Рішення № 138633441, 27.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/659/24

Провадження по справі № 2/354/62/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Вередюку Т.Ю.

за участі сторін:

прокурора: Чернописької Г.О.

представника позивача: Ігнатенка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карпатський національний природний парк про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2024 Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Суду в інтересах держави з вказаним позовом.

Позов обгрунтовано тим, що рішенням Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради від 25.06.2008 №144-2/2008, ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1995 га, яка розташована на урочищі «Великі Погари» у с. Микуличин Яремчанської міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. На підставі вищевказаного рішення останній отримав Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ №168642. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611091501:11:001:0156. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.08.2008 ОСОБА_1 з АКБ «ІМЕКСБАНК» укладено договір іпотеки, в якому для забезпечення виконання умов договору передано земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156. В подальшому вказана земельна ділянка, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 15.08.2019 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мелиником Н.О., укладеного між банком ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» перейшла до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія». 30.10.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія», як іпотекодержателем та представником ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 площею 0,1995 га, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_4 . 29.07.2021 між представником ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рівними частками по частці кожному. Однак, ця земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського національного парку. Площа часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 на землі, які надані в постійне користування Карпатського НПП, становить 0,1913 га, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи №2773/22-28/989/23-28 від 07.06.2023, проведеного в ході розслідування кримінального провадження №42021092200000019. Факт віднесення вказаної земельної ділянки до земель природно-заповідного призначення також підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-IФ № 002766 від 29.12.2001, виданим Карпатському національному природному парку (далі - КНПП), планшетом № 4 Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП та журналом таксаційного опису Ямнянського ПНДВ Карпатського національного природного парку. Відтак, передача цієї земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства. Станом на час подання позову, 27.03.2024 Карпатський національний природний парк не звернувся до Суду із відповідним позовом. Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави. Прокурор просить, усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду, площею 0,1913 га з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, яка розташована на урочищі «Великі Погари» у с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача Карпатського національного природного парку із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати незаконними та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1995 га з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26.09.2024 року відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового розгляду (т.1, а.с.146).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року позовні вимоги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Карпатського національного природного парку - залишено без розгляду. У частині позову заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації розгляд справи продовжено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карпатський національний природний парк (т.2, а.с.4).

Ухвалою Яремчанського міського суду від 03.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.7).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20.10.2025 залучено у справі правонаступника позивача - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (т.2, а.с.72).

У судовому засіданні Прокурор підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

07.11.2024 представником позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, правонаступником якого залучено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, подано на адресу суду пояснення в яких просив задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Представник позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації у судовому засіданні просив задовольнити позов прокурора у повному обсязі. У своїх поясненнях зазначив, що Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 254 від 17.09.1985 межі Карпатського національного природного парку впорядковано з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року. Приймально-передавальним актом від 13.10.1981 землі від колишніх землекористувачів були передані Карпатському національному природному парку. У зв`язку з тим, що земельні ділянки були передані Парку ще у 1980-х роках з дотриманням діючого на той час Земельного Кодексу УРСР, з метою отримання державного акту на право постійного користування землею у 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського національного природного парку, в ході проведення якої межі Карпатського національного природного парку було погоджено із всіма сільськими радами усіх населених пунктів. Оскільки межі Карпатського НПП встановлені ще у 1980-1985 роках, в 2001 році визначення меж земельної ділянки в натурі проводилось шляхом складання Технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державних актів на право постійного користування Карпатському НПП. Пояснив, що рішенням Микуличинської сільської ради №144-2/2008 від 25.06.2008 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №168642 з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, площею 0,1995 га, яка розташована на участку Великі Погари у с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства. В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рівними частками по частці кожному. Спірну земельну ділянку 22.03.2024 зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі експертного висновку земельно-технічної експертизи від 07.06.2023 №2773/22-28/989/23-28 земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 частково накладається на землі, які надані в постійне користування Карпатському національному природному парку. Площа часткового накладання на землі, надані в постійне користування Карпатському НПП становить 0,1913 га.

Крім того, факт віднесення земельної ділянки площею 0,1995 га з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 до земель природно-заповідного призначення, які перебувають у постійному користування Карпатського національного природного парку, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ІФ № 002766 від 29.12.2001 та наявними у справі доказами.

Відтак, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі, а відтак необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні належної охорони землям природно-заповідного фонду, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі Карпатського національного природного парку.

Входження спірної земельної ділянки земельних ділянок з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, площею 0,1995 га до території Карпатського національного природного парку засвідчує її статус як обмежено оборотоздатного майна, яке підлягає поверненню його законному власнику.

З огляду на це, наявні всі правові підстави для усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками із кадастровими номерами 2611091501:11:001:0156, площею 0,1995 га.

Відповідач 1 ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з`явився, відзиву на позов чи письмових пояснень не подавав. Про дату та час судових засідань повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання згідно з відповіддю УДМС в Івано-Франківській області від 02.04.2024 вих. №1649, а саме: АДРЕСА_1 (т.1, а. с.131).

Поштові повідомлення поверталися з відмітками: «за закінченням терміну зберігання» (т.1, а. с.178, 211).

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що судові повістки надсилалися за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , більшість яких поверталися до суду з відмітками про закінчення терміну зберігання, то в силу положень статті 128 ЦПК України, судові повістки вважаються врученими, а ОСОБА_1 таким, що повідомлений належним чином.

Також ОСОБА_1 неодноразово повідомлялася про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України (т.1 а.с.155, 202, 215).

З огляду на це, Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_1 , оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останнього про дату та час судових засідань у цій справі.

Відповідач 2 ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся, однак 22.05.2025 року його представник ОСОБА_7 подав відзив на позовну заяву, у якому категорично заперечує щодо задоволення позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Івано-Франківська обласна прокуратура не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо оспорюваних земельних ділянок. Зокрема, прокурор обмежився формальними повідомленнями, спрямованими до зазначених державних органів (листи від 04.09.2023 та 13.03.2024 до Міністерства, лист від 04.09.2023 до Івано-Франківської ОДА), які не супроводжувалися жодними документами чи доказами, що підтверджують факт незаконного вибуття земельної ділянки з державної власності. Посилання прокурора на нібито встановлені факти в межах досудового розслідування №42021092200000019 не відповідають вимогам преюдиційності, визначеним Постановою Верховного Суду у справі №234/16272/15-ц, оскільки преюдиційні факти мають бути встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, а не твердженнями органу прокуратури. Такий підхід фактично становить спробу підміни судового встановлення фактів повноваженнями прокуратури, що суперечить принципу правової визначеності, закріпленому в рішенні ЄСПЛ у справі «Науменко проти України» (заява №41984/98, §53), а також принципу res judicata, який виключає можливість повторного розгляду вже вирішеної справи, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц. Крім того, дії прокурора порушують принцип процесуальної економії, який, за висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №50/311-б від 28.01.2020 та №910/3009/18 від 22.09.2020, спрямований на уникнення штучного подвоєння судового процесу та забезпечення ефективного судового розгляду. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03, §22), обмеження права на доступ до суду повинні бути пропорційними та мати законну мету, чого не дотримано у цій справі через відсутність належного обґрунтування позовних вимог. З огляду на те, що належним доказом порушення інтересів держави є вирок суду, який набрав законної сили, а питання незаконного вибуття земельної ділянки має розглядатися в межах кримінального провадження з поданням цивільного позову відповідно до статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, позов прокурора підлягає відхиленню через відсутність належних і допустимих доказів, а також з метою дотримання принципів правової визначеності, процесуальної економії та уникнення порушення сутності права на суд.

Крім того, пояснив, що позиція прокурора щодо накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на землі парку є необґрунтованою з юридичної та логічної точок зору. Первинність реєстрації права власності на ділянку відповідача виключає можливість її накладення на землі, сформовані та зареєстровані пізніше. Якщо ж факт накладення підтверджується, відповідальність за нього має бути покладена на сторону, яка здійснювала формування та реєстрацію ділянки Карпатського національного природного парку, оскільки саме на ній лежав обов`язок врахувати межі вже існуючої ділянки ОСОБА_2 . Для остаточного вирішення спору необхідно провести додатковий аналіз матеріалів земельно-технічної експертизи, зокрема щодо правильності визначення координат меж ділянок, а також перевірити дотримання процедур формування земельних ділянок на момент їх реєстрації. Крім того, позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, що підтверджується наявністю права власності Відповідача 2 на земельну ділянку на момент звернення до суду з позовом. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідач 3 ОСОБА_3 у судові засідання жодного разу не з`явився, відзиву на позов чи письмових пояснень не подавав. Про дату та час судових засідань повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання згідно з відповіддю УДМС в Запорізькій області від 20.06.2024, а саме: АДРЕСА_2 (т.1, а. с.136).

Також ОСОБА_3 неодноразово повідомлявся про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України (т.1 а.с.157, 204, 217)

З огляду на це, Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_3 , оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останнього про дату та час судових засідань у цій справі.

У судове засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатського національного природного парку не з`явилася, повідомлена була належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, надані у судовому засіданні та врахувавши письмові пояснення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У березні 2024 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення частини земельних ділянок у власність держави та скасування їх державної реєстрації у державному земельному кадастрі.

Підставами позову прокурор зазначив незаконність передачі, розташованої на урочищі «Великі Погари» у с. Микуличин Яремчанської міської ради, земельної ділянки площею 0,1995 з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156, первісному власнику ОСОБА_1 , яку в подальшому набуто у власність відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки така земельна ділянка розташована на території Карпатського національного природного парку, відноситься до земель природно-заповідного фонду та передана у власність з порушенням законодавства.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У преамбулі Закону зазначається, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

До земель природно-заповідного фонду відносяться природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (стаття 44 Земельного кодексу України, стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Карпатського національного природного парку перебувають землі природно-заповідного використання, площею 5332,19 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001, виданого на підставі рішення 18 сесії 3 скл. Яремчанської міської ради народних депутатів (т.1, а. с.65 ).

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 144-20/2008 від 25.06.2008 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0, 1990 га (п. 5.12), розташовану в с. Микуличині на участку В. Погари (т.1 а.с.36).

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 168642 від 24.07.2008 року.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611091501:11:001:0156.

13.08.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «ІМЕКСБАНК» укладено договір іпотеки, відповідно до якого для забезпечення виконання умов договору ОСОБА_1 передано в іпотеку земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156.

В подальшому вказана земельна ділянка, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 15.08.2019 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мелиником Н.О., укладеного між банком ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія», перейшла до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія».

30.10.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія», як іпотекодержателем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 площею 0,1995 га, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_4 .

29.07.2021 ОСОБА_4 продав вказану земеьну ділянку відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. за реєстровим номером 753, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рівними частками по частці кожному (т.1 а.с.43).

Прокурор оскаржує правомірність набуття у власність вказаної земельної ділянки, оскільки стверджує, що вона частково сформована із земель, які відносяться до природно-заповідного фонду та перебуває у користуванні Карпатського національного природного парку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Так, пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України у редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із державної у приватну власність.

На даний час земельне законодавство також містить заборону щодо перебування у приватній власності земельних ділянок природно-заповідного фонду.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося і передбачається, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду у приватну власність не передаються.

У ході судового розгляду з`ясовано, що в рамках кримінального провадження за № 42021092200000019 від 16.10.2021 року призначалася судова земельно-технічна експертиза. Відповідно до Висновку експерта №2773/22-28/989/23-28 від 07.06.2023, земельна ділянка площею 0, 1995 га, кадастровий номер 2611091501:11:001:0156, частково накладається на землі, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку.

Площа часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 на землі, які надані в постійне користування Карпатського НПП, становить 0,1913 га.

Таким чином, частина спірної земельної ділянки, яка належать на праві власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відноситься земель природно-заповідного фонду, які відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України у приватну власність не передаються.

Наведені обставини не заперечені Стороною відповідача, якою також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту розташування спірних земельних ділянок на території земель Карпатського національного природного парку.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», Суд приходить до висновку, що частина територій, з яких сформовані спірні земельні ділянки, та які віднесені до земель національного природного парку не можуть передаватися у власність, а тому реєстрація права приватної власності на них не відповідає положенням законодавства.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив усунути перешкоди у здійсненні КНПП права користування та розпорядження земельною ділянкою в частині площі 0,1913 га шляхом повернення її державі в особі постійного землекористувача Карпатського національного природного парку з незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту про повернення спірної земельної ділянки, Суд враховує висновки Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19 (провадження № 61-76св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

А тому Прокурором правильно обрано спосіб захисту інтересів держави.

У пункті 7.28. Постанови від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) Велика палата Верховного Суду звертає увагу, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Тому, враховуючи належне та якісне нормативно-правове обґрунтування у цій сфері, і органи місцевого самоврядування, і фізична особа-відповідач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й придбання у приватну власність земельної ділянки на території Парку. Отже, втручання судом у право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мирно володіти земельною ділянкою з кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 в частині площі 0, 1913 га відповідає закону.

За обставинами цієї справи мета Прокурора спрямована на усунення перешкод власникові (Державі), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (частиною земельних ділянок на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цими ділянками, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками в частині територій, що накладаються на землі КНПП та повернення цих територій державі підлягають задоволенню.

У силу положень статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки документи, подані для державної реєстрації спірної земельної ділянки не відповідали вимогам законодавства, оскільки остання частково сформована за рахунок територій, що є об`єктами природно-заповідного фонду, то державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підлягає скасуванню.

У порядку статті 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути судовий збір в розмірі 6056 грн 00 коп.

Керуючись статтями 4,5, 12, 56, 76, 80, 81, 84,128, 259, 263, 280 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карпатський національний природний парк про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду із кадастровим номером 2611091501:11:001:0156 в частині площі 0, 1913 га, яка розташована в урочищі «Великі Погари» в с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути земельну ділянку в частині площі 0, 1913га на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1995 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер: 2611091501:11:001:0156, дата державної реєстрації: 24.07.2008, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) у солідарному порядку судовий збір у розмірі - 6056 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури: місцезнаходження юридичної особи: 76604, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області, 03530483;

Позивач 1: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, місцезнаходження юридичної особи: 01008, Україна, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 37508596;

Позивач 2: Івано-Франківська обласна державна адміністрація: зареєстроване місцезнаходження: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ЄДРПОУ 03530483;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 3: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Карпатський національний природний парк, ідентифікаційний код юридичної особи 05509323, місцезнаходження юридичної особи: 78500, м. Яремче, вул. Василя Стуса, 6, Надвірнянського району, Івано-Франківської області;

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК