Рішення № 138630100, 29.07.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1273/26

Провадження № 2/368/1288/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"29" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»», представник позивача Пуха Наталія Станіславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № 2105107 від 03.09.2025 року в сумі: 26880,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. тіло кредиту та 11880,00 грн. нараховані проценти та сплачені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. і сплачені витрати, а саме за відправку документів відповідачу у розмірі 205,38 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

03.09.2025 року ТОВ «ФК «Абекор» та за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2105107.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 15 000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредит в сумі 15000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.

Строк кредиту 60 днів з кінцевим терміном повернення до «01» листопада 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці (графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору.

Графік платежів містить обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної та процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Згідно з п. 4.1. строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором t08074.

Відповідно до квитанції за сплату №20334-1363-270053274 03.09.2025 11:52:38 на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 15000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 03.09.2025 11:52:38.

Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 10 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

«12» вересня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «01» грудня 2025 року.

«14» жовтня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «02» січня 2026 року.

«17» листопада 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «05» лютого 2026 року.

«23» грудня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «25» лютого 2026 року.

«09» січня 2026 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту:«30» березня 2026 року.

У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 15000,00 грн. тіло кредиту та 11880,00грн. нараховані проценти.

Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет за адресою https://firstcredit.com.ua/ та підписаний ним кваліфікованим електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України Про електронну комерцію.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII). В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнокомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернетмагазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшов правового висновку, що « під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/ Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2026 6 або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по паданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Так, у Постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц та додатковій постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 759/5806/20.

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства. Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», позивач розмістив на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту.

Така інформація містить наявні та можливі схеми кредитування.

Відповідач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

03.09.2025 року відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Абекор», що свідчить про те, що відповідач ознайомився з правилами та іншою наданою йому інформацією.

Під час здійснення реєстрації в ITC позивача, відповідач: надав свої необхідні особисті персональні дані: ПІБ, дані паспорта; дату та рік народження ідентифікаційний номер, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, місце роботи місце реєстрації та проживання тощо; надав згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення в ITC позивача; електронної відмітки, в порядку передбаченому ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»; створив особистий кабінет; пройшов процедуру верифікації своєї банківської платіжної картки, на яку в подальшому позивачем, булі перераховані кредитні кошти.

Згідно п.1.1 кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитора, доступ до якої забезпечується позичальнику через сайт.

Електронна ідентифікація позичальника в ІКС кредитора здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитором правильності введення коду, що є електронним підписом позичальника та направлений кредитором на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході (під час обслуговування у кредитора).

При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/ІКС кредитора. Відповідно до п.1.1.1 договору, кредитор надає позичальнику кредит у гривнях, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

На виконання вимоги, передбаченої п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ним понесено і які очікую понести в зв`язку із розглядом справи складається із суми судового збору, який становить 2662,40 грн., що підтверджується квитанцією, інших витрати понести не очікує.

Враховуючи вище наведені норми процесуального права, позивач делегував захист своїх інтересів щодо пред`явлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на Адвокатське обєднання "Наталії Пухи" в особі керівника адвоката Пухи Наталії Станіславівни у відповідності Договору про надання правової (правничої) допомоги № 22122025 від 22.12.2025 року та/або довіреності.

Згідно ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи й саме до витрат пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правову допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

Приписи ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначають, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Орієнтовний розмір судових витрат ТОВ «ФК «Абекор» понесених на професійну правничу допомогу підчас розгляду справи в суді щодо стягнення заборгованості за кредитним договором складає 10 000,00 (десять тисяч) грн., що виходить із розрахунку: кількість годин - 5 вартість за одну годину - 2000,00 грн., перелік детальних робіт яких визначений у рахунку та Акті приймання передачі наданих послуг.

Тому, орієнтовний розрахунок судових витрат ТОВ «ФК «Абекор» у зв`язку з невиконанням своїх фінансових зобов`язань ОСОБА_2 не виконання зобовязань по кредитному договорі становить 12 662,40 грн. в тому числі 10 000,00 грн. витрати на професійну правову допомогу та 2662,40 грн. сплачений судовий збір за подачу до суду позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості.

Представник позивача в особі ТОВ «Фінансова компанія «Абекор»» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи була повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2025 позивач ТОВ «ФК «Абекор» та відповідач ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2105107.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 15 000,00 грн., строк кредиту 60 днів, термін повернення кредитних коштів 01.11.2025.

Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 15 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, на платіжну картку № НОМЕР_1 , через платіжну систему EasyPay.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором t08074.

Відповідно до квитанції за сплату №20334-1363-270053274 03.09.2025 11:52:38 на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 15000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 03.09.2025 11:52:38.

Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 10 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу.

«12» вересня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «01» грудня 2025 року.

«14» жовтня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та додатку 1 до Договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «02» січня 2026 року.

«17» листопада 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «05» лютого 2026 року.

«23» грудня 2025 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «25» лютого 2026 року.

«09» січня 2026 року відповідач уклав додаткову угоду до кредитного договору № 2105107 від 03.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту:«30» березня 2026 року.

У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 15000,00 грн. тіло кредиту та 11880,00грн. нараховані проценти.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості нею вчинялися дії для погашення заборгованості, але не у повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про виконання умов кредитних договорів відповідачкою не у повному обсязі внаслідок чого, у неї утворилася заборгованість із повернення тіла кредиту та відсотків. Суд дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_2 з врахуванням проведених нею виплат щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 2105107 від 03.09.2025 складає 26880,00 грн. та підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ « ФК « Абекор».

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також на підставі п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано:

- договір №22122025 від 22.12.2025 про надання правової допомоги;

- ордер серії ВК № 1204167 від 22.12.2025;

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2026.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати, понесені ним на відправку документів відповідачу в сумі 205,38 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надала квитанцію № 2137405 про сплату послуг з відправки кореспонденції поштової служби АТ «Е-Пост» від 30.06.2026 в сумі 205,38 грн.

На переконання суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за відправку відповідачу документів в розмірі 205 грн. 38 коп., оскільки у разі подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» саме на позивача покладається обов`язок надсилання копії позовної заяви відповідачу, з урахуванням чого при сплаті судового збору застосовується понижуючий коефіцієнт.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю «Бізнес позика», представник позивача Пуха Наталія Станіславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»» (на реквізити р/рахунок НОМЕР_3 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ ЄДРПОУ 39287145) заборгованість за кредитним договором № 2105107 від 03.09.2025 року в сумі: 26880 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн.. 00 коп., яка складається з: 15000,00 грн. тіло кредиту та 11880,00 грн. нараховані проценти.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»» (на реквізити р/рахунок НОМЕР_3 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ ЄДРПОУ 39287145) сплачені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн.. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання до Київської апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко