Рішення № 138639447, 30.07.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 466/12122/25

Провадження № 2/463/944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

30 липня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за Кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 в розмірі 75 762,50 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 14 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 528519540 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора AEYX-6239. Відповідно до умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав Відповідачу, шляхом перерахування через банк-провайдер, грошові кошти у розмірі 16 300,00 грн, проте у подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 26 300,00 грн.

Всупереч умовам Кредитного договору, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість по Кредитному договору у розмірі 88 912,50 грн, яка складається зі заборгованості по тілу кредиту у сумі 26 300,00 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 49 462,50 гривень та заборгованість за штрафними санкціями (пеня/штрафи) у розмірі 13 150,00 гривень.

24.09.2024 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/1. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № Б/Н від 24.09.2024 до Договору факторингу № МВ-ТП/1 від 24.09.2024 (з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024. Тобто, право вимоги за кредитним № 528519540 від 14.08.2024 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № Б/Н.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 28/0525-01. На виконання вказаного Договору факторингу був підписаний Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025, за яким ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024. Тобто, право вимоги за кредитним № 528519540 від 14.08.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 1.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладений Договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлене право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 у розмірі 88 912,50 гривень.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88 912,50 гривень.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 88 912,50 грн., яка складається зі заборгованості по тілу кредиту у сумі 26 300,00 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 49 462,50 гривень та заборгованість за штрафними санкціями (пеня/штрафи) у розмірі 13 150,00 гривень.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

22 січня 2026 року до Личаківського районного суду міста Львова за підсудністю з Шевченківського районного суду міста Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 року (підстава: інші обставини, які унеможливлюють участі судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законодавством, Розпорядження керівника апарату суду №18 від 15.04.2026) визначено головуючу суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді від 17.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12 травня 2026 року. Сторонам роз`яснено їхні процесуальні права щодо подання відзиву та доказів у справі.

12.05.2026 судове засідання відкладено на 08.06.2026 у зв`язку з неявкою сторін у справі.

28.04.2026 до суду надійшли витребувані судом документи.

08.06.2026 судове засідання відкладено на 30.06.2026 у зв`язку з повторною неявкою сторін у справі.

30.06.2026 судове засідання відкладено на 28.07.2026 у зв`язку з повторною неявкою сторін у справі.

Розгляд справи по суті відбувся 28.07.2026 без участі сторін.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.07.2026, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 28.07.2026, а датою складення повного тексту судового рішення 30.07.2026.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст.280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 528519540 у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором AEYX-6239.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 26 300,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору 14 серпня 2024 року кредитодавцем надано позичальнику перший транш кредиту у сумі 10 000,00 грн, що є датою надання кредиту. Пунктом 2.4 договору визначено, що другий та наступні транші можуть надаватися позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до пункту 2.5 договору кредит надано для задоволення поточних споживчих потреб позичальника та він є нецільовим.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він має право отримувати чергові транші в межах кредитного ліміту, а також здійснювати часткове погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 7.1 договору рекомендованою (не обов`язковою) датою дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами визначено 21 серпня 2024 року, тобто протягом 7 календарних днів від дати отримання першого траншу. Згідно з пунктом 7.2 договору сума кредиту підлягає обов`язковому поверненню позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання обставин, визначених договором, зокрема після закінчення строку дії договору або дострокового припинення його дії. Пунктом 7.3 договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 13 вересня 2029 року.

Пунктом 7.4 договору визначено порядок сплати процентів за користування кредитом. Так, протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплатити проценти не пізніше останнього дня такого періоду, а у разі його продовження чи поновлення - не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду. Після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно. Відповідно до пункту 7.5 договору позичальник має право достроково повернути кредит повністю або частково та сплатити фактично нараховані проценти й інші платежі, строк оплати яких настав.

До кредитного договору надано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», у якому визначено основні умови кредитування, зокрема вид кредиту, розмір кредитного ліміту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 заповнив заявку на отримання кредитних коштів та ознайомився з паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до кредитного договору № 528519540 від 14.08.2024 року, що підтверджується вчиненням ним дій в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписанням документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

15 серпня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №528519540 від 14.08.2024 року, відповідно до якої кредитодавцем надано позичальнику додатковий транш у розмірі 16 300,00 грн у межах погодженого кредитного ліміту. Згідно з умовами додаткової угоди процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 1,50 % на день. Додаткова угода укладена в електронній формі та є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про виконання кредитного договору № 528519540 від 14.08.2024 року, позичальнику ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн. Платіжна операція здійснена 14.08.2024 року через АТ «ОТП БАНК» на платіжну картку позичальника, відкриту в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується довідкою кредитодавця, підписаною кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про виконання кредитного договору № 528519540 від 14.08.2024 року, позичальнику ОСОБА_1 було перераховано додатковий транш кредиту у сумі 16 300,00 грн. Платіжна операція здійснена 15.08.2024 року через АТ «ОТП БАНК» на платіжну картку позичальника, відкриту в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується відповідною довідкою кредитодавця.

Відповідно до відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку у період з 14.08.2024 року по 19.08.2024 року зараховано кошти у сумі 10 000,00 грн, а у період з 15.08.2024 року по 20.08.2024 року - кошти у сумі 16 300,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , наданою ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором станом на 01.11.2025 року становить 88 912,50 грн. Зазначена заборгованість складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 26 300,00 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 49 462,50 грн та заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 13 150,00 грн. Строкова заборгованість за сумою кредиту та процентами відсутня. Випискою також підтверджується, що станом на 01.11.2025 року заборгованість за кредитним договором позичальником не погашена.

24.09.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 . Передача права вимоги підтверджується реєстром прав вимоги № Б/Н від 24.09.2024 року.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/0525-01, на підставі якого право грошової вимоги за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року було відступлено ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 28.05.2025 року.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до якого позивачу передано право вимоги за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 88 912,50 грн. Передача права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 88 912,50 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 26 300,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 49 462,50 грн та заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 13 150,00 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_2 договору кредиту з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Вищевказаний договір про споживчий кредит № 7736912 від 24.06.2025, укладений між відповідачкою та ТОВ «Мілоан», підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Ні договір, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними і підлягають виконання обома його сторонами.

Враховуючи те, що за умовами зазначеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість на підставі зазначеного договору підлягає стягненню зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 88 912,50 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями.

Враховуючи укладені договори факторингу, право грошової вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося: від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у подальшому до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а надалі до ТОВ «ФК «ЕЙС». Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року, у зв`язку з чим саме на користь нового кредитора підлягає виконанню зобов`язання щодо погашення заборгованості.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Соломко та партнери».

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 75 762 грн 50 коп. (сімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок) заборгованості за кредитним договором № 528519540 від 14.08.2024 року, 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору та 3 000 грн 00 коп. (три тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956; МФО 322001 о/р НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Ірина ЦІПИВКО