Рішення № 138625782, 30.07.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/105/25

Провадження №2/951/9/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

при секретарі Бусько Ю.А.,

за участю представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ? адвоката Терлюка О.Я.,

представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ? адвоката Крамара В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Козівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Козівської селищної ради про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Козівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , у зв`язку з чим була відкрита спадщина. Спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 є позивач, а також відповідач рідний брат позивача, син ОСОБА_3 ОСОБА_2 . Вказує, що вона не прийняла спадщину як спадкоємець за законом у визначений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк, оскільки вважала, що спадщину як спадкоємець за законом бажає прийняти відповідач ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 не прийняв спадщини у визначений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк, і про це вона дізналася у грудні 2024 року, коли звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 . Тоді вона довідалась про існування заповіту, складеного 16.12.2021 на неї ОСОБА_3 . Відповідно до цього заповіту заповідач ОСОБА_3 заповідає усе належне їй майно ОСОБА_1 . Позивач бажає спадкувати майно за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Проте після звернення до нотаріальної контори вона отримала відмову, з підстав порушення нею визначеного ст.1270 ЦК України шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини. А тому просить суд визначити їй додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з дня набрання рішення законної сили.

28.02.2025 від представника відповідача Козівської селищної ради надійшов відзив, відповідно до якого Козівська селищна рада при вирішенні позову по суті покладається на думку суду.

14.04.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Крамара В.П. надійшов відзив, у якому сторона відповідача зазначає, що позивач не звернулася до нотаріуса протягом установленого законом шестимісячного строку, хоча знала про смерть спадкодавця. У відзиві наголошується, що існував чинний заповіт, яким усе майно було заповідано відповідачу, а попередні заповіти були скасовані. Також зазначено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя перебувала на лікуванні у психіатричному закладі. Відповідач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої незнання про існування заповіту може бути поважною причиною пропуску строку лише за певних обставин, які, на його думку, у цій справі відсутні. У відзиві стверджується, що позивачка не довела наявності об`єктивних перешкод для своєчасного прийняття спадщини, а її вимоги є безпідставними. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також 14.04.2025 від представника відповідача адвоката Крамара В.П. на адресу Козівського районного суду надійшов зустрічний позов в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Козівської селищної ради про визнання заповіту недійсним. Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним заповіт, складений спадкодавицею на користь іншої особи, посилаючись на те, що на момент його посвідчення вона не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У заяві зазначається, що спадкодавиця тривалий час мала серйозні проблеми зі здоров`ям, зокрема психічні розлади, проходила стаціонарне лікування та перебувала під наглядом лікарів. У позові наголошується, що саме заповіт став підставою для виникнення спору про спадкування, тому його дійсність має бути перевірена судом у межах цієї справи. У зв`язку з наведеними обставинами представник позивача за зустрічним позовом просить суд визнати заповіт недійсним.

Суд ухвалою від 16.06.2025 прийняв зустрічний позов представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Крамара В.П. до ОСОБА_1 , Козівської селищної ради про визнання заповіту недійсним, вимоги за вказаним зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Козівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

До зустрічної позовної заяви долучено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Суд своєю ухвалою від 30.12.2025 клопотання задовольнив: призначив у цивільній справі №951/105/25 посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення експертів поставив наступні питання: 1) З урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_3 , чи міг її психічний стан спричинити неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дії та/або керувати ними? 2) Чи могла ОСОБА_3 усвідомлювати свої дії, надавати їм належну оцінку та керувати ними під час написання заповіту 16.12.2021? Провадження у справі зупинено.

05.03.2026 експертна установа повідомила суд про те, що експертиза проведена не була з підстав її несплати позивачем за зустрічним позовом.

Суд ухвалою від 11.03.2026 провадження у справі поновив.

Також суд задовольнив клопотання сторони позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом про визнання явки в судове засідання відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 обов`язковою та про допит його як свідка.

Також суд задовольнив клопотання сторони позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом про виклик та допит у судовому засіданні ОСОБА_4 .

Також суд своєю ухвалою від 12.06.2026 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача та відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7). Після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00049373038 (а.с.8), ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

16.12.2021 ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було і з чого не складалося, і все те, що буде належати на день її смерті, і на що згідно із законом вона буде мати право, ОСОБА_3 заповідає ОСОБА_1 (а.с.9, 34-36). На момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не була обізнана про наявність згаданого заповіту. Разом з тим, ОСОБА_1 як дочка ОСОБА_3 є відповідно до ст.1261 ЦК України спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті останньої.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є рідним братом позивача ОСОБА_1 та, відповідно, сином ОСОБА_3 , відтак він відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті останньої.

В грудні 2024 року ОСОБА_1 дізналася, що її рідний брат відповідач ОСОБА_2 не бажає спадкувати як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_3 , оскільки він не звертався із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Звернувшись до нотаріальної контори, вона дізналася про вищезгаданий заповіт ОСОБА_3 від 16.12.2021. Разом з тим, у відповідь на заяву ОСОБА_1 від нотаріальної контори 11.02.2025 відповідно до листа № 13/01-16 отримала відмову у прийнятті заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском нею шестимісячного строку для подання такої заяви (а.с.14).

Відповідно до інформації, отриманої на виконання ухвали суду із державної нотаріальної контори, спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводились (а.с.33-37).

Будучи допитаним як свідок, відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 показав, що його матір ОСОБА_3 протягом останніх років життя, зокрема на момент складення спірного заповіту хворіла на психічне захворювання, на яке саме ОСОБА_2 невідомо, проте, на його думку, це захворювання перешкоджало вільному волевиявленню при складенні заповіту, тому він вважає, що цей заповіт є недійсним. Також ОСОБА_2 зазначив, що він бажає, щоб суд здійснив поділ домоволодіння, яке має намір успадкувати ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , присудивши половину домоволодіння йому. Він вважає, що він повинен успадкувати частку домоволодіння, однак як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 він із заявою не звертався. Доказів про стан здоров`я матері, окрім медичних документів, що є в матеріалах цієї цивільної справи, він не має.

Будучи опитаним як свідок, ОСОБА_4 , перебуває на посаді старости Будилівського старостинського округу, показав, що 16.12.2021 в приміщення Будилівського старостинського округу до нього як до старости вказаного старостинського округу особисто прибула ОСОБА_3 та забажала скласти та засвідчити заповіт. Вона прийшла сама, без інших осіб, зокрема без родичів. Сумнівів у її адекватності як перешкод для проведення відповіднгих нотаріальних дій із посвідчення заповіту у ОСОБА_4 не виникло. Також у нього не виникло сумнівів у свободі її волевиявлення щодо складення заповіту. Проживаючи у тому самому селі, що й ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спостерігав, що ОСОБА_3 не мала зовнішніх ознак будь-яких психічних захворювань, які б могли ставити під сумнів її адекватність та свідчили б про нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, спроможність укладати правочини.

Відповідно до вимог ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані за наявності визначених у ч.3 ст.1272 ЦПК України підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 у справі № 61320цс17, у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №643/3049/16ц, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 03.03.2020 у справі № 145/148/20, від 07.10.2020 у справі №234/17511/19, від 22.12.2021 у справі № 703/4978/19, від 02.02.2022 у справі №756/957/18, від 17.08.2023 у справі № 626/274/22.

ОСОБА_1 своєчасно не звернулася до нотаріальної контори щодо оформлення спадщини, оскільки не знала про наявність заповіту, тобто, враховуючи усі обставини справи, вона пропустила строк подачі заяви з причин, які суд вважає поважними.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 19.02.2025, виданої на виконання ухвали суду Підволочиською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові справи не заводились. Відповідно, інші можливі спадкоємці, зокрема відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , як вбачається із вказаної інформації, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Суд встановив, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 07.08.2024, а позов до суду вона пред`явила 13.02.2025, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 655/525/20.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та приймаючи до уваги причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, і це не порушує права інших осіб, відсутність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, суд вважає, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Вирішуючи питання про суб`єктний склад, зокрема відповідачів у справі за первісним позовом, суд зазначає таке.

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 759/3515/19 від 15.07.2020 належними відповідачами у спорах про визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину у встановлений законом строк. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_2 , як встановлено за результатами розгляду справи, не прийняв спадщину.

Таким чином, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за первісним позовом.

Проте позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визначила його одним із відповідачів за первісним позовом. Іншим відповідачем вона визначила Козівську селищну раду.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у цій справі клопотань про виключення ОСОБА_2 як первісного відповідача не заявляла.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Суд з наведених вище мотивів вбачає підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вони пред`явлені до неналежного відповідача. Тому первісний позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд зазначає таке.

Як встановлено у судовому засіданні на підставі досліджених доказів, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не звертався у встановлений законом шестимісячний термін за реалізацією свого права на спадкування без поважних причин.

Наведене засвідчує відсутність у спадкоємця ОСОБА_2 юридичної заінтересованості у визнанні заповіту недійсним, оскільки право, за захистом якого він звертається до суду (право на спадкування), йому не належить унаслідок спливу строку на його реалізацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2020 у справі № 463/579/18, встановивши, що позивач не є особою, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що оспорюваний заповіт на його спадкові права не впливає та їх не порушує. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 343/800/17.

За вказаних обставин, та враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним 14.04.2025, тобто після відмови від усієї спадщини після спливу строку для прийняття спадщини, не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, посилання ОСОБА_2 у позові на необхідність захисту порушеного права як спадкоємця ОСОБА_3 шляхом визнання заповіту недійсним є безпідставним, оскільки оспорюваний заповіт на його спадкові права не впливає та їх не порушує.

Надаючи відповіді на процесуальні питання, пов`язані з призначенням та проведенням вищезгаданої посмертної судово-психіатричної експертизи за поданим разом із позовною заявою клопотанням сторони позивача за зустрічним позовом, суд зазначає таке. Суд своєю ухвалою від 30.12.2025 призначив у справі, що розглядається, посмертну судово-психіатричну експертизу, однак експертиза проведена не була з підстав її несплати позивачем за зустрічним позовом; при цьому позивач за зустрічним позовом не надав суду належних доказів неможливості сплатити необхідну суму, як і не зазначив про можливість часткової сплати за проведення судової експертизи з поданням відповідних платіжних документів. Суд вчинив усі процесуальні дії для сприяння сторонам у реалізації їх процесуальних прав. Суд звертає увагу на те, що звернення до суду з клопотаннями про призначення експертизи та у подальшому несплата такої експертизи в окремих випадках відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 29.07.2024 у справі № 638/17802/17), може свідчити про недобросовісність таких дій сторони, яка зверталась із відповідним клопотанням.

Надаючи оцінку заповіту, суд наголошує, що право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12, стаття 1234 ЦК України). Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 165/3377/19. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Надаючи оцінку як доказу долученій до справі медичній документації, а саме медичним картам амбулаторного хворого та стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.155-204), суд вважає, що вказані документи самі по собі не спростовують того факту, що ОСОБА_3 на момент складення нею заповіту 16.12.2021 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним їй майном на випадок смерті, а також не доводить, що заповіт суперечить інтересам спадкодавця та моральним засадам суспільства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Резюмуючи викладене, суд первісний позов задовольняє частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовляє.

Вирішуючи питання про долю речових доказів у справі, суд зазначає таке. У матеріалах справи наявні витребувані судом у Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради оригінали медичної карти амбулаторного хворого та медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вимог статей 96, 103 ЦПК України вказані оригінали, витребувані судом та досліджені у судовому засіданні, підлягають поверненню медичному закладу, від якого вони одержані, після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач за первісним позовом не ставить на обговорення питання про стягнення в її користь судових витрат. При вирішенні зазначеного процесуального питання, окрім наведеного, суд також враховує приписи ст.141 ЦПК України та бере до уваги те, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, який жодних прав позивача не порушив, проте виступає відповідачем з огляду на те, що відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938 св 18); від 15.01.2020 у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977 св 19); від 25.03.2020 у справі №140/871/16-ц (провадження № 61-38046 св 18), від 10.11.2021 у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування», суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача у зв`язку із пропуском нею встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, а відтак судові витрати слід віднести на рахунок позивача. Також суд бере до уваги відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому в цій частині вирішення вказаного процесуального питання керується пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, покладаючи судові витрати на позивача за первісним позовом.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, то з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати за зустрічним позовом слід залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 13, 193, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 1257, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Козівської селищної ради задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без задоволення.

Судові витрати у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Козівської селищної ради залишити за позивачем за первісним позовом.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Козівської селищної ради про визнання заповіту недійсним залишити без задоволення.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Козівської селищної ради залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Після набрання рішенням суду законної сили повернути Комунальному некомерційному підприємству «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради оригінали медичної карти амбулаторного хворого та медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач за первісним та зустрічним позовом: Козівська селищна рада Тернопільської області, ЄДРПОУ 04525573, юридична адреса: вул.Грушевського, 38, селище Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв