Рішення № 138625790, 30.07.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/343/26

Провадження №2/603/265/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 липня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року в розмірі 16 606,47 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 29.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 6491839, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. 10.12.2020 року ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 6491839, неповернення суми кредиту і нарахованих процентів у встановлені договором строки заборгованість відповідача за договором становить 16 606,47 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача адвокат Усенко М. І. в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи,30.07.2026 року повторно не з`явився в судове засідання, не повідомивши про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року постановлено провести заочний розгляд в цій справі та ухвалити заочне рішення.

Суд установив такі обставини.

29.10.2019 року за допомогою вебсайту miloan.ua позичальник ОСОБА_1 заповнив анкету-заяву на кредит № 6491839, у якій зазначив свої персональні дані, а також обрав бажані параметри кредитування у ТОВ «Мілоан».

29.10.2019 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на вебсайті товариства - miloan.ua, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 6491839 (п. п. 6.1, 6.2 договору). На підтвердження ідентифікації відповідача та визначення йому одноразового ідентифікатора (S81284) позивачем долучено відповідну довідку про ідентифікацію, видану ТОВ «Мілоан» 10.09.2025 року.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

У п. п. 1.2-1.6 договору його сторони погодили умови кредитування, зокрема, суму кредиту 2 000,00 грн; строк кредитування 15 днів з 29.10.2019 року; термін (дату) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 13.11.2019 року; сукупну вартість кредиту 1 300,00 грн в грошовому виразі, що включає в себе платежі, передбачені п. п. 1.5.1-1.5.2 договору, а саме: комісію за надання кредиту в сумі 400,00 грн (20 % від суми кредиту одноразово), проценти за користування кредитом у розмірі 900,00 грн, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.2 договору процентна ставка за цим договором фіксована.

Згідно з п. 1.7 договору розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Водночас у п. 2.3 договору передбачено можливість пролонгації строку кредитування.

Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування / повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту.

Можливі періоди продовження строку кредитування (3, 7, 15 днів) та ставки комісії за продовження кредиту (7,00 %, 14,00 % і 28,00 % відповідно) наведені у п. 2.3.1 договору.

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування / повернення кредиту та укладення угоди про це згідно з п. 6.14 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору (п. 2.3.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої в його особистому кабінету на сайті miloan.ua.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору та надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 2 000,00 грн до позовної заяви долучено копію платіжного доручення № 2788956 від 29.10.2019 року, зі змісту якого видно, що 29.10.2019 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ коштів у розмірі 2 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260617/159572-БТ від 18.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 29.10.2019 року здійснено зарахування коштів на суму 2 000,00 грн.

До кредитного договору також долучено копію графіку розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору), яким передбачено, серед іншого, дату платежу 13.11.2019 року, суму кредиту 2 000,00 грн, комісію за надання кредиту 400,00 грн, проценти за користування кредитом 900,00 грн, разом 3 300,00 грн.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», відомо, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 6491839 надано кредит в сумі 2 000,00 грн. Відсотки за користування кредитом нараховані за період з 30.10.2019 року до 29.09.2020 року в розмірі 60,00 грн або 3 % в день.

Також зі змісту цієї відомості відомо, що ОСОБА_1 десять разів продовжував (поновлював) строк кредитування, сплачуючи комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 280,00 грн, а також певну частку заборгованості за кредитом.

Окрім того, згідно з вказаною відомістю ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості за відсотками на загальну суму 6 173,53 грн.

10.12.2020 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, за умовами п. 1.1 якого кредитор зобов`язався передати (відступити) новому кредиторові за плату, а новий кредитор зобов`язався прийняти належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості).

Відповідно до п. п. 6.2.3 вищевказаного договору права вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з витягом від 15.07.2025 року з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року на загальну суму 16 606,47 грн, з яких 2 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 14 240,00 грн сума заборгованості за відсотками, 400,00 грн заборгованість за комісією.

Також до позовної заяви долучено копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 10.12.2020 року до договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 року та платіжної інструкції про здійснення ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» оплати за цим договором.

На підтвердження надіслання ОСОБА_1 досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості до позовної заяви долучено копію відповідного листа-претензії ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» № 20276563/4788 від 01.04.2026 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 29.10.2019 року ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 6491839, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 2 000,00 грн на строк 15 днів, а також встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 3 % у день від залишку кредиту. Окрім цього, сторони кредитного договору також погодили можливість продовження строку користування кредитом. Отримавши кредит, ОСОБА_1 частково погасив заборгованість, проте належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року, суд звертає увагу на те, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Окрім того, суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Тому нарахування відсотків поза межами строку кредитування, на переконання суду, є неправомірним.

У пункті 1.3 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 29.10.2019 року. Можливі періоди продовження строку кредитування (3, 7, 15 днів) та ставки комісії за продовження кредиту (7,00 %, 14,00 % і 28,00 % відповідно) наведені у п. 2.3.1 договору.

Водночас, як видно з відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 десять разів продовжував (поновлював) строк кредитування, сплачуючи комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 280,00 грн, що становить 14 % від суми кредиту. Відповідно до п. 2.3.1 договору сплата комісії у вказаному розмірі є підставою для продовження строку кредитування на 7 днів. З урахуванням наведеного, загальний строк кредитного договору становить 85 днів (15 + 10*7). Однак, ТОВ «Мілоан» нараховувало відсотки і після погодженого строку кредитування.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Тому нарахування відсотків поза межами строку кредитування, на переконання суду, є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ТОВ «Мілоан», як кредитодавець, не мало права нараховувати проценти за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року поза межами строку кредитування, а підтвердженим розміром відсотків за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року буде 5 100,00 грн (2 000,00 грн х 3% х 85 днів).

Водночас, згідно з вказаною відомістю ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості за відсотками на загальну суму 6 173,53 грн. Вказані суми слід зарахувати в рахунок погашення відсотків 5 100,00 грн, комісії 400,00 грн, а також основної суми боргу (тіла кредиту) 673,53 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року в розмірі 1 326,47 грн основний борг (тіло кредиту).

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Установлено, що 01.07.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі клієнт) і Адвокатське об`єднання «Апологет» (далі виконавець) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, відповідно до п. 1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

У п. 2.3 цього договору його сторони погодили, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.

Як видно зі змісту акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № Д/25691 від 14.04.2026 року, виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 6491839. Вартість наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн.

Детальний опис наданих послуг від 14.04.2026 року до акту № Д/25691 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року додано позивачем до позовної заяви.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 319,51 грн (4 000,00 грн * 1 326,47 грн / 16 606,47 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 212,66 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1 326,47 грн * 2 662,40 грн / 16 606,47 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6491839 від 29.10.2019 року в розмірі 1 326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн 47 (сорок сім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 212 (двісті дванадцять) грн 66 (шістдесят шість) коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 319 (триста дев`ятнадцять) грн 51 (п`ятдесят одну) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян