. х 86,945% = задоволені позовні вимоги 17 316 грн.).

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ЄАзПБ» задоволені частково, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати на судовий збір, пропорційно до задоволених вимог 2 106,16 грн. (2422,40 грн.х 86,945%= 2 106,16 грн.).

Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 5-19, 76, 77, 81, 133-141, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4937079 від 02.09.2024 року, укладеним ТОВ "Лінеура Україна" з ОСОБА_1 , в розмірі 17 316 грн., з яких основний борг по кредиту 5200 грн., вісотки за користування кредитом за період з 02.09.2024 року по 22.04.2025 року - 12116 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої неустойки (штраф).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати на судовий збір 2 106,16 грн.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стмона Петлюри, буд.30.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст з рішення складений 31.07.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.