Рішення № 138627710, 30.07.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2574/26

Провадження № 2/159/1981/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Колекшн» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008), від імені якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович (08157, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, проспект Героїв Небесної Сотні, 26/9), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Колекшн» (далі позивач або кредитор або позикодавець або ТОВ «ФК «Айкон Дебт Колекшн»), від імені якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович (далі представник позивача), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021 в розмірі 14324,00 грн (далі - кредитний договір).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ТОВ "ФК "Верона" та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 1878414 від 04.05.2021, відповідно до умов якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грнна строк 29 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,9% на день.

07 вересня 2021 року між ТОВ "ФК "Верона" та ТОВ «ФК Айкон Дебт Колекшн» укладено Договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, згідно якого ТОВ "ФК "Верона" відступило ТОВ «ФК Айкон Дебт Колекшн» право вимоги за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021 до відповідача.

Станом на 20.02.2026 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 14324,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредитом 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 10324,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Ухвалою від 04.05.2026 суд залишив позовну заяву без розгляду, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які останній усунув у встановлений судом строк.

Ухвалою від 25.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, формування (розгляд та зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду повернулося без вручення поштове відправлення R067206950827, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим судовий розгляд.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

04.05.2021 між первісним кредитором та позичальником укладено кредитний договір № 1878414, що складається з Оферти та Акцепту, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 4000,00 грн (п. 1.2). Строк кредитування становить 29 календарних днів з моменту підписання договору та перерахування коштів, дата повернення кредиту визначена як 31.05.2021 (п. 1.3, п. 9.2, Графік платежів).

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.4).

Умовами договору передбачено автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) на наступні 10 календарних днів у випадку несплати або часткової сплати заборгованості до запланованої дати повернення кредиту (п. 9.4.2, 9.4.3).

У період автопролонгації застосовується підвищена процентна ставка у розмірі 2,90 % від суми кредиту в день, при цьому таке продовження може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів у сукупності (п. 9.4.3.2).

За порушення зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів, оскільки загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 200 % від суми одержаного кредиту (п. 6.3).

Умовами договору прямо передбачено право кредитора без додаткового письмового узгодження з позичальником передавати (відступати) свої права за цим договором третім особам (п. 5.2.3, п. 5.2.9).

У реквізитах Акцепту до кредитного договору зазначені паспортні дані, РНОКПП, адреса місця реєстрації та фактичного проживання, контактні номери телефонів, адреса електронної пошти, а також номер банківської картки позичальника.

Договір укладено в електронній формі: з боку позичальника він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором "G9586", а з боку кредитора засвідчений факсимільним відтворенням підпису та печатки (п. 10.12, Акцепт).

Також позичальником підписано паспорт споживчого кредиту умови якого аналогічні за змістом тим, які містяться в кредитному договорі. Паспорт також підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором "G9586".

Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «ФК «ВЕРОНА», підтверджується, що 04.05.2021 позичальник був ідентифікований, а підписання договору з його боку здійснювалось шляхом введення одноразового ідентифікатора "G9586", який було направлено на контактні дані позичальника (мобільний номер).

У Виписці з особового рахунка за кредитним договором (розрахунку заборгованості) станом на 20.02.2026 новий кредитор зазначив, що 04.05.2021 позичальнику видано кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн.

За період користування кредитом позичальнику було нараховано процентів на загальну суму 10324,00 грн.

Згідно з випискою, після набуття права вимоги новий кредитор не здійснював жодних нарахувань відсотків, пені або штрафів.

Заборгованість станом на 20.02.2026 складає 14324,00 грн, з яких: 4000,00 грн тіло кредиту, 10324,00 грн залишок непогашених процентів.

Інформації про здійснення позичальником платежів на виконання умов кредитного договору в матеріалах справи відсутня.

01.12.2023 між первісним кредитором (ТОВ «ФК «ВЕРОНА») та новим кредитором (ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН») укладено Договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023.

За цим договором первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами до боржників (п. 1.1).

Права вимоги переходять до нового кредитора з дати підписання договору відступлення права вимоги (п. 1.2). За відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору загальну вартість у розмірі 20000,00 грн (п. 2.1).

Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 підтверджується наявність у переліку переданих прав кредитного договору позичальника № 1878414 від 04.05.2021, заборгованість по якому станом на момент передачі складала 14324,00 грн, з яких: 4000,00 грн залишок по тілу кредиту, 10324,00 грн залишок по відсотках.

Платіжною інструкцією (квитанцією) № 1172 від 30.12.2025 підтверджується сплата новим кредитором первісному кредитору 20000,00 грн на виконання умов Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021 в частині сплати процентів, повернення тіла кредиту.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 1878414 від 04.05.2021, паспорт споживчого кредиту від 04.05.2021 підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором «G9586», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Умовами договору прямо передбачено право кредитора без додаткового письмового узгодження з позичальником передавати (відступати) свої права за цим договором третім особам (п. 5.2.3, п. 5.2.9).

Отже уклавши договір факторингу №1-01/12/2023 від 01.12.2023 позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами п. 1.2 кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Строк кредитування становить 29 календарних днів з моменту підписання договору та перерахування коштів, дата повернення кредиту визначена як 31.05.2021.

За своєю природою договір кредиту є консесуальним договором. З моменту його укладення у позикодавця виникає обов`язок видати позичальнику кредит на умовах і в строки зазначені у ньому.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти.

Сам факт укладення кредитного договору не породжує у позичальника обов`язку повернути позикодавцю кредитні кошти, сплачувати за користування ними проценти та штрафні санкції.

До позовної заяви не долучено жодних документів на підтвердження того, що позикодавець надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн.

У випадку, якщо позикодавець не виконав свого обов`язку та не надав кредит позичальнику, в останнього відсутній обов`язок повертати кошти, оскільки кредитних коштів він не отримував.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зі змісту зазначених вище норм права вбачається, що обов`язок сплачувати проценти виникає у позичальника не з моменту укладення кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів, адже проценти є платою за користування коштами наданими у кредит.

Не надання позикодавцем кредитних коштів позичальнику, породжує відсутність в останнього обов`язку сплачувати проценти за користування кредитним коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вищевказані процесуальні обов`язки позивачем не виконані.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

На це вказано, зокрема, у пп. 8.16-8.18 Постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що позикодавець виконав свій обов`язок та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн.

Позивач не надав суд жодних доказів, які б свідчили про надання відповідачу кредиту за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021, та не заявляв жодних клопотань про витребування таких доказів у інших осіб.

Також суд звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 25.05.2026 суд роз`яснив учасникам справи положення ст. 12, 13, ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Отже, суд розглянув спір за наявними у матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, позивач не довів надання відповідачу кредиту в розмірі 4000,00 грн за кредитним договором, наслідком чого також є недоведеність обов`язку відповідача сплатити позикодавцю проценти за користування кредитом.

На підставі наведеного у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить відмовити в повному обсязі, за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмови у позові - на позивача.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то сплачений судовий збір за подання позовної заяви та понесені витрати на правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1878414 від 04.05.2021 в розмірі 14324,00 грн, з яких:

-4000,00 грн заборгованості по тілу кредиту;

-10324,00 грн заборгованості по процентах.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Колекшн» (ЄДРПОУ 44002941, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008)

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

Повне судове рішення складене 30.07.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх