Ухвала суду № 138631829, 30.07.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1261/25

Провадження № 2/542/41/26

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карась В.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари клопотання позивача про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення відсутності державної реєстрації розірвання шлюбу, анулювання актового запису про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог):

- встановлення відсутності державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;

- анулювання актового запису № 8 про розірвання шлюбу, який складений 27.01.1998 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Решетилівського районного управління юстиції у Полтавській області.

Суд своєю ухвалою від 23 жовтня 2025 року закрив підготовче судове засідання, справу призначив до судового розгляду по суті.

30 липня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України), за змістом якого просила:

«1. Поновити пропущений процесуальний строк для подання даного клопотання. Причини пропуску визнати поважними.

2. З метою виконання завдання цивільного судочинства, яке превалює на будь-якими міркуваннями в судовому процесі та з метою своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи зобов`язати відповідача надати письмові відповіді на наступні запитання у формі заяви свідка:

«Запитання № 1. На підставі яких саме норм законодавства Ви ідентифікуєте документ "Решение Решетиловского районного суда Полтавской области от 11.12.1997, председательствующий Обидина Е.И. " як рішення суду (акт правосуддя) про розірвання шлюбу?

Запитання № 2. Чи існують у Вашому розпорядженні будь-які письмові чи інші докази, які підтверджують обставини, викладені Вами у відзиві, які Ви ще не подали до суду?

Запитання № 3. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що в актовому записі про розірвання шлюбу № 8 від 27.01.1998 зазначені мої персональні дані?

Запитання № 4. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.01.1998 стосується актового запису № 8?

Запитання № 5. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що 20.12.2001 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ?

Запитання № 6. Чи підтверджуєте Ви ту обставину, що 28.04.2017 я отримала повторне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ?

2. Встановити строк для надання заяви свідка у строк на розсуд суду.

3. Попередити особу, що надаватиме відповіді на запитання, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка (ст. 384 КК України).

4. Врахувати, що 6 запитань, які поставлені в даному клопотанні, схожі на 3 запитання, які я мала намір поставити усно у порядку ч. 5 ст. 227 ЦПК України, але для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановленню всіх обставин справи необхідно зобов`язати відповідача надати відповідь на 6 запитань, які поставлені в даному клопотанні.».

Клопотання обґрунтовано тим, що на момент подання позовної заяви (17.07.2025) позивач не могла сформулювати ці запитання, оскільки їх зміст безпосередньо випливає з правової позиції та доводів відповідача, викладених у відзиві, і не могли бути поставлені раніше.

Крім того, представник відповідача систематично не з`являється у судові засідання, чим унеможливлює, на думку позивача, реалізацію її права на усне опитування відповідача, яке передбачене частиною 5 статті 227 ЦПК України.

За таких обставин письмове опитування у формі заяви свідка (ст. 93 ЦПК України) є єдиним процесуальним засобом, на думку позивача, що залишився в її розпорядженні для отримання відповідей на запитання щодо обставин справи, які мають значення для справи. Окрім цього, 22.07.2026 (після подання позовної заяви) Полтавський апеляційний суд постановив ухвалу у справі № 546/264/26, якою всьоме встановив, що суддя Обідіна О.І. здійснювала правосуддя при розгляді її позовів протягом 1998-2005 років і, відповідно, не здійснювала правосуддя у 1997 році. Копія цієї ухвали, яку 28.07.2026 позивач надіслала до суду, є ще одним доказом, що документ "Решение Решетиловского районного суда Полтавской области от 11.12.1997, председательствующий Обидина Е.И. ", на підставі якого відповідач провів державну реєстрацію розірвання шлюбу (актовий запис № 8) не є актом правосуддя, що є безпосередньою підставою для отримання від представника відповідача відповіді на запитання у формі заяви свідка.

Такі причини вчасного неподання запитань іншому учаснику справи відповідно до статті 93 ЦПК України, як об`єктивна неможливість поставити запитання до ознайомлення з відзивом, подальша неможливість усного опитування у судовому засіданні внаслідок процесуальної поведінки самого відповідача та постановлення Полтавським апеляційним судом ухвали від 22.07.2026 у справі № 546/264/26 - не залежали від волі позивача, а тому є поважними, на думку позивача, в розумінні статті 127 ЦПК України.

Крім цього, вказано, що відповідач, подавши відзив, не додав до нього жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 83 ЦПК України. Заява свідка, на відміну від тексту відзиву, за своєю процесуальною природою вимагає від особи, яка її складає, прямого підтвердження обізнаності про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка (ст. 384 КК України), що є додатковою гарантією достовірності наданих відповідей порівняно з викладенням правової позиції в відзиві.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 76 ЦПК України заява є доказом. Підготовче судове засідання у цій справі вже закінчилося, проте це не є перешкодою для долучення доказу.

Позивач в судовому засіданні підтримала таке клопотання, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 234 т.2), клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

18 червня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 235 т.2).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за даної явки.

Суд, надаючи оцінку клопотанню позивача, виходить з такого.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до суду 17 липня 2025 року. В позовній заяві, як першій заяві по суті справи, запитання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи позивачем в порядку статті 93 ЦПК України, поставлені не були.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Отже, позивачем пропущено строк для подання питань іншому учаснику справи в порядку статті 93 ЦПК України.

Клопотання позивача про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) від 30 липня 2026 року у прохальній частині містить вимогу про поновлення пропущеного строку.

Надаючи оцінку наведеним позивачем причинам вчасного неподання до суду запитань відповідачу в порядку статті 93 ЦПК України, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому викладено його позицію по справі та копія цього відзиву направлялась позивачу.

Відповідачем також виконані вимоги ухвали про витребування доказів, які були надані до суду.

В жодне судове засідання представник відповідача не з`являвся, надавав клопотання про проведення судових засідань без його участі, що є його процесуальним правом.

З огляду на викладене, враховуючи таку процесуальну поведінку відповідача, яка є правом відповідача, суд повинен ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів з урахуванням пояснень позивача, який з`являється в судове засідання.

Таким чином, неявка в судове засідання відповідача, не може бути розцінена судом як поважна причина, через яку позивач пропустив строк для поставлення в першій заяві по суті справи запитань іншому учаснику справи.

Надаючи оцінку такій причині пропуску процесуального строку як виникнення у позивача запитань до відповідача після отримання відзиву на позов, суд акцентує увагу, що відзив на позов був поданий відповідачем 06 серпня 2025 року, тобто майже рік тому. В той час як позивач ставить питання про поновлення пропущеного строку для звернення із відповідним клопотанням лише 30 липня 2026 року, після того, як суд розпочав здійснювати розгляд справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Отже, отримання відзиву, що надійшов до суду 06 серпня 2025 року, як підстава для поновлення пропущеного процесуального строку для подачі вказаного клопотання 30 липня 2026 року, не є поважною причиною для поновлення такого процесуального строку.

Постановлення Полтавським апеляційним судом ухвали від 22.07.2026 у справі № 546/264/26 також не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку дляподачі вказаного клопотання.

Зважаючи на викладене, жодних поважних причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з письмовим опитуванням відповідача як свідка в порядку статті 93 ЦПК України, судом не встановлено.

Згідно з частиною 7 статті 127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до частини 2 статті 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в поновленні пропущеного процесуального строку для подання клопотання ОСОБА_1 про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (у порядку статті 93 ЦПК України) та про залишення такого клопотання без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 43, 44, 93, 120, 126-127, 257-260, 268, 352 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в поновленні пропущеного процесуального строку для подання клопотання ОСОБА_1 про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (у порядку статті 93 ЦПК України) у цивільній справі № 542/1261/25.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про встановлення строку для надання відповідей на запитання у формі заяви свідка (в порядку статті 93 ЦПК України) у справі № 542/1261/25- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 30 липня 2026 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва