Рішення № 138630359, 30.07.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/887/26

Провадження № 2-а/378/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ставищенського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на наступне. 02 липня 2026 року інспекторами УПП у Вінницькій області Марцішевським А. І. та Горбенко І. С. (екіпаж №1058) було винесено три постанови: ЕНА №7476562, №7476608 та №7476486. Позивач вважає їх незаконними. Зупинка була здійснена за нібито перевищення швидкості. Проте, на наданому йому приладі було видно лише темний силует автомобіля без можливості ідентифікувати державний номерний знак. Після його законної вимоги надати чіткі докази швидкості, інспектор Марцішевський А. І. проявив агресію та почав навмисно вишукувати інші приводи для штрафу. Було винесено постанову за тріщину скла. Однак, додані до позову фотоматеріали доводять, що тріщина знаходиться у верхній пасажирській частині скла, що не порушує п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, оскільки не знаходиться в зоні роботи склоочисників з боку водія.

На його (позивача) відеозаписі зафіксовано, що він повторював, що надасть документи після ознайомлення з доказами законності зупинки, що є його правом згідно ст. 268 КУпАП. Факту відмови не було, проте інспектори навмисно проігнорували його слова. Постанови виносилися інспекторами таємно у службовому автомобілі, без його участі та без заслуховування його пояснень. Інспектор Марцішевський А. І. заздалегідь вніс у постанову запис про його нібито «відмову від підпису», що є завідомо неправдивими відомостями, оскільки він особисто підійшов до авто та поставив підпис про отримання копій постанов Також інспектор навмисно приховував боді-камеру службовим планшетом, що зафіксовано на відео.

Позивач просить скасувати постанови від 02.07.2026 року серії ЕНА № 7476562, серії ЕНА № 7476608, серії ЕНА № 7476486, винесені інспектором УПП у Вінницькій області Марцішевським А. І., якими його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності, провадження закрити.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 06.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а. с. 16 - 17).

Ухвалою суду від 10.07.2026 відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи визначено за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 268 КАС України (а. с. 22).

Ухвалою суду від 17.07.2026 по вказаній справі замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції (а. с. 66).

В судовому засіданні 27.07.2026 позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовні заяві та відповіді на відзив, в якій повністю заперечив доводи представника відповідача, підтвердивши обставини та доводи, викладені в позові (а. с. 59 - 62), також 28.07.2026 подав письмові пояснення про визнання недопустими як доказів вілеозаписів з бодікамер поліцейських (а. с. 90 - 91), зазначивши наступне. На відео чітко зафіксовано, що автомобіль Volkswagen Crafter рухався безпосередньо позаду іншого великогабаритного мікроавтобуса. Через це дорожня обстановка та самі інспектори були повністю перекриті від його (позивача) погляду. Фізично він не бачив патрульних і не міг знати про їхні наміри здійснити зупинку, що повністю виключає будь-який умисел з мого боку на невиконання їхніх вимог. На відео вмонтовано сторонні текстові сірі заставки, які офіційно підтверджують, що надані файли формату МР4 з обох пристроїв були створені 15.07.2026 ОСОБА_2 , тобто через 13 днів після події, тобто суду надано не первинний електронний доказ (оригінальний трек з реєстратора), а штучно змінений відеоматеріал. Матеріали містять очевидні ознаки синхронного видалення записів з обох пристроїв № 473690 (інспектор Горбенко І. С.) та № 473377 (інспектор Марцішевський А.І.): На пристрої № 473690 перший файл завершується о 08:56:36, а наступний розпочинається лише о 08:57:56 (вилучено 1 хв. 20 сек. фіксації початку руху патрульного ТЗ). Головний розрив на обох пристроях (№ 473690 та № 473377) зафіксовано у проміжку з 09:11:44 по 09:35:22. З матеріалів справи повністю вилучено 23 хвилини 38 секунд безперервного процесу подій, коли він (позивач) здійснював виклик на лінію «102». Це доводить, що у вказаний період часу розгляд справи по суті взагалі не проводився жодним із присутніх на місці інспекторів. На тайм-коді 09:09:05 відеозапису реєстратора № 473690 чітко зафіксовано віддзеркалення екрана службового планшета патрульних, на якому відображається фотографія його посвідчення водія, а інспектор вголос зазначає: «В нього страховка є». Перевірка за базами успішно відбулася, що повністю спростовує факт «ненадання документів». На тайм-коді 09:08:50 зафіксовано, що інспектори оглядають скло виключно з пасажирської сторони, що повністю дозволено п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010. Перший відеозапис камер розпочато лише о 08:55:50, тоді як швидкість нібито зафіксовано о 08:55:15 фіксація початку події та самого моменту вимірювання швидкості на боді- камерах повністю відсутня. Фото TruCAM пройшло сторонню графічну обробку яскравості, оскільки на дорозі номерний знак не читався (а. с. 90 - 91).

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи відповідач в установленому законом порядку повідомлений (а. с. 70, 86).

16.07.2026 від представника Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на вказану позовну заяву (а. с. 29 - 36), в якому останній проти позову заперечує та вказує, що працівники патрульної поліції при фіксації швидкості автомобіля, яким керував позивач в час і місці, вказаних в протоколі, та пред`являючи відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР законну вимогу про надання для перевірки документів, передбачених підпунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, діяли відповідно до вимог законодавства. Проте, водій відмовився виконувати законну вимогу поліцейського та не пред`явив для перевірки зазначені документи. Також в ході встановлення всіх обстави та фактів правопорушення, поліцейським було виявлено, що на вітровому склі, в зоні роботи склоочисників, наявні тріщини та сколи, що не відповідає вимогам пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та водночас є порушенням пункту 31.1 ПДР України. Лазерний вимірювач швидкості «Трукам» відноситься до ручних приладів і використовується працівниками Департаменту, в зв`язку із чим, пройшов повірку. Оскаржувані постанови відповідають вимогам законодавства та є законними. З огляду на дотримання процедури розгляду справ відносно позивача та прийняття постанов на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, - підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні (а. с. 29 - 36).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.07.2026 поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області капралом поліції Горбенко Інною Сергіївною було винесено постанову серії ЕНА № 7476486 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн. за порушення п. 12.4 ПДР України, відповідно до якої ОСОБА_1 02.07.2026 року о 09 годині 17 хвилин на 377 км АД М30 в с. Якушинці, керуючи транспортним засобом VILKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год. в населеному пункті, де дозволена максимальна швидкість руху 50 км/год., чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 24 км/год. (а. с. 4, 75).

02.07.2026 поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Марцішевським Андрієм Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 7476562 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн. за порушення п. 31.1 ПДР України, відповідно до якої ОСОБА_1 02.07.2026 року о 09 годині 25 хвилин на 377 км АД М30, керував транспортним засобом VILKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням вимог ДСТУ 3649:2010 пункт 6.8.5, а саме тріщинами та сколами на вітровому склі які знаходяться у зоні роботи склоочисників (а. с. 5, 77).

02.07.2026 поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Марцішевським Андрієм Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 7476608 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п. 2.4 "а" ПДР України, відповідно до якої ОСОБА_1 02.07.2026 року о 09 годині 33 хвилини на 372 км АД М30, керуючи транспортним засобом VILKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу не пред`явив документи зазначені в п. 2.1 ПДР України, а саме посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію ТЗ (а. с. 3, 76).

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Оскаржувані постанови винесені 02.07.2026. До суду з вказаним позовом про скасування вищевказаних постанов позивач звернувся 06.07.2026, тобто з дотриманням вказаного строку .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

А висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з частинами 1-3 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

При вирішенні обгрунтованості вимоги позивача про скасування постанови серії ЕНА № 7476486 від 02.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за керування транспортним засобом в с. Якушинці з перевищенням швидкості на 24 км/год. (а. с. 4, 75) суд, крім вищевикладеного, враховує наступне.

Згідно з п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як вбачається з вищевказаної постанови серії ЕНА № 7476486 від 02.07.2026 (а. с. 4, 75) фіксування швидкості автомобіля позивача здійснювалось за допомогою приладу TruCam № TC008446.

Відповідно до даних фото та відеозапису з приладу TruCam LTI 20/20 № TC008446 на оптичному диску (а. с. 39, 53), наданих з відзивом відповідачем Департаментом патрульної поліції, автомобіль VILKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , на 377 км Автодороги М-30 рухався зі швидкістю 74 км/год, На відео також видно, як червона позначка фіксується на автомобілі позивача, тобто вимірює швидкість саме даного автомобіля.

Інструкція виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача TruCam LTІ 20/20, що міститься на оптичному диску (а. с. 53), передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Слід зазначити, що відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Вказаний вимірювач швидкості здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації (а. с. 46, 47).

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.

До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCAM LTI 20/20», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3 197-12.

Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці.

В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/36201, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 06.04.2026 року та чинного до 06.04.2027 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № TC008446 є придатним до застосування (а. с. 40).

Отже, лазерні вимірювачі швидкості TruCam дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки підтверджено придатність вищевказаного лазерного вимірювача до застосування, а тому відсутні підстави ставити під сумнів результати вимірювання швидкості транспортного засобу даним приладом.

Окрім того, суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam LTI 20/20 для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Разом з тим, відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7476486 ОСОБА_1 перевищив максимальне обмеження швидкості на 24 км/год. в с. Якушинці (а. с. 4, 75).Вказана постанова не містить відомостей, що ОСОБА_1 під час прийняття постанови визнавав допущення ним зазначеного у постанові порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України перевищення швидкості у вказаному населеному пункті - с.Якушинці.

Такі відомості також не встановлені з переглянутого судом відеозапису з бодікамер поліцейських (а. с. 79), наданих відповідачем разом з відзивом. Позивач після зупинки його поліцейським на їх запитання зазначав, що він рухався із швидкістю 64 км/год.

Позивач в судовому засіданні та у відповіді на відзив вказує, що фактично його зупинили в населеному пункті Ксаверівка.

Відповідно до відеозапису з бодікамер з розмови поліцейського по рації також вбачається, що поліцейські наздогнали та зупинили позивача в межах населеного пункту Ксаверівка.

Так, з даних вказаного відеозапису встановлено, що фактично поліцейський за допомогою свистка та жезла о 08:55:58 подав знак водію про зупинку. Проте, фактично спілкування поліцейських (двох) з ОСОБА_1 розпочалось о 09:00:30. Останній під час спілкування на запитання поліцейського, чому той поїхав від місця фіксації швидкості після його зупинки, пояснив, що не бачив, що його зупиняли.

Як зазначено вище, згідно даних фото та відеозапису з приладу TruCam LTI 20/20 № TC008446 на оптичному диску (а. с. 39, 53) автомобіль VILKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год на 377 км Автодороги М-30, без зазначення назви населеного пункту.

Як убачається із матеріалів справи, Департамент патрульної поліції не надав до суду беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме порушення п. 12.4 ПДР України.

Так, з наданого відповідачем відеозапису події адміністративного правопорушення - фото та відеозапису з приладу TruCam LTI 20/20 № TC008446 на оптичному диску (а. с. 39, 53) неможливо встановити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 в час фіксації його руху поліцейським рухався в межах населеного пункту. При цьому відповідачем суду не надано будь-якого доказу (довідки, листа відповідної служби автомобільних доріг тощо) щодо того, що автомобіль позивача під час фіксування швидкості руху знаходився в зоні дії знаку «5.45» населеного пункту «с. Якушинці», де рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Суд зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок, передбачений частиною другою статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.

Враховуючи вищевикладене та, зважаючи на ту обставину, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку факту порушення ОСОБА_1 пункту 12.4 ПДР України, суд вважає, що вищевказана постанова серії ЕНА № 7476486 підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

При вирішенні обгрунтованості вимоги позивача про скасування постанови серії ЕНА № 7476562 від 02.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом з порушенням вимог ДСТУ 3649:2010 пункт 6.8.5 (а. с. 5), суд враховує наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктом 1.3.1. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710, визначено, що для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи: ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання".

У вказаному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Згідно з підпункту 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції, зокрема, пп. 6.8.5 п. 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

У пункті 31 Правил дорожнього руху викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється їх експлуатація, однак вказаний перелік технічних несправностей не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Таким чином, за змістом ПДР України, тріщина на лобовому склі транспортного засобу не віднесена до технічної несправності автомобіля. Наявність вказаного дефекту свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

З огляду на вище наведене, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, яким керував позивач, не забороняє його експлуатацію, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП.

З урахуванням викладеного суд вважає, що постанову серії ЕНА № 7476562 від 02.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. необхідно скасувати з закриттям справи про адміністративне правопорушення.

При вирішенні обгрунтованості вимоги позивача про скасування постанови серії ЕНА № 7476608 від 02.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.4 "а" ПДР України (а. с. 3, 76) суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також відповідно до п.п. "а" п. 2.4 пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Крім того відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено випадки, у яких поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема згідно п. 2 вказаної частини у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність, зазначених у пункті 2.1 ПДР України, документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Доводи позивача про те, що у посадових осіб відповідача були відсутні підстави для зупинення транспортного засобу, яким він керував, не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Як вбачається з диспозиції норм, передбачених пп. «а» п.2.4 ПДР України та абз.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», у позивача, як у водія, був безумовний обов`язок на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як встановлено з даних переглянутого відеозапису поліцейських з бодікамер наданих відповідачем на оптичному диску (а. с. 79) ОСОБА_1 не виконав вказану вимогу поліцейського.

Попри незгоду позивача з твердженням поліцейських про перевищення ним швидкості він зобов`язаний був виконати вимогу поліцейського щодо надання документів, передбачених п. 2.1 ПДР України.

В своїх письмових поясненнях (а. с. 90 - 91) позивач стверджує, що відеозаписи з бодікамер поліцейських, надані відповідачем не є належними, допустимими та достатніми доказами його вини в скоєнні порушень ПДР, оскільки вони не містять безперервної фіксації події.

Дослідивши наданий відповідачем відеозапис з бодікамер поліцейських, суд дійшов висновку що вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом на підтвердження вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини порушення ОСОБА_1 підпункту "а"пункту 2.4 ПДР в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.

Як встановлено судом з переглянутого відеозапису з бодікамер, поліцейськими ОСОБА_1 була названа причина зупинки - перевищення швидкості. О 09:00:54 останньому було надано дані з приладу "Трукам", після чого поліцейським позивачу тричі було пред`явлено вимогу надати вищевказані документи (о 09:02:50, 09:03:44 та 09:05:47) та о 09:05:55 роз`яснено наслідки відмови надати документи (розгляд справи за ч. 1 ст. 126 КУпАП). Проте, ОСОБА_1 не було виконано вказаної вимоги поліцейського. О 09:06:42 поліцейський Марцішевський А. І. повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено три адміністративних матеріали, о 09:07:12 зазначив, що буде розглянуто відносно нього справи за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 та за ч. 1 ст. 121 КУпАП та о 09:07:48 роз`яснив ОСОБА_1 права. О 09:47:40 останній підписав та отримав копії оскаржуваних постанов.

Суд зауважує, що наданий відповідачем до справи відеозапис отриманий у порядку і у спосіб, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію України», тому відповідає критерію допустимості.

Факт невиконання вимоги поліцейського щодо надання документів було зафіксовано бодікамерою поліцейського 473690. Про фіксацію події вказаною бодікамерою зазначено в п. 7 оскаржуваної постанови ЕНА 7476486 (а. с. 3).

Зазначені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_3 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому доводи позивача на незаконність дій працівників поліції щодо підставності зупинки транспортного засобу не спростовують необхідність виконання ним імперативного обов`язку, передбаченого пп. «а» п.2.4 ПДР України.

Отже, суд доходить висновку, що посадовою особою відповідача були дотримані норми та порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за непред`явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та свідоцтва про реєстрацію ТЗ, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 7476608 від 02.07.2026 є законною та не підлягає скасуванню.

Суд враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, з урахуванням викладеного позов ОСОБА_1 про скасування оскаржуваних постанов підлягає частковому задоволенню., постанову серії ЕНА № 7476486 від 02.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та постанову ЕНА № 7476562 від 02.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати, справу про вказані адміністративні правопорушення слід закрити, в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови серії ЕНА № 7476608 від 02.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.4 "а" ПДР України слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень суму сплаченого при поданні позову до суду судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам , а саме, в суму 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 7 ч.1, 9 ч. 1, 121 ч. 1, 122 ч. 1, 126 ч. 1, 251, 252, 280, 283 ч. 1 ч. 3, 289 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 70, 71, 77, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7476486 від 02.07.2026, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7476562 від 02.07.2026, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривна 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ),

Відповідач Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646).

Повне рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак