Ухвала суду № 138633471, 29.07.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р.Справа № 390/3092/25 Провадження № 1-кп/390/192/25

Колегія суддів Кропивницького районного суду Кіровоградської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницькому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кропивницького районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

24.06.2026 ухвалою Кропивницького районного суду обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22.08.2026 включно.

В обґрунтування клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначив, що на даний час необхідність в раніше обраному щодо ОСОБА_4 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених частини першої статті 177 КПК України не зменшилися.

Метою та підставами застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, існує ризик переховування ОСОБА_4 від суду. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану. Цей злочин вчинено з прямим умислом з ідеологічних і корисливих мотивів. За вчинення вказаного злочину, що за ступенем тяжкості є особливо тяжким, у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в його скоєнні, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого, зазначені обставини прямо вказують на те, що ОСОБА_4 є ініціативним та енергійним, вміє чітко планувати свою діяльність та дотримуватись певних умов, наслідком яких є власна незаконна вигода.

Соціальні зв`язки обвинуваченого в місці його постійного проживання не є настільки міцними для того, щоб ОСОБА_4 на час судового розгляду не вчинив спроб переховуватися від суду. Має місце ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час вчинення вказаного злочину ОСОБА_4 підтримував зв`язок з представниками країни-агресора та надавав ворогу допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Вказане свідчить про можливість ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, наявний ризик вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, має можливість вчинювати інші подібні кримінальні правопорушення. Обвинувачений проживає у м. Кропивницькому, де розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші військові формування, реабілітаційні центри військовослужбовців, волонтерські організації, тому, перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у тому числі за допомогою месенджерів поширювати вказану інформацію представникам іноземної організації. При цьому, правоохоронні органи не в змозі будуть в повному обсязі контролювати дії ОСОБА_4 щодо поширення інформації за допомогою мереж Інтернету.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_4 існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Необхідно прийняти до уваги, що ОСОБА_4 умисно вчинив державну зраду в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану. На даний час триває відкрита збройна агресія російської федерації, наслідком якої є окупація частини території України, сотні тисяч загиблих, руйнування військової та цивільної інфраструктури, екологічна катастрофа та екоцид на значних територіях України, у т.ч. природоохоронного та природно заповідного фонду, тяжкі економічні збитки. Російська федерація систематично та цілеспрямовано вчиняє диверсійно-терористичні дії проти мирного населення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, з метою ослаблення держави. Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження знищення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення та вчинення інших кримінальних правопорушень.

При цьому, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Крім того, відповідно до частиною шостою статті 177 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України. У зв`язку з викладеним, керуючись вимогами ст. ст. 36, 131, 132, 176 178, 183, 184, 194, 315 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просив обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав думку обвинуваченого.

Справу розглядає колегія суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Станом на 29.07.2026 суддя ОСОБА_6 перебуває у відпустці.

Відповідно до абзацу другого пункту 3.6. засад використання автоматизованої системи документообігу (зі змінами від 06.05.2025 № 4, затвердженим рішенням зборів Кропивницького районного суду Кіровоградської області; змінами від 20.06.2025 № 9 затвердженими рішенням зборів Кропивницького районного суду Кіровоградської області) у разі неможливості розгляду клопотання про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк головуючим при колегіальному розгляді справи (за його відсутності), таке клопотання розглядається іншим суддею зі складу колегії суддів, в порядку черговості, що зафіксований у протоколі автоматизованого розподілу (суддів - членів колегії), а за відсутності члена колегії або обох членів колегії, розгляд клопотання здійснюється головуючим у справі.

Розглянувши наведене клопотання суддя встановила таке.

Відповідно до вимог частини третьої статті 334 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Суд, дослідивши обґрунтування поданого клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацію майна, а тому ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, судом не встановлено. Також в Україні діє воєнний стан.

Має місце ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_4 за вчинення державної зради, у разі визнання його винуватим в його скоєнні, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Під час вчинення вказаного злочину ОСОБА_4 підтримував зв`язок з невстановленими представниками країни-агресора та надавав їм допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Вказане свідчить про можливість ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, наявний ризик вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, має можливість вчинювати інші подібні кримінальні правопорушення, а так само інші кримінальні правопорушення, так як обвинувачений своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_4 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Необхідно прийняти до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачено в умисному вчиненні державної зради в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану. На даний час триває відкрита збройна агресія російської федерації, наслідком якої є тимчасова окупація частини території України, десятки тисяч загиблих, руйнування військової та цивільної інфраструктури, екологічна катастрофа та екоцид на значних територіях України, у т.ч. природоохоронного та природно-заповідного фонду, тяжкі економічні збитки. Російська федерація систематично та цілеспрямовано вчиняє диверсійно-терористичні дії проти мирного населення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, з метою ослаблення держави.

Ці обставини дають суду підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду з метою уникнення покарання, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених частиною першою статті 176 КПК України.

Крім того, за змістом частини шостої статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене та обставини провадження, суд вважає, що у справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. У той же час, суд оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до частини четвертої статті 187 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Суд в цьому випадку вважає за доцільне не визначати розмір застави.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів.

Керуючись статтями 27, 176, 177, 181, 183, 184, 194, 196, 314-316 КПК України, головуюча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13:00 29 липня 2026 року до 13:00 26 вересня 2026 року.

Строк дії ухвали закінчується о 13:00 26 вересня 2026 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1