Ухвала суду № 138638701, 30.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1585/23

Провадження № 1-кп/577/76/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2026 р.

м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014200110000741 від 30.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_8 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 усно заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що з новин йому стало відомо про те, що ДБР було пред`явлено підозру зазначеним суддям. На думку заявника, оскільки санкція статті, в якій він обвинувачується передбачає тяжке покарання, під тиском та впливом з боку ДБР, яке буде впливати на суддів, буде здійснюватися тривалий розгляд. Вказані обставини викликають сумнів у неупередженості та незалежності суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому прохає задовольнити відвід.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав заявлений ОСОБА_7 відвід, також усно заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 з обставин зазначених ОСОБА_7 .

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав заявлений ОСОБА_7 відвід та доповнив, що оскільки ОСОБА_7 не має юридичної освіти для формулювання підстав відводу зазначив, що в зв`язку з пред`явленою підозрою зазначеним суддям у ОСОБА_7 , якому загрожує тяжке покарання є реальне побоювання впливу ДБР, оскільки судді є залежними від правоохоронних органів, які здійснюють кримінальне переслідування, суд позбавлений можливості прийняти неупереджене рішення в вказаному кримінальному провадженні.

Також адвокат ОСОБА_6 підтримуючи заявлений ОСОБА_8 відвід та особисто усно заявив про відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , посилаючись на обізнаність про пред`явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення вказаним суддям. Повідомив, що вважає своїм обов`язком заявити відвід цим суддям на підставі п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, а також Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод в частині гарантій обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на розгляд справи незалежним та неупередженим судом.

Прокурор прохає відмовити у задоволенні заявлених відводів, враховуючи презумпцію невинуватості, визначену ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України, та зауважуючи, що пред`явлена підозра не є підставою для відводу судді.

Вирішуючи заяви про відвід колегія суддів керується наступним.

Згідно чинного КПК України, відвід у кримінальному процесі це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Метою застосування інституту відводів є: 1) належне виконання завдань кримінального провадження (ст.2 КПК України); 2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження; 3) ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення в кожному кримінальному провадженні.

Підстави для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні регламентовано положеннями ст.75 КПК України, згідно яких слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1. якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2. якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3. якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4. за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5. у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи; 6. у складі суду, що здійснює судове провадження, є особи, які є родичами між собою.

Разом з тим, положеннями ст.76 КПК визначено недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні: «суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті».

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однією з найважливіших ознак демократичної та правової держави є незалежність та неупередженість суду. Це одна із основних засад судочинства в Україні, один із основоположних принципів організації та діяльності судових органів. Принцип неупередженості суду реалізується за допомогою встановлення у процесуальному праві інституту відводу судді від участі у розгляді справи. Інститут відводу судді важливий процесуальний засіб забезпечення неупередженого й об`єктивного судочинства та виконання рішень, що надає можливість відсторонити від участі у процесі особу, яка може мати особисту заінтересованість. За допомогою інституту відводу як процесуального засобу має бути забезпечене неупереджене й об`єктивне судочинство, тобто виконання завдань кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1ст.21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який має бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Відповідно до ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

При розгляді відводу, згідно ст.81 КПК України, має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою… судді (суду). В разі заявлення відводу… судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. В разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження суд, який його здійснює. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений, зазначено вище, ст.75,76 КПК України.

Вирішуючи по суті вищевказану заяву про відвід судді, суд виходить з наступного.

Судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким заявлено вищевказаний відвід, не виявили бажання надати пояснення. Думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні колегією суддів, що розглядає даний відвід була вислухана в ході судового засідання.

Ч.2 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що «Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом».

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Обгрунтовуючи заявлені відводи, заявники посилаються на наявність в засобах масової інформації (публікацій) щодо пред`явлення підозри головуючій судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 уповноваженими особами ДБР., що свідчить про сумнів у неупередженості та незалежності суддів, оскільки, на думку заявників, судді перебувають в залежності від правоохоронних органів і на них можуть здійснювати вплив.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95).

ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) від 09.11.2006р., згідно офіційного перекладу, у п.49, 50 та 51 цього рішення зазначив, що «Відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до п.1ст.6 має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів в його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v.Austria) від 24.02.1993 р., пп.27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v.United Kingdom), від 10.06.1996р., п.38). 50. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland), п.43). 51. Суд не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, щоб вирішити, що судді…, які розглядали справу заявниці, проявляли особисту упередженість. У будь-якому випадку, Суд не вважає за необхідне розглядати це питання, оскільки з причин, викладених нижче, він дійшов висновку, що у цій справі мала місце безсторонність суду за об`єктивним критерієм».

Таким чином, з заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається доказів щодо проявів їх упередженості, а тому, оскільки не надано доказів протилежного, їх особиста безсторонність презюмується.

Так, в ході розгляду заяви заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід у даному судовому засіданні не надано відомостей і доказів щодо наявності загрози незалежності головуючого судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , як і фактів і доказів наявності будь-якого незаконного впливу на них, тиску або втручання під час розгляду вказаної кримінальної справи, а тому наведені заявниками обставини, які, до того ж не підтверджуються належними, достатніми і допустимими доказами, не можуть бути підставою для відводу головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 у цій справі.

Заперечення на постановлені під час судового розгляду судові рішення, які не оскаржуються, можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення у справі.

За статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З`їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Колегія суддів зауважує, що сумнів в неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.

Таким чином, в ході розгляду заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегією суддів не встановлено підстав, що зазначені у переліку статей 75 і 76 КПК України, і визначених процесуальним Законом для відведення від участі у розгляді даної кримінальної справи, крім того, не зазначені й конкретні обставини, які можна віднести до п.4ч.1ст.75 КПК України як інші обставини, що викликають чи можуть викликати сумніви у неупередженості суддів, та не містять достатніх підстав, які свідчили би про необ`єктивність та небезсторонність суддів або щодо існування в них особистої заінтересованості в розгляді справи.

За таких обставин, заявлений відвід обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставним, таким, що ґрунтується на припущеннях та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також враховує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, N? 303-А, § 29; рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява N? 4909/04, § 58).

Керуючись ст. 75, 81 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_8 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1