Ухвала суду № 138633977, 30.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/882/26

Справа № 2-4537/10

У Х В А Л А

Іменем України

про відмову у заміні сторони виконавчого провадження

30 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г., на підставі наявних у суду матеріалів здійснив розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, з примусового виконання виконавчого листа № 2-4537/10 від 06.09.2011, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалайнс Фінанс", приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим В`ячеславович.

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Деснянського районного суду міста Києва надійшла. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" просить замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746) у виконавчому провадженні з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.10.2010 року по справі № 2-4537/10.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 442 ЦПК України суд розглядає заяви про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Представник ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", приватний виконавець та заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином. Заявник просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Заява про відкладення розгляду справи, подана від імені ОСОБА_2 , що надійшла на електронну пошту суду залишається без розгляду, оскільки не містить електронного підпису.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Заміна сторони виконавчого провадження є різновидом процесуального правонаступництва. Процедура заміни сторони виконавчого провадження визначена у статті 442 ЦПК України.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

У частині п`ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24)).

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14.

Так, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Наведені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, підлягають застосуванню у цій справі, оскільки положення норм статей 52, 334 ГПК України та статей 55, 442 ЦПК України не відрізняються за своїм змістом (пункт 10.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 902/388/18 (провадження № 12-36гс25)).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні (пункт 10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 902/388/18 (провадження № 12-36гс25)).

Вирішення питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви.

Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи, зокрема й сингулярного, суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Оцінюючи обсяг переданих прав, судом підлягає врахуванню загальновизнаний принцип приватного права: ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (пункти 52 -54 постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 02.03.2026 у справі № 2-3467/12).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою у статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і негрошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

За загальним правилом відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16).

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора (пункт 64 постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 02.03.2026 у справі № 2-3467/12).

Суд, дослідивши та надавши оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, відомостям з Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (інформація про виконавче провадження НОМЕР_1, що стосується боржника ОСОБА_1 ) та Єдиного державного реєстру, встановив таке.

13.10.2010 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 2-4537/10, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість у розмірі 626 504 грн (що на день проведення розрахунку за курсом НБУ відповідало еквіваленту 79 045,19 доларів США), а також 55 448,92 грн штрафних санкцій. Окрім цього, з кожного з відповідачів було стягнуто по 1700,00 грн витрат по сплаті судового збору та по 120,00 грн витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг, що загалом склало 682 773,19 грн до стягнення.

05.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" як Покупцем було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфеля. Відповідно до цього договору ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно з кредитним договором № ML-009/583/2006 від 25.07.2006 щодо боржника ОСОБА_1 . Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу портфеля, ОСОБА_1 значиться під порядковим номером 468, а загальна сума відступленої заборгованості за його кредитним договором становила 73 763,54 доларів США (з яких 67 341,81 доларів США становив основний борг, а 6 421,73 доларів США були нарахованими відсотками). Для подальшого обслуговування цього портфеля сторони того ж дня уклали Договір комісії, за яким ПАТ "ОТП Банк" як Комісіонер зобов`язався вчиняти від свого імені, але за рахунок Комітента ТОВ "ОТП Факторинг Україна" всі правочини, пов`язані з обслуговуванням кредитного портфеля.

Щодо обставин відкриття виконавчого провадження Суд встановив, що 21.06.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим В`ячеславович розглянув заяву про примусове виконання та відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-4537/10 від 06.09.2011. У межах провадження виконавець того ж дня виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця. З метою забезпечення повного виконання рішення суду, виконавець виніс постанову про арешт майна боржника у межах суми стягнення з урахуванням винагороди та витрат, що загалом склала 751 050,51 гривень. На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 171270577 від 21.06.2019 виконавець наклав арешт на квартиру боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

У січні 2021 року Боржник ОСОБА_1 звертався до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого листа № 2-4537/10 від 06.09.2011 таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що ПАТ "ОТП Банк" відступило права вимоги до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" ще 05.11.2010, тому на момент видачі виконавчого документа (06.09.2011) Банк уже не мав права бути стягувачем

Водночас 04.03.2021 Деснянський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 754/433/21 (номер провадження 6/754/477/26), якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Ця ухвала була залишена без змін постановою.

03.06.2021 Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та прийняв постанову, якою вказану ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2021 залишив без змін.

Надалі 25.06.2021 Деснянський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 754/1073/21 (провадження 6/754/185/21), якою замінив стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 4537/10 виданих Деснянським районним судом міста Києва 21.06.2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором від 25.07.2006 року в розмірі 682773,19 грн.

25.10.2022 Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у справі № 754/1073/21 та ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25.06.2021 про заміну стягувача на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

22.11.2023 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив ухвалу у справі № 754/1073/21, якою виправив описку в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 25.06.2021 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про заміну стягувача в межах виконання рішення в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та виклав мотивувальну частину ухвали в наступній редакції:

"Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ЄДРПОУ 36789421) у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 2-4537/10 виданих Деснянським районним судом міста Києва 06.09.2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором від 25.07.2006 року в розмірі 682773 гривні 19 копійок."

02.01.2024 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до приватного виконавця Корольова Вадима В`ячеславовича із заявою №Б/Н від 02.01.2024 р. про заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі отриманих судових рішень про правонаступництво.

18.01.2024 приватний виконавець Корольов Вадим В`ячеславович виніс постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження НОМЕР_1.

Наразі згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження № НОМЕР_1 (щодо боржника ОСОБА_1 ) перебуває у статусі "Примусове виконання".

12.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалайнс Фінанс" було укладено договір факторингу № 12/08/2024-20, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалайнс Фінанс" набуло права вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за вищевказаним кредитним договором.

15.08.2024 ТОВ "Реалайнс Фінанс" здійснило оплату на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 40 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 252319245, виконавши свої фінансові зобов`язання за договором факторингу від 12.08.2024 щодо придбання права вимоги до ОСОБА_1 .

Суд ураховує висновки Верховного Суду у пункті 96 постанови від 08.04.2026 у справі № 422/6296/12 (провадження № 61-12870св25), який розглядаючи питання у подібних правовідносин щодо правонаступництва Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалайнс Фінанс" вказав, що з урахуванням того, що сторонами договору факторингу, хоча і визначено строк здійснення фінансування, не передбачено наслідків його порушення, а також того, що фінансування фактично було здійснено і це не оспорюється сторонами, за відсутності спору щодо дійсності договору, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначений договір не підтверджує матеріального правонаступництва у зв`язку з порушенням строків здійснення фінансування.

Надалі 13.08.2024 Між ТОВ "Реалайнс Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" було укладено Договір факторингу № 130824-ДФ.

13.08.2024 сторони підписали відповідний акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 130824-ДФ від 13.08.2024.

Згідно з цим актом вартість відступлення прав вимоги за кредитними договорами становить 950 000 гривень 00 копійок.

Згідно з реєстром прав вимог первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалайнс Фінанс") відступив новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС") право вимоги заборгованостей до боржників первісного кредитора на умовах, передбачених договором факторингу № 130824-ДФ від 13.08.2024, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договоом № ML-009/583/2006 від 25.07.2006.

відповідно до пункту 4.1 договору факторингу № 130824-ДФ від 13 серпня 2024 року сторони узгодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 цього договору.

Зокрема, відповідно до пункту 3.1.2 договору факторингу № 130824-ДФ від 13 серпня 2024 року фінансування сплачується фактором клієнту одним платежем впродовж трьох банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог.

У матеріалах справи відсутні платіжні інструкції або банківські виписки, які б підтверджували фактичне здійснення оплати (фінансування) ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" на користь ТОВ "РЕАЛАЙНС ФІНАНС" за договором факторингу № 130824-ДФ від 13.08.2024 року на суму 950 000,00 грн.

Оцінюючи ці обставини, Суд керується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, згідно з яким, виходячи з вимог статті 526 ЦК України щодо належного виконання договірних зобов`язань, відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.

Також колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 зазначила, що суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду.

Беручи до уваги, що ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ТОВ "РЕАЛАЙНС ФІНАНС" у пункті 4.1 договору факторингу прямо пов`язали момент переходу права вимоги з умовою виконання фактором обов`язку щодо перерахування грошових коштів фінансування, відсутність доказів здійснення такої оплати свідчить про недоведеність фактичного переходу права вимоги за кредитним договором № ML-009/583/2006 від 25.07.2006 року до заявника.

За відсутності належного підтвердження матеріального правонаступництва, яке є первинним для процесуального правонаступництва, Суд не знаходить підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Керуючись статтями 259 - 261, 442, 446 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа від 06.09.2011 № 2-4537/10, виданого Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження надіслати учасникам справи, а також виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО