Рішення № 138641323, 17.07.2026, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/610/26

Провадження № 2/528/699/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 липня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Лободюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без фіксації технічними засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

Представник позивачів - адвокат Рябека Р.М., звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати дійсним, реальним та виконаним на продаж колгоспникам у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 і ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 з однієї сторони та колгоспом «Україна» Гребінківського району Полтавської області з другої сторони, укладений першого березня 1988 року. Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку «А-1», літньої кухні-сараю «Б», погребу «б», навісу «б1», вбиральні «В», сажу «Г», літньої кухні «Д», сараю «д», гаражу «Ж», ями вигрібної №1, огорожі №2, трубопроводу №3, огорожі «№4», колодязю пробойного №5, воріт №6. Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку «А-1», літньої кухні-сараю «Б», погребу «б», навісу «б1», вбиральні «В», сажу «Г», літньої кухні «Д», сараю «д», гаражу «Ж», ями вигрібної №1, огорожі №2, трубопроводу №3, огорожі «№4», колодязю пробойного №5, воріт №6.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 березня 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі, уклали з колгоспом «Україна», договір на продаж колгоспникам у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, згідно якого купили у колгоспі «Україна» Гребінківського району Полтавської області житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на території АДРЕСА_1 .

Договір між ними було укладено в письмовій формі і вважаючи, що дана угода не потребує наступного нотаріального посвідчення, його з однієї сторони підписали Позивачі по справі, з іншої сторони - голова колгоспу Попович Р.М..

На виконання умов вищевказаного договору позивачам було передано у власність житловий будинок з господарськими будівлями, по АДРЕСА_1 , а позивачами відповідно внесено протягом терміну, передбаченого договором, повну оплату вартості вищевказаного будинку з врахуванням інфляційного перерахунку курсу з карбованців на гривню.

6.12.1992 року колгосп «Україна» було реорганізовано в КСП «Україна», протокол № 2 від 6.12.1992 рок, а 12.02.2000 року КСП «Україна» було реорганізовано в СТОВ «Україна», протокол № 2 від 12.02.2000 року.

20.10.2008 року Рішенням Виконавчого комітету Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області «Про надання дозволу про видачу свідоцтва на праві власності жилого будинку ОСОБА_2 », Позивачу 2 було надано дозвіл на отримання свідоцтва на право власності жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .. Однак через сімейні проблеми та правову необізнаність своєчасно не було реалізовано дане Рішення та не зареєстровано право власності за позивачами на спірний будинок в Лубенському БТІ.

На даний час постало питання про оформлення документів на придбаний житловий будинок та господарські будівлі, але державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 нам було повідомлено, що відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) мав бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін був громадянин.

У зв`язку з тим, що СТОВ «Україна» 04.04.2016 року припинило свою діяльність, як юридична особа, нотаріально посвідчити в даний час вищевказану угоду купівлі-продажу житлового будинку не є можливим.

Фактично всі істотні умови договору купівлі-продажу були виконані.

У зв`язку з наведеним позивачі вимушені звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх майнових прав.

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.05.2026 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання на 04 червня 2026 року о 11 год. 30 хв. (а.с. 46-48).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 61-62).

17.07.2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рябека Р.М. у судове засідання не з`явились, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов у повному обсязі.

17.07.2026 року позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явивсь, він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, натомість подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з договором на продаж колгоспикам у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями від 01.03.1988 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в шлюбі, придбали у колгоспу «Україна» Гребінківського району Полтавської області житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на території АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Як вбачається із виписки з погосподарських книг по Овсюківському старостату за період з 1991 року по 2026 рік № 20.8-10/22 від 10.04.2026 року ОСОБА_2 був головою домогосподарства у АДРЕСА_1 , з особовим рахунком НОМЕР_3 , разом з ним з 1991 року постійно проживала: дружина ОСОБА_1 (а.с. 14).

З довідки від 12.2008 року № 135, виданої дирекцією СТОВ «Україна» Гребінківського району Полтавської області, вбачається, що колгосп «Україна» було реорганізовано в КСП «Україна». КСП «Україна» було реорганізовано в СТОВ «Україна» (протокол № 2 від 12.02.2000 року) (а.с. 15).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ліквідованого підприємства є ТОВ «Баришівська зернова компанія», ідентифікаційний код 32886518 (а.с. 20-23)

З довідки від 11.2008 року № 125, виданої ОСОБА_2 дирекцією СТОВ «Україна» Гребінківського району Полтавської області, вбачається, що згідно договору від 01.03.1988 року повністю сплачена вартість за житловий будинок в СТОВ «Україна» (квитанція до прибуткового касового ордеру № 398 від 18.11.2008 року в сумі 9690 грн 00 коп.) (а.с. 16, 17).

20.10.2008 року Рішенням Виконавчого комітету Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області «Про надання дозволу про видачу свідоцтва на праві власності жилого будинку ОСОБА_2 », Позивачу 2 було надано дозвіл на отримання свідоцтва на право власності жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 18-19).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем станом на 11.02.2026 року проведено технічну інвентаризацію, виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна за вказаною адресою, ринкова вартість об`єкту оцінки становить 104 876 гривень (а.с. 34).

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім» № 221 від 13.02.2026 року нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового будинку «А-1», літньої кухні-сараю «Б», погребу «б», навісу «б1», вбиральні «В», сажу «Г», літньої кухні «Д», сараю «д», гаражу «Ж», ями вигрібної №1, огорожі №2, трубопроводу №3, огорожі «№4», колодязю пробойного №5, воріт №6 (а.с.24).

Згідно довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 12.02.2026 № 225 слідує, що станом на 31.12.2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ» (а.с.33).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Федорченком Д.М. залишено заяву № 72477218без руху, оскільки подано документи для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавству (а.с. 35).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Предметом судового розгляду у цій справі є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) та земельної ділянки дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17.

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод можливе лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів

Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до справ, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року. Відповідні правові положення унормовано в ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України при вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц ).

Документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До 01.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові № 640/2034/15-ц.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За наслідком судового розгляду судом встановлено, визначено всі істотні умови договору та передано предмет договору покупцю, покупець повністю сплатив кошти продавцю за договором. Проте, спірний договір залишився не посвідченим нотаріально.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, суд вбачає підстави для визнання правочину дійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у цій справі. Зазначене є підставою для визнання права власності на житловий будинок.

Принцип юридичної визначеності та остаточності, не повинен суперечити статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Як констатував ЄСПЛ, держава, яка створює суди, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватися всіма фундаментальними гарантіями п. 1 ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Delcourt v. Belgium», заява № 2689/65, п. 25).

При застосуванні процедури правил, суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури (справа «Walchili v. France», № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), а особливо суворе застосування процесуальної норми може знівелювати саму суть права на доступ до суду (справа Labergere v. France, № 16846/02, п. 23, від 26.09.2006).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним, реальним та виконаним договір на продаж колгоспникам у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з однієї сторони та колгоспом «Україна» Гребінківського району Полтавської області з другої сторони, укладений першого березня 1988 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються житлового будинку «А-1», літньої кухні-сараю «Б», погребу «б», навісу «б1», вбиральні «В», сажу «Г», літньої кухні «Д», сараю «д», гаражу «Ж», ями вигрібної №1, огорожі №2, трубопроводу №3, огорожі «№4», колодязю пробойного №5, воріт №6.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину жилого будинку з допоміжними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються житлового будинку «А-1», літньої кухні-сараю «Б», погребу «б», навісу «б1», вбиральні «В», сажу «Г», літньої кухні «Д», сараю «д», гаражу «Ж», ями вигрібної №1, огорожі №2, трубопроводу №3, огорожі «№4», колодязю пробойного №5, воріт №6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 27.07.2026 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», ЄДРПОУ 32886518, юридична адреса: вул. Торф`яна, буд.11, селище Баришівка, Броварського району Київської області, 07501.

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2026 року.

Суддя М. О. Вітківський