Ухвала суду № 138633986, 30.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/112/26

Справа № 755/18303/25

У Х В А Л А

Іменем України

про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення

30 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г., розглянув заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" - Куракси Юлії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

УСТАНОВИВ:

07.07.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (надалі - Позивач) Куракса Юлія Ігорівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 780,40 грн.

Заява мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.07.2026 у справі № 755/18303/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" були задоволені повністю та стягнуто з Відповідача заборгованість у розмірі 22 804,00 грн. Представниця Позивача зазначає, що у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 5 780,40 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат представниця Позивача надала суду копію договору про надання правничої допомоги № SO 6163 від 11.07.2024, копію Додатка № 2 до договору від 11.07.2024 (протокол погодження гонорару), копію Специфікації № 3, копію рахунку № INV/2024/10/0030 від 18.10.2024 та копію платіжної інструкції № 1567528618 від 22.10.2024.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти покладення на нього судових витрат Позивача, посилаючись на те, що його вини у виникненні цього спору немає, оскільки він не отримував рахунки на оплату послуг з утримання будинку та був позбавлений можливості перевірити правильність нарахувань, а питання погашення заборгованості можна було вирішити в досудовому порядку.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити з таких підстав.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Відповідно до частини першої, частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1.попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2.визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3.розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

Наведені етапи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є загальними, тобто як для розподілу судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України, так і статтею 142 ЦПК України. Іншого процесуальний закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, про яке сторона не висловлювалася раніше, а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Вказівку у частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину, а як останній етап перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи, коли сторона може заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

У випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання та дебати не проводяться, а тому останнім етапом, коли сторона може повідомити суд про намір надати докази витрат на правничу допомогу та надати відповідні документи, є момент ухвалення рішення суду по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі (у разі спрощеного провадження - до моменту ухвалення рішення суду по суті спору). У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 та постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" звернулося до суду із позовною заявою у вересні 2025 року. Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішення суду по суті спору ухвалено 06.07.2026.

Договір про надання правничої допомоги № SO 6163 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Тотум" був укладений 11.07.2024. Відповідно до копії рахунку № INV/2024/10/0030 від 18.10.2024 та копії платіжної інструкції № 1567528618 від 22.10.2024, Позивач оплатив аванс за правничу допомогу у розмірі 375 000,00 грн ще 22.10.2024, тобто задовго до звернення до суду з цим позовом та до ухвалення судового рішення.

Представниця Позивача Куракса Юлія Ігорівна мала змогу заздалегідь подати договір про надання правничої допомоги, додатки до нього, а також рахунок та платіжну інструкцію протягом усього часу розгляду справи судом (з вересня 2025 року по липень 2026 року), водночас не надала таких доказів під час розгляду справи по суті.

У заяві про ухвалення додаткового рішення від 07.07.2026 представниця Позивача не зазначила про існування поважних причин, які перешкоджали поданню доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення судом рішення по суті позовних вимог. Об`єктивних обставин, які б поза її волею перешкодили подати договір про надання правничої допомоги з додатками, рахунок та платіжну інструкцію до ухвалення судового рішення, представниця Позивача не навела.

Суд наголошує, що момент ухвалення чи отримання тексту рішення суду не впливає на обов`язок подати наявні у сторони докази понесених витрат у встановлені законом процесуальні строки. Зважаючи на те, що договори та платіжні документи були складені та оплачені ще у 2024 році, представниця Позивача володіла цими документами протягом усього періоду розгляду справи судом.

Суд не наділений повноваженнями самостійно з`ясовувати наявність поважних причин неподання чи своєчасного неподання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 760/28452/24 (провадження № 61-5827св26)).

Враховуючи відсутність будь-якого обґрунтування поважності причин неподання Позивачем доказів, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, до завершення розгляду справи по суті, за наявності у представниці Позивача можливості подати вказані документи заздалегідь, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 258-261, 270 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" - Куракси Юлії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/18303/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО