Рішення № 138638754, 27.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/46/26

2/950/383/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.06.2025-100001317 від 15 червня 2025 року в загальному розмірі 24 240 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача: 8 000 грн основного боргу; 10 640 грн процентів за користування кредитом; 400 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 4 000 грн неустойки; судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 15.06.2025-100001317.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення 29 листопада 2025 року. Договір передбачав фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за день протягом перших семи чергових періодів та ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за день протягом наступних чергових періодів.

Крім процентів, договором було встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 400 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 400 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Позивач зазначив, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача 15 червня 2025 року, однак відповідач жодного платежу в рахунок виконання договору не здійснив, у зв`язку із чим станом на 02 січня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 24 240 грн.

У частині неустойки позивач посилався на пункт 17 заявки до кредитного договору, за яким за кожен день невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання нараховується 120 грн. Позивач також вказував, що пункт 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», який передбачав звільнення споживача від неустойки під час воєнного стану, виключено Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, а тому вважав нарахування 4 000 грн неустойки правомірним.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивач зазначав, що вона встановлена за інформаційну підтримку позичальника, можливість здійснення онлайн-платежів, відновлення пароля до особистого кабінету, інформування про дати платежів та надання консультацій.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позову та доданими документами направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідач отримав судові документи, однак у встановлений судом строк відзиву, заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні, власного розрахунку заборгованості або доказів виконання кредитного зобов`язання не подав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, якщо Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, а судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без учасників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справа є малозначною, оскільки ціна позову становить 24 240 грн і не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження відповідає статтям 19, 274, 279 ЦПК України.

Оскільки судового засідання з викликом учасників справи не проводилося, це рішення не є заочним у розумінні статей 280282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення позову та не означає автоматичного визнання всіх вимог. Суд зобов`язаний перевірити правову природу кожної складової заборгованості, особливо з огляду на те, що відповідач є споживачем фінансової послуги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

За статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови та обов`язкові відповідно до законодавства умови.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, у тому числі електронній, формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, електронних повідомленнях чи іншій інформаційно-комунікаційній системі.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором як алфавітно-цифрову послідовність, яку особа додає до електронних даних під час прийняття оферти.

За статтями 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а моментом підписання може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до письмового договору. У цій справі електронний кредитний договір містить: повне ім`я відповідача; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспортні дані; адресу проживання; номер мобільного телефону; електронну адресу; маскований номер платіжної картки НОМЕР_2 ; дату й час укладення договору - 15 червня 2025 року о 15 год 38 хв; одноразовий ідентифікатор Е279.

Ідентифікаційні дані договору збігаються з даними, отриманими через Систему BankID НБУ, а маскований номер картки збігається з номером картки, на яку платіжною установою перераховано 8 000 грн.

Відповідач не подав заяви про підроблення доказів, не заперечив факт належності йому номера телефону, електронної адреси, платіжної картки чи ідентифікаційних даних, не заявив клопотання про витребування оригіналу електронного документа та не надав доказів несанкціонованого використання його даних.

Суд приходить до висновку, що паперова копія електронного договору оцінюється не ізольовано, а в сукупності з даними BankID, документами платіжної установи та фактом перерахування коштів на картку, реквізити якої зазначені у договорі.

Тому наявні докази у своїй сукупності підтверджують укладення сторонами кредитного договору № 15.06.2025-100001317.

Судом встановлено, що за умовами заявки, яка є складовою кредитного договору: дата видачі кредиту - 15 червня 2025 року; сума кредиту- 8 000 грн; строк кредитування - 168 днів; дата остаточного повернення - 29 листопада 2025 року; процентна ставка «Стандарт» - 1 % за один день протягом перших семи чергових періодів; процентна ставка «Економ» - 0,5 % за один день протягом наступних періодів; денна процентна ставка - 0,91 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3 920,58 %; загальна вартість кредиту - 20 240 грн; загальні витрати за кредитом - 12 240 грн; комісія за надання кредиту - 400 грн; комісія за обслуговування - по 400 грн у трьох чергових періодах; неустойка - 120 грн за кожний день порушення окремого зобов`язання.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Визначена договором денна процентна ставка 0,91 % цього обмеження не перевищує. Закон України «Про споживче кредитування».

Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0201 від 02 січня 2026 року підтверджено, що 15 червня 2025 року о 15 год 38 хв 48 с на картку № НОМЕР_3 було успішно перераховано 8 000 грн. Номер транзакції в системі iPay.ua - 773683793, призначення платежу - «Видача за договором кредиту № 15.06.2025-100001317».

Перші шість і останні чотири цифри номера картки повністю збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними у заявці до договору.

Суд приходить до висновку, що позивач виконав свій обов`язок із надання кредиту.

Щодо обов`язку відповідача повернути кредит і сплатити проценти

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Стаття 526 ЦК України закріплює правило: «зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору».

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно має бути виконане у цей строк.

За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням погоджених умов; боржник є таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець надає кредит, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1048 та статтею 1056-1 ЦК України розмір і порядок сплати процентів визначаються договором, а фіксована процентна ставка не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Доказів повернення 8 000 грн кредиту відповідач не подав. У розрахунку позивача відсутні відомості про будь-які платежі відповідача. Строк остаточного повернення кредиту сплив 29 листопада 2025 року. Таким чином, вимога про стягнення 8 000 грн основного боргу є законною та доведеною. Проценти в розмірі 10 640 грн нараховані виключно протягом погодженого сторонами строку кредитування - з 15 червня до 29 листопада 2025 року включно, тобто за 168 днів.

Суд перевірив розрахунок процентів: перші сім періодів становлять 98 днів; 8 000 грн ? 1 % ? 98 днів = 7 840 грн; наступні п`ять періодів становлять 70 днів; 8 000 грн ? 0,5 % ? 70 днів = 2 800 грн; загальна сума процентів: 7 840 грн + 2 800 грн = 10 640 грн.

Після 29 листопада 2025 року проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися. Проценти за статтею 625 ЦК України заявлені в сумі 0 грн.

Суд приходить до висновку, що розрахунок 10 640 грн процентів арифметично узгоджується з договором і графіком платежів, а тому ця вимога підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 8 заявки передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 5 % від суми кредиту, тобто 400 грн. Ця комісія: визначена у твердій грошовій сумі; включена до графіка платежів; включена до загальних витрат за кредитом; врахована при визначенні денної процентної ставки; пов`язана з перерахуванням кредитних коштів через платіжну установу; погоджена до перерахування кредиту.

Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат за кредитом комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Із договору між ТОВ «Споживчий центр» і ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що переказ кредитних коштів здійснювався із залученням платіжної установи.

Враховуючи разовий характер комісії, її визначеність, включення до загальної вартості кредиту та підтверджене перерахування коштів через платіжний сервіс, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення 400 грн комісії за надання кредиту.

Пунктом 9 заявки передбачено сплату відповідачем по 400 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим, тобто загалом 1 200 грн.

За текстом договору ця плата встановлена за: організацію інформаційної підтримки позичальника телефоном; надання інформації в особистому кабінеті; можливість здійснювати платежі онлайн; відновлення забутого пароля; інформування про дати чергових платежів; консультаційні послуги; інші прямо не визначені послуги.

Водночас у пункті 11 заявки зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» покладає на кредитодавця обов`язок безоплатно, не частіше одного разу на місяць, надавати споживачу інформацію про поточну заборгованість, повернуту суму кредиту, платежі, строки та умови їх сплати.

За частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують установлені законом права споживача, є нікчемними.

Суд ураховує, що договір містить застереження про невключення до комісії інформації, яка має надаватися безоплатно. Проте саме формальне застереження не усуває таких істотних недоліків спірної умови:

Комісія нараховується автоматично, незалежно від фактичного звернення споживача за будь-якою послугою. Договором не визначено, яку саме послугу відповідач замовив і фактично отримав у кожному з трьох періодів. Розмір плати не залежить від обсягу чи кількості наданих послуг. Інформування про дати платежів і стан заборгованості безпосередньо перетинається з інформацією, яка за статтею 11 Закону повинна надаватися безоплатно.

Можливість здійснення платежів, функціонування особистого кабінету та відновлення доступу до нього забезпечують виконання самого кредитного договору й відповідають організаційним потребам кредитодавця. Формулювання «інші послуги, які прямо не вказані» не дає споживачу можливості встановити точний предмет і вартість послуги.

Позивач не надав журналів звернень, листування, телефонних консультацій, повідомлень або інших доказів фактичного надання відповідачу платних послуг на суму 1 200 грн.

Пункт 11 заявки одночасно передбачає, що кредитодавець не надає додаткових та супутніх послуг, що суперечить обґрунтуванню спірної комісії.

Суд приходить до висновку, що зазначена комісія фактично є обов`язковою періодичною платою за супроводження кредиту, яка нараховується незалежно від волевиявлення споживача та фактичного надання йому конкретної послуги.

Тому умова договору про сплату 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості не відповідає статтям 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому не може бути підставою для стягнення коштів.

У задоволенні цієї частини позову належить відмовити. Щодо вимоги про стягнення 4 000 грн неустойки.

Позивач нарахував неустойку з 29 червня 2025 року в розмірі 120 грн за день. Нарахування здійснювалося до досягнення суми 4 000 грн, що становить половину суми виданого кредиту.

Позивач вважає неустойку законною через виключення пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Суд відхиляє цей довід. Дійсно, Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року пункт 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» було виключено.

Однак пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України залишається чинним і передбачає, що під час воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення кредитного зобов`язання. Нарахована з 24 лютого 2022 року неустойка підлягає списанню кредитодавцем. Цивільний кодекс України.

Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, строк дії воєнного стану продовжено з 05 год 30 хв 02 серпня 2026 року на 90 діб. На час укладення договору, виникнення прострочення, подання позову та ухвалення рішення воєнний стан в Україні не припинявся. Указ Президента України № 596/2026.

Виключення правової норми з одного законодавчого акта не припиняє дії самостійної норми іншого акта, якщо остання прямо не скасована або не змінена.

Закон № 3498-IX не містить положення про виключення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і не встановлює, що кредитори мають право стягувати неустойку всупереч зазначеному пункту.

Тому посилання позивача на принцип lex posterior derogat priori є необґрунтованим. Колізії між двома одночасно чинними суперечливими нормами немає: спеціальна тимчасова норма ЦК України безпосередньо звільняє позичальника від неустойки, а Закон № 3498-IX її не скасував.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має імперативний характер, не ставить звільнення від неустойки в залежність від дати укладення кредитного договору та не потребує доведення позичальником причинного зв`язку між воєнним станом і простроченням.

Враховуючи викладене, нараховані позивачем 4 000 грн неустойки підлягають списанню, а не стягненню з відповідача.

У цій частині позову слід відмовити.

У матеріалах, наданих суду, відзиву або іншої письмової заяви відповідача немає.

Судом встановлено, що: між сторонами укладено кредитний договір № 15.06.2025-100001317; позивач надав відповідачу 8 000 грн; строк повернення кредиту сплив; відповідач кредит і проценти не сплатив; заборгованість за тілом кредиту становить 8 000 грн; проценти в межах строку кредитування становлять 10 640 грн; разова комісія за надання кредиту становить 400 грн; 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості стягненню не підлягають; 4 000 грн неустойки в період воєнного стану стягненню не підлягають.

Отже, обґрунтована сума заборгованості становить: 8 000 грн + 10 640 грн + 400 грн = 19 040 грн. Позов підлягає задоволенню на 78,55 %: 19 040 грн ? 100 ? 24 240 грн = 78,55 %.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову в електронній формі сплачено 2 662,40 грн судового збору. Розмір відповідає мінімальній ставці для юридичної особи з урахуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір». Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2026 року становить 3 328 грн. Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Пропорційна сума судового збору становить: 2 662,40 грн ? 19 040 грн ? 24 240 грн = 2 091,26 грн. Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 091 грн 26 коп. судового збору.

У позовній заяві наведено лише попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн та зазначено про намір подати докази після ухвалення рішення. Договору про надання правничої допомоги, акта виконаних робіт, детального опису послуг і доказу виникнення обов`язку з оплати серед досліджених матеріалів немає.

Тому витрати на професійну правничу допомогу цим рішенням не розподіляються. За умови подання доказів і заяви у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, питання може бути вирішене шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статей 246, 270 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 8, 129 Конституції України, статтями 11, 12, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610612, 626628, 638, 10481050, 10541056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 11, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 7, 12, 13, 19, 7681, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А, заборгованість за кредитним договором № 15.06.2025-100001317 від 15 червня 2025 року в загальному розмірі 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) гривень 00 копійок, із яких: 8 000 грн 00 коп. - основний борг; 10 640 грн 00 коп. - проценти за користування кредитом; 400 грн 00 коп. - комісія, пов`язана з наданням кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 4 000 грн неустойки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 091 (дві тисячі дев`яносто одну) гривню 26 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Роман БАКЛАНОВ