Рішення № 138633395, 06.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/377/22

Провадження № 2/945/105/26

Рішення

Іменем України

29 червня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Карабут В.В.; прокурора Миколаївської окружної прокуратури Татаревич М.В.; розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, -

встановив:

27 травня 2022 року виконувач обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року у справі № 480/793/19 задоволено позов ОСОБА_2 ; визнано незаконним та скасовано Наказ начальника Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Кащишена Олександра Миколайовича № 42-к від 25 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника Іванівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів; стягнуто на користь ОСОБА_2 161961 грн. 39 коп. середнього заробітку, за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , збільшено розмір стягнення зі 161961 грн. 39 коп. до 229217 грн. 04 коп., без урахування податків, зборів та обов`язкових платежів (в іншій частині рішення залишено без змін).

Посилаючись на доведеність факту звільнення ОСОБА_2 з посади керівника Іванівського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів з порушенням вимог трудового законодавства, яке зумовило поновлення працівника на роботі та виплату працівникові коштів, з вини начальника Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Кащишена Олександра Миколайовича, прокурор в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області просив суд відшкодувати шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника та стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області завдану шкоду у розмірі 229217 грн. 04 коп. та судовий збір, сплачений прокуратурою при зверненні до суду з цим позовом.

02 червня 2022 року, 21 червня 2022 року, з метою вирішення питання подальшого розгляду цивільної справи № 945/377/22 за позовом виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, щодо з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, Миколаївський районний суд Миколаївської області направляв запити до Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

23 червня 2022 року від Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на електронну адресу суду надійшло повідомлення, надане на запит суду від 02 червня 2022 року, про зареєстроване на території Нечаянської сільської ради місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2022 року позовну заяву виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

10 серпня 2022 року, 24 лютого 2023 року, 25 квітня 2023 року, 05 липня 2023 року, 23 серпня 2023 року, 30 жовтня 2023 року, 06 березня 2024 року, 27 березня 2024 року, 22 травня 2024 року, 22 липня 2024 року, 29 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_3 надсилав на адресу суду клопотання по перенесення розгляду справи.

06 січня 2025 року відповідач ОСОБА_3 в системі Електронний суд сформував до Миколаївського районного суду Миколаївської області відзив на позов, у якому заперечував проти вимог позивача та просив у задоволенні позову відмовити повністю. До відзиву відповідач ОСОБА_1 додав клопотання про повернення позовної заяви, у зв`язку з тим, що позов підписано особою, яка не має права його підписувати, і прокурором не доведено підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

22 січня 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури Савицька Марія Валеріївна в системі Електронний суд сформувала до Миколаївського районного суду Миколаївської області відповідь на відзив, у якій просила суд відхилити наведені відповідачем у відзиві заперечення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім цього, 22 січня 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури Савицька Марія Валеріївна в системі Електронний суд сформувала до Миколаївського районного суду Миколаївської області заперечення проти клопотання відповідача про повернення позовної заяви, посилаючись на те, що позов в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області подано до суду уповноваженою особою.

24 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 сформував в системі Електронний суд до Миколаївського районного суду Миколаївської області письмові пояснення.

28 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 сформував в системі Електронний суд до Миколаївського районного суду Миколаївської області клопотання про витребування від Миколаївського районного суду Миколаївської області доказів - судових справ:

- № 480/262/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до відділу освіти Нечаянської сільської ради про визнання незаконним та скасування Наказу відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 1 - к від 02 січня 2019 року про притягнення керівника Іванівського ЗЗСО 1 - 2 ступенів ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності в виді оголошення догани за порушення трудової дисципліни;

- № 480/263/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до відділу освіти Нечаянської сільської ради про визнання незаконним та скасування Наказу відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 10 - к від 21 січня 2019 року про притягнення керівника Іванівського ЗЗСО 1-2 ступенів ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності в виді оголошення догани за порушення трудової дисципліни;

- № 480/492/19 за позовною заявою ОСОБА_2 від 20.03.2019 року до відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування Наказу відділу № 142-к про притягнення керівника Іванівського ЗЗСО 1-2 ступенів ОСОБА_2 за неякісну організацію діяльності закладу та за бездіяльність у вирішенні питань господарського напрямку;

- № 480/793/19 за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування Наказу № 42-к про звільнення та поновлення на посаді.

Відповідач ОСОБА_3 зазначив, що вказані вище матеріали справ, про витребування яких йдеться у клопотанні, містять докази вказівок і тиску на відповідача сільським головою Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора ЗЗСО 1-2 ступенів.

Крім цього, 28 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 в системі Електронний суд сформував до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву про виклик свідків: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2025 року залишено без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про повернення позовної заяви та витребування доказів; задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про виклик у судове засідання свідків: у судове засідання як свідків викликано: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 22.06.2025 прокурор Миколаївської окружної прокуратури Татаревич Марія Василівна підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі, вказувала на те, що заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві, подано відповідачем до суду з порушенням встановленого судом строку для подання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 22.06.2025 не з`явився, при цьому 19 червня 2026 року, у черговий раз, подав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи до припинення дії воєнного стану.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, при цьому 22 червня 2026 року сільський голова Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області подав на електронну адресу суду клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутності представника сільської ради.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Статтею 178 ЦПК України врегульовано порядок надання відзиву.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово особисто подавав до суду письмові заяви про відкладення розгляду справи. У вказаних заявах відповідач власноруч зазначав правильний номер цієї судової справи та дату судових засідань.

Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, направлення копій судових рішень на поштову адресу сторін є обов`язком суду, проте факт подання особою процесуальних заяв (зокрема, про відкладення розгляду) беззаперечно підтверджує її повну обізнаність про наявність судового провадження. Отримавши інформацію про відкриття провадження, відповідач, діючи добросовісно та реалізуючи свої права, мав реальну можливість та зобов`язаний був ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо в суді або через підсистему «Електронний суд».

З огляду на те, що першу заяву про відкладення справи відповідач подав до суду 10 серпня 2022 року (а. с. 82, том 1), суд вважає, що саме з цієї дати відповідач достеменно знав про судовий процес, а отже, мав достатньо часу для подання відзиву в межах встановленого 15-денного строку.

Водночас, клопотання про поновлення пропущеного строку, одночасно з відзивом на позов відповідач 06.01.2025 не подав.

З огляду на викладене вище, суд вирішує справу за наявними матеріалами та не бере до уваги заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд допитав у судовому засіданні 17.12.2025 свідка ОСОБА_5 , заслухав у судовому засіданні 22.06.2026 прокурора Татаревич Марію Василівну, дослідив наявні у справі письмові докази та дійшов такого.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року у цивільній справі № 480/793/19 ухвалено:

позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 41527468; с. Благодарівка, вул. Центральна, 49 в, Миколаївського району Миколаївської області) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді- задовольнити;

визнати незаконним і скасувати наказ Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 42-К від 25.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з посади керівника Іванівської ЗЗСО І-ІІ ступенів Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

поновити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді керівника Іванівського ЗЗСО І-ІІ ступенів Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 41527468; с. Благодарівка, вул. Центральна, 49 в, Миколаївського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2019 по 26.04.2020 у розмірі 161961 грн. 39 коп. без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудженої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплати середнього заробітку за один місяць;

стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 41527468; с. Благодарівка, вул. Центральна, 49 в, Миколаївського району Миколаївської області) в дохід держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (а. с. 17 - 22, том. 1).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року залишено без задоволення скаргу Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, змінено, названу частину викладено в наступній редакції:

стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 41527468; с. Благодарівка, вул. Центральна, 49 в, Миколаївського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 квітня 2019 по 12 березня 2021 року, збільшивши розмір стягнення зі 161961 грн. 39 коп. до 229217 грн. 04 коп., без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів;

стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 41527468; с. Благодарівка, вул. Центральна, 49 в, Миколаївського району Миколаївської області) в дохід держави на відшкодування витрат по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 1120, 68 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави на відшкодування витрат по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 1008, 67 грн.;

в іншій частині рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року залишити без змін (а. с. 23 -31, том. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008).

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію України доповнено статтею 131-1.

Згідно з положеннями п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва. Однією з підстав представництва прокурора інтересів держави в суді є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 3, абз. 1- 4 ч. 4, п. п. 1), 4), 7) ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки щодо представництва прокурором держави в суді: з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131 - 1 Конституції України щодо щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено; прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України; участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру); щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду; підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Позов у справі прокурором подано в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області з посиланням на бездіяльність сільської ради щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні відшкодування бюджетних коштів.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України за № 2102 - IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на всій території України з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан. Повномасштабне вторгнення країни-агресора та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності секвестрування бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів. У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави, зокрема, шляхом стягнення збитків, завданих бюджету виплатами за рішенням суду про стягнення коштів.

Прийняття незаконного наказу начальником Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Кащишеним Олександром Миколайовичем, і безпідставне звільнення працівника зумовило понесення грошових витрат Відділом освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Згідно з Положенням Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради, затвердженим рішенням сільської ради від 22 грудня 2017 року № 7, відділ є підзвітним і підконтрольним Нечаянській сільскій раді, підпорядкованим виконавчому комітету Нечаянської сільської ради та сільському голові, утримується за рахунок коштів сільского бюджету. У своїй діяльності відділ керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів виконавчої влади, рішеннями сільскої ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями сільского голови, Положенням про відділ, іншими нормативними актами (а. с. 36 - 45, том. 1).

Згідно з інфорамацією Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради, затвердженим рішенням сільської ради, та доданих до неї платіжних доручень: № 345 від 25.06.2021; № 374 від 20.07.2021; № 421 від 25.08.2021; № 459 від 27.09.2021; № 497 від 18.10.2021; № 587 від 15.11.2021, на виконання судового рішення у справі № 480/793/19 про стягнення з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виконано повністю (а. с. 15 -16, 46, 47, 48, 49, 50, 51, том. 1).

У зв`язку з виплатою Відділом освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільненій ОСОБА_2 , у Нечаянської сільської ради як головного розпорядника бюджетних коштів виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача ОСОБА_1 .

18 листопада 2021 року, 03 лютого 2022 року Миколаївською окружною прокуратурою скеровувалися на адресу Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області запити щодо надання інформації про причини самостійного звернення з позовом до суду.

Згідно з копією відповіді Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 15 лютого 2022 року на запит заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури від 03 лютого 2022 року, сільська рада не зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Наведене свідчить, що Нечаянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не вживала заходів щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Листом від 21 лютого 2022 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури повідомив Нечаянську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області, що Миколаївською окружною прокуратурою пред`являється цивільний позов до Миколаївського районного суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника у розмірі 229217 грн. 04 коп.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував та довів підстави для представництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 роз`яснено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які пов`язані з її незаконним звільненням порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, який звернувся з цим позовом до суду враховуючи, що уповноважений орган самостійно не вжив достатніх заходів, шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, що свідчить про його бездіяльність, а тому вказані обставини, відповідно до ст. 131 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підтверджують наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі зазначеного позову.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, законодавець визначив право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких, звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону. Посадова особа, що винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 у справі № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 у справі № 462/8925/14, від 03.10.2018 у справі № 591/8512/15-ц.

Крім того, Верховний суд у постанові від 12.07.2023 у справі № 663/1169/20 вказував на те, що обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних осіб, за наказом або розпорядженням яких, звільнення здійснене з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Згідно ч. 1 ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до п. 8) ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Статтею 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. п. 13, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою суми третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 11.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 КЗпП України та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021року у цивільній справі № 480/793/19 задоволено позов ОСОБА_2 до Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Визнано незаконним і скасовано наказ Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 42-К від 25.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника Іванівської ЗЗСО І-ІІ ступенів Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

Поновлено ОСОБА_2 на посаді керівника Іванівського ЗЗСО І-ІІ ступенів Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2019 по 26.04.2020 у розмірі 161961 грн. 39 коп. без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудженої ОСОБА_2 виплати середнього заробітку за один місяць.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 ; збільшено розмір стягнення зі 161961 грн. 39 коп. до 229217 грн. 04 коп., без урахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021року у цивільній справі № 480/793/19 залишено без змін.

Таким чином, вказаними вище рішеннями встановлено факт незаконного звільнення працівника.

Встановлений судом факт свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівника.

Згідно з копією Розпорядження Нечаянської сільскої ради Миколаївського району Миколаївської області «Про призначення ОСОБА_1 » від 29 червня 2017 року № 69 р-к, з 04 липня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу освіти, молоді, спорту та культури виконавчого апарату сільської ради, як переможця конкурсу з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а. с. 15, том 1).

Відділом освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2019 по 12.03.2021 у розмірі 229217 грн. 04 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень: № 345 від 25.06.2021; № 374 від 20.07.2021; № 421 від 25.08.2021; № 459 від 27.09.2021; № 497 від 18.10.2021; № 587 від 15.11.2021 (46, 47, 48, 49, 50, 51, том. 1).

Допитаний у судовому засіданні 17.12.2025 свідок ОСОБА_5 пояснивсуду, що він працював водієм. Після звільнення ОСОБА_7 , його син ОСОБА_1 звільнився з посади начальника відділу освіти, молоді, спорту та культури виконавчого апарату Нечаянської сільської ради, оскільки на нього здійнювався тиск головою громади.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5 ,оскільки вони не містять інформації щодо обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, та не стосуються суті спору.

Отже, службова (посадова) особа, відповідач у справі ОСОБА_1 , який видав наказ про звільнення ОСОБА_2 , який у подальшому було визнано незаконним і скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Нечаянській сільській раді, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.

За таких обставин вимоги прокурора є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури належить стягнути судовий збір у розмірі 3438 грн. 26 коп., сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за платіжним дорученням № 116 (внутрішній номер 200357083) від 22 лютого 2022 року.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

вирішив:

Позов виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Відділу освіти, молоді, спорту та культури Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ( код ЄДРПОУ 41527468, адреса: вул. Центральна, 49 В, с-ще Благодарівка, Миколаївського району Миколаївської області) завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у розмірі 229217 грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р - UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ - 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, МФО - 820172) судовий збір, сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за за платіжним дорученням № 116 (внутрішній номер 200357083) від 22 лютого 2022 року в розмірі 3438 грн. 26 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

Повне рішення складено 06 липня 2026 року