Рішення № 138638571, 17.07.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 186/373/26

Провадження № 2/727/1762/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європей-ська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення за-боргованості за кредитним договором,-

встановив:

20 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 9054163 від 15 травня 2025 року в розмірі 105 600,00 грн., з яких: 32 000,00 грн. за основною сумою боргу; 57 600,00 грн. за відсотками; 16 000,00 грн. за пенею та штрафами, а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 15 травня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 9054163, за умовами якого кредитні кошти перераховано у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної позичальником. 24 грудня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/3, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у зазначеному розмірі. Позичальник умов договору не виконав, платежів на погашення заборгованості ні первісному, ні новому кредиторові не здійснював. З дати набуття права вимоги позивач жодних додаткових нарахувань не проводив.

09 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Мушка Н.М. подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила частково: не заперечувала проти стягнення тіла кредиту в розмірі 32 000,00 грн., у решті позовних вимог просила відмовити.

Заперечення мотивовані тим, що: відповідача не було повідомлено про відступ-лення права вимоги та не надіслано досудової вимоги; наданий розрахунок забор-гованості є одностороннім арифметичним документом і не є первинним документом бухгалтерського обліку, а доказів перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника не надано; відповідач є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та учасником бойових дій, у зв`язку з чим на підставі п. 15 ст. 14 За-кону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сі-мей» проценти за користування кредитом і штрафні санкції нарахуванню не підля-гають; нарахування неустойки заборонено п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні по-ложення» ЦК України та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»; повноваження представника позивача Кудіної А.В. на-лежним чином не підтверджені.

14 квітня 2026 року позивач подав відповідь на відзив та клопотання про понов-лення строку і витребування доказів, у якому зазначив, що закон не покладає на нового кредитора обов`язку доводити отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, а неповідомлення боржника не є підставою для відмови в позові; обов`язкового досудового порядку врегулювання спору для цієї категорії справ зако-ном не встановлено; позивач не є банком, виписки по рахунках не формує, а інфор-мація про операції за карткою є банківською таємницею, доступ до якої мають банк-емітент і сам відповідач; відповідач факту укладення договору не оспорює і фактично будує позицію на концепції «негативного доказу»; пільги, передбачені п. 15 ст. 14 За-кону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сі-мей», застосовуються за умови звернення позичальника до кредитодавця з відповідною заявою та поданням підтверджуючих документів, чого відповідач не зробив; справа є малозначною, тому представником позивача може бути особа, яка не є адвокатом.

Позивач просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про наявність та належність відповідачу карткового рахунку НОМЕР_1 , виписку по цьому рахунку та інформацію про надходження 15 травня 2025 року на нього коштів у сумі 32 000,00 грн., а також проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чер-нівців.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною та призначено до роз-гляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сто-рін.

03 червня 2026 року, у зв`язку зі зміною складу суду, справу прийнято до про-вадження суддею Терещенко О.Є., розгляд справи розпочато з початку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спро-щеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено, що 15 травня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 9054163, підпи-саний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умо-вами якого кредитні кошти в розмірі 32 000,00 грн. надано у безготівковій формі шля-хом перерахування на реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , зазначеної пози-чальником.

24 грудня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/3, за умовами якого право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, перейшло до позивача. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 24 грудня 2025 року позивач набув право вимоги до відпо-відача в сумі 105 600,00 грн., з яких 32 000,00 грн. основна сума боргу, 57 600,00 грн. проценти, 16 000,00 грн. пеня та штрафи. Проценти та штрафні санкції нара-ховані первісним кредитором за період з 15 травня 2025 року по 23 грудня 2025 року.

Разом із цим судом встановлено, що на час укладення кредитного договору та протягом усього періоду нарахування процентів і штрафних санкцій відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Так, згідно з копією Контракту про проходження громадянами України військо-вої служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, укладеного 01 березня 2022 року між Ректором Національної академії Держав-ної прикордонної служби України та ОСОБА_1 , останній добровільно вступив на військову службу за контрактом строком на п`ять років з 01 березня 2022 року по 01 березня 2027 року.

Відповідно до копії службового посвідчення Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 є офіцером Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України у військовому званні «капітан».

Крім того, відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видано Адміністрацією Державної прикордонної служби України, безстрокового, дійсного на всій території України, за яким пред`явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Відповідач також посилався на довідку № 533 від 29 грудня 2025 року про про-ходження військової служби у відділі внутрішньої та власної безпеки по 11 прикор-донному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України та на витяг з наказу № 1775-ОС від 05 ве-ресня 2025 року про зарахування у списки особового складу та на всі види забезпе-чення зазначеного органу.

Наведені обставини позивачем не оспорювалися: у відповіді на відзив позивач факту проходження відповідачем військової служби не заперечував, а заперечував ли-ше проти застосування пільги з мотивів неповідомлення про неї первісного кредитора.

Щодо стягнення основної суми боргу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фі-нансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) пози-чальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`я-зується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встанов-лено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 205, 207, 639 ЦК України та ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір, укладений в електронній формі шляхом обміну елек-тронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим іденти-фікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у пись-мовій формі. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 бе-резня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовір-ності цих обставин або добровільності їх визнання.

У відзиві на позовну заяву відповідач факту укладення кредитного договору № 9054163 від 15 травня 2025 року не оспорював та прямо зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в частині повернення тіла кредиту в розмірі 32 000,00 грн.. Обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, з урахуванням того, що відзив подано професійним представником адвокатом, суд не має.

При цьому суд зважає на те, що визнання окремих обставин не є визнанням позову: визнання позову є безумовним погодженням задовольнити матеріально-пра-вову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона викладена у позовній заяві (право-вий висновок Верховного Суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 675/ 2136/19). Оскільки відповідач проти решти вимог заперечує, суд не звільнений від обов`язку перевірити їх обґрунтованість.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 32 000,00 грн. заборго-ваності за основною сумою боргу є доведеними та підлягають задоволенню.

Оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі є визнаною обставиною, доводи відзиву про відсутність первинних бухгалтерських до-кументів на підтвердження видачі кредиту та про недопустимість розрахунку забор-гованості як доказу не мають правового значення для вирішення цієї частини вимог. З тих самих підстав суд не вбачає необхідності у витребуванні доказів від АТ КБ «При-ватБанк», а тому клопотання позивача про поновлення строку та витребування доказів задоволенню не підлягає (ст. 84 ЦПК України).

Щодо доводів про неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здій-снюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для відмови у задоволенні позову нового кредитора, а лише надає боржникові право виконати зо-бов`язання первісному кредиторові, і таке виконання вважається належним. Такий ви-сновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора відповідач не надав, а відтак відповідні доводи відзиву відхиляються. Так само відхиляються доводи про недотримання досудового порядку врегулювання спору, оскільки для цієї категорії справ обов`язковий досудовий порядок законом не встановлений.

Щодо стягнення процентів у розмірі 57 600,00 гривень та пені і штрафів у розмірі

16 000,00 гривень.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо-вослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову служ-бу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а вій-ськовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здій-сненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а та-кож проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля.

Особливий період у розумінні Закону України «Про оборону України» триває з 18 березня 2014 року з дня набрання чинності рішенням про часткову мобілізацію, оголошеним Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014, за-твердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, і триває станом на час ухвалення цього рішення.

Верховний Суд у постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц зазначив, що положення п. 15 ст. 14 наведеного Закону є самостійною нормою, засто-сування якої закон не обумовлює наявністю у військовослужбовця будь-якого додат-кового статусу, і дія цієї норми поширюється на всіх військовослужбовців.

У постанові від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 Верховний Суд дій-шов висновку, що оскільки позичальник звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати.

У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд визнав можливість суду самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Матеріалами справи підтверджено, що весь період, за який первісним кредито-ром нараховані проценти в розмірі 57 600,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 16 000,00 грн. (з 15 травня 2025 року по 23 грудня 2025 року), припадає на особливий пе-ріод та на час проходження відповідачем військової служби за контрактом у Державній прикордонній службі України, а наявність у відповідача статусу учасника бойових дій підтверджує його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Кредитний договір № 9054163 від 15 травня 2025 року не є договором щодо при-дбання майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, а також щодо придбання електрогенеруючого обладнання, тобто передбачені законом винятки із зазначеної пільги в цій справі не застосовуються.

Доводи позивача про те, що пільга застосовується лише за умови попереднього звернення позичальника до кредитодавця з відповідною заявою та поданням підтверд-жуючих документів, суд відхиляє з таких мотивів.

Приписи п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо-вослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та сформульовані як заборона нарахування, адресована кредитодавцеві, а не як право позичальника, реалізація якого залежить від його звернення. Закон не пов`язує виникнення цієї пільги з поданням за-яви кредитодавцеві, а роз`яснення Національного банку України та листи центральних органів виконавчої влади, на які посилається позивач, не є нормативно-правовими актами, що можуть звужувати обсяг гарантій, установлених законом. Порядок доку-ментального підтвердження статусу військовослужбовця перед кредитодавцем визна-чає механізм реалізації пільги у позасудових відносинах і не позбавляє суд можливості встановити відповідні обставини на підставі доказів, поданих у справі.

Крім того, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки проценти за користування кредитом та штрафні санкції за спірний період не підлягали нарахуванню в силу прямої заборони закону, право ви-моги в цій частині у первісного кредитора не виникло, а отже й не могло перейти до позивача за договором факторингу.

Наведеного достатньо для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та штрафних санкцій.

Додатково, щодо вимог про стягнення пені та штрафів, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення цього рішення.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редак-ції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєн-ного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або ска-сування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за до-говором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пе-ня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодав-цем).

Оскільки нарахування пені та штрафів у сумі 16 000,00 грн. здійснено за період, який повністю припадає на час дії воєнного стану в Україні, відповідач звільняється від обов`язку їх сплати, а відповідні нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

Водночас суд відхиляє доводи відзиву щодо застосування до спірних правовідно-син п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Наведена норма звільняє споживача від відповідальності за простро-чення, допущене за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких за-конів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових по-слуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тоді як спірний кредитний договір ук-ладено 15 травня 2025 року, тобто після спливу цього строку. Помилковість зазначених доводів відзиву, однак, не впливає на висновки суду, оскільки підставами для відмови у стягненні процентів і штрафних санкцій є п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо доводів про непідтвердження повноважень представника позивача

Доводи відзиву про неналежне підтвердження повноважень представника пози-вача ОСОБА_3 суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на правових висновках що-до самопредставництва юридичної особи, які до спірних процесуальних відносин не застосовуються: позовну заяву підписано представником, який діє на підставі довіре-ності, а не в порядку самопредставництва.

Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України під час розгляду справ у малозначних спо-рах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження представника, який не є адвокатом, підтверд-жуються довіреністю.

Матеріали справи містять довіреність № 840 від 30 грудня 2025 року, видану Генеральним директором ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_4 відповідно до п.п. 15.5.5 Статуту Товариства, а також копії витягу зі Статуту, Протоколу № 41 Загальних зборів засновників (учасників) та наказу про призначення Генерального директора. Отже, повноваження представника підтверджені належним чином.

За наведеного, оцінюючи докази у їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК Ук-раїни, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у частині стягнення 32 000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задово-лених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.. Позов задоволено на суму 32 000,00 грн., що становить 30,3 % ціни позову (105 600,00 грн.), а тому з відпо-відача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 806,79 грн..

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 82, 84, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 274279, 354, 355 ЦПК України, ст. 514, 516, 526, 530, 599, 610612, 625, 1046, 1048, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Євро-пейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором № 9054163 від 15 травня 2025 року в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 806 (вісімсот шість) грн 79 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеля-ційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судо-вого рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отри-мання копії цього рішення.

Суддя: О.Є.Терещенко