Рішення № 138633038, 24.07.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/498/26

Провадження № 2/675/687/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2000018 від 03 січня 2025 року в розмірі 72 759,97 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2000018 за продуктом «NewShort» у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

За цим договором ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 21 400,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 72 759,97 грн, з яких: 21 399,97 грн сума основного боргу, 40 660,00 грн - заборгованість за процентами, 10 700,00 грн сума штрафних санкцій.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 28082025, згідно з яким, з урахуванням реєстру боржників до нього, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2000018 від 03 січня 2025 року.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Позика», у якому він вказує, що вважає суму заборгованості завищеною і необґрунтованою, оскільки вона включає значні штрафи, пеню та відсотки. Просить перевірити правильність розрахунку заборгованості, витребувати у позивача детальний розрахунок боргу та докази отримання ним коштів, а також зменшити розмір штрафних санкцій і відсотків.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами суду від 05 травня та 03 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача Міньковська А. В. у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду письмовій заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явися, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03 січня 2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2000018 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е455.

За умовами договору сума кредиту складає 15 400,00 грн. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2 договору). Строк кредиту 360 днів (пункт 1.3 договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 дні. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (пункт 1.4 договору).

Стандартна процентна ставка становить 1 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (пункт 1.5.1 договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 2899,03 % річних (пункт 1.9.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 70 840,00 грн (пункт 1.10.1 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2000018 від 03 січня 2025 року є графік платежів. Укладенню вказаного договору передувало ознайомлення та підписання позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора Т218 паспорту споживчого кредиту.

Згідно з довідкою ТОВ «Пейтек» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1549 від ТОВ «Селфі Кредит» на карту № НОМЕР_2 було успішно перераховано 15 400,00 грн 03 січня 2025 року.

Відповідно до додаткової угоди від 10 січня 2025 року до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2000018 від 03 січня 2025 року, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н311, сторони домовились про збільшення суми кредиту на 6000,00 грн. Загальна сума кредиту становить 21 400,00 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «Пейтек» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1550 від ТОВ «Селфі Кредит» на карту № НОМЕР_2 було успішно перераховано 6000,00 грн 10 січня 2025 року.

Також відповідно до повідомлень АТ КБ «ПриватБанк» від 18 травня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260512/57804-БТ та від 13 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260609/124969-БТ на ім`я ОСОБА_1 дійсно було емітовано картку № НОМЕР_2 . За змістом наданих виписок по зазначеній картці за періоди з 03 по 06 січня 2025 року та з 10 по 13 січня 2025 року підтверджується надходження на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 15 400,00 грн та 6000,00 грн.

28 серпня 2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу № 28082025, за умовами якого позивач прийняв належні кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2000018 від 03 січня 2025 року у сумі 72 759,97 грн, з яких: 21 399,97 грн сума основного боргу, 40 660,00 грн - заборгованість за процентами, 10 700,00 грн сума штрафних санкцій.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2000018 від 03 січня 2025 року, складеним ТОВ «Селфі Кредит», за період з 03 січня 2025 року по 28 серпня 2025 року сума боргу ОСОБА_1 становить 72 759,97 грн, з яких: 21 399,97 грн сума основного боргу, 40 660,00 грн - заборгованість за процентами, 10 700,00 грн сума штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

У наданих позивачем документах міститься відмітка про те, що підпис позичальника накладений в електронному вигляді шляхом одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів як за основним кредитним договором, так і за додатковою угодою до нього.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як із приводу укладення договору, так і щодо отримання зазначених коштів, тобто вказані позивачем обставини не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 399,97 грн за кредитним договором № 2000018 від 03 січня 2025 року.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.3 цього договору (360 днів).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Селфі Кредит» відповідно до умов договору, з якими погодився відповідач, нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 1 % з 03 по 10 січня 2025 року в розмірі 154,00 грн на день (15 400,00 ? 1 % = 154,00), а також після збільшення розміру кредиту з 11 січня по 28 серпня 2025 року по 214,00 грн на день (21 400,00 ? 1 % = 214,00). При цьому у розрахунку враховано сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості.

Нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування не проводилося.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з частинами 5, 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (частина 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Позивачем дотримано вимоги статей 1048, 1056 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та визначення їх за спільною згодою сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору.

ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо встановлення розміру користування кредитними коштами, ознайомлений з умовами договору та погодився із ними.

При цьому відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог статті 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, доводи ОСОБА_1 про те, що умови договору щодо розміру відсотків є несправедливими, суперечать нормам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статей 6, 627 ЦК України.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Встановлено, що відповідно до договору факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників.

На виконання умов договору факторингу № 28082025 28 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «Селфі Кредит» складено акт приймання-передачі реєстру боржників.

Також на підтвердження фактичного виконання умов договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію від 28 серпня 2025 року № 6054373 на суму 2 531 756,70 грн.

Таким чином, позивач надав суду докази того, що перехід права вимоги відбувся належним чином.

Отже, доведеною є обставина отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, взяті на себе зобов`язання останній не виконав, у передбачені строки кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 2000018 від 03 січня 2025 року у розмірі 62 059,97 грн, з яких: 21 399,97 грн сума основного боргу, 40 660,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо вимог ТОВ «ФК «Позика» про стягнення із ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 10 700,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а кредитором нараховані штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 700,00 грн штрафних санкцій відсутні.

Відтак позов підлягає до задоволення частково в сумі 62 059,97 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2270,87 грн (62 059,97 ? 2662,40 ? 72 759,97 = 2270,87).

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 141 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 2000018 до вказаного договору від 17 березня 2026 року, акт надання послуг № 2000018 на підтвердження факту надання правової допомоги від 17 березня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у даній справі від 17 березня 2026 року, з яких убачається, що вартість наданої професійної правничої допомоги становить 6000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5117,65 грн (62 059,97 ? 6000,00 ? 72 759,97 = 5117,65).

Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ - 39493634) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2000018 від 03 січня 2025 року в розмірі 62 059 (шістдесят дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн 97 коп.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ - 39493634) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 87 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5117 (п`ять тисяч сто сімнадцять) грн 65 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місце знаходження - м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ - 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 29 липня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський