Рішення № 138633317, 29.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14843/26

Провадження № 2/127/4280/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 27.07.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №671418700 у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування, відповідно до умов договору.

Відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 70916,00 грн.

30.09.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/55, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 671418700 від 27.07.2025 року.

Оскільки ОСОБА_1 порушує умови договору, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 60916,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу 5000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Разом з тим, відповідачем було надіслано суду відзив на позовну заяву, згідно з яким він не погоджується із заявленим розміром заборгованості та вважає суму нарахувань завищеною і такою, що потребує детальної перевірки судом. Факт отримання кредитних коштів він не заперечує, однак заявлена сума боргу є неспівмірною до фактично отриманої суми кредиту. Початкова сума кредитних коштів складала близько 20000 грн, тоді як позивач заявляє до стягнення значно більшу суму, яка включає проценти, штрафні санкції та інші нарахування, правомірність і обґрунтованість яких викликає сумнів. З огляду на викладене відповідач просив: перевірити обґрунтованість та законність усіх нарахувань; врахувати принцип співмірності та справедливості; критично оцінити розмір штрафних санкцій і процентів; врахувати його матеріальне становище та намір врегулювати спір у досудовому порядку.

Також ОСОБА_1 навів повні заперечення по суті позову у додатковому відзиві, згідно з якими після складного фінансового періоду в житті, він не ухилявся від виконання своїх зобов`язань та протягом тривалого часу здійснював врегулювання заборгованостей перед іншими кредитними установами у добровільному порядку. Після отримання ухвали суду та інформацію про позивача, відповідач самостійно зв`язався з ТОВ «Таліон Плюс» з метою добровільного досудового врегулювання спору та мирного погашення заборгованості. Відповідачем було запропоновано умови погашення заборгованості, проте позивач відмовився. Не заперечує факт можливого отримання кредитних коштів та підтверджує готовність врегулювати питання погашення фактичної заборгованості у законному розмірі за реальним графіком платежів у межах фінансових можливостей відповідача. Водночас категорично не погоджується із можливим нарахуванням штрафних санкцій, пенні, підвищених процентів та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану (п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України). Також відповідач просив врахувати: його складне матеріальне становище; обставини воєнного стану в Україні; його добросовісну поведінку; самостійне його звернення до позивача для мирного врегулювання спору; готовність добровільно врегулювати спір та погасити фактичну заборгованість у законному розмірі за реальним графіком платежів відповідно до фінансових можливостей відповідача. На підставі викладеного просив: відмовити у задоволенні позовних вимог; зобов`язати позивача надати повний та обґрунтований розрахунок заборгованостей із зазначенням окремо; розгляд справи проваодити з повідомленням (викликом) сторін; врахувати добросовісну поведінку відповідача, його готовність добровільно погашати фактичну заборгованість у законному розмірі, а також запропонований відповідачем реальний графік щомісячних платежів відповідно до його фінансових можливостей.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

З приводу вимоги відповідача (викладеної у відзиві на позов) про розгляд справи з повідомленням сторін, то вона задоволенню не підлягає, оскільки не було викладено мотивів необхідності проведення розгляду справи в такому порядку. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для переходу до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 27.07.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №671418700 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1. договору, товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії розміром 5000,00 грн. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 20000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 3.1 договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 5.1 договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4627-05XX-XXXX-8297, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 26.08.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 26.08.2030 року.

Згідно з п. 7.4. проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до Розділу 8 договору, відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний сплачувати товариству проценти за його користування. Базова процентна ставка за договором складає 0,98% відсоток в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідач 27.07.2025 року також підписав електронним цифровим підписом Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 671418700 в від 27.07.2025 року, який містить інформацію про умови кредиту (строк, ставку, розмір, інші додаткові послуги).

Таким чином, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 27.07.2025 року.

Крім того, 27.07.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1 000,00 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 6000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

Також 28.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2000,00 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 8000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

28.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2 000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 10000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

28.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 3000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 13000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

28.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2 000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 15000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

28.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 16000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

29.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 17000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

30.07.2025 року було укладено додаткову угоду до договору №671418700 від 27.07.2025 року, якою сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 3000 грн. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 20000,00 грн. Базова процентна ставка залишилась незмінною.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору, та відповідно до заявки ОСОБА_1 на отримання грошових кошів в кредит від 27.07.2025 року перерахувало грошові кошти на банківську картку маска картки НОМЕР_1 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 27.07.2025 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів, заявою на отримання грошових коштів та витребуваними судом доказами з АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем визнаються обставини що укладення спірного договору кредитної лініїі та тотримання коштів.

Відповідач неналежно виконує договірні зобов`язання.

Згідно з розрахунком заборгованості до кредитного договору №671418700 від 27.07.2025 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, станом на 30.09.2025 року заборгованість становить 42496,00 грн, з яких: 20000,00 грн тіло кредиту, 11492,00 грн. відсотки, 1200,00 грн комісії та 10000,00 грн. - неустойка.

Відповідно до п. 9.1.1.5 договору, кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги за договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника (п. 9.1.2.5 договору).

30.09.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №МВ ТП/25, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон плюс» права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, зокрема укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 договору, розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної розміру (суми) прав вимог, що відступаються згідно реєстру прав вимог. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, фінансування сплачується фактором клієнту протягом 45 календарних днів з моменту його підписання сторонами.

На підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу №МВ ТП/25, позивачем надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 15.10.2025 року.

Відповідного до п. 4.1 вказаного вище договору факторингу, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Згідно з реєстром прав вимоги, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога відступило ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №671418700 від 27.07.2025 року на суму 42692,00 грн, з яких: 20000,00 грн. заборгованість по основному боргу кредиту, 11492,00 грн заборгованість по процентам, 1200,00 грн. заборгованість по комісії, 10000,00 грн. неустойка. Вказаний реєстр прав вимоги підписаний сторонами договору факторингу.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Первісний кредитор повідомляв відповідача про відступлення права вимоги шляхом надслання 30.09.2025 року повідомлення про відступлення права вимоги.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 60916,00 грн., з яких: 20000,00 грн. тіло кредиту, 39716,00 грн. нараховані проценти, 1200,00 грн. комісії за надання кредиту.

При цьому з урахуванням визначеної кінцевої дати повернення кредиту позивач просить достроково стягнути суму заборгованості з урахуванням положень п. 7.2.2 договору.

Відповідно до положень цього пункту сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше 30 днів після ініціюванням кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або 9.1.1.7.

Пунктом 9.1.1.1. договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.

У разі затримки позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п. 9.1.1.7 договору).

Відповідно до п. 9.1.1.12 договору, кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі й під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлення на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері.

Позивачем направлено повідомлення про дострокове розірвання договору від 22.02.2026 року та досудову вимогу про добровільне погашення заборгованості.

Доказів про виконання вимоги позичальником матеріали справи не містять.

Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення (неналежним чином сплачував періодичні платежі), після направлення позивачем повідомлення про дострокове розірвання договору та досудової вимоги, не здійснив погашення заборгованості у добровільному порядку, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості за договором №671418700 від 27.07.2025 року.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів щодо його складного матеріального становища, на яке він посилається, тому суд не приймає його до уваги.

Щодо стягнення нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн., то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за наданням кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання за кредитним договором щодо його повернення та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі 59716,00 грн. (який складається з: 20000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу та 39716,00 грн. - суми заборгованості за відсотками), у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

Щодо посилання відповідача на запропонований ним графік щомісячних платежів, то суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання (ст. 434 ЦПК України) або звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду (ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98,03%) в розмірі 2609,56 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то суд враховує, що відповідно до ст.131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. В їх підтвердження позивачем надано: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, додаткову угоду №3269 від 14.04.2026 року до вказаного договору; акт приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 року, копію платіжної інструкції №323 від 14.04.2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю та копію ордера.

Відповідно до умов договору сторонами узгоджені перелік надання послуг, їх вартість, порядок оплати та приймання-передачі послуг.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 року до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, адвокатське об`єднання виконало, а клієнт прийняв послуги у межах договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року та додатку до нього, а саме: підготовка до розгляду справи (аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій) 4 год. 1000,00 грн; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) 2 год. - 500,00 грн; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення до суду 10 год. 3500,00 грн, що разом становить 5000, 00 грн.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про надання правової допомогу), розмір останніх є пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4901,50 грн. витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 59716,00 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на оплату судового збору в сумі 2609,56 грн. (дві тисячі шістсот дев`ять гривень 56 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 4901,50 грн. (чотири тисячі дев`ятсот одна гривня 50 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 29.07.2026 року.

Суддя: