Рішення № 138640351, 31.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2-а/748/33/26

Єдиний унікальний № 748/2036/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7375687 від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп., а провадження по справі закрити.

Свої вимоги мотивує тим, що вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки порушень Правил дорожнього руху він не допускав. Зазначає, що поясняв поліцейському, що замінював пробите колесо, просив пояснити підставу зупинки та які саме пункти Правил дорожнього руху було порушено. Поліцейський при розгляді справи не зважав на пояснення, неповно роз`яснив права, заявлені позивачем клопотання не вирішив, тим самим порушивши порядок, передбачений КУпАП. Зауважує, що працівник поліції не надав доказів правопорушення, автомобіль був припаркований на узбіччі максимально праворуч, оскільки позивач намагався на пробитому колесі від`їхати від кругового руху. Позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з повітряною тривогою, однак поліцейським було відмовлено вказавши, що повітряна тривога в Чернігові триває близько доби, тим самим наражаючи позивача на небезпеку, оскільки поряд знаходилась АЗС «ОККО». Працівник поліції знехтував правом позивача на професійну правову допомогу, про що заявлялось клопотання. Зазначає, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності складено з порушенням встановленого порядку оформлення, не з`ясовано всіх обставин справи, а тому вона є незаконною, не обґрунтованою та безпідставною. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 30 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

10 липня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та такою, що винесена відповідно до норм чинного законодавства, на підставі відповідних доказів та уповноваженою на те особою.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ст.7 КУпАП).

Як встановлено судом 15 червня 2026 року інспектором поліції 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Пецій Віталієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА № 7375687 від 15 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 червня 2026 року о 04:54 год. за адресою: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, 79, на транспортному засобі «VOLKSWAGEN TOURAN» здійснив зупинку на перехресті, позначеному д.з. 4.10, чим порушив п.15.9 «ґ» Правил дорожнього руху порушення заборони зупинки на перехрестях. До постанови додано відеозапис з Пв473724 та відеореєстартора 70маі.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.5).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до пункту 1.9 цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.1.10 ПДР, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофорів тощо); вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху; перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Відповідно до розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 4.10 «Круговий рух» належить до наказових знаків. Знак вимагає об`їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, вказаному стрілками на перехресті з круговим рухом.

У пункті14.6.6 ДСТУ 4100-2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» визначено, що знак 4.10 «Круговий рух» потрібно застосовувати, щоб дозволити рух транспортних засобів лише в зазначеному стрілками напрямку навколо центрального острівця, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак потрібно встановлювати на кожному в`їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу.

Таким чином, вся територія в межах дії знаку 4.10 «Круговий рух» є перехрестям у розумінні Правил дорожнього руху.

Пунктом 15.1 ПДР визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях на узбіччі.

Згідно п. 15.2 ПДР, за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Пункт 15.9.ґ. ПДР вказує, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішоходного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно п.15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 ПДР.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вимушено здійснив зупинку на перехресті з круговим рухом, з метою заміни пробитого колеса на запасне.

Частина 1 статті 122 КУпАП визначає настання адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

В силу положень ст. 77 КАС України обов`язок доказування, у цьому випадку, покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

На підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з п/в №473724, відеозапис з автомобільного відеореєстратора 70 МАІ, а також на підставі ч.2 ст. 77 КАС України, надав відеозапис зроблений за допомогою системи відеонагляду «Мережа безпеки» («Безпечне місто»), на яких зафіксовано обставни справи.

З дослідженого відеозапису вбачається, що під час патрулювання в м. Чернігові по вул. І.Мазепи, 79, працівниками поліції було виявлено автомобіль марки «VOLKSWAGEN TOURAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив зупинку безпосередньо в межах перехрестя, де організовано круговий рух. До зупинки автомобіля патрульної поліції на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TOURAN», державний номерний знак НОМЕР_1 не було увімкнено аварійну світлову сигналізацію, її було увімкнуто лише тоді як зупинився патрульний автомобіль. Знак аварійної зупинки на проїзній частині був відсутній, що виключає характер вимушеної зупинки.

Як вбачається із відеозапису зробленого за допомогою системи відеонагляду «Мережа безпеки» («Безпечне місто»), 15 червня 2026 року о 04 год. 54 хв. вищезазначений транспортний засіб «VOLKSWAGEN TOURAN», номерний знак НОМЕР_2 рухається на перехресті, де організовано круговий рух, при цьому без жодних підстав перетинає суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки та здійснює зупинку безпосередньо в межах перехрестя.

З дослідженого судом відеозапису з портативної камери поліцейського, зафіксовано, що жодних пояснень, щодо зупинки транспортного засобу з порушенням вимог ПДР позивач не надав. Більш того, позивач не зазначав поліцейському про заміну пробитого колеса та не навів будь-яких інших доказів.

Дослідженими судом доказами підтверджено факт здійснення позивачем зупинки без поважних причин( не пов`язаної із заміною пробитого колеса), тим самим порушено п. 15.9 ґ ПДР.

Доводи позивача про порушення його права на професійну правничу допомогу суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, заявляти клопотання, подавати докази, користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Разом із тим аналіз положень зазначеної норми дає підстави для висновку, що законодавець гарантує особі можливість реалізації права на правничу допомогу, однак не встановлює обов`язкової участі захисника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Відтак саме по собі заявлення особою клопотання про бажання скористатися правничою допомогою не породжує для уповноваженої посадової особи обов`язку відкласти розгляд справи чи вживати заходів щодо забезпечення прибуття адвоката.

Обов`язок поліцейського у такому випадку полягає у належному роз`ясненні особі її процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Подальша реалізація цих прав залежить виключно від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не може бути поставлена у залежність від процесуальних дій посадової особи поза межами наданих їй законом повноважень.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на юридичну допомогу не є абсолютним. Так, у пункті 32 рішення у справі «Максименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок держави забезпечити особі безоплатну правничу допомогу виникає лише у випадках, коли цього потребують інтереси правосуддя, зокрема коли особі загрожує покарання, пов`язане з позбавленням свободи.

Санкція ч. 1 ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту чи іншого стягнення, пов`язаного з позбавленням свободи. За таких обставин відсутність адвоката під час винесення оскаржуваної постанови сама по собі не може розцінюватися як порушення права позивача на захист.

Оцінюючи доводи позивача щодо ненадання позивачу можливості скористатися правничою допомогою, суд також враховує фактичні обставини справи, встановлені на підставі дослідженого відеозапису з портативної камери поліцейського.

Із зазначеного відеозапису вбачається, що після висловлення наміру скористатися правничою допомогою позивач не вчинив жодних дій, які б об`єктивно свідчили про реальний намір реалізувати це право. Зокрема, він не здійснював телефонних дзвінків адвокату чи іншому представнику, не звертався з проханням надати можливість зв`язатися із захисником, не вживав заходів щодо його виклику та не використовував власні технічні засоби зв`язку для пошуку правової допомоги.

Таким чином, заявлене позивачем клопотання не було підкріплене жодними фактичними діями, спрямованими на його реалізацію, що виключає можливість визнання бездіяльності поліцейського щодо відкладення розгляду справи порушенням права позивача на захист.

Суд також виходить із того, що реалізація процесуальних прав повинна здійснюватися добросовісно та не може бути спрямована виключно на створення формальних підстав для визнання незаконними процесуальних дій суб`єкта владних повноважень. Право на правничу допомогу є процесуальною гарантією захисту прав особи, однак його здійснення не повинно набувати ознак зловживання процесуальними правами чи необґрунтовано перешкоджати виконанню посадовими особами покладених на них законом повноважень

За наведених обставин суд приходить висновку, що працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було дотримано вимоги процесуального закону, позивачу були належним чином роз`яснені його права, а об`єктивних даних, які б свідчили про створення йому перешкод у реалізації права на професійну правничу допомогу або про істотне порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять.

Крім того, суд бере до уваги, що позивач після винесення постанови реалізував своє право на ефективний захист шляхом звернення до суду із цим позовом. Отже, він не був позбавлений можливості отримати професійну правничу допомогу під час судового перегляду рішення суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з вимогами статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що розгляд справи підлягав відкладенню у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога», оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на момент винесення оскаржуваної постанови повітряна тривога на території м. Чернігова тривала безперервно понад вісім годин. Водночас позивач керував транспортним засобом та здійснював рух дорогами загального користування, що саме по собі не узгоджується з його доводами про необхідність негайного прямування до укриття.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач повідомляв працівників поліції про намір невідкладно прослідувати до найближчого укриття, звертався з відповідним клопотанням або вчиняв будь-які дії, які б свідчили про існування реальної необхідності відкладення розгляду справи саме з цієї підстави.

Сам по собі факт оголошення сигналу «Повітряна трививога» не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення та не звільняє особу від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Законодавство України не містить положень, які б виключали адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху у період дії повітряної тривоги.

Суд також враховує висновки, викладені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 195/1019/25, відповідно до яких саме по собі посилання на оголошення повітряної тривоги без належних доказів того, що особа прямувала до укриття або була позбавлена можливості виконати вимоги законодавства, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Посилання позивача на окремі процедурні порушення також не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що порушення процедури прийняття рішення тягне його скасування лише у разі, якщо таке порушення є істотним, тобто вплинуло або могло вплинути на правильність прийнятого рішення чи призвело до порушення прав особи.

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який оцінює дотримання процесуальних гарантій крізь призму справедливості провадження в цілому, а не окремих процесуальних недоліків, які самі по собі не вплинули на результат розгляду справи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор поліції діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, оскільки суду надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином постанова серії ЕНА № 7375687 від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є законною, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 7, 121, 126, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7375687 від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 340 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Суддя Хоменко Л.В.