Рішення № 138627183, 22.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/333/26

2/683/664/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Лугового О.М.

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

представника позивача Драчука С.Л.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Мельник Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №683/333/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи- органу опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

03 лютого 2026 року адвокат Драчук С.Л. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимогпредставником позивача зазначено, що 06.08.2000 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який 20.07.2023 року було розірвано згідно рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у період перебування у шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 фактично повністю самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки. Відповідач перебуває за межами України, вихованням та утриманням дочки займається самостійно позивач. Місце проживання та перебування відповідача позивачу не відомо. З 2021 року ОСОБА_1 як матір дитини не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини: вона не приймає участі у її вихованні, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. З 2022 року ОСОБА_1 взагалі не спілкувалася із дочкою, не вітає її з днем народження та іншими святами. Байдужа поведінка відповідача свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно дочки.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Драчук С.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила позбавити її батьківських прав, оскільки біля дитини буде батько, який проходить військову службу.При цьому зазначила, в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 в інтересах сім`ї поїхала за кордон на заробітки. На даний час має нову сім`ю та проживає за кордоном. З дочкою не спілкується так як остання не бажає спілкуватись. Матеріальну допомогу дитині не надає, оскільки не має змоги. Внаслідок позбавлення батьківських прав в неї будуть неприємні емоції.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, неповнолітньої дитини, покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 є матір`ю, для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Вишнопільською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області від 15.11.2010 року.

Згідно копії рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20.07.2023 року, судом встановлено, що шлюб, зареєстрований 06 серпня 2000 року виконавчим комітетом Березненської сільської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (актовий запис №3) - розірвано.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 12.02.2025 року, судом встановлено, що по АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Будинок облаштований та вмебльований всім необхідним для проживання. Продуктами харчування сім`я забезпечена. У дитини є окрема кімната, об лаштована усім необхідним для комфортного проживання та розвитку: ліжко для відпочинку, шафа для зберігання особистих речей та одягу, робоче місце для навчання обладнане письмовим столом. У дитини також є особистий телефон, велосипед та самокат, ноутбук. Дитина забезпечена одягом та взуттям за сезоном та віком. Стосунки в сім`ї дружні, теплі. Між членами близькі довірчі відносини.

Згідно довідки №22 від 26.01.226 року, ОСОБА_3 навчається в Хмельницькому ліцеї Хмельницької обласної ради з 01.09.2025 року по даний час. За період навчання про неї піклується тільки батько ОСОБА_2 . Він завжди був присутній на батьківських зборах, забезпечив дитину всім необхідним навчальним приладдям, одягом та взуттям, цікавиться успіхами дитини в навчанні. Мати, ОСОБА_1 , за період навчання дитини до закладу не приходила, не відвідувала батьківські збори та не приймала участь у навчальному процесі дитини.

Відповідно до довідки №4 від 10.06.2024 року, ОСОБА_3 дійсно навчалася з 01.09.2016 року у Вишнопільській гімназії Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За час навчання в гімназії, мати дитини - ОСОБА_1 , із 2020 року не брала ніякої участі у вихованні дочки, не цікавилась навчанням, не відвідувала батьківських зборів та інших заходів. Дочкою цікавиться лише батько.

Згідно довідки про склад сім`ї №63 від 28.01.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .. До складу сім`ї входять: ОСОБА_5 син, ОСОБА_3 дочка.

Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , комісія з питань захисту прав дитини вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення найкращих інтересів дитини.

Неповнолітня ОСОБА_3 суду пояснила, що проживає разом з батьком, мати живе за кордоном, протягом останніх п`яти років не приймає участі у її вихованні, матеріальної допомоги не надає, доглядом не займається, у мами інша сім`я і не бажає з мамою спілкуватись

Свідок ОСОБА_7 , у судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 сам виховує дочку, а саме з моменту коли відповідач поїхала на заробітки. Не знає чи відповідач надає матеріальну допомогу дитині.

Свідок ОСОБА_8 , у судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 сам виховує дочку. З 2021 року мати дитини не приймає участі у вихованні дитини, фінансово не приймає участі.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 28 лютого 2023 року у справі № 363/1161/21. Отже судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за встановлених обставин не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків суд не встановив і позивач не довів.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких виняткових обставин у цій справі не встановлено.

Судом встановлено, що відповідач до виїзду за межі України працювала, займалася домашнім господарством, виховувала дочку та сина, пізніше поїхала за кордон на «заробітки», що підтверджується показаннями відповідача та свідків, а також відповідним листом з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Таким чином її виїзд з України був вимушений. Так, перебуваючи за кордоном на роботі, відповідачка позбавлена можливості готувати дочці їжу, супроводжувати її до лікарів, відвідувати навчальний заклад.

Позивачем не надано переконливих доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки, також не доведено, що вона без поважних причин ухиляється від виконання батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними. Саме ж перебування відповідачем за межами України не є таким доказом.

Всупереч наведеним положенням ЦПК України позивач не надав достатніх, належних та переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дочкою, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дочки, тобто на підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач дійсно досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, належним чином не приймала участь у її вихованні, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача, як матері дитини батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо до неї тощо.

Відносно ОСОБА_1 також не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Аналізуючи наданий органом опіки та піклування висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 суд не може з ним погодитись, оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

При цьому суд зауважує, що стороною позивача при розгляді спору не доведено суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Суд встановив, що у цій справі державні органи не здійснювали жодних заходів, передбачених законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків), а тому не має підстав стверджувати, що такі заходи не принесли позитивного результату, що могло би бути підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Щодо визнання відповідачем позовних вимог та не заперечення проти позбавлення її батьківських прав, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує /судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19, від 29 листопада 2023 року у справі №607/15704/22).

Слід зазначити, визнання відповідачем позову, не може слугувати підставою для задоволення позову, з огляду на те, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (частина 3 статті 155 СК України) та не відповідає інтересам дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22.

Обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків, а тому заява матері про визнання позову та надання згоди на позбавлення батьківських прав не приймається судом до уваги, оскільки така, відповідно ч.3 ст.155 СК України є неправозгідною.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (постанова Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №553/3035/22).

За встановлених обставин у цій справі та на підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у справі не встановлено.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні дочки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, а також, що неналежне виконання її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини, суд вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення її батьківських прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 в певній мірі порушувала право своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , на належне виховання, суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та у разі продовження такої поведінки вона буде позбавлена батьківських прав, при цьому на орган опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області слід покласти контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У свою чергу у цій справі, з урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах дитини зберегти зв`язок між матір`ю та дочкою, не позбавляючи відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 .

В силу ст. 141 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволенні позову, судові вирати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 81,141, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи- органу опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Хмельницького районну Хмельницької області, місце знаходження: 31146, вул.Центральна, 2/14, с.Старий Остропіль, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 04405461

Повний текст рішення суду складено 30 липня 2026 року.

Суддя: