Рішення № 138639915, 30.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19043/25

Провадження № 2/522/3762/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Чорнухи Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 16751,67 гривень, витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір №77425519. Відповідно до умов Договору товариство зобов`залось передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до розділу 2 договору: сума позики 4000,00 гривень, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування позикою. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, однак, відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання. 22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір, відповідно до якого було відступлене право вимоги за договором № 77425519. 10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір, відповідно до якого було відступлене право вимоги за договором № 77425519. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №77425519 від 01.10.2021 становить 16751,67 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11750,85 гривень, нараховані 3% річних 0,82 гривень. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2025 відкрито провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.11.2025 представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 та від 14.05.2026 клопотання представника задоволено.

08.06.2026 представником АТ «Ощадбанк» надано витребувану інформацію.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Сторони із відповідним клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.

З огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Згідно з п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України № 675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно з ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України № 675-VIII).

Суд встановив, що 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений Договір позики № 77425519 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів визначені п. 2 договору позики № 77425519 від 01.10.2021, зокрема: сума позики: 4000,00 гривень; строк позики/строк договору: 30 днів; базова процентна ставка /день: 1,99 %; дата надання позики: 01.10.2021; дата повернення позики (останній день): 31.10.2021; знижена процентна ставка процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) 2,70 %; пеня (не застосовується в період карантину) 2,70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка 2300 %; орієнтовна загальна вартість позики 5194,00 гривень. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 4. договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Відповідно до п. 17 договору позики якщо сума позики, зазначена в п. п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.01.10.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно п. 1 Додаткової угоди від до Договору позики №77425519 від 01.10. 2021, що підписана електронним одноразовим підписом, на підставі звернення позичальника, позикодавець збільшив суму наданої позики 4000,00 грн на 1000,00 грн. Таким чином загальний розмір позики становить 5000,00 грн.

До матеріалів справи додані: копія таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором; копія правил надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

На підтвердження виконання зобов`язань за договором позики позивач надав копію довідки від 03.07.2025 вих. № КД-000000035847/ТНПП, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес», про перерахування 01.10.2021 суми грошових коштів у розмірі 4000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_1 , зазначену позичальником при оформленні договору позики.

На підтвердження виконання зобов`язань за договором позики позивач надав копію довідки від 03.07.2025 вих. № КД-000000035851/ТНПП, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес», про перерахування 01.10.2021 суми грошових коштів у розмірі 1000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_1 , зазначену позичальником при оформленні договору позики.

Відповідно до листа АТ «Ощадьбанк» № 46/12.11/77343/2026/БТ віл 03.06.2026 власником банківської картки НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Також банк підтвердив, що 01.10.2021 відбулась фінансова операція по безготівковому зарахуванню коштів в сумі 4000,00 гривень на рахунок.

Зазначені докази у сукупності свідчать про отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів на підставі укладеного договору позики №77425519 від 01.10.2021 у сумі 5000,00 гривень.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки за договором №77425519 від 01.10. 2021 загальний розмір заборгованості відповідача становить 16751,67 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11750,85 гривень, нараховані 3% річних 0,82 гривень.

22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (фактор) укладений Договір факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, відповідно до умов якого клієнт-первісний кредитор зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язався здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором позики, укладеним між клієнтом і боржниками.

Позивачем надані копії акта приймання-передавання реєстру боржників за договором факторнигу № № 22/02/2022 від 22.02.2022, платіжного доручення про оплату лоту згідно договору факторингу, реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, які у сукупності свідчать про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал».

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (новий кредитор) укладений Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор за плату відступає новому кредитору право грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників до договору.

У матеріалах справи наявні копії акта прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, акта зарахування зустрічних однорідних вимог, реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, які у сукупності свідчать про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 5000,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів, суд дійшов наступного висновку.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначив: "Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах".

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18З Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене , суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, яка більше ніж у два рази перевищує суму основного боргу, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, відтак, наявні підстави для зменшення розмір заборгованості за процентами до 5000,00 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що позивач не надав детальний розрахунок, з якого можливо встановити період нарахування 3 відсотків річних у розмірі 0,82 грн, та, що таке нарахування не відбулось у період дії воєнного стану, а саме з 24.05.2024 по 10.07.2024. За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 0,82 гривень не підлягає задоволенню.

Враховуючи досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором № 77425519 від 01.10.2021 у розмірі 10 000,00 гривень, яка складається з: 5000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 5000,00 гривень - заборгованість по процентам, у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Враховуючи, що справа не значної складності, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони у судові засідання не з`являлись, справа не становить значного суспільного інтересу, впливає виключно на відносини між кредитором та боржником, враховуючи предмет і ціну позову, суд вважає, витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень неспівмірними.

З урахуванням критерію співмірності, пропорційності та складності справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучена копія платіжної інструкції від 12.08.2025 про сплату позивачем суми судового збору в розмірі 3028,00 гривень. Факт надходження та зарахування сплачених коштів до спеціального фонду Державного бюджету України суд встановив при відкритті провадження у справі. З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1807,58 гривень (59,69 % від ціни позову), пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 7, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306) заборгованість за договором № 77425519 про надання споживчого кредиту від 01.10.2021 у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 коп.), а саме: суми заборгованості за основним боргом 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 коп.), суми заборгованості за процентами 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1807,58 гривень (одна тисяча вісімсот сім гривень 58 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА