Ухвала суду № 138625723, 29.07.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа № 596/1479/25

Провадження № 1-кп/596/107/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в реживі відеоконференції клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140140000292 від 27 травня 2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №62025140140000292 від 27 травня 2025 року.

Клопотання обґрунтовується тим, що на розгляді в Гусятинському районному суді Тернопільської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025140140000292 від 27.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, о 19 годині 30 хвилин 22 травня 2025 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , та проводячи час на власний розсуд, о 18 годині 40 хвилин 14 жовтня 2025 року був затриманий працівниками СКП Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023).

15.10.2025 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 121120 гривень.

У подальшому, 17.10.2025 ОСОБА_5 було звільнено з під варти у зв`язку із внесенням застави, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області «№ 03-1257/25 від 17.10.2025.

Строк дії ухвали визначено до 06.12.2025 включно та на теперішній час він закінчився.

Таким чином, до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та на останнього покладено обов`язки відповідно до ухвали слідчого судді, зокрема: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

17.10.2025 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України направлено для розгляду по суті у Гусятинський районний суд.

На даний час у кримінальному провадженні триває підготовче судове засідання.

Підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися судом при застосуванні запобіжного заходу, збільшення встановлених ризиків.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 , без поважних причин, не з`являється на підготовчі судові засідання до Гусятинського районного суду Тернопільської області. Як наслідок, ухвалами суду неодноразово задоволено клопотання прокурора, про привід обвинуваченого. Востаннє ухвалу про привід постановлено 08.07.2026, а розгляд кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні щодо обвинувачення ОСОБА_5 відкладено на 11.00 год 14.07.2026.

Водночас, ухвала судді Гусятинського районного суду від 08.07.2026 про привід обвинуваченого через органи поліції виконана не була, оскільки не вдалось встановити місце знаходження обвинуваченого.

У зв`язку із викладеним виникла необхідність у зміні стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Сторона обвинувачення звертає увагу на те, що ОСОБА_5 свідомо ігноруючи законодавчі заклики до припинення своєї протиправної бездіяльності, на військову службу у розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, до виконання службових обов`язків за посадою не приступив, чим підриває обороноздатність військової частини НОМЕР_1 та країни в цілому у час, коли Україна відстоює свою державність в умовах відкритої агресії зі сторони російської федерації.

Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В обґрунтування клопотання в підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 додатково зазначив, що застосований раніше запобіжний захід у вигляді застави не забезпечив належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому наявні підстави для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування цього подав заперечення, посилаючись на те, що у клопотанні не наведено конкретних фактів незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, знищення або приховування доказів, перешкоджання судовому розгляду іншим способом чи підготовки нового кримінального правопорушення. Загальні припущення та посилання на тяжкість обвинувачення не є достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Відсутність доведеного систематичного та умисного порушення процесуальних обов`язків. Сам перелік дат, на які призначалися або відкладалися судові засідання, не підтверджує належного та завчасного повідомлення обвинуваченого про кожне з них, отримання ним відповідних повісток і відсутності поважних причин неявки. Прокурор повинен довести факт належного виклику щодо кожної конкретної дати, а також умисний характер неявки.

Звертає увагу на закінчення строку спеціальних обов`язків, покладених при застосуванні застави. Ухвалою слідчого судді від 15.10.2025 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 після внесення застави, було визначено до 06.12.2025. Тому подальші неявки не можуть автоматично оцінюватися як систематичне порушення всього комплексу раніше покладених обов`язків. Обов`язок прибувати до суду виникає за умови належного виклику.

На думку сторони захисту, запобіжний захід не може бути покаранням за попередню процесуальну поведінку. Звернення застави в дохід держави є окремим процесуальним наслідком. Попередні неявки не можуть автоматично зумовлювати поміщення особи до слідчого ізолятора без індивідуальної оцінки актуальних ризиків і можливості їх нейтралізації іншими засобами.

Просив суд у задоволенні клопотання прокурора в частині зміни запобіжного заходу на тримання під вартою відмовити. Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із покладенням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, та застосуванням електронного засобу контролю за наявності технічної можливості. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування домашнього арешту, повторно визначити заставу у більшому, але реальному та посильному розмірі, достатньому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання. Додатково пояснив, що надалі буде з`являтись в судові засідання.

Вислухавши учасників підготовчого провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Як встановлено, в провадженні Гусятинського районного суду Тернопільської області знаходиться кримінальне провадження № 62025140140000292, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2025 року, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

На стадії вирішення питання про застосування (зміни) запобіжного заходу суд не вирішує питання винуватості особи, а перевіряє наявність обґрунтованого обвинувачення та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також достатність більш м`яких запобіжних заходів для їх нейтралізації.

15.10.2025 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 121 120 гривень. У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покладено обов`язки: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення; здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

17.10.2025 ОСОБА_5 звільнено з під варти у зв`язку із внесенням застави, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області «№ 03-1257/25 від 17.10.2025.

Пункт 1 ч. 7 ст. 42 КПК України зобов`язує обвинуваченого прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.

В ч. 5 ст. 139 КПК України міститься визначення поняття «ухилення від явки на виклик суду» (ухиленням від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду вважається неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), яке може бути застосовано для тлумачення відповідної поведінки обвинуваченого у звичайному кримінальному провадженні.

Як встановлено, з часу надходження обвинувального акту на розгляд Гусятинського районного суду Тернопільської області обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання на судові виклики жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. В період дії обов`язків до 06.12.2025, покладених на обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 15.10.2026 обвинувачений не з`явився на виклики суду 10.11.2025 року, а також 12.12.2025 року та не повідомив про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. За наслідками проведення судового засідання 12.12.2025 року судом постановлено ухвалу про привід обвинуваченого. Після закінчення покладених на обвинуваченого обов`язків ОСОБА_5 в порушення п.1 ч.7 ст.42 КПК України не з`являвся в судові засідання 10 разів і не повідомив про причини неявки, у зв`язку із чим судові засідання відкладались, а саме: 12.12.2025 року, 12.01.2026 року, 29.01.2026 року, 31.03.2026 року, 23.04.2026 року, 07.05.2026 року, 18.05.2026 року, 21.05.2026 року, 08.07.2026 року, 14.07.2026 року.

Ухвалами суду неодноразово задоволено клопотання прокурора про привід обвинуваченого. Востаннє ухвалу про привід постановлено судом 08.07.2026.

Водночас, ухвала суду від 08.07.2026 про привід обвинуваченого через органи поліції виконана не була, оскільки не вдалось встановити місце знаходження обвинуваченого.

У подальшому, ухвалою суду від 16.07.2026 було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу щодо нього у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, на підставі якої останнього затримано 28.07.2026 та доставлено до суду під вартою.

Таким чином прокурором належно обґрунтовано обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування попереднього запобіжного заходу відповідно до приписів ч.2 ст.200 КПК України.

За правилами статті 12 КК України інкримінований злочин ОСОБА_7 належить до категорії тяжких, оскільки санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що при наданні оцінки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд повинен виходити із наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що застосування більш суворого запобіжного заходу є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Як видно з клопотання, прокурор посилається на наявність у даному кримінальному провадженні чотирьох ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким зможе лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що за результатами розгляду клопотання прокурора та оглянутими матеріалами кримінального провадження в частині порушеного питання, доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду, який стверджується таким:

Як встановлено, з часу надходження обвинувального акту на розгляд суду обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Судом установлено, що обвинувачений до цього часу систематично не з`являвся в судові засідання більше 10 разів, у зв`язку із чим судові засідання відкладались, ухвалами суду неодноразово задоволено клопотання прокурора про привід обвинуваченого, якими встановлено обставини ухилення на виклик суду.

При розгляді клопотання обвинувачений не зазначив поважності причин неявки в судові засідання на протязі 9 місяців.

Судом враховано також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, він може умисно переховуватись суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

А тому ризик переховуватись від суду є доведеним.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду свідки допитуються усно в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Водночас наявність ризиків, передбачених п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором належним чином не доведено. Зокрема, у клопотанні та під час судового розгляду прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про реальність таких ризиків.

Судом, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при прийнятті рішення щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою, було також вивчено відомості, що характеризують особу обвинуваченого, які наведені прокурором у клопотанні, а також стороною захисту. Так, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем, працездатний, проте офіційно не працює, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою не страждає, проживає з матір`ю. Також обвинувачений ОСОБА_5 демонструє стійке невиконання покладеного на нього процесуального обов`язку з`являтися за викликом суду. Така поведінка не має поодинокого характеру, а є систематичною.

Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не покарання особи за допущені порушення процесуальних обов`язків, а забезпечення виконання нею покладених законом процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. Тому при обранні запобіжного заходу суд має застосовувати найменш обтяжливий захід, який є достатнім для досягнення зазначеної мети.

Вирішуючи питання про доцільність зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на тримання під вартою, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України такий запобіжний захід є винятковим і може бути застосований лише за умови, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд також бере до уваги, що матеріали клопотання та кримінального провадження свідчать про те, що застава, визначена слідчим суддею не досягла своєї мети та не забезпечила належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 . Попри ризик втрати внесених коштів, обвинувачений систематично не з`являвся до суду без поважних причин, чим порушував покладені на нього процесуальні обов`язки. Обвинувачений продемонстрував неспроможність або небажання виконувати процесуальні обов`язки в межах застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді застави.

Зазначені обставини свідчать про те, що попередньо застосований запобіжний захід, який не мав характеру ізоляції обвинуваченого, не забезпечив досягнення мети, визначеної кримінальним процесуальним законом.

Саме за встановлених обставин, на переконання суду, домашній арешт та застава в більшому розмірі не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який на протязі 9 місяців не з`являвся на виклики суду без поважних причин.

З врахуванням наведеного, твердження сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту чи застави в більшому розмірі суд вважає необґрунтованими.

Суд має вживати заходів щодо здійснення судового провадження сторонами у розумні строки, інакше це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, враховуючи принцип винятковості тримання під вартою, характер інкримінованого обвинуваченому тяжкого злочину, необхідність дотримання балансу між інтересами правосуддя та правом особи на свободу, а також неможливість досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування менш суворого обмеження з врахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку про необхідність зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

З врахуванням встановлених обставин, відповідно до абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 187-190, 200, 314-316, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника Гусятинського відділу Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, задовольнити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , із застави на тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_5 з 28.07.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню, а останнім днем строку дії ухвали є 26.09.2026.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 30 липня 2026 року о 13 годині.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1