Рішення № 138633212, 27.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/900/26

2/134/621/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Чорної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 травня 2026 року до Крижопільського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100083291.

Вказаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби відповідно до п. 6 цього договору.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній пунктом 1.2 цього договору, на реквізити платіжної картки, зазначені у пункті 2.1 цього договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі, договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язався передати клієнту за плату грошові кошти, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, у тому числі щодо суми основного боргу, процентів, неустойки та інших належних клієнту платежів.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав грошової вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває прав кредитора стосовно відповідних боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 24022026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100083291 від 01 жовтня 2025 року в розмірі 50 242,44 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 402,44 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 11 840,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24 лютого 2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло права вимоги за кредитним договором № 100083291 від 01 жовтня 2025 року, просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за цим договором у розмірі 50 242,44 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 29 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 29 червня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання, призначене на 22 липня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача Грибанов Д.В. просив розглянути справу за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі доказів. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини його неявки суду невідомі.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов, тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 22 липня 2026 року постановлено провести у справі заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір. Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100083291.

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідачем 01.10.2025 о 21 год. 42 хв. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 520402.

За умовами кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів, який є Додатком № 1 до цього договору, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Згідно з пунктами 1.2-1.5 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіка платежів; остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом - 26 вересня 2026 року; загальні витрати позичальника за кредитом складають 67 756,00 грн; комісія за надання кредиту становить 2 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,25 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 32 560,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього), що встановлені графіком платежів; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 45,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, проценти за весь строк кредитування становитимуть 32 946,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 100083291 від 01 жовтня 2025 року є графік платежів, яким визначено порядок та строки погашення кредитної заборгованості, кількість і розмір платежів, а також складові кожного платежу.

Відповідно до графіка позичальнику надано кредит у сумі 20 000,00 грн строком на 360 днів. Графіком передбачено здійснення 23 періодичних платежів, які включають погашення частини основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 2 250,00 грн.

Загальна сума коштів, що підлягає сплаті позичальником за договором відповідно до графіка платежів, становить 87 756,00 грн, з яких: 20 000,00 грн сума кредиту, 32 946,00 грн проценти за користування кредитом, 32 560,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2 250,00 грн комісія за надання кредиту. Реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 1 873,06 %.

Графіком також передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати чергові платежі у визначені ним дати, а у разі зміни розміру заборгованості кредитодавець має право оновити графік платежів із розміщенням його актуальної редакції в особистому кабінеті позичальника.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 100083291 від 01 жовтня 2025 року є заява на отримання кредиту № 100083291, сформована 01 жовтня 2025 року через вебсайт кредитодавця.

Зі змісту заяви вбачається, що відповідач звернувся до ТОВ «МІЛОАН» із проханням надати споживчий кредит для задоволення власних потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької чи незалежної професійної діяльності. У заяві визначено бажані умови кредитування, а саме: сума кредиту 20 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 45,00 % річних, протягом решти строку кредитування 180,00 % річних, комісія за надання кредиту 11,25 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 7,40 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього), періодичність здійснення платежів після закінчення першого розрахункового періоду тривалістю 30 днів та надалі кожні 15 днів відповідно до графіка платежів.

У заяві також зазначено реквізити платіжної картки, на яку підлягали перерахуванню кредитні кошти, а також містяться підтвердження заявника щодо достовірності наданих ним відомостей та ознайомлення з умовами кредитування.

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту № 100083291, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 155668, який містить інформацію, що надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Крім того, матеріали справи містять відомості щодо процесу оформлення заяви на отримання кредиту № 100083291, з яких убачається, що відповідач заповнив заяву через вебсайт кредитодавця tengo.ua, після чого інформація пройшла автоматичну перевірку, перевірку в бюро кредитних історій, скорингову оцінку, підписання паспорта споживчого кредиту та кредитного договору. Зазначені дії були виконані 01 жовтня 2025 року у проміжок часу з 21:40 до 21:42, а кредитодавцем за результатами розгляду заяви прийнято рішення про погодження надання кредиту.

На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 110018008 від 01 жовтня 2025 року, з якого вбачається, що на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 100083291».

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відомість ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 100083291, яка містить відомості про рух коштів за договором, зокрема про надання кредиту, нарахування процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, здійснені відповідачем платежі, а також відображає бухгалтерські операції щодо списання окремих сум та відступлення права вимоги за кредитним договором. Із зазначеної відомості вбачається, що 01 листопада 2025 року відповідач здійснив платіж у загальному розмірі 2 989,80 грн, з яких 739,80 грн було зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом, а 2 250,00 грн у рахунок сплати комісії за надання кредиту.

Судом також встановлено, що 24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойку (штраф, пеня) за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору факторингу.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію № 45 від 26 лютого 2026 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату на користь ТОВ «МІЛОАН» із призначенням платежу: «Оплата згідно договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року, без ПДВ».

На підтвердження переходу права грошової вимоги позивачем надано Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 24 лютого 2026 року до договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 24 лютого 2026 року до договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (№ з/п у Реєстрі 1880) за кредитним договором № 100083291 від 01 жовтня 2025 року в розмірі 50 242,44 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 402,44 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 11 840,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн - заборгованість за неустойкою.

З моменту набуття права вимоги до ОСОБА_1 позивач жодних нарахувань за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року уклав з ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі кредитний договір № 100083291, відповідно до якого вказана фінансова установа перерахувала на його картковий рахунок грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Разом із тим, позивач звернувся до суду з даним позовом 28 травня 2026 року, тобто до спливу строку кредитування, визначеного договором (26 вересня 2026 року). При цьому позовні вимоги заявлені про стягнення всієї суми основного боргу, хоча кінцевий строк виконання зобов`язання за кредитним договором на момент звернення до суду ще не настав.

Зверненню кредитора до суду з позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги про дострокове виконання позичальником основного зобов`язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит не замінює передбаченого статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» порядку реалізації права вимоги про дострокове виконання зобов`язання. Якщо кредитодавець не дотримався вимог частини четвертої статті 16 цього Закону та не направив позичальнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту у встановленому законом і договором порядку, у позичальника не виникає обов`язку достроково повернути кредит, а у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про дострокове стягнення коштів за договором про споживчий кредит. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», а також доказів її отримання відповідачем.

Оцінюючи вимогу про стягнення 20 000,00 грн основної суми кредиту, суд враховує, що позивач визначив її як єдину суму заборгованості за тілом кредиту та не розмежував у поданому розрахунку платежі, строк виконання яких настав відповідно до графіка, і залишок кредиту, строк повернення якого на момент звернення до суду не настав. Реєстр боржників лише фіксує загальну суму права вимоги, переданого фактору, однак не є розрахунком заборгованості за кредитним договором та не містить відомостей про дати виникнення, склад і розмір кожного простроченого платежу. Графік платежів визначає плановий порядок виконання договору, проте сам по собі не підтверджує фактичний розмір невиконаного зобов`язання на дату звернення до суду з урахуванням здійснених платежів та встановленої договором черговості їх зарахування.

За приписами статей 12, 13, 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Принцип змагальності не покладає на суд обов`язку замість кредитора формувати структуру заявленої заборгованості, самостійно співвідносити окремі операції з графіком платежів, визначати черговість їх зарахування та створювати розрахунок, якого сторона не подала. Учинення таких дій означало б фактичне усунення недоліків доказування однієї зі сторін та порушення засад змагальності й процесуальної рівності учасників справи.

Отже, суд не заперечує можливості стягнення платежів, строк виконання яких настав, за умови доведення їх складу та розміру. Однак у цій справі позивач заявив до стягнення всю основну суму кредиту, не довів настання строку її дострокового повернення та не надав розрахунку, який давав би змогу виокремити з неї належним чином підтверджену прострочену частину. За відсутності таких доказів визначення судом будь-якої частини основного боргу ґрунтувалося б на припущеннях, що суперечить вимогам статей 12, 81 ЦПК України. Тому позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту задоволенню не підлягають.

Позивач просить також стягнути з відповідача 11 402,44 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Разом із тим надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення не містить розрахунку заявленої до стягнення суми процентів, не дає можливості встановити період, за який вони нараховані, розмежувати проценти, строк сплати яких настав, та проценти, строк сплати яких на момент звернення до суду ще не настав, а також перевірити правильність визначення їх остаточного розміру.

При цьому з наданого позивачем реєстру боржників убачається, що прострочена заборгованість за процентами становить 10 325,10 грн, тоді як до стягнення заявлено 11 402,44 грн. Будь-якого розрахунку, який би пояснював склад заявленої до стягнення суми позивачем не надано.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми процентів, у зв`язку з чим доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 840,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Як вбачається з розділу «Терміни та визначення» кредитного договору № 100083291 від 01 жовтня 2025 року, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена пунктом 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору, службами підтримки кредитодавця тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» прямо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Попри наведення у спірному кредитному договорі переліку дій, які охоплюються поняттям «обслуговування кредиту», їх зміст свідчить, що вони полягають переважно у наданні позичальнику інформації про стан кредитної заборгованості, забезпеченні технічної можливості її погашення та консультаційному супроводі виконання договору. Такі дії не є самостійними фінансовими чи додатковими послугами, замовленими позичальником, а пов`язані з виконанням кредитодавцем власних обов`язків за договором та вимог законодавства. Умовами договору також не визначено, яка саме частина комісії сплачується за кожну із зазначених дій, що не дає можливості встановити, за яку конкретно послугу та в якому розмірі стягується така комісія.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту фактично передбачає оплату дій кредитодавця, які становлять виконання ним власних договірних та передбачених законом обов`язків щодо супроводження кредитних правовідносин і надання споживачу інформації про стан виконання договору.

Суд враховує, що комісію за обслуговування кредиту включено до загальної вартості кредиту. Однак ця обставина сама по собі не свідчить про правомірність її встановлення та стягнення, оскільки включення відповідного платежу до загальної вартості кредиту не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність умов договору вимогам законодавства та наявність правових підстав для його стягнення.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином, умова кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не може бути належною правовою підставою для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої позивачем комісії. За таких обставин позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 000,00 грн неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту відповідно до графіка платежів), сплати процентів за користування кредитом, комісій та/або інших платежів згідно з умовами договору та графіком платежів, якщо таке прострочення триває більше двох днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 100 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати відповідного платежу.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався в установленому законом порядку та діє по теперішній час.

Отже, підстави для стягнення з відповідача неустойки (штрафу) за невиконання умов кредитного договору № 100083291 від 01 жовтня 2025 року відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позивачем наявності правових підстав для дострокового стягнення основної суми кредиту, відсутність правових підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту та штрафу, а також недоведеність розміру заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у даній справі слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя: