Рішення № 138623956, 24.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1427/26 2/441/1125/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

24 липня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Лихоносової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Балюх Є.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 02.10.2025-100001161 від 02 жовтня 2025 року в розмірі 11 460 гривень 00 копійок, а також понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 02 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.10.2025-100001161. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит у розмірі 3 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності та платності, однак відповідачка свої обов`язки належним чином не виконала. У зв`язку з цим, за розрахунком позивача станом на 05 червня 2026 року, виникла заборгованість у загальному розмірі 11 460 гривень 00 копійок, яка складається з: 3 000 гривень 00 копійок основного боргу; 4 650 гривень 00 копійок процентів за користування кредитом; 270 гривень 00 копійок комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 540 гривень 00 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 3 000 гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідачки 2 662 гривні 40 копійок судового збору та 120 гривень 18 копійок витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками.

Представник позивача Балюх Є.О. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у тому числі в порядку статті 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

На вебсайті «Судова влада України» Городоцького районного суду Львівської області у розділі «Громадянам», в якому міститься список справ, призначених до розгляду, було розміщено інформацію про дату та час судових засідань у цій справі.

З огляду на належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, відсутність відзиву та повідомлення про причини неявки, а також зважаючи на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється за їх відсутності, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 02.10.2025-100001161, складовими якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) та додаток до кредитного договору.

Відповідно до погоджених сторонами умов відповідачці надано кредит у розмірі 3 000 гривень 00 копійок строком на 217 днів, із датою повернення 06 травня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» визначена у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів, а процентна ставка «Економ» - у розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах.

Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 270 гривень 00 копійок, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270 гривень 00 копійок у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свій обов`язок із надання кредиту. Факт перерахування 02 жовтня 2025 року коштів у розмірі 3 000 гривень 00 копійок на платіжну картку, реквізити якої зазначені відповідачкою у заявці до кредитного договору, підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10 червня 2026 року, у якій зазначено номер транзакції 880378873 та призначення платежу - видача коштів за кредитним договором № 02.10.2025-100001161.

Ідентифікацію відповідачки під час укладення договору проведено з використанням Системи BankID Національного банку України. Договірні документи підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором E417, надісланим на зазначений нею фінансовий номер телефону.

Частинами першою - четвертою та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 79 та 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми, а за змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статей 626 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 дійшов висновку про правомірність укладення кредитних договорів в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

Ураховуючи надані позивачем оферту, заявку, акцепт, відомості про ідентифікацію через Систему BankID НБУ, використання одноразового ідентифікатора E417 та підтвердження перерахування кредитних коштів, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 02.10.2025-100001161 від 02 жовтня 2025 року укладено сторонами належним чином у письмовій електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526, 527 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, а боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 не виконувала передбачений договором графік платежів, кредитні кошти, проценти та комісії не сплатила. Станом на 05 червня 2026 року неповернутим залишається основний борг у розмірі 3 000 гривень 00 копійок.

Відповідачка не подала відзиву на позов, не спростувала належними й допустимими доказами факту отримання кредитних коштів, розміру основного боргу та нарахованих платежів і не надала доказів виконання зобов`язань за кредитним договором.

Проценти за користування кредитом у розмірі 4 650 гривень 00 копійок нараховані в межах погодженого сторонами 217-денного строку кредитування, який закінчився 06 травня 2026 року: за ставкою 1% на день протягом перших трьох чергових періодів та за ставкою 0,5% на день упродовж наступних періодів. Їх розмір відповідає умовам договору та наданому розрахунку заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги. Разом із тим саме лише включення певної комісії до загальних витрат за кредитом та графіка платежів не свідчить про надання позичальнику окремої послуги і не є безумовною підставою для її стягнення.

Підстав для стягнення з відповідачки комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 270 гривень 00 копійок суд не вбачає, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 вказала, що кредитодавець не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, а також за дії, що вчиняються з метою встановлення, зміни чи припинення кредитних правовідносин. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Пунктом 8 заявки до кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 270 гривень 00 копійок, економічну сутність якої визначено як плату за надання кредиту. При цьому умовами договору не конкретизовано, яка саме самостійна та індивідуальна послуга надається відповідачці за вказану плату понад виконання кредитодавцем свого основного обов`язку з надання кредитних коштів. Більше того, пунктом 11 заявки прямо визначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Посилання позивача на те, що комісія пов`язана з перерахуванням кредитних коштів на зазначений позичальницею рахунок із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, висновків суду не змінює. Перерахування коштів є способом виконання кредитодавцем основного обов`язку з надання кредиту, а використання обраного ним платіжного сервісу не свідчить про замовлення відповідачкою окремої послуги та отримання нею самостійного майнового блага понад суму кредиту.

Ураховуючи наведене, вимога позивача в частині стягнення з відповідачки 270 гривень 00 копійок комісії, пов`язаної з наданням кредиту, задоволенню не підлягає.

Разом із тим комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена в розмірі 270 гривень 00 копійок у кожному з двох визначених договором чергових періодів та охоплює організацію інформаційної підтримки, можливість здійснення платежів онлайн, відновлення доступу до особистого кабінету, інформування про строки платежів і консультаційні послуги.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право споживача у будь-який час протягом строку дії договору безоплатно отримувати інформацію про поточний розмір його заборгованості та виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, зокрема не частіше одного разу на місяць.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу, що Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Водночас нікчемною є умова про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачеві безоплатно.

Умовами договору прямо передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до закону, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Розмір, порядок нарахування та строки сплати цієї комісії визначені в заявці та графіку платежів, з якими відповідачка погодилася під час укладення договору. Тому вимога про стягнення 540 гривень 00 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості є обґрунтованою.

Отже, позов у частині стягнення 3 000 гривень 00 копійок основного боргу, 4 650 гривень 00 копійок процентів за користування кредитом та 540 гривень 00 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а всього 8 190 гривень 00 копійок, підлягає задоволенню.

Водночас вимога про стягнення 3 000 гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено і який є чинним на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладено 02 жовтня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, а вся заявлена позивачем сума процентів за статтею 625 ЦК України нарахована за прострочення, що виникло у цей період. Тому відповідачка в силу прямої вказівки закону звільнена від такої відповідальності, незалежно від погодженого сторонами розміру процентів річних.

Таким чином, вимога про стягнення з ОСОБА_1 3 000 гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, є безпідставною.

Відповідно до статей 133 та 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 8 190 гривень 00 копійок із заявлених 11 460 гривень 00 копійок, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 902 гривні 71 копійку судового збору пропорційно до задоволеної частини позову.

Позивач також надав квитанцію та накладну ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 11 червня 2026 року, які підтверджують надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками та сплату 120 гривень 18 копійок. Такі витрати пов`язані з виконанням установленого процесуальним законом обов`язку щодо надсилання учаснику справи копій документів і належать до витрат, пов`язаних із вчиненням процесуальної дії, необхідної для підготовки справи до розгляду. Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог із відповідачки підлягає стягненню 85 гривень 89 копійок таких витрат.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження вулиця Саксаганського, 133-А у місті Києві, 01032; рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № 02.10.2025-100001161 від 02 жовтня 2025 року в розмірі 8 190 (вісім тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок, 1 902 (одну тисячу дев`ятсот дві) гривні 71 копійку судового збору та 85 (вісімдесят п`ять) гривень 89 копійок витрат, пов`язаних із надсиланням копії позовної заяви з додатками, а всього 10 178 (десять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву чи апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.