Рішення № 138639221, 31.07.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/4254/25

Номер провадження 2/299/1471/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті своєї баби по батьківській лінії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно положень ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Покійна залишила заповіт на користь позивача, який 28.01.2009 року за реєстровим №2 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Сасівської сільської ради.

Місцем відкриття спадщини є с.Сасово Берегівського району. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 31.07.2025 року №204.

По смерті баби позивач спадщину прийняв, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду від 15.02.2012 року №703/252/12.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім раніше успадкованих майнових прав, покійній ОСОБА_2 на праві приватної належали дві земельні ділянки площами 2,85 га та 0,67 га з складу земель сільськогосподарського призначення на території Сасівської сільської ради.

За прийняттям спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовила.

Така ситуація обумовлена тим, що по смерті баби віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.

За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 у Берегівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту на право приватної власності на землю серії IV-3K №035933 від 15.11.2002 року, який підтверджує належність спадкодавцю на праві приватної власності двох земельних ділянок загальною площею 3,52 га (2,85 га та 0,67 га) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради. Крім того, відповідні відомості щодо належності речових прав підтверджуються інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з цим просить в порядку спадкування за заповітом визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 2,85 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с.Сасово, контур №486, кадастровий номер 2121284700:04:001:0183 та земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с.Сасово, контур №519, кадастровий номер 2121284700:04:001:0182.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представника позивача адвокат Продан О.В. подала заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити (а.с.23, 82 ).

Представником Відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.89).

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 26.04.2011 року (а.с.7).

Місцем відкриття спадщини є с.Сасово Берегівського району. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 31.07.2025 року №204 (а.с.8).

Батько позивача ОСОБА_1 помер раніше ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 02.05.1985 року (а.с.58).

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача Серія НОМЕР_3 виданого 22.07.2002 року (а.с.53) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 №00039157767 від 05.04.2023 року (а.с.56), згідно яких підтверджується, що померла ОСОБА_2 була бабою позивача по батьківській лінії.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт на користь позивача ОСОБА_1 , який 28.01.2009 року за реєстровим №2 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Сасівської сільської ради (а.с.54-54 зв.).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.

На час смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мав повних 8 років, тобто був малолітнім.

В силу положень ч.4 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що спадщину прийняв.

По смерті баби позивач спадщину прийняв, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду від 15.02.2012 року №703/252/12, згідно якого за позивачем ОСОБА_1 визнано права та обов`язки забудовника житлового будинку в АДРЕСА_1 по смерті баби ОСОБА_2 (а.с.9-10).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім успадкованих майнових прав покійній ОСОБА_2 на праві приватної належали дві земельні ділянки площами 2,85 га та 0,67 га з складу земель сільськогосподарського призначення на території Сасівської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю IV ЗК №035933 від 15.11.2002 року (а.с.11-11 зв.).

Згідно матеріалів спадкової справі по смерті ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 22.11.2022 року подав приватному нотаріусу Гонтар Л.І. заяву про прийняття спадщини після смерті баби (а.с.48).

Отже, доводи позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 підтверджуються дослідженими матеріалами справи.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач, як спадкоємець за заповітом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, то останній успадкував майно, що ввійшло до складу спадщини в цілому.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що в користь позивача спадкодавцем складено заповіт, згідно якого заповів все належне майно. Спадкоємець спадщину прийняв, оскільки на час смерті був малолітнім та звернувся до приватного нотаріуса за прийняттям спадщини. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, інші спадкоємці відсутні, позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі і за ним необхідно визнати право власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- земельну ділянку площею 2,85 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с.Сасово, контур №486, кадастровий номер 2121284700:04:001:0183;

- земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121284700:04:001:0182.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийЛеньо В. В.