Рішення № 138638716, 30.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3790/26

Провадження № 2-а/577/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галян С.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Островський В.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом та уточнивши позовні вимоги просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС 007621 від 23.06.2026 року, винесену заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1.ч.1 ст247 КУпАП - за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Максимом Чепуренко 23.06.2026 року винесено постанову №ПС 007621 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 51000 грн. штрафу по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-2 КУпАП. Адміністративне стягнення застосоване до ОСОБА_1 за порушення п.22.5 ПДР України, а саме: 05.05.2026 року об 11:25 год. в м. Конотоп виявлено порушення вагових норм на 33,7%, загальна маса транспортного засобу становила 53,480 т (зазначено в ТТН №287 від 05.05.2026 року), при допустимій 40,0 т. Перевищення габаритно вагових норм на понад 30%. Ознайомившись з постановою, ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так як винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП. Постанова складена по формі Додатку 2 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512. В постанові зазначено, що «заступник начальника Управління державного нагляду (контролю ) у Сумській області, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2026 року серії ОАР №056624» далі по тексту. Однак, протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2026 року серії ОАР №056624, на який є посилання в постанові ОСОБА_1 не вручався, права передбачені ст.268 КУпАП йому не роз`яснювалися. Також, фабула правопорушення, яка викладена у оскаржуваній постанові, не відповідає правопорушенню, передбаченому ст. 132-2 КУпАП, оскільки зі змісту не можливо встановити, які саме дії чи бездіяльність, обставини, що відносяться до складу правопорушення, яке ставиться ОСОБА_1 в вину не розкрито, а тому в цій частині вимогам закону постанова не відповідає, оскільки відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення означає, що діяння не може бути визнане правопорушенням. При цьому, постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення (постанова Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі №712/12830/16-а).

Так, у тексті постанови склад правопорушення визначено наступний: 05.05.2026 року об 11:25 год. в м. Конотоп виявлено порушення п.22.5 ПДР України, вагових норм на 33,7%, а саме: загальна мас ТЗ становить 53,480 т ( зазначено в ТТН №287 від 05.05.2026 ), при допустимій 40,0 т. Перевищення габаритно вагових норм на понад 30%. З тексту постанови не можливо зробити висновок, які дії ОСОБА_1 ставляться йому в провину та в чому вони виразилися, які обставини, утворюють склад адміністративного правопорушення. Заступник начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП та наклав штраф у розмірі 51000 гривень. У той же час, санкція ч. 2 ст. 132-2 КУпАП передбачає штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн. Таким чином, дана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП та п.4 р. ІІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512. Така невідповідність є істотною, оскільки змінює об`єктивну сторону правопорушення та його обов`язкові ознаки. Отже, у наведеній ситуації наявна юридична невідповідність між фактичними обставинами та правовою кваліфікацією, що є істотною підставою для скасування постанови. Невідповідність правової кваліфікації, яка допущена під час притягнення до адміністративної відповідальності не є формальними недоліками постанови, а є істотним порушенням, оскільки змінює об`єктивну сторону правопорушення та його обов`язкові ознаки. Крім того, неправильна кваліфікація порушення зумовлює складення постанови за неналежне порушення і, відповідно, відсутність постанови за можливе вчинене іншого правопорушення. Невірна кваліфікація означає незаконне притягнення до відповідальності, оскільки дії особи не відповідають складу правопорушення, передбаченому винесеною постановою. Тому невідповідність у кваліфікації є істотною, та є порушенням матеріального права і є підставою для визнання постанови недійсною. Наявність в даній постанові юридичної невідповідності між фактичними обставинами та правовою кваліфікацією прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ: п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії»; п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»; п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Відсутність правильного визначення у постанові №ПС 007621 норми КУпАП, є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови про притягнення особи до відповідальності. Крім того, згідно акту №ОАР 056624 від 05.05.2026 року проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки ТЗ DAF CF 85410 н.з. НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) Bodex Kis 33 н.з. НОМЕР_2 , виявлено порушення перевезення вантажу згідно ТТН №287 від 05.05.2025 року «пшениця українського походження, врожаю 2025 року» з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України вагових норм на 33,7%, а саме: загальна маса транспортного засобу становить 53,480 т ( зазначено в ТТН № 287), при допустимій 40,0т, відповідальність передбачена абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на понад 30% при перевезенні подільного вантажу. У той же час, до матеріалів перевірки додана ТТН №287 від 05.04.2025 року, що не відповідає даті ТТН, яка зазначена в акті №ОАР 056624 та фактичним обставинам.

Положеннями ч. 1, 2, 4 ст. 132-2 КУпАП визначено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказаною нормою права визначено відповідальність за два окремі адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона яких полягає в:

внесенні (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу;

внесенні (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст. 132-2 КУпАП).

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.4 ст. 132-2 КУпАП).

Диспозиція статті 132-2 КУпАП чітко визначає обов`язкову кваліфікуючу ознаку правопорушення діяння має бути вчинене «за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні».

Крім того, диспозиції ч.1, ч. 2, ч.3 та ч. 4 статті 132-2 КУпАП є бланкетними, та відсилають до нормативно встановлених вагових або габаритних параметрів транспортних засобів, які встановлено положеннями п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).

Відповідно до пп. «б» п. 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).

Абзацем 2 пункту 22.5 ПДР, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01. 2001 №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Абзацем 4 пункту 22.5 ПДР встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу (зокрема і пшениці) унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на законодавчому рівні не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до ст. 132-2 КУпАП за відсутність такого дозволу.

Тобто відсутня об`єктивна сторона даного правопорушення.

Відповідно до п.1.10 ПДР, неподільний вантаж - вантаж, який не можна розділити на дві і більше частин без зайвих витрат або ризику його пошкодження.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до правової позиція Верховного Суду, що викладена в постанові від 29.01.2020 року №814/1460/16, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Аналогічна позиція висловлена Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 13.01.2026 у справі №950/422/25, Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 06.05.2024 року у справі №333/5566/23, П`ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 27.01.2026 року у справі №496/5409/25, в постанові від 18.03.2025 року у справі №496/3976/24, та інших. Вказана суперечність законодавства грубо порушує принцип правової визначеності (legal certainty), який є невід`ємною складовою верховенства права.Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справах"Sunday Times v. United Kingdom", "Сєрков проти України", «Щокін проти України») неодноразово наголошував, що закон має бути доступним та передбачуваним, а каральна норма чітко сформульованою. Якщо національне законодавство припускає неоднозначне або суперечливе тлумачення, вони мають тлумачитися на користь приватного суб`єкта (громадянина чи бізнесу), а не держави, а органи влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 11).

22.07.2026 року від відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі відповідного дозволу та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують установлені нормативи, допускається за погодженням із відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб або автопоїзд із вантажем чи без вантажу вважається великоваговим, якщо його максимальна або осьова маса перевищує хоча б один із параметрів, установлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно з підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається за умови, що їх фактична маса не перевищує встановлених нормативних значень. Для комбінованих транспортних засобів, зокрема двовісного автомобіля-тягача з трьохвісним напівпричепом, а також трьохвісного автомобіля-тягача з двовісним або трьохвісним напівпричепом, максимальна допустима фактична маса на автомобільних дорогах державного значення становить 40 тонн. Для інших вантажних транспортних засобів, які не належать до окремо визначених у підпункті «б» типів, також застосовується обмеження загальної маси 40 тонн для доріг державного значення.

Отже, для транспортного засобу DAF CF 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 , нормативно допустима загальна маса становила 40 тонн. Водночас відповідно до відомостей, внесених до товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026 року, загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 53,480 тонни, тобто перевищувала нормативно допустиму масу на 13,480 тонни, або на 33,7%.

Таким чином, відомості, зазначені вантажовідправником у товарно-транспортній накладній, безпосередньо свідчили про перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху нормативних вагових параметрів понад 30 відсотків.

Крім того, відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Отже, посилання на видачу дозволу Державтоінспекцією є неактуальним.

Правилами проїзду передбачено можливість перевищення вагових параметрів порівняно з параметрами, визначеними пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, не більш як на 2 відсотки без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Водночас у спірних правовідносинах загальна маса транспортного засобу перевищувала нормативно допустиму масу на 33,7 відсотка, тобто у розмірі, який істотно перевищує допустиму похибку.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники та водії зобов`язані мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, та інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів із перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, що дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових чи великогабаритних транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до статті 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням правил користування автомобільним транспортом, у тому числі справи про правопорушення, передбачені статтею 132-2 КУпАП.

Від імені органів автомобільного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Частиною першою статті 279-5 КУпАП установлено, що в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 КУпАП, уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань установлюють відповідальну особу або вантажовідправника.

Таким чином, під час розгляду матеріалів справи посадова особа Укртрансбезпеки була наділена повноваженнями встановити вантажовідправника та належну відповідальну посадову особу на підставі офіційних відомостей державних реєстрів.

Відповідно до статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов`язаний вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника, відповідні ідентифікаційні дані, прізвище, ім`я та по батькові водія, номер його посвідчення, а також інші передбачені законодавством відомості. Вантажовідправник також зобов`язаний надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Отже, саме на вантажовідправника законом покладено обов`язок забезпечити правильність і достовірність відомостей про масу вантажу, внесених до товарно-транспортної накладної. У цій справі ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс» як вантажовідправником до товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026 року внесено відомості про загальну масу транспортного засобу з вантажем 53,480 т, яка перевищувала нормативно допустиму масу 40 т на 33,7 відсотка.

Однак, Позивачем зазначені дії, що вимагаються нормативно-правовими актами, виконані не були.

Відповідно до частини першої статті 132-2 КУпАП об`єктивну сторону адміністративного правопорушення утворює, зокрема, внесення вантажовідправником до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомостей про масу чи габарити вантажу, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Частиною четвертою статті 132-2 КУпАП передбачено, що такі дії, якщо внесені відомості перевищують нормативно встановлені вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Водночас відомості, внесені вантажовідправником до товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026 року, свідчили про перевищення нормативно допустимої загальної маси транспортного засобу понад 30 відсотків. Зазначення у ТТН загальної маси 53,480 т при допустимій масі 40 т утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 132-2 КУпАП, у формі внесення вантажовідправником до документа на вантаж відомостей про масу, які перевищують установлені законодавством вагові параметри, за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до частини четвертої статті 132-2 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо фактичні дані вантажу або внесені відомості перевищують нормативно встановлені вагові чи габаритні параметри понад 30 відсотків, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Частиною четвертою статті 279-5 КУпАП передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене статтею132-2 КУпАП, може бути винесена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом із тим Відповідачем було забезпечено Позивачу можливість реалізувати право на участь у розгляді справи. Листом від 10.06.2026 № 49868/38.1/24-26 ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи та запит щодо надання документів, які підтверджують відомості про належну відповідальну особу вантажовідправника.

Зазначений лист направлено рекомендованим поштовим відправленням №R67198876604 та вручено одержувачу 22.06.2026 року. Розгляд справи було призначено на 23.06.2026 року з 09 год 00 хв до 12 год 00 хв.

У розгляді справи взяв участь представник Позивача Галкін О.В., який надав пояснення щодо встановлених обставин. Отже, право Позивача на участь у провадженні, надання пояснень, заперечень та доказів було забезпечено належним чином.

Після дослідження матеріалів справи та наданих представником пояснень посадовою особою Укртрансбезпеки 23.06.2026 року винесено постанову серії ПС № 007621. Копію постанови представник Позивача Галкін О.В. отримав особисто після завершення розгляду справи.

05.05.2026 року старшим державним інспектором державного контролю на наземному транспорті Бєлокуром С.В. на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР 000628 проведено рейдову перевірку за адресою: м. Конотоп, проспект Миру, буд. 50. Під час перевірки о 11 год 25 хв зупинено транспортний засіб DAF CF 85.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

Відповідно до реєстраційних документів транспортний засіб належить ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс». Згідно з відомостями товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026 автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , а вантажовідправником ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс».

Перевезення вантажу пшениці українського походження врожаю 2025 року здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026, наданої водієм під час проведення рейдової перевірки.

Відповідно до відомостей, внесених до зазначеної товарно-транспортної накладної, загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 53,480 т при нормативно допустимій масі 40 т. Таким чином, зазначені у документі вагов параметри перевищували встановлену пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України нормативну масу на 13,480 т, або на 33,7%.

Отже, порушення було встановлено за результатами документальної перевірки на підставі відомостей, безпосередньо зазначених вантажовідправником у товарно-транспортній накладній. Фактичне зважування транспортного засобу в межах встановлення цього правопорушення не проводилося та не було необхідним, оскільки внесені до ТТН відомості самі по собі свідчили про перевищення нормативно встановлених законодавством вагових параметрів понад 30 відсотків.

За результатами рейдової перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки складено акт проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 056624 від 05.05.2026 року.

Водій ОСОБА_2 акт підписав, письмових пояснень, заперечень або зауважень щодо викладених у ньому обставин, відомостей товарно-транспортної накладної, особи автомобільного перевізника чи вантажовідправника не надав.

Документи, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу, мають бути належним чином оформлені до початку руху транспортного засобу та перебувати у водія під час виконання перевезення. Саме документи, пред`явлені водієм безпосередньо під час рейдової перевірки, відображають обставини перевезення на момент його фактичного здійснення та є належним джерелом доказової інформації.

У цьому випадку товарно-транспортна накладна № 287 від 05.04.2026 містила конкретні відомості про вантаж, автомобільного перевізника, вантажовідправника та загальну масу транспортного засобу з вантажем. Жодних документів, які б спростовували зазначені відомості або свідчили про їх помилковість, під час перевірки водієм не надано. 11.05.2026 інспектором складено доповідну записку, у якій викладено встановлені під час рейдової перевірки обставини та зазначено, що виявлене порушення містить ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 132-2 КУпАП. Матеріали було передано для розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно уповноваженої посадової особи вантажовідправника.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс» є Кравченко Дмитро Миколайович.

Листом від 10.06.2026 № 49868/38.1/24-26 ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи та запит щодо надання документів, які підтверджують відомості про іншу уповноважену посадову особу вантажовідправника. Зазначений лист направлено рекомендованим поштовим відправленням № R67198876604 та вручено одержувачу 22.06.2026 року

Розгляд справи було призначено на 23.06.2026 року з 09 год 00 хв до 12 год 00 хв. У розгляді справи взяв участь представник Позивача Галкін О.В., який надав пояснення щодо обставин справи. Водночас документів, які б підтверджували покладення обов`язків щодо оформлення товарно-транспортних накладних та внесення до них відомостей про масу вантажу на іншу уповноважену посадову особу товариства, представником не надано.

За результатами розгляду матеріалів справи та наданих представником пояснень 23.06.2026 винесено постанову серії ПС № 007621 про притягнення ОСОБА_1 як керівника юридичної особи вантажовідправника до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 51 000 грн. Копію постанови представник Позивача Галкін О.В. отримав особисто після завершення розгляду справи.

Доводи Позивача про невручення йому протоколу про адміністративне правопорушення серії ОАР № 056624 є безпідставними, оскільки у цій категорії справ протокол про адміністративне правопорушення не складався і не повинен був складатися.

Порушення було виявлено посадовою особою Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу. За результатами такої перевірки складено акт № ОАР 056624 від 05.05.2026, який є первинним документом державного контролю та фіксує обставини, встановлені безпосередньо під час здійснення перевезення. Зазначений акт не є протоколом про адміністративне правопорушення у розумінні КУпАП.

Акт складено на місці проведення рейдової перевірки та підписано водієм ОСОБА_2 без письмових пояснень і зауважень. Саме на підставі виявлених під час перевірки обставин, акта, товарно-транспортної накладної та інших матеріалів посадовою особою Укртрансбезпеки було розпочато подальший розгляд питання про притягнення до адміністративної відповідальності належної уповноваженої посадової особи вантажовідправника.

ОСОБА_1 не був учасником рейдової перевірки на місці зупинки транспортного засобу, тому акт перевірки не підлягав врученню йому безпосередньо під час його складення. Водночас це не позбавило Позивача процесуальних гарантій, оскільки до розгляду справи його було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду, надано можливість ознайомитися з матеріалами, подати пояснення, заперечення та докази, а також скористатися правничою допомогою.

У розгляді справи взяв участь представник Позивача Галкін О.В., який надав пояснення та після завершення розгляду особисто отримав постанову. Отже, права Позивача на участь у розгляді справи та захист були фактично реалізовані.

Таким чином, посилання Позивача на невручення протоколу ґрунтується на неправильному ототожненні акта рейдової перевірки з протоколом про адміністративне правопорушення. Укртрансбезпека, виявивши під час рейдової перевірки ознаки правопорушення, діяла в межах наданих повноважень, зафіксувала встановлені обставини актом перевірки та надалі розглянула матеріали щодо притягнення належної особи до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку. Відсутність окремого протоколу за таких обставин не є порушенням процедури та не свідчить про порушення прав Позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.

Порушення у цій справі встановлено за результатами документальної перевірки на підставі товарно-транспортної накладної № 287, фактично наданої водієм безпосередньо під час рейдової перевірки. У зазначеній ТТН містилися відомості про загальну масу транспортного засобу з вантажем 53,480 т при нормативно допустимій масі 40 т, тобто про перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових параметрів на 33,7 відсотка.

При цьому надана водієм товарно-транспортна накладна була датована квітнем 2026 року, тоді як перевезення фактично здійснювалося 05.05.2026. Вказана невідповідність дати не спростовує встановлених під час перевірки обставин, а свідчить про неналежне документальне оформлення конкретного перевезення.

Жодної іншої товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж, який би відповідав даті фактичного перевезення, містив інші відомості про масу транспортного засобу чи вантажу або спростовував дані пред`явленої ТТН, водієм під час перевірки надано не було.

Документи, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу, мають бути оформлені до початку руху транспортного засобу та перебувати у водія під час його здійснення. Саме документи, фактично пред`явлені посадовим особам контролюючого органу на місці перевірки, є первинним джерелом відомостей про конкретне перевезення та підставою для встановлення його фактичних і правових обставин. Тому подальше посилання на помилковість, неактуальність або неналежність документа, яким супроводжувалося перевезення, саме по собі не усуває його доказового значення за відсутності іншого належного первинного документа.

Відповідачем Позивачу було надано реальну можливість подати всі документи та докази, які могли мати значення для правильного вирішення справи, зокрема належну товарно-транспортну накладну на перевезення 05.05.2026, документи з іншими відомостями про масу транспортного засобу або вантажу, а також документи щодо іншої уповноваженої посадової особи вантажовідправника. У повідомленні про розгляд справи Кравченку Д.М. прямо запропоновано прибути з документами, які підтверджують повноваження на участь у розгляді справи, а також надано можливість подати необхідні пояснення та докази.

Однак ні під час рейдової перевірки, ні під час розгляду справи представником Позивача не було надано іншої товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала належне оформлення перевезення 05.05.2026 або містила інші відомості про його вагові параметри. Не надано також наказу, посадової інструкції, довіреності чи іншого документа, який би підтверджував покладення обов`язків з оформлення товарно-транспортних накладних та внесення відомостей про масу вантажу на іншу уповноважену посадову особу товариства.

Показово, що й під час судового розгляду Позивач не надав іншої, належно оформленої товарно-транспортної накладної на спірне перевезення та не навів жодного первинного документа, який би спростовував відомост про масу 53,480 т, фактично пред`явлені водієм під час перевірки. Отже, доводи Позивача зводяться лише до заперечення доказового значення документа, яким супроводжувалося перевезення, без надання будь-якого альтернативного доказу протилежного.

За таких обставин відомості наданої водієм ТТН правомірно були враховані Відповідачем під час розгляду справи. Відсутність іншого належного документа як на момент перевірки, так і під час адміністративного та судового розгляду не спростовує встановленого перевищення вагових параметрів, а підтверджує, що Позивач не надав доказів, здатних поставити під сумнів фактичні обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Надана водієм ТТН № 287 була пред`явлена саме як документ на вантаж, на підставі якого здійснювалося перевезення на момент рейдової перевірки. Відомості, зазначені у ній щодо транспортного засобу, напівпричепа, водія, вантажовідправника, автомобільного перевізника та виду вантажу, відповідали обставинам, фактично встановленим під час перевірки. У зв`язку із цим у посадових осіб Укртрансбезпеки не було об`єктивних підстав вважати, що зазначена ТТН не стосується перевезення, яке здійснювалося 05.05.2026.

У цій справі порушення встановлено за результатами документальної перевірки на підставі відомостей, безпосередньо внесених до товарно-транспортної накладної №287 від 05.04.2026. Зазначений документ був наданий водієм під час рейдової перевірки та містив відомості про загальну масу транспортного засобу з вантажем 53,480 т при нормативно допустимій масі 40 т. Таким чином, внесені до ТТН дані самі по собі свідчили про перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових параметрів на 33,7 відсотка.

За таких обставин проведення окремого фактичного зважування транспортного засобу не було необхідною умовою для встановлення складу правопорушення, передбаченого статтею 132-2 КУпАП, оскільки об`єктивна сторона правопорушення у цьому випадку полягає саме у внесенні вантажовідправником до документа на вантаж відомостей про масу, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри. Тобто джерелом доказової інформації є не припущення контролюючого органу, а первинний документ, оформлений для здійснення конкретного перевезення та пред`явлений водієм безпосередньо під час перевірки.

Відповідно до відомостей ТТН № 287 від 05.04.2026 вантажовідправником є ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс». Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником зазначеного товариства є Кравченко Дмитро Миколайович. Саме тому посадовою особою Укртрансбезпеки його було визначено відповідальною посадовою особою вантажовідправника.

При цьому Позивачу було забезпечено реальну можливість спростувати наведені обставини або надати документи щодо іншої уповноваженої посадової особи. Листом від 10.06.2026 № 49868/38.1/24-26 йому направлено повідомлення про розгляд справи та запит про надання відповідних документів. Повідомлення було вручено 22.06.2026, а розгляд справи призначено на 23.06.2026.

У розгляді справи взяв участь представник Позивача Галкін О.В., який надав пояснення щодо обставин справи. Водночас документів, які б підтверджували покладення обов`язків щодо оформлення товарно-транспортних накладних та внесення до них відомостей про масу вантажу на іншу уповноважену посадову особу товариства, надано не було.

Після дослідження матеріалів справи та пояснень представника було винесено постанову серії ПС № 007621 від 23.06.2026, яку ОСОБА_4 отримав особисто після завершення розгляду.

Отже, у спірних правовідносинах Відповідачем було належним чином встановлено як об`єктивну сторону правопорушення, що підтверджується відомостями первинного документа на вантаж, так і належного суб`єкта адміністративної відповідальності за офіційними даними ЄДР. Одночасно Позивачу було забезпечено право знати про розгляд справи, брати в ньому участь, надавати пояснення, заперечення та докази, а також отримати прийняте рішення. За таких обставин твердження про недоведеність порушення, неналежне визначення відповідальної особи або порушення права на захист не відповідають фактичним матеріалам справи.

Позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові зазначено частину другу статті 132-2 КУпАП, тоді як розмір накладеного штрафу 51 000 грн. відповідає санкції частини четвертої цієї статті. Посилання у постанові на частину другу статті 132-2 КУпАП є технічною опискою, яка не змінила суті прийнятого рішення та не вплинула на правильність установлених під час розгляду справи фактичних обставин.

Зі змісту постанови однозначно вбачається, що Позивача притягнуто до відповідальності за внесення вантажовідправником до товарно-транспортної накладної № 287 від 05.04.2026 відомостей про загальну масу транспортного засобу 53,480 т при нормативно допустимій масі 40 т. У постанові правильно зазначено розмір перевищення вагових параметрів 33,7%, тобто понад 30 відсотків, а також правильно застосовано адміністративне стягнення у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Наведені фактичні обставини та розмір накладеного стягнення повністю відповідають диспозиції і санкції частини четвертої статті 132-2 КУпАП. Таким чином, помилкове зазначення номера частини статті не спричинило неправильної правової оцінки встановлених обставин, не призвело до застосування неналежного виду чи розміру адміністративного стягнення та не створило невизначеності щодо суті вчиненого правопорушення.

При цьому представник Позивача Галкін О.В. був присутній під час розгляду справи, надав пояснення та після завершення розгляду особисто отримав постанову. Отже, Позивачу було відомо, які саме фактичні обставини стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, який розмір перевищення встановлено та яке стягнення застосовано.

Зазначення у постанові частини другої статті 132-2 КУпАП замість частини четвертої є очевидною технічною опискою, оскільки зміст постанови у своїй сукупності однозначно свідчить про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності саме за перевищення нормативно допустимих вагових параметрів понад 30 відсотків. У постанові правильно встановлено фактичні обставини правопорушення: загальна маса транспортного засобу становила 53,480 т при нормативно допустимій масі 40 т, що відповідає перевищенню на 33,7 відсотка, а також правильно визначено розмір адміністративного стягнення 51 000 грн., який відповідає санкції частини четвертої статті 132-2 КУпАП. Отже, помилкове цифрове позначення частини статті не спричинило неправильної правової оцінки встановлених обставин, не призвело до застосування неналежного виду або розміру адміністративного стягнення та не створило невизначеності щодо суті інкримінованого Позивачу правопорушення. Фактичний опис порушення, відсоток перевищення вагових параметрів та розмір штрафу є взаємоузгодженими й повністю відповідають диспозиції та санкції частини четвертої статті 132-2 КУпАП. Зазначена технічна неточність не змінила суті прийнятого рішення, не вплинула на встановлення події та складу адміністративного правопорушення, правильність арифметичного розрахунку і розмір застосованої санкції, а також не позбавила Позивача можливості зрозуміти фактичний і правовий зміст пред`явленого йому порушення та належним чином реалізувати право на захист. За таких обставин сама по собі описка у зазначенні номера частини статті, за відсутності будь-якого впливу на зміст, обсяг відповідальності та права Позивача, не може бути достатньою самостійною підставою для скасування постанови.

Позивач посилається на те, що пшениця є подільним вантажем, а рух транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів під час перевезення подільного вантажу заборонений, у зв`язку з чим дозвіл на таке перевезення не може бути виданий. Наведений довід не спростовує складу правопорушення. Предметом цієї справи є не відповідальність перевізника виключно за рух великовагового транспортного засобу без дозволу, а відповідальність уповноваженої посадової особи вантажовідправника за внесення до документа на вантаж відомостей, які самі по собі свідчать про перевищення нормативних вагових параметрів понад 30 відсотків.

Заборона руху з перевищенням вагових параметрів під час перевезення подільного вантажу означає, що таке перевезення не може бути легалізоване шляхом отримання дозволу. Проте ця обставина не звільняє вантажовідправника від обов`язку належно оформлювати документи та не допускати відвантаження з перевищенням установлених нормативів. Інше тлумачення фактично усувало б відповідальність саме в ситуації найбільш очевидного порушення законодавчої заборони.

Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 та інші рішення щодо плати за проїзд не є релевантними до спірних правовідносин. Зазначена практика стосується нарахування плати за проїзд або відповідальності автомобільного перевізника за результатами фактичного габаритно-вагового контролю. У цій справі застосовано інший склад правопорушення, передбачений статтею 132-2 КУпАП, до іншого суб`єкта уповноваженої посадової особи вантажовідправника за відомості, внесені до документа на вантаж.

Оскаржувана постанова не є єдиним або самостійним доказом учинення адміністративного правопорушення, а є рішенням, прийнятим за результатами оцінки сукупності матеріалів справи.

Обставини правопорушення підтверджуються направленням на проведення рейдової перевірки № ЕНР 000628, актом № ОАР 056624 від 05.05.2026, товарно-транспортною накладною № 287, пред`явленою водієм під час перевірки, реєстраційними документами на транспортний засіб і напівпричіп, посвідченням водія, доповідною запискою інспектора, відомостями ЄДР щодо вантажовідправника та його керівника, повідомленням про розгляд справи, доказами його вручення та поясненнями представника Позивача.

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують подію правопорушення, його об`єктивну сторону і належного суб`єкта адміністративної відповідальності.

У задоволенні позову прохає повністю відмовити.

27.07.2026 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити (а.с.44-46).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлені наступні обставини.

23.06.2026 року заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Максимом Чепуренко прийнято постанову серії ПС № 007621 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 51000 грн. (а.с. 10).

Згідно постанови 05.05.2026 року об 11:25 год. в м. Конотоп, виявлено порушення п. 22.5 ПДР вагових норм на 33,7 %, а саме: загальна маса ТЗ становит 53,480 т (зазначено в ТТН), при допустимій 40, ОТ Перевищення габаритновагових норм на понад 30%.

Відповідно до статті 132-2 КУпАП відповідальність настає у випадку внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина четрветра).

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху згідно з Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил перевезення небезпечних вантажів.

Як вбачається із матеріалів справи в товарно-транспортній накладній №287 від 05.04.2026 року зазначено: автомобіль DAF CF 85410 н.з. НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) Bodex Kis 33 н.з. НОМЕР_2 , вантажовідправником є ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс ЄРДПОУ 31097550 (а.с. 14).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ «Ремавтокомплект-сервіс ЄРДПОУ 31097550 є Кравченко Дмитро Миколайович (а.с.39).

Відповідно до ч.3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення.

Однак, оскаржувана постанова, не містить відомості про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення.

Крім того, згідно акту №ОАР 056624 від 05.05.2026 року проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки ТЗ DAF CF 85410 н.з. НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) Bodex Kis 33 н.з. НОМЕР_2 , виявлено порушення перевезення вантажу згідно ТТН №287 від 05.05.2026 року «пшениця українського походження, врожаю 2025 року» з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України вагових норм на 33,7%, а саме: загальна маса транспортного засобу становить 53,480 т ( зазначено в ТТН № 287), при допустимій 40,0 т, відповідальність передбачена абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на понад 30% при перевезенні подільного вантажу (а.с.11).

У той же час, до матеріалів перевірки додана ТТН №287 від 05.04.2026 року, що не відповідає даті ТТН, яка зазначена в акті №ОАР 056624 та фактичним обставинам.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-2 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 51000 грн.

Санкція ч.2 ст. 132-2 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 грн., відтак відповідач застосував до позивача штраф у розмірі, що значно перевищує розмір штрафу, передбачений санкцією інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-2 КУпАП.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що під час перевірки, яка проводилася 05.05.2026 року було виявлено внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків. Частина 2 статті 132-2 КУпАП у постанові зазначена помилково.

Натомість, ознайомившись зі змістом постанови №ПС 007621 від 23.05.2026 року, судом встановлено, що у зазначеній постанові як в описовій частині так і в резолютивній частині зазначено ч.2 ст. 132-2 КУпАП, та немає жодного зазначення іншої частини.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17 висловив позицію, згідно з якою зазначив, що ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідачем з порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Інші доводи сторін на висновки суду не впливають.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо стягнення понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн. (а.с.5 зв.).

Тобто на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Щодо стягнення витрат за правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 134 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом встановлено, що 30.06.2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Островським В.І., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000063, укладено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду до вказаного договору (а.с.17,18).

Згідно з п.1 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 30.06.2026 року, вартість послуг (гонорар) адвоката становить 17000 грн.

З квитанції №3107430058 від 01.07.2026 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 перерахував згідно договору про надання правової допомоги від 30.06.2026 року 17000 грн. (а.с.20).

Ураховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на принципи співмірності судових витрат, реальності наданих адвокатом послуг, обсяг позовної заяви не є значним, як і обсяг доданих до неї доказів, який складається виключно з копій наявних у позивача документів, за таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2,8,9,77,78,132,139,205,241-246,286,295 КАСУ, ст. ст. 7, 126, 245, 247, 251, 288, 293 КУпАП, ст. 19 Конституцією України, ЗУ «Про дорожній рух», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС 007621 від 23.06.2026 року, винесену заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Максимом Чепуренко про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000 грн., а разом 2665,60 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: м. Київ, вул. Антонова, 51, код. ЄДРПОУ: 39816845).

Суддя С. В. Галян