Рішення № 138638524, 30.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5017/26

№ провадження 2/646/3816/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 491679, на підставі якого Відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 3500 грн.

29.11.2024 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29112024. Згідно даного Договору факторингу 29.11.2024 року відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 491679 від 20.07.2024 року.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 11917,5 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3500 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 1417,5 грн.; сума заборгованості по комісії становить 0 грн.; сума заборгованості по штрафним санкціям становить 7000 грн.;

Оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, кредит не повернув, тому позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Рух справи

Ухвалою суду від 01.05.2026 року позовну заву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїми правами на подання до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та поданням відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Представник позивача зазначає, що 20.07.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №491679, відповідно до якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Відповідно до умов вказаного договору визначено: сума позики 3500,00 грн (п.2.1), строк 30 днів (п.2.2), процентна ставка (фіксована), діє протягом строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору 1,35% (п.2.3), дата повернення позики 19.08.2024 року, проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики за день 3,00 %, орієнтована реальна річна процентна ставка 6261,22 %, орієнтована загальна вартість позики 4917,50 грн.

Додаток 1 до Договору позики (з фіксованою процентною ставкою) №491679 від 20.07.2024 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 18 Договору визначено, що у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 21 Договору Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113.

Згідно з наданою позивачем Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс».

На підтвердження перерахування кредитних коштів, позивачем надано платіжну інструкцію № aa9c9106-ef43-4733-95a5-58f60ea7cc3a від 20.07.2024, згідно з яким, 20.07.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» зарахувало на банківський рахунок Владислава Шаповала № НОМЕР_1 (VISA) грошові кошти у розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування, складеної директором ТОВ «Сіроко Фінанс», станом на 29.11.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 11917,50 грн, з яких 3500,00 грн. борг за тілом кредиту, 1417,50 грн. - борг за відсотками, 7000,00 грн. - пеня.

29.11.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 29112024, згідно з умовами цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491679 від 20.07.2024 року в загальній сумі 11917,5 грн., яка складається із заборгованості по тілу у розмірі 3500,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 1417,5 грн., заборгованості по комісії у розмірі 0 грн., заборгованості по пені у розмірі 7000,00 грн.

Релевантне законодавство

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно з ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором

Релевантна практика Верховного Суду

Укладення сторонами договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором на підставі Закону України «Про електронну комерцію» відповідає положенням законодавства України та не має наслідком нікчемність або недійсність такого договору, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довів, що договір суперечить вимогам закону. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 234/7163/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (постанова Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Мотиви, з яких виходив суд, та висновки суду

Із наданих суду позивачем доказів встановлено, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Сіроко Фінанс», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ « Сіроко Фінанс») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

А отже, факт укладення кредитного договору між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що договір укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «2Y7nN7», що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Відповідно до пункту 1 Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.

На підтвердження перерахування грошових коштів позивачем надано копію платіжної інструкції № aa9c9106-ef43-4733-95a5-58f60ea7cc3a від 20.07.2024, в якій зазначено, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 переведено 3500,00 грн., отримувач ОСОБА_2 .

Оцінююче надане позивачем платіжне доручення № aa9c9106-ef43-4733-95a5-58f60ea7cc3a від 20.07.2024, суд керується таким.

Платіжна інструкція, на яку посилається позивач як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки видане самим кредитодавцем, а доказів, що кошти прийняті банком та надіслані на рахунок боржника, позивачем не надано.

Крім того, не надано доказів, що зазначений картковий рахунок належить саме ОСОБА_1 .

Договір позики № 491679 від 20.07.2024 не містить інформації про номер картки, на яку за умовами договору мають бути перераховані кредитні кошти.

Номер банківської картки, який дозволяє її ідентифікувати, складається з комбінації 16 цифр.

В платіжному дорученні номер банківської картки відповідача вказаний не повністю, а без зазначення 6 цифр тобто у вигляді певної комбінації цифр та символів, а саме « НОМЕР_1 ».

Кожна з цих 7 цифр номеру банківської картки, які в платіжному дорученні приховані під символом «Х», може мати значення в діапазоні цифр від 0 до 9 (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9). З вказаних 6 цифр можна скласти всього 1000000 різних комбінацій. Таким чином, може існувати 1000000 різних банківських карток, кожна із своїм унікальним 16-значним номером, який починається з комбінації цифр «414962» та закінчується комбінацією цифр «0828».

Враховуючи наведене, суд не може визнати надану позивачем платіжну інструкцію № aa9c9106-ef43-4733-95a5-58f60ea7cc3a від 20.07.2024 року належним та допустимим доказом на підтвердження зарахування грошових коштів на конкретну банківську картку, яка належить відповідачу.

Оцінюючи відомість про щоденні нарахування, складену директором ТОВ «Сіроко Фінанс», суд керується таким.

ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивач не є банківськими установами та не здійснюють відкриття і ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків відповідача, його розрахунково-касове обслуговування тощо.

Враховуючи наведене, вказані вище відомості про щоденні нарахування, складені ТОВ «Сіроко Фінанс», не можуть відображати рух коштів по банківському рахунку відповідача та інформацію про операції по вказаному рахунку, в тому числі інформацію про зарахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок відповідача, а відтак не є первинними документами і не можуть підтверджувати наявність заборгованості та її розмір.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду первинних документів, які суд, з урахуванням висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, міг би визнати належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у кредит на підставі договору позики № 491679.

При цьому позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування з банку, який емітував банківську картку № НОМЕР_1 , інформацію щодо повного номеру картки, її власника (особи, якій картка була видана), а також щодо руху коштів по вказаній картці, зокрема щодо зарахування на картку сум кредиту/позики. Проте вказаною можливістю позивач не скористався, клопотання про витребування доказів не заявив.

За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - за результатами апеляційного провадження, якщо рішення залишене без змін.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд 21/1, ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ»;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.С. Блага