Рішення № 138639405, 30.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1461/25 2/441/87/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30.07.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Лихоносової Д.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адвокат Лабик Р.Р. звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у якому просив солідарно стягнути на користь кожного з позивачів по 479 900 гривень моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_9 ..

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 12 вересня 2023 року близько 20 години 25 хвилин на вулиці Комарницькій у місті Городок Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль «Nissan Micra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Позивачі є близькими родичами загиблого: ОСОБА_3 його матір`ю, ОСОБА_4 дружиною, ОСОБА_5 дочкою, а ОСОБА_6 сином. Зазначає, що раптова смерть найближчої людини спричинила кожному з позивачів глибокі та тривалі душевні страждання, порушила звичний уклад життя, позбавила моральної, побутової і матеріальної підтримки. Розмір завданої моральної шкоди кожен із позивачів визначив у 500 000 гривень. Із цієї суми позивачі вирахували частку страхового відшкодування моральної шкоди, передбачену пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі 20 100 гривень кожному, та заявили до стягнення різницю по 479 900 гривень.

Ухвалою судді від 30 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачів ОСОБА_1 у суді позов підтримав, крім того, зазначив, що належним суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов`язків, є роботодавець ФОП ОСОБА_7 , тому просив стягнути відшкодування виключно з неї.

Представник відповідачів Снігур Я.Е. щодо задоволення позову заперечив. Покликався, зокрема, на відсутність остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні щодо винуватості водія, поведінку пішохода, недоведеність причинного зв`язку та завищеність заявленого розміру моральної шкоди.

Представник третьої особи ПрАТ «Страхова група «ТАС» у наданих суду письмових поясненнях також заперечив щодо задоволення позову, вказував на незавершеність досудового розслідування, відсутність остаточно встановленої вини водія та на те, що пригода сталася під час перетину пішоходом проїзної частини поза межами пішохідного переходу. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Із долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 та матеріалів досудового розслідування видно, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих під час наїзду на нього автомобіля «Nissan Micra», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Факт родинних відносин позивачів із померлим підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження Серія НОМЕР_3 і Серія НОМЕР_4 , копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_5 та копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_6 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023140000001026.

Постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовувалися слідчими суддями; зокрема, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2026 року у справі № 461/1142/26 чергову постанову про закриття провадження скасовано. На час вирішення цієї цивільної справи остаточного рішення у кримінальному провадженні не ухвалено.

Водночас відсутність обвинувального вироку або остаточного рішення у кримінальному провадженні сама по собі не перешкоджає вирішенню цивільного спору.

Суд у межах цієї справи не вирішує питання про наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, а встановлює юридично значимі обставини для застосування норм цивільного законодавства про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Із трудового договору № 5 від 28 серпня 2023 року, наказу № 5-1 від 28 серпня 2023 року та відомостей про нарахування заробітної плати вбачається, що з 29 серпня 2023 року ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_7 .

Під час судового розгляду обидва відповідачі підтвердили, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 виконував свої безпосередні трудові обов`язки. Автомобіль використовувався у господарській діяльності ФОП ОСОБА_7 , яка не заперечувала законних підстав володіння та використання цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією вказаного транспортного засобу, на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується матеріалами страхової справи і не заперечується учасниками справи.

Висновком комплексної комісійної судової інженерно-транспортної експертизи № 2896/2897/25-52 від 21 жовтня 2025 року встановлено, що точне взаємне розташування автомобіля та пішохода у момент виникнення небезпеки, а також поперечне місце наїзду визначити неможливо; зіткнення відбулося в межах проїзної частини до місця розташування фрагментів пластику. Показання водія щодо кількісних параметрів зближення автомобіля і пішохода та механізму пригоди в цілому експертами визнано технічно неспроможними.

Експерти навели розрахунковий варіант, за яким, виходячи з локалізації пошкоджень автомобіля і переміщення тіла пішохода, швидкість автомобіля в момент наїзду могла становити близько 53 км/год, а довжина зупинного шляху за такої швидкості 19,2-20,4 м.

Разом із тим експертним шляхом не встановлено, чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду та не вирішено питання про причинний зв`язок між його діями і пригодою за вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Наведені висновки не дають підстав для категоричного встановлення в цій справі вини водія у кримінально-правовому значенні. Однак вони не спростовують основного факту: смерть ОСОБА_9 настала внаслідок дії транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки. Для вирішення спору про цивільну відповідальність законного володільця такого джерела встановлення вини водія не є необхідною умовою.

Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог, оцінюючи подані докази в їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 та частини п`ятої статті 1187 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, звільняється від відповідальності лише якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачами не надано доказів того, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок непереборної сили або його умислу. Сам факт перебування пішохода на проїзній частині поза пішохідним переходом, за відсутності достовірно встановленого місця виникнення небезпеки, механізму пригоди та причинного значення поведінки пішохода, не доводить його умислу чи грубої необережності, яка давала б підстави для звільнення володільця транспортного засобу від відповідальності.

Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз положень статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків на підставі трудового договору з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, не є суб`єктом зовнішньої відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Таким суб`єктом є законний володілець транспортного засобу роботодавець.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, а також правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18 та від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

Отже, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_7 та виконував трудові обов`язки, належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди у частині, не покритій страховим відшкодуванням, є ФОП ОСОБА_7 .

Підстав для солідарної відповідальності роботодавця і водія немає, тому в позові до ОСОБА_8 слід відмовити. Це не позбавляє особу, яка відшкодувала шкоду, права зворотної вимоги за наявності підстав, передбачених статтею 1191 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань кожного позивача, характер їхніх стосунків із загиблим, істотність змін у житті, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості. Грошове відшкодування не може усунути втрату близької людини, однак має забезпечити справедливу компенсацію, не набуваючи ознак безпідставного збагачення.

На момент трагедії ОСОБА_3 було 79 років. Вона проживала разом із сином, який був для неї постійною підтримкою та опорою. Втрата дитини у похилому віці спричинила їй особливо тяжкі душевні страждання та позбавила звичного відчуття захищеності.

ОСОБА_4 була дружиною загиблого, є особою з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання та перебувала з чоловіком у тісному емоційному і матеріальному зв`язку. Смерть чоловіка позбавила її подружньої підтримки, допомоги та спільного сімейного життя.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 втратили батька, який був для них наставником, моральною опорою і близькою людиною. Раптова та неприродна смерть батька заподіяла їм глибоких тривалих душевних страждань.

З урахуванням наведених обставин, засад розумності і справедливості суд визначає загальний розмір моральної шкоди, заподіяної кожному з позивачів, у сумі 220 100 гривень.

Такий розмір є співмірним із характером втрати, індивідуальними обставинами позивачів та наслідками, які настали для них.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 12 вересня 2023 року, до страхових правовідносин застосовуються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на дату настання страхового випадку.

За пунктом 27.3 статті 27 цього Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловікові (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на 12 вересня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6 700 гривень, а тому загальна страхова виплата моральної шкоди чотирьом позивачам становить 80 400 грн, тобто по 20 100 гривень кожному.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, із визначеного судом розміру моральної шкоди - 220 100 гривень кожному позивачу 20 100 гривень належить до страхового відшкодування, а різниця, яку має відшкодувати ФОП ОСОБА_7 як роботодавець і володілець джерела підвищеної небезпеки, становить 200 000 гривень кожному позивачу.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з ФОП ОСОБА_7 на користь кожного позивача слід стягнути по 200 000 гривень моральної шкоди; у решті вимог до ФОП ОСОБА_7 та в повному обсязі у вимогах до ОСОБА_8 відмовити.

Суд бере до уваги наявність у матеріалах справи письмової розписки ОСОБА_5 про отримання коштів від ОСОБА_8 , через його адвоката Федака Р.Р., у якості часткового відшкодування моральної шкоди та її письмові пояснення з цього приводу, між тим, ураховуючи те, що таке відшкодування їй надав саме ОСОБА_8 , що є його правом та за власною волею, натомість суд вирішив про стягнення відшкодування моральної шкоди з ФОП ОСОБА_7 , а про стягнення такого з ОСОБА_8 - відмовити, а отже, цей факт не спростовує висновків суду про стягнення відшкодування моральної шкоди на користь позивачів з відповідача - ФОП ОСОБА_7 та про часткове задоволення позову у цій частині.

Позивачі відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору. Позов подано в електронній формі у 2025 році, тому при визначенні суми збору застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень та понижуючий коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 цього Закону.

З урахуванням ціни позову 1 919 600 гривень, установленого законом максимального розміру судового збору 15 140 гривень, понижуючого коефіцієнта 0,8 та частки задоволених вимог 800 000 гривень, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України з ФОП ОСОБА_7 у дохід держави підлягає стягненню 5 047 гривень 72 копійки судового збору.

Керуючись статтями 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, заподіяної смертю сина.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_3 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

У задоволенні решти позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 відмовити.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 5 047 (п`ять тисяч сорок сім) гривень 72 копійки судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.