Постанова № 138625619, 30.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1646/26

Провадження № 3/466/944/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Торська І.В.,

за участі секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.

учасників:

ОСОБА_1

представника Косик Л.А.

представника Федькович Г.В.

розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214204 від 26.02.2026 року, ОСОБА_1 , 13.02.2026 року близько 15:00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру без нанесення тілесних ушкоджень відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме голосно кричав, чинив психологічний тиск, виривав з рук бабусі та тягнув за ноги, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що будь-якого домашнього насильства стосовно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 не вчиняв, а викладені у протоколі обставини не відповідають фактичним подіям.

Зазначив, що напередодні події він зателефонував своїй колишній дружині ОСОБА_3 з метою узгодження зустрічі з донькою ОСОБА_4 , оскільки попередньо було погоджено, що донька під час його відпустки буде перебувати з ним. Крім того, до нього приїхала його мати ОСОБА_5 , яка також очікувала на зустріч з онукою. Разом з тим, колишня дружина не відповідала на телефонні дзвінки, що зумовило його піти до її місця роботи (магазин). В магазині ОСОБА_3 повідомила, що донька захворіла, у зв`язку з чим відмовила йому у побаченні з нею. Після чого, він прибув за адресою проживання доньки, бажаючи її побачити. При цьому наголосив, що до квартири він не заходив, будь-яких спроб потрапити до житла не здійснював та перебуваючи біля квартири в суміжному коридорі спільного користування 2-х квартир, до якого впустила його сусідка, відчинив двері квартири не заходячи і покликав доньку, яка почувши його голос самостійно вибігла до нього та зраділа зустрічі.

Також вийшла мати колишньої дружини ОСОБА_6 , яка почала поводитися агресивно, висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, нанесла йому декілька ударів по спині та стала силоміць забирати з його рук дитину. В результаті чого він, донька та колишня теща опинились на між-сходовій площадці поверхів. Під час цієї події були присутні також старші діти колишньої дружини - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також прийшли сусіди. Через певний період часу, коли всі заспокоїлись він вийшов з будинку та повернувся додому. За словами ОСОБА_1 , він не застосовував фізичної сили ні до дитини, ні до інших осіб та не вчиняв жодних дій, які могли б завдати доньці фізичного болю чи психологічних страждань та добровільно відпустив доньку. Також вказав, що через деякий час після повернення додому, де чекала його матір ОСОБА_5 , йому зателефонував працівник поліції та повідомив про надходження повідомлення щодо викрадення дитини. У відповідь він повідомив, що перебуває за місцем свого проживання та запропонував працівникам поліції прибути до його місця проживання, оскільки проживає в сусідньому будинку і оглянути квартиру, щоб пересвідчитися у відсутності там дитини. Незадовго він з матір`ю зустрівся у дворі біля будинку з працівниками поліції. Разом вони пішли до квартири де проживає його донька. Працівники поліції поспілкувались в коридорі з ОСОБА_6 та згодом повідомили йому, що дитину знайдено, а інформація про її викрадення не підтвердилася.

За словами ОСОБА_1 , лише через декілька днів після зазначених подій йому зателефонували з поліції та повідомили, що колишня дружина звернулася із заявою про вчинення ним домашнього насильства відносно доньки та дітей дружини. Після отримання такого повідомлення він добровільно прибув до відділу поліції, надав письмові пояснення щодо обставин події.

Стверджував, що жодного фізичного чи психологічного насильства стосовно дитини не вчиняв, не погрожував їй, не завдавав фізичного болю, не залякував її та не вчиняв будь-яких дій, які могли б завдати шкоди її фізичному або психічному здоров`ю. На його переконання, події, що відбулися, виникли внаслідок конфліктної ситуації з матір`ю колишньої дружини.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 13.02.2026 ОСОБА_1 прийшов за її адресою проживання де також проживає його малолітня донька ОСОБА_2 . За словами свідка, ОСОБА_1 без дозволу зайшов до квартири, взяв ОСОБА_4 за руку, а в другу руку взяв її куртку та сказав « ОСОБА_9 »».

Свідок зазначила, що побачивши такі дії, вона одразу взяла дитину за іншу руку і намагалася зупинити його, однак ОСОБА_1 взяв дитину на руки та почав виносити її з квартири в коридор. Свідок вказала, що вона намагалась повернути дитину, однак ОСОБА_1 відмовлявся відпустити доньку, міцно утримував її на руках та перешкоджав їй забрати дитину. Згодом їй вдалось забрати ОСОБА_4 з рук батька в загальному коридорі. При цьому він намагався забрати з її рук онуку та голосно кричав, поводився агресивно і своїми діями, на її переконання, чинив психологічний тиск на малолітню доньку, яка перебувала у наляканому та схвильованому стані. Цю всю подію бачили її старші внуки ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_6 пояснила, що через крики та шум, які виникли під час конфлікту, на сходову клітку вийшли сусіди з квартир будинку. Свідок вказала, що в подальшому вона з онукою на руках та ОСОБА_1 перебували на між-сходовій площадці. Хто викликав поліцію вона не пам`ятає. Згодом ОСОБА_1 через деякий час покинув під`їзд. За словами свідка на місці події поліція відмовилась отримувати заяву про вчинення адміністративного правопорушення та запропонували їй приїхати у відділ поліції, однак зважаючи, що вона сама перебувала з трьома дітьми та наявністю у неї опіку ноги, не мала такої можливості.

Свідок повідомила, що до цього часу ОСОБА_1 без перешкод зустрічався з донькою і ОСОБА_4 із задоволенням зустрічалась з батьком. Однак, після 13.02.2026 року ОСОБА_4 отримала стрес, почала побоюватись батька, почались проблеми із здоров`ям.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 . За її словами, у день події син повернувся додому у схвильованому та пригніченому стані та повідомив їй, що приходив провідати свою доньку, однак мати колишньої дружини силою забрала дитину. Згодом, ОСОБА_1 зателефонували працівники поліції та повідомили про надходження повідомлення щодо нібито викрадення ним дитини, після цього вона разом із сином вирушили за адресою проживання її онуки де вони побачили, що на місці перебували малолітня ОСОБА_2 , мати колишньої дружини ОСОБА_6 , а також двоє працівників поліції. За словами свідка, коли внучка побачила її, вона зраділа її появі та виявила бажання підійти до неї, однак їй не дозволили цього зробити. Свідок також зазначила, що сама хотіла поспілкуватися та побачитися із внучкою, однак такої можливості їй не надала ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_5 повідомила, що підтримує добрі стосунки з онукою та неодноразово проводила з нею час. Зокрема, пояснила, що перебувала у місті Львові у період з 02.03.2026 по 17.04.2026, однак через вказані події немала можливість бачитися з внучкою. Також зазначила, що у попередньому році ОСОБА_1 приїжджав до неї разом із донькою ОСОБА_4 , яка гостювала у неї близько п`яти-шести днів. За словами свідка, протягом цього часу жодних конфліктних ситуацій не виникало, а між ОСОБА_1 та його донькою склалися добрі та довірливі взаємини.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 13.02.2026 ОСОБА_1 прийшов до неї за місцем роботи та вимагав надати йому можливість побачитися із їхньою малолітньою донькою та забрати її, однак вона відмовила йому у цьому, оскільки дитина на той момент хворіла, у зв`язку з чим вважала недоцільним передавати її батькові.

Свідок зазначила, що згодом їй зателефонував син ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_1 прийшов за місцем їхнього проживання та намагався забрати доньку ОСОБА_4 . За словами свідка, коли вона повернулася додому, її діти перебували у наляканому та стривоженому стані. Вона пояснила, що після зазначених подій донька ОСОБА_4 змінила свою поведінку, погано спала, часто прокидалася вночі, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися за допомогою до дитячого психолога для отримання відповідної консультації та допомоги дитині.

Також ОСОБА_3 повідомила, що 16.02.2026 вона звернулася до органів поліції із заявою про вчинення домашнього насильства щодо її дітей. Підставою для звернення, стали події, які відбулися 13.02.2026, та наслідки, які, на її думку, вони спричинили для емоційного стану дитини.

Свідок також зазначила, що внаслідок дій ОСОБА_1 дитина зазнала психологічного впливу, що негативно позначилося на її емоційному стані та поведінці після події.

Представник ОСОБА_1 адвокат Косик Л.А. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не підтверджений жодними належними доказами, а конфлікт між ОСОБА_1 та матір`ю колишньої дружини ОСОБА_6 не стосувався ні доньки, ні дітей ОСОБА_11 та не міг жодним чином вплину на їх психологічне здоров`я. Окрім цього, зазначає що протокол був складений не одразу на місці події, а через значний проміжок часу, що є недопустимим. Також під час перевірки обставин 13.02.2026 працівники поліції провели перевірку вказаних обставин та не вбачали ознак домашнього насильства.

Представниця потерпілої ОСОБА_3 - адвокат Федькович Г.В. в судовому засіданні просила визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП з підстав та мотивів викладених у письмових доказах, додаткових письмових пояснення наданих потерпілою. Додатково зазначила, що потерпіла відмовила у проведенні часу ОСОБА_1 з донькою, оскільки остання захворіла. Разом з тим, ОСОБА_1 без дозволу матері та бабусі, яка в той час доглядала за онукою, намагався винести дитину з квартири. Ця подія стала наслідком психотравмуючою для дітей і яка викликала у них емоційний та фізіологічний стрес, про що зазначено у висновку психолога. Зазначила, що відсутність складення адміністративних матеріалів працівниками поліції в день події та наявності рапорту про відсутність адміністративного правопорушення, не можуть впливати на захист і права потерпілих, які зазнали домашнього насильства.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, виходячи з такого.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 279 КУпАП, ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Розглянувши справу на підставі досліджених доказів суддя, за змістом ст. 283 КУпАП, виносить постанову.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП доведена зібраними у справі матеріалами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214204 від 26.02.2026, в якому викладено фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення;

- письмовою заявою ОСОБА_3 від 16.02.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 20.02.2026, в яких підтвердила факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства малолітній ОСОБА_2 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 25.02.2026;

- письмовими поясненнями неповнолітньої ОСОБА_12 від 25.02.2026;

- письмовими поясненнями: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 25.02.2026, які являються сусідами ОСОБА_3 ;

З долучено висновку психолога ОСОБА_16 від 17.03.2026 вбачається, що для ОСОБА_2 вказана подія викликала емоційне напруження та засмучення, подія була емоційно значущою та сприймалася як загрозлива. Емоційна реакція у вигляді сліз під час події свідчить про переживання страху та стресу. Описані емоційні реакції свідчать про те, що дитина пережила психотравмуючу ситуацію.

Щодо посилань ОСОБА_1 та його захисника на рапорт працівника поліції від 13.02.2026, у якому зазначено, що після прибуття за вказаною адресою факт домашнього насильства не підтвердився, суд зазначає, що такий документ сам по собі не може бути покладений в основу висновку про відсутність події правопорушення. Рапорт працівника поліції є службовим документом, який містить відомості про обставини, встановлені поліцейським під час виконання службових повноважень, однак не має наперед визначеної доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП.

При цьому сам факт зазначення у рапорті, що факт домашнього насильств не підтвердився, не свідчить про відсутність події правопорушення, оскільки працівник поліції під час прибуття на місце події оцінює обставини лише на момент проведення перевірки, а остаточна оцінка доказів та встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення належить до компетенції суду.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а звернув увагу, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Щодо посилання ОСОБА_1 на хороші стосунки із донькою, що зокрема підтверджується висновком відділу «Служби і справах дітей» Шевченківського району від 17.03.2026, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт наявності емоційного зв`язку між батьком і дитиною, прихильності дитини до батька чи бажання дитини спілкуватися з ним не може безумовно свідчити про відсутність факту вчинення домашнього насильства у конкретній ситуації та не виключає можливості вчинення окремих протиправних дій у певний момент часу. Оцінці підлягають саме конкретні дії особи, їх характер, спосіб вчинення, обставини події та наслідки для дитини, а не лише загальна характеристика відносин між батьком і дитиною.

При цьому суд зазначає, що для встановлення факту вчинення домашнього насильства не є обов`язковою умовою наявність систематичних, тривалих чи неодноразових випадків неправомірної поведінки, оскільки відповідальність за ст. 173-2 КУпАП може наставати за вчинення конкретного встановленого факту домашнього насильства.

Постановою колегії суддів Другої судової палати ККС від 14.06.2022 у справі №585/3184/20 (провадження № 51-5266км21) зазначено, що адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст.173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Вищевказані докази суддя оцінює з урахуванням положення ст.252 КУпАП, де, зокрема, зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Оцінюючи вищевказані докази, суддя приходить до переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суддя вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства вчинене стосовно малолітньої особи, тому його дії суддя кваліфікує, як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173 КУпАП.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь вини у скоєному, беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшла висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу.

Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУпАП з правопорушника слід стягнути 665,60 гривень судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.221,283,284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу, 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів - ГУК у Львівській області 21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38008294, Банк отримувача - ГУ ДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA268999980313070106000013933, Код класифікації доходів бюджету - 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача-Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя І. В. Торська