Рішення № 138636495, 30.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/471/25

Провадження №2/944/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Корабель С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза Кредитним договором № 9593956 від 22.11.2023 в сумі 43800 грн та за Кредитним договором № 100074270 від 22.11.2023 в сумі 44088 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 22.11.2023 було укладено Договір про споживчий кредит № 9593956 згідно з умовами якого відповідач отримав 12000,0 грн. Також 22.11.2023 було укладено Договір про споживчий кредит № 100074270 згідно з умовами якого відповідач отримав 12000,0 грн. Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяв на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Всупереч умов договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. У зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, яка не є погашеною, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 05.03.2025 відкрито спрощене судове провадження у справі та призначено судове засідання.

10.09.2025 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначено, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку, не довело факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, перерахування кредитних коштів за договором, відступлення право вимоги, у зв`язку із чим підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні. А тому вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню через їх недоведеність, і в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30.07.2026 цивільну справу № 944/2120/25 за позовом ТОВ «ФК Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості об`єднано в одне провадження з цивільною справою №944/471/25 за ТОВ «ФК Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, присвоївши справі єдиний унікальний номер №944/471/25.

У судове засідання представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з`явився, додав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Однак, від нього надійшла заява, згідно якої відповідач просив проводити розгляд справи у його відсутності, частково заперечив позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень наданих у відзиві.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.11.2023 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, було підписано Договір про споживчий кредит №9593956.

Згідно умов даного договору сторони домовилися, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.11.2023р. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 07.12.2023р Поточниий період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.03.2024 р. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 07.12.2023р. але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.03.2024р. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2928.00 грн. в грошовому виразі та 20191.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 40728.00 грн. в грошовому виразі та 17067.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 14928.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 52728.00 гривень. Комісія за надання кредиту: 840.0 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту -одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2088.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.16 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Судом встановлено, що 22.11.2023 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, було підписано Договір про споживчий кредит №100074270.

Згідно умов даного договору сторони домовилися, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.11.2023р. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 07.12.2023р. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.03.2024 р. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 07.12.2023р. але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.03.2024р. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2928.00 грн. в грошовому виразі та 20191.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 40728.00 грн. в грошовому виразі та 17067.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту`для Позичальника за пільговий період складає 14928.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 52728.00 гривень. Комісія за надання кредиту: 840.0 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту -одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2088.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.16 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Також за умов даних договорів кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти.

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 договору).

Згідно з п.п.6.5., 6.7 Договору цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.

На виконання умов кредитного договору №9593956, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 12000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №115861435 від 22.11.2023

На виконання умов кредитного договору №100074270, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 12000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №77046851 від 22.11.2023

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач заперечує факт укладення кредитних договорів в електронному вигляді, та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді електронного документа) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»

Однак Згідно п.5.1 Договору позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надав згоду на передачу Кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за Договором та інші цілі визначені Правилами та формою згоди;

Також, п. 6.1, 6.3, 6.5 Договору визначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правиламита Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Крім цього, з кредитних договорів та додатків до вбачається, що такі містять такі відомості про відповідача як РНОКПП, зареєстроване місце проживання, номер моб. телефону. А тому, суд приходить до висновку, що Договір про споживчий кредит від 22.11.2023 № 9593956 та Договір про споживчий кредит від № 100074270 підписані між сторонами у порядку встановленому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та є належним доказом у справі.

Згідно п.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору №9593956, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 12000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №115861435 від 22.11.2023

Та на виконання умов кредитного договору №100074270, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 12000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №77046851 від 22.11.2023

При цьому, відповідач заперечуючи отримання кредитних коштів, не спростовав факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та дату народження, платіжної картки, номер мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Таким чином, позивачем доведено виникнення зобов`язальних (кредитних) правовідносин між ним та ТОВ «Мілоан», а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором та перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 24000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали цей договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжною інструкцією, актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги за кредитним договором №100074270 та №9593956 до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до претензії ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ОСОБА_1 повідомлено про відступлення права вимоги за кредитними договором та запропоновано сплатити боргові зобов`язання, однак така вимога залишилася поза увагою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 № 753/20537/18, від 27.09.2021 № 5026/886/2012 наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов`язання.

Також, у постанові від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17 Верховний Суд роз`яснив, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитних договорів не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за Договорами про надання споживчого кредиту.

За наданими позивачем доказами, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 9593956 становить 43800 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 р. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 30960 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 840 грн.

Та за кредитним договором №100074270 становить 44088 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024 р. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 31248 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 840 грн

При цьому, судом враховується, що первісним кредитором відповідачу у розмір заборгованості зараховано здійснені проплати позичальником на загальну суму 24000 грн.

Однак, при визначенні розміру заборгованості по сплаті процентів за період дії кредитного договору, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Дійсно, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Суд встановив, що умови договору дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих відсотків у є значною (майже в тричі більша суми тіла кредиту), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих відсотків до залишку суми тіла кредиту 12000 гривень, за кожен кредит.

Також, суд не може погодитися з законністю нарахування позивачем комісії в розмірі 1680,0 грн за кредитним договором, з наступних підстав.

Комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Відтак суд вважає, що позов в частині стягнення комісії є безпідставним.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №9593956 від 14.11.2023 у розмірі 24000,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 12000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 12000,00 грн.

Та заборгованість за кредитним договором №100074270 від 22.11.2023 у розмірі 24000,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 12000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 12000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів та комісії, слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 9593956 від 22.11.2023 року, в сумі: 24000 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 100074270 від 22.11.2023 року, в сумі: 24000 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 4844,8 грн. на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юрій КОЛТУН