Рішення № 138641012, 31.07.2026, Іванківський районний суд Київської області

№ 366/1360/26

№ 2/366/1246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.Слободян, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором №6555054 від 17.08.2025, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в розмірі 26800,00 грн, з яких: 9660,00 грн - сума заборгованості за основним зобов?язанням, 13140,00 грн - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 4000,00 грн - неустойка, а також понесені позивачем судові витрати.

Рух справи та процесуальні рішення

28.05.2026 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

01.06.2026 у справі відкрите провадженні, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву.

Відповідач, який про розгляд справи повідомлявся шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу його місця проживання (повернулась з відміткою, що адресат відсутній), відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 17.08.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , на підставі заяви та анкети-заяви на кредит відповідача від 01.10.2025, укладено договір про споживчий кредит №6555054, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «117110». З умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн на 360 днів. Остаточний термін повернення кредиту - 12.08.2026. Проценти за користування кредитом 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Комісія за надання кредиту - 2700 грн (27% від суми кредиту). Комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 32120,00 грн (14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду. Аналогічну умови зазначені у паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором «440438». (а.с.6-17)

Факт перерахування грошових коштів за кредитним договором в розмірі 10000,00 грн підтверджується платіжним дорученням 160082289 від 17.08.2025 ТОВ «Мілоан», відповідно до якої здійснено переказ грошових коштів за кредитних договором №6555054 на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 (а.с.18)

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24022026, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.(а.с.20-27)

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24.02.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 26800,00 грн, з яких: 9660,00 грн - сума заборгованості за основним зобов?язанням, 13140,00 грн - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 4000,00 грн - неустойка.(а.с.28) Ці ж суми зазначені у розрахунку заборгованості у відомості про щоденні нарахування і погашення, складеному ТОВ Мілоан. Позивач визначив залишок неповернутого тіла кредиту у сумі 9660,00 грн, і відповідач цього розрахунку не спростував. (а.с.19, 28)

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що відповідач був обізнаний з умовами кредитування, зокрема про розмір та порядок нарахування відсоткової ставки за користування кредитом, погодився з ними, проте порушив зобов?язання - не здійснював своєчасних платежів для повернення кредиту. Суд вважає обґрунтованими належними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту (9660,00 грн).

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Суд не погоджується з вимогами щодо стягнення комісії у сумі 13140,00 грн за обслуговування кредиту, яка передбачена п.1.5.2 Договору, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан заборгованості та виписку щодо погашення кредиту.

Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (постанова НБУ №168 від 10.05.2007) встановлено заборону на встановлення платежів за дії банку, які здійснюються ним у межах виконання власних обов`язків за кредитним договором (зокрема ведення договору, облік заборгованості, прийняття платежів тощо).

Надання кредиту та його обслуговування є обов`язком кредитодавця за змістом ст. 1054 ЦК України та не може розглядатися як самостійна додаткова послуга, що підлягає оплаті позичальником.

Матеріали справи не містять доказів того, що встановлена договором комісія за обслуговування кредиту є оплатою конкретних, індивідуально визначених додаткових послуг, які ипогоджені сторонами окремо та надані позичальнику.

Отже, умова договору щодо щомісячної комісії фактично передбачає оплату дій банку, які становлять його власні обов`язки за кредитним договором, а тому суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів і є нікчемною.

Правова позиція щодо недопустимості стягнення таких комісій викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 13140,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача неустойки (штрафу) в розмірі 4000,00 гр., суд зазначає таке.

17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, в якому в підпункті 11, пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», зазначено, що розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

З розрахунку заборгованості встановлено, що клієнту ОСОБА_1 нараховано неустойку у сумі 4000,00 грн. Разом із тим, як на момент нарахування штрафу, так і на дату розгляду справи, в Україні діє воєнний стан, а тому підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 9660,00 грн - сума заборгованості по основним зобов?язанням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 959,80 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 36,05%).

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 6555054 від 17.08.2025 у розмірі 9660,00 грн - сума заборгованості за основнимзобов?язанням.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 959,80 гр .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (31.07.2026).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2. Код ЄДРПОУ: 35625014. НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Наталія СЛОБОДЯН