Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №766/2842/24
н/п 1-кп/766/2173/26
УХВАЛА
про продовження строку дії запобіжного заходу
30.07.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
30.07.2026 року на електронну адресу суду від захисника надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання зазначила, що судом уже досліджено письмові докази та допитано свідків, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні або істотно зменшилися, а отримана стороною захисту постанова про визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні за ст. 438 КК України, на її думку, спростовує добровільність його дій. Також посилалася на тривале тримання обвинуваченого під вартою, його позитивні характеристики, офіційне працевлаштування та міцні соціальні зв`язки. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт у певний час доби з урахуванням його офіційного працевлаштування.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, оскільки ризики, передбачені п.1,4 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 02.09.2026 року. Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу зазначив, що обставини, про які йдеться в кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_5 взнано потерпілим, мали місце за пів року до проведення референдуму, в якому він приймав участь, а із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення ОСОБА_5 звернувся лише після повідомлення йому про підозру у цьому кримінальному провадженні.
Захисник в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_5 офіційно працевлаштований, проходив фільтрацію після деокупації. Вказала, що в кримінальному провадженні за його заявою його визнано потерпілим, що вказує на те, що його дії не містять ознаки добровільності, що є обов`язковою ознакою для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 111-1 КК України. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Зазначив про наявність у нього дружини та двох неповнолітніх дітей, які потребують його допомоги.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 06.07.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 припиняє свою дію 02.09.2026 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до розділу І КК України належать до злочинів проти основ національної безпеки України, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та триває на даний час, що свідчить про високу суспільну небезпечність даного кримінального правопорушення, а відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду.
Так, останній обвинувачується у вчиненні злочину, який є тяжкими злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з можливістю призначення додаткових покарань. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Оцінюючи ризик переховування від суду, суд враховує не лише тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, а й характер та фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення. У сукупності ці обставини свідчать про наявність у обвинуваченого достатнього мотиву для ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином суд вважає заявлений ризик необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не наведено, які саме дії обвинуваченого можуть свідчити про намір перешкоджати кримінальному провадженню та в який спосіб він може це здійснити. Суду не наведено жодних достатніх та змістовних фактів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим активних чи пасивних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, не дає підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки даних, які б свідчили про зменшення або відсутність зазначеного ризику, у судовому засіданні не встановлено.
Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_5 має соціальні зв`язки, місце проживання та роботи, дружину та дітей, проте, самі по собі вказані обставини, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведеного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та неможливості йому запобігти, шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.
Набуття обвинуваченим статусу потерпілого в іншому кримінальному провадженні саме по собі не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу та не свідчить про зменшення або відсутність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Також суд зазначає, що доводи сторони захисту стосовно відсутності ознаки добровільності в поведінці ОСОБА_5 стосуються оцінки доказів щодо його винуватості чи невинуватості та підлягають перевірці судом під час ухвалення вироку за результатами судового розгляду, а не при вирішенні питання про доцільність подальшого застосування запобіжного заходу.
Отже, запобіжний захід було обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості інкримінованого йому злочину та інших обставин, передбачених статтями 176178, 183, 193194, 196 КПК України. Встановлений судом ризик переховування обвинуваченого від суду на цей час не зменшився та не припинив існувати.
Суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти встановленому ризику. Обставин, які б свідчили, що подальше тримання обвинуваченого під вартою не виправдовує такого ступеня втручання у його права і свободи, на даному етапі судового розгляду не встановлено.
Наведені захисником обставини не спростовують існування встановленого судом ризику та не дають підстав для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 25 вересня 2026 року включно.
Керуючись ст.178, 183, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 25 вересня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1
Судове рішення № 138638868, Херсонський міський суд Херсонської області було прийнято 30.07.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 766/2842/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: