Рішення № 138625573, 29.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2445/26

Провадження № 2/459/1041/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Лель Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні у сумі 220 885,40 грн та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 02.05.2026 по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позову послалась на те, що з 21.10.2025 по 01.05.2026 перебував у трудових відносинах з ДП «Волиньвугілля». Відповідно до наказу №31-к позивач був звільнений із займаної посади директора з виробництва ДП «Волиньвугілля» за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умов колективного договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. В день звільнення позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 220885,40 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім цього, позивач, посилаючись на ст.117 КЗпП просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 02.05.2026 по день подачі позову 15.06.2026в розмірі 47012,10 грн та за період з 16.06.2026 по день ухвалення рішення суду.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 01.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд справи з повідомленням сторін.

Учасники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Відповідачем відзиву відносно позову не подано.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21.10.2025 ОСОБА_1 призначений директором з виробництва ДП «Волиньвугілля», що підтверджується копією трудової книжки останнього (а.с.8-12).

01.05.2026 позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умов колективного договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці №31.

У день звільнення повного розрахунку із позивачем відповідач не здійснив, що підтверджується довідкоюДП «Волиньвугілля» за вих.№445/1.8/10-39 від 05.06.2026, згідно якої станом на 03.06.2026 ОСОБА_1 , звільненому 01.05.2026, не виплачені кошти в сумі 220 885,40 грн. Також відповідно до даної довідки середньоденна заробітна плата позивача становить 1567,07 грн (а.с.14).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується стаття 43 Конституції України.

Відповідно до ст.21Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 220 885,40 гривень. Станом на час розгляду справи така заборгованість виплачена не була, протилежного відповідачем не доведено, доказів оплати до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 220 885,40 гривень є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки подень фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає, передбачена статтею 117 КЗпП України, відповідальність.

Водночас, що стосується суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з такого.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок). Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Із довідки №445/1.8/10-39 від 05.06.2026, виданої ДП «Волиньвугілля» вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становила 1567,07 грн.

Відтак, суд бере до уваги середньоденну заробітну плату, зазначену у довідці відповідача №445/1.8/10-39 від 05.06.2026.

У своїх вимогах позивач обраховував період затримки розрахунку при звільненні з 02.05.2026 (наступний день після звільнення) по 15.06.2026 (дату звернення з позовом до суду). Разом з цим, у прохальній частині позовної заяви просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.05.2026 по день ухвалення рішення.

З проведеного судом розрахунку вбачається, що в період з 02.05.2026 по 27.07.2026 було 61 робочих днів.

Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становила 1567,07 грн, то загальна сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку за 61 робочий день становить 95591,27 грн (61 х 1567,07 = 95591,27).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 95591,27 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі розмірі 2208,85 грн та на користь відповідача за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 220 885,40 гривень заборгованості із заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 95591,27 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 1331, 20 гривень судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь держави 2208,85 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державне підприємство «Волиньвугілля» (ЄДРПОУ 32365965, 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул.Луцька, 1).

Повне рішення складено 29.07.2026.

Суддя: В. В. Грабовський