Ухвала суду № 138629955, 27.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3442/24

Провадження №2/362/225/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2026 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Василькові Київської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос», ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та зустрічним позовом з ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 14.03.2019 року, заборгованість частково у розмірі 500 000 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку протягом десяти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (т.1 а.с.40-41).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (т.1 а.с. 99).

01.11.2024 року до суду від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заявав який він просить прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрії України» та визнати повністю недійсним укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Агрії України» 05.02.2024 року договір №4 про відступлення права вимоги з нього 12 71370213грн на підставі договору поруки від 14.03.2019 року, як такий що суперечить ЦК України (т.1 а.с.140-164).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2025 рокуу прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрії України» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовлено (т.1 а.с. 188-189).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «НИВА 2014», ТОВ НВП «Золотий колос» та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 190-192).

Постановою Київського апеляційного суду від 03.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2025 року скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.2 а.с. 39-40).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, і об`єднано їх в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос» та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (т. 2 а.с.109-111).

26.02.2026 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому просить постановити в підготовчому судовому засіданні ухвалу, якою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі в частині розгляду позову ОСОБА_1 про стягнення з нього грошей в сумі 500 000 грн., оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закрити підготовче судове засідання щодо його зустрічної позовної заяви та призначити справу до судового розгляду.

Обгрунтовуючи клопотання тим, що при прийнятті до розгляду первісної позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення з мене як з поручителя заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 500 000,00 грн. та відкритті загального позовного провадження в цивільній справі № 362/3442/24 суд не врахував, що згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Приймаючи до розгляду та відкриваючи загальне позовне провадження за вказаним первісним позовом ОСОБА_1 , суд не врахував, що згідно пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про стягнення грошових коштів за договорами поруки, укладеними для забезпечення виконання основних зобов`язань, сторонами яких є юридичні особи, належать до підвідомчості не цивільного, а господарського суду. Інакше кажучи, якщо сторонами забезпеченого порукою основного зобов`язання є юридичні особи, то всі без виключень тори з приводу виконання умов поруки належать до юрисдикції не цивільного, а господарського суду, незалежно від суб`єктного складу поручителів, тобто незалежно від того хто саме є поручителями - фізичні чи юридичні особи. В даному випадку обома сторонами забезпеченого порукою основного зобов`язання (виконання умов договору купівлі - продажу технологічних наборів № 18 НХ 001 КРГЯ від 14 вересня 2017 року) є юридичні особи (ТОВ «Нива 2014» та ТОВ «Агроскоп інтернешнл»), і тому розгляд спору за позовом ОСОБА_1 про стягнення з жене як з поручителя грошей в розмірі 500 000,00 грн. належить до компетенції господарського, а не цивільного суду.

Таким чином, справа № 362/287/20 за аналогічним позовом ТОВ «Агріі Україна» про стягнення з нього та інших поручителів заборгованості розмірі 12 713 702,13 грн. за договором купівлі-продажу № 18 НХ 001 КРГЯ від 14 вересня 2017 року «пройшла» всі судові інстанції, які одностайно визнали, що даний спір належить до господарської, а не до цивільної юрисдикції, а тому справу за вказаним позовом має розглядати господарський, а не цивільний суд. Договір про відступлення права вимоги №4, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Агрії Україна» 05 лютого 2024 року, жодним чином не змінює підвідомчість спору саме господарському, а не цивільному суду, оскільки обома сторонами забезпеченого порукою основного зобов`язання, що виникло в ТОВ «Нива 2014» перед ТОВ «Агрії Україна» з договору купівлі - продажу № 18 НХ 001 КРГЯ від 14 вересня 2017 року, залишаються юридичні особи, а саме ТОВ «Нива 2014» та ТОВ «Агрії Україна». Простіше кажучи, після укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Агріі Україна» вказаного договору про відступлення права вимоги забезпечене порукою основне зобов`язання, яке виникло з договору купівлі - продажу № 18 НХ 001 КРГЯ від 14 вересня 2017 року, як було так і залишилось господарським зобов`язанням, бо його сторонами як були, так і залишились ті ж самі дві юридичні особи (т. 2 а.с.216-224).

10.03.2026 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження в якому вказує, що відповідач за первісним позовом ( ОСОБА_6 ) подав клопотання про закриття провадження в частині первісного позову, посилаючись на те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Вважає такі твердження безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Виходячи з аналізу суб`єктного складу сторін та предмету позову, дана справа підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити. Позивачем у даній справі є фізична особа ОСОБА_1 .. Відповідачем є також фізична особа ОСОБА_2 .. Спір між двома фізичними особами з приводу стягнення коштів за договором поруки підпадає під юрисдикцію загальних судів в порядку цивільного судочинства. Посилання відповідача на те, що сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, не змінює той факт, що сторонами у даному позові є фізичні особи. Відповідач помилково ототожнює дану справу зі справою № 362/287/20. Як вбачається з тексту його ж клопотання, у справі № 362/287/20 позивачем виступало ТОВ «Агрії Україна» (юридична особа). Саме наявність юридичної особи на боці позивача стала вирішальною для закриття провадження судами. Ухвала Васильківського міськрайонного суду від 26.07.2022 та постанова Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 362/287/20 ухвалені за іншого суб`єктного складу (позивач юридична особа). Вони не створюють преюдиційного чи обов`язкового висновку для справи з іншим суб`єктним складом. Оскільки після укладення договору відступлення права вимоги № 4 від 05.02.2024 новим кредитором став ОСОБА_1 (фізична особа), а відповідачем є ОСОБА_2 (фізична особа), спір втратив ознаки господарського за суб`єктним критерієм. Господарський процесуальний кодекс (ГПК) орієнтований на вирішення спорів між суб`єктами господарювання, якими сторони в даному випадку не є. 8. Договір відступлення права вимоги є самостійним цивільно-правовим актом, регулювання якого здійснюється нормами Цивільного кодексу України (ст. 512-516 ЦК). Позивач не є суб`єктом господарювання, а тому його право на судовий захист реалізується саме через загальні суди. Стягнення боргу фізичною особою з іншої фізичної особи за договором, що перейшов до неї у власність, є реалізацією особистого цивільного права. Висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються випадків, коли кредитором залишається банк або підприємство але там не наведені висновки про обставини заміни сторони у основному зобов`язані на фізичну особу. Заміна кредитора на фізичну особу повністю змінює правовий ландшафт спору. Якщо кредитор громадянин, то і спір переходить у площину приватного (цивільного) інтересу, який не пов`язаний із комерційними ризиками юридичних осіб. Вирішальним критерієм для визначення юрисдикції цього спору є суб`єктний склад сторін на момент звернення до суду. Позивач ( ОСОБА_1 ) та відповідач ( ОСОБА_6 ) є фізичними особами. Спір між двома фізичними особами щодо стягнення коштів за договором поруки відноситься до цивільних правовідносин і, відповідно до ст. 19 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання відповідача на судову практику у справі № 362/287/20 є помилковим, оскільки така справа мала інший суб`єктний склад (позивачем виступала юридична особа), що й зумовило висновки суду про господарську юрисдикцію. У даній справі після укладення договору відступлення права вимоги новим кредитором стала фізична особа, а отже, спір втратив будь-які ознаки господарського (економічного) спору, визначеного ст. 20 ГПК України. Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження слід відмовити, а розгляд справи продовжити за правилами цивільного судочинства (т. 2 а.с.245-246).

13.03.2026 року від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшла позовна заява в прохальній частині якої він просить постановити в підготовчому судовому засіданні ухвалу про прийняття до розгляду цієї позовної заяви та про вступ його у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору. Задовольнити цей позов та визнати повністю недійсним укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Агріі України 05.02.2024 року договір №4 про відступлення права вимоги з нього 12 713 702, 13 грн. на підставі договору поруки від 14.03.2019 року як такий, що суперечить ЦК України, а також суперечить інтересам держави та моральним засадам. Вказаний договір визнати недійсним з моменту його укладення (т. 3 а.с.5-17).

ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність із врахуванням заперечення на клопотання.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до суду клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, в разі неможливості проведення конференції провести розгляд справи за його відсутності.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ТОВ НВП «Золотий Колос» просив проводити розгляд справи у їх відсутності (т. 2 а.с.206-214), як і ОСОБА_3 в разі неможливості проведення конференції провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши позовну заяву та зустрічну позовну заяву, клопотання про закриття провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з первісним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 14.03.2019 року, заборгованість частково у розмірі 500 000 грн.

Підставою позову є невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу технологічних наборів № 18 НХ 001 КРГЯ від 17 вересня 2017 року, укладеним між ТОВ «Агроскоп інтернешнл» і ТОВ «Нива 2014». Виконання цих зобов`язань забезпечене порукою відповідача та третьою особою.

05.02.2024 року між ТОВ «Агріі Україна» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає передає, а новий кредитор набуває (приймає) на себе право вимоги від ОСОБА_2 , яке виникло на підставі договору поруки від 14.03.2019 і на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 року по справі №904/3625/19 у розмірі 12 713 702,13 грн. (п.1.2. договору).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Частиною першою статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або)фізичні особи-підприємці.

Під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб`єктний склад правочинів, укладених для забезпечення виконання основного господарського зобов`язання, не впливає на визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що між ним та ТОВ «Агріі Україна» укладено договір про відступлення права вимоги №4 від 05.02.2024 року на підставі якого він набув право вимоги до ОСОБА_2 , яке виникло на підставі договору поруки від 14.03.2019 і на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 року по справі №904/3625/19 у розмірі 12 713 702,13 грн.

Але договір поруки було укладено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ НВП «Золотий Колос» з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним договором купівлі-продажу технологічних наборів № 18HX001КРГЯ від 14 вересня 2017 року якій укладено між ТОВ «Агріі Україна» та ТОВ «Нива 2014».

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» було укладено договір купівлі-продажу технологічних наборів № 18 HX001КРГЯ від 14.09.2017 року. Для забезпечення виконання збов`язання за договором з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий Колос» було укладено договори поуки. Позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, товар було поставлено належної якості, у строки та в порядку, що були обумовлені сторонами в договорі. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» не виконало зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року у справі № 904/3625/19 задоволено позов ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» (ТОВ «Агріі Україна») про солідарне стягнення з ТОВ «Нива 2014» і ТОВ НВП «Золотий Колос» заборгованості в сумі 12 713 702, 13 грн. У вказаній справі вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені не були, вони мали статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Отже обома сторонами забезпеченого порукою основного господарського зобов`язання, яке виникло з договору купівлі-продажу технологічних наборів № 18HX001КРГЯ від 14 вересня 2017 року, є юридичні особи: «Агроскоп Інтернешнл» (ТОВ «Агріі Україна») і ТОВ «Нива 2014».

Після укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Агріі Україна» договору про відступлення права вимоги забезпечене порукою основне зобов`язання, яке виникло з договору купівлі - продажу № 18 НХ 001 КРГЯ від 14 вересня 2017 року, як було так і залишилось господарським зобов`язанням, бо його сторонами як були, так і залишились ті ж самі дві юридичні особи.

Крім того, як вбачається із поданого зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, оскільки від зустрічного залежить вирішення первісного позову, якій також стосується виконання того ж самого договору, то він також повинен розглядатися господарським судом.

Оскільки наявний первісний та зустрічний спір виник щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторони якого є юридичні особи, то дану справу слід розглядати господарським судом, тому клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження підлягає до задоволення, а провадження у справі як за первісним позовом так і за зустрічним позовом підлягає закриттю.

Щодо питання про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійна вимоги ОСОБА_3 суд дійшов наступного висновку.

Положення статей 193, 194 ЦПК України застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Частиною 2 ст. 193 ЦПК України визначено, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин.

Згідно п. 4, п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Зазначена стаття чітко регламентує, що самостійні вимоги третіх осіб повинні стосуватися предмету спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, та благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, робить неможливим задоволення вимог позивача щодо цього предмету спору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3245/17 від 13.03.2019 позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем і відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така вимога може бути заявлена в самостійному позові (аналогія права).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 5 ст. 53 ЦПК України).

При цьому, у первісній позовній заяві позивачем залучено у якості третьої особи ОСОБА_3 ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос», ОСОБА_3 .

Отже позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами.

Разом з цим, виходячи з предмету позову за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, зустрічним позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, ці позови повинні розглядатися господарським судом.

Відтак, суд приходить до висновку, що у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 та залучення його у справу в якості третьої особи, який заявив самостійні вимоги щодо предмета спору слід відмовити та повернути позовну заяву заявнику.

На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 193, 197, 255, 258-261, 263 ЦПК України, пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос», ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги закрити.

У прийнятті позовної заяви третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна», ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити.

Позовну заяву третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрії Україна», ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА 2014», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Золотий колос» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, повернути заявникові.

Роз`яснити сторонам, що розгляд зазначеної категорії справ відноситься до юрисдикції господарських судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Текст ухвали складено 27.07.2026 року

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко