Рішення № 138640715, 31.07.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/144/26

Провадження по справі 2/281/211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Данчука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Миколайчук Н. М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Лісовської Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ними офіційно розірвано рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21.11.2024 року у справі №281/606/24, проте шлюбні відносини сторони фактично припинили з травня 2022 року. Після розірвання шлюбу син проживав разом з матір?ю ОСОБА_3 у м. Гунценгаузен у Німеччині. Проте, у липні 2025 року, через нездоланні непорозуміння матері з сином, позивач забрав ОСОБА_6 проживати до себе. Відтоді і до сьогодні, син ОСОБА_6 проживає з батьком, перебуває на повному утриманні батька, позивач займається його вихованням, дбає про його добробут і розвиток. Відповідачка з середини 2025 року припинила дбати про сина, не опікувалася станом його здоров?я, духовним та фізичним розвитком сина, його вихованням та адаптацією у зв?язку з переїздом, зміною навчального закладу. Так триває і до сьогодні. Відповідачка не бере педагогічної, матеріальної, грошової, чи будь-якої іншої участі у вихованні неповнолітнього сина. З лютого 2026 року позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Ситуація не змінилася і після його призову на військову службу за призовом під час мобілізації: відповідачка до України не повернулася, дитину до себе не забрала. Наразі, ОСОБА_6 позбавлений батьківського піклування та фактично перебуває під опікою матері позивача - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка є пенсіонером та не може дбати про онука належним чином. За таких обставин, є очевидним, що дитина потребує належної батьківської опіки, але фактично позбавлена її.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 19.03.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 16.04.2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство оборони України на військову частину НОМЕР_1 та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 11.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_8 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_2 . ОСОБА_3 виїхала за кордон. Потім привезла ОСОБА_6 та залишила батькові, який дбав за нього, водив в школу, носив портфель, з магазину пакунки з їжею носив до дому.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_9 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_2 . Із ОСОБА_3 спілкувалася у 2022 році перед її поїздкою за кордон. Вона повідомила, що їде з дітьми за кордон з метою врятувати своїх дітей. У 2025 році ОСОБА_3 привезла сина додому та залишила батькові. З моменту коли ОСОБА_2 був мобілізований ОСОБА_3 не приїздила до сина. ОСОБА_6 дуже потрібен батько.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 повідомила, що є матір`ю позивача ОСОБА_2 . У лютому 2026 року її сина мобілізували до лав ЗСУ, а її внук ОСОБА_6 почав проживати із нею. Із ОСОБА_3 не має зв`язку і не спілкувалася, але знає, що її дочка спілкувалася із ОСОБА_3 та повідомила, що ОСОБА_10 мобілізували, а ОСОБА_6 залишився сам. На що ОСОБА_3 відповіла, що ОСОБА_6 забирати не буде. Ніяких коштів на утримання ОСОБА_11 їй не передавала. ОСОБА_6 утримував лише батько, а тепер я. Пару раз, з моменту мобілізації, кошти на утримання ОСОБА_6 присилав ОСОБА_2 . ОСОБА_12 йому дуже рідко телефонує. ОСОБА_2 часто телефонує сину.

Судом, на виконання ст. 171 СК України вислухана думка дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що коли почалася війна батько нас (мене, сестричку і маму) відправив в безпечне місце. 04.03.2022 року поїхали за кордон, в Німеччинну. Сестрі там подобається, а мені ні. Я хотів повернутися до тата. 07.07.2025 року мама привезла мене до тата. Коли батька забрали до армії телефонував мамі вона сказала «все буде добре, поживи поки в бабусі». Я хочу жити зі своїм татом у себе дома. Останній раз бачив маму коли вона мене привезла до тата.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, вислухавши дитину, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лугинського районного управління юстиції у Житомирській області, сторони у справі є батьком та матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16а).

Позивач та відповідач з 22.03.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21.11.2024 року в справі № 281/606/24 розірвано (а. с. 17-18).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 з 11.07.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 12.10.2011 року за вказаною адресою зареєстрований його неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15а, 16).

Відповідно до офіційної довідки про реєстрацію за місцем проживання від 25.04.2022 року, перекладеною та засвідченою ПП «Бюро перекладів «Апостиль» Гурковський А. І. проживав разом з матір? ОСОБА_13 у м. Гунценгаузен у Німеччині (а. с. 19а).

Відповідно до офіційної довідки про зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання від 04.07.2025 року, перекладеною та засвідченою ПП «Бюро перекладів «Апостиль» ОСОБА_4 був знятий з реєстраційного обліку (а. с. 21 а).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім?ї від 17.02.2026 року, складеним посадовою особою Лугинської сільської ради та відповідальним працівником КУ «Центр надання соціальних послуг», ОСОБА_14 проживає з батьком. Мати з дитиною не проживає, перебуває за кордоном з 2022 року. В будинку для ОСОБА_6 створені умови для проживання та навчання, які відповідають його потребам (а. с. 23).

Згідно довідки № 23 від 18.02.2026 лікаря педіатра ОСОБА_14 перебуває на «Д» обліку у КНП «Лугинська центральна лікарня». На прийоми до лікаря, профілактичні огляди, консультації дитину супроводжує батько (а. с. 24).

Відповідно до довідки №64 від 16.02.2026 року виданої директором Лугинського ліцею Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_14 з 01.09.2025 року навчається у 8-Б класі у Лугинському ліцеї (а. с. 25).

Відповідно до довідки №67 від 16.02.2026 року виданої директором Лугинського ліцею Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області мати ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, не відвідує батьківські збори та не цікавиться шкільним життям сина (а. с. 25а).

Відповідно до довідки №02 від 18.02.2026 року виданої директором Лугинської музичної школи у вересні 2025 року ОСОБА_15 відвідував заклад разом із сином з метою вступу на навчання, проте набір було завершено (а. с. 26).

Із зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів суд не вбачає, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та участі у вихованні сина ОСОБА_6 .

Суду не надано доказів як того, що батько дитини самостійно несе витрати по її утриманні, так і доказів того, що мати дитини таких витрат не несе. Самі лише посилання позивача та свідків на вказані обставини не підтверджують факту самостійного утримання позивачем сина, оскільки однозначно та достовірно не підтверджують вказаний факт.

Факт проживання дитини разом з батьком не заперечується сторонами. Потреба у додатковому встановленні таких фактів позивачем не доведена. Утримання дитини батьком є його законним обов`язком.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області затвердженого рішенням виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області № 66 від 14.04.2026 року орган опіки та піклування вважає за доцільне встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим.

Суд не погоджується з наданим органом опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області висновком оскільки він не є обґрунтованим, не враховує інтереси обох батьків.

Суд вважає, що ОСОБА_2 виконує свій конституційний обов`язок по захисту незалежності та територіальної цілісності України і встановлення факту одноосібного виховання дитини суперечитиме інтересам відповідача та суспільства.

Позивачем не надано доказів того, що відповідачка умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Саме по собі проживання матері окремо від дитини та її обмежена участь у вихованні не є підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком. Для цього необхідно довести обставини, які свідчать про припинення або істотне обмеження батьківських прав іншого з батьків у встановленому законом порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/11354/24 від 16 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 15, 19, 141, 160, 164 СК України, керуючись ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Лугинська селищна рада Житомирської області, місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, 2а, селище Лугини, Житомирської області, код ЄДРПОУ 04346114.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя В. В. Данчук