Рішення № 138637354, 30.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/17168/26

Провадження № 2/947/4420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Мальованого В.О.

за участю секретаря Кочіашвілі А.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 до Київського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ТОВ "ФК Айкон Дебт Коллекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14553,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором та стягнення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено. 23.05.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №1893718 на умовах споживчого кредиту , який був підписаний в електронному вигляді за допомогою електронного підпису , шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ТОВ «ФК«Верона» надало, а ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти в сумі 4200,00 грн., строк кредитування 29 днів, процентна ставка 1,9 % на добу. 01.12.2023 року між ТОВ «ФК«ВЕРОНА» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.23 в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1893718. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість в загальній сумі 14553,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 4200,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 10353,00 грн.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін. У відповідності до ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

22.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву , відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 23.05.2021 №1893718, а саме в матеріалах справи відсутня оферта укладення кредитного договору, акцепт на укладення кредитного договору , відсутня інформація щодо того чи проходила особа , яка уклала договір ідентифікацію , відповідно до вимог законодавства. Відсутні докази направлення одноразового ідентифікатора позивачеві та доказів , що саме відповідач використав відправлений ідентифікатор. Відсутні належні докази про отримання саме позивачем коштів за вказаним кредитним договором, оскільки лист від ТОВ «Санрайз Фінанс» про успішне перерахування коштів не може вважатися належним та допустимими доказом довідка . Також вважає , що відповідачем не надано достатніх доказів про відступлення прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача. Не погоджується із розміром нарахованих відсотків , які в порушення п.1.3 Договору нараховані поза строком кредитування, який становить 29 днів. Щодо заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу , вважають їх завищеними не співмірними із ціною позову та складністю справи. 28.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджується з аргументами викладеними у відзиві і зазначає , що 23.05.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №1893718.

Кредитний договір укладено в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору.

На виконання умов Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «Санрайз Фінанс», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації, що підтверджуються листом ТОВ «Санрайз Фінанс» з якого вбачається, що 23.05.2021 було проведено транзакцію на суму 4 200,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . Щодо відступлення прав вимоги від ТОВ «ФК «Верона» до ТОВ «ФК Айкон Дебт Колекшн» , представник позивача зазначає, що позовної заяви, було долучено належним чином засвідчений Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги, який оформлений у відповідності до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України та підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5. , що є належним доказом переходу прав вимоги за кредитним договором. Зазначають , що проценти за кредитним договором нараховані у відповідності до п.9.4.3.2 з урахуванням умов автопролонгації і відповідають умовам договору. Вважають заявлені позовні вимоги обґрунтованими та доведеними і прохають їх задовольнити в повному обсязі .

01.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення (відповідь на відзив) в яких , сторона відповідача підтримала свої заперечення проти позову викладені у відзиві, акцентувала увагу на тому , що позивачем не надано доказів того , що номер мобільного телефону , на який направлявся одноразовий ідентифікатор належить відповідачеві, відсутні докази того , що платіжна картка , на яку перераховувалися кошти належить відповідачеві , не надані первинні бухгалтерські документи , що підтверджують зарахування коштів на платіжну картку , тому прохають відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики. Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост.625цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Суд встановив, що згідно копії кредитного договору , долученого до матеріалів справи, 23.05.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1893718.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) G8897, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Разом з тим, зважаючи на заперечення відповідача щодо підписання ним кредитного договору, позивачем не надано доказів того, що мобільний телефон НОМЕР_2 , на який направлявся одноразовий ідентифікатор і за допомогою якого було підтверджено підписання кредитного договору , належить саме відповідачу ОСОБА_1 . З огляду на заперечення відповідачем факту укладання та підписання договору , сам лише факт зазначення в кредитному договорі персональних даних ОСОБА_1 та номеру одноразового ідентифікатора G8897, без підтвердження, що даний номер одноразового ідентифікатора направлявся саме на номер телефону відповідача ОСОБА_1 без підтвердження верифікації особи , не може бути беззаперечним доказом укладання і підписання договору саме ОСОБА_1 . На підтвердження перерахування грошових коштів за кредитом, позивачем надано довідку ТОВ «Санрайз Фінанс» про успішну видачу 23.05.2021 суми 4200,00 грн. ОСОБА_1 на маску картки НОМЕР_1 . Проте з огляду на заперечення відповідача проти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, зазначені документи не є первинними фінансовими документами, що підтверджують зарахування коштів на рахунок отримувача, в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання Відповідачем від Позивача кредитних коштів. Позивачем не заявлялося клопотання про витребування доказів від банківської установи щодо належності карткового рахунку (маска картки НОМЕР_1 ) відповідачеві , зарахування коштів на даний рахунок, номеру мобільного телефону, який використовується клієнтом для підтвердження банківських операцій за вказаним рахунком , тощо. Розрахунок заборгованості складений позивачем, за відсутності інших доказів про укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів , не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) . В постанові Верховного Суду від 21.11.2019 р. по справі № 621/74/19 також зроблено правовий висновок, що розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (постанова Верховного Суду по справі № 200/5647/18). Довідка перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі. Будь-яких належних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій .

Таким чином, Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору , видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення суду, враховував положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82, 89,141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити . Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, місце знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле 12 інше нежитлове приміщення 1008. Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. О. Мальований