Ухвала суду № 138623887, 29.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7605/26

Провадження №: 1-кс/336/554/2026

У Х В А Л А

про вирішення питання накладення арешту на майно

29 липня 2026 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна, подане під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082080000163 від 02.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання дізнавача про арешт майна у зазначеному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні відділу поліції №3 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області перебуває вказане кримінальне провадження, за яким було встановлено, що 02.07.2026 до відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлена особа під приводом пригону автомобіля із-за кордону спілкуючись у мобільному додатку «WhatsApp» за номером мобільного телефону НОМЕР_1 заволоділа грошовими коштами заявника, який 18.05.2026 самостійно переказав з власної карти Монобанк НОМЕР_2 на картку НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 10 380 гривень та 23.06.2026 з власної карти Приватбанку НОМЕР_4 на реквізити ФОП « ОСОБА_6 » НОМЕР_5 код НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 104 000 гривень та дотепер автомобіль не отримав. Зявнику завдано матеріальних збитків на суму 114 380 гривень.

ОСОБА_5 пояснив, що у додатку «TikTok» знайшов сторінку « ОСОБА_7 » із об`явами щодо продажу автомобілів та пригону під замовлення із-за кордону. Залишивши заявку з останнім зв`язались у додатку «WhatsApp» за мобільними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_7 . Після погодження замовлення автомобіля, потерпілий у якості завдатку для пошуку автомобіля 18.05.2026, приблизно 12:22 год. перерахував зі своєї картки Монобанк НОМЕР_2 на картку НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 10 380 гривень під час переказу отримувач визначився як «біла картка» Монобанку отримувач « ОСОБА_8 » Після повідомлення, що підібраний автомобіль вже у м.Рівному та узгодження умов доставки до м. Запоріжжя, потерпілий 23.06.2026, приблизно о 09:39 годин з власної карти Приватбанку НОМЕР_4 перерахував грошові кошти у розмірі 104 000 гривень на надані реквізити ФОП « ОСОБА_6 » НОМЕР_5 код НОМЕР_6 , зазначивши у призначені платежу своє прізвище та ім`я. Залишок суми домовились передати при отримані автомобіля. Під час спілкування, потерпілому повідомляли, що доставкою автомобілів займається ФОП « ОСОБА_9 » код НОМЕР_8 , співпрацюючи із благодійним фондом «Нездоланний народе» код 45076407 та ФОП « ОСОБА_10 », ФОП « ОСОБА_11 », крім того повідомили адреси розташування компанії у м.Рівне, а саме: м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 46 та адресу стоянки автомобілів м. Рівне,вул. Польова, 8. У зв`язку із зайнятістю потерпілий повідомив, що додатково узгодить дату доставки автомобіля до м. Запоріжжя, але починаючи з 29.06.2026 всі особи, з якими він спілкувався перестали виходити на зв`язок. Через знайомих у м.Рівне, потерпілий дізнався, що власників ФОП « ОСОБА_9 » та власників автостоянки затримали співробітники БЕБ. Директор цього ФОП - ОСОБА_12 .

За допомогою відкритих джерел інтернет ресурсів, а саме сайту https://bank.gov.ua/ua/iban було встановлено, що банківській рахунок НОМЕР_5 належить платіжній системі АТ «Акцент Банк».

Необхідність накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських картках банківському рахунку НОМЕР_5 зумовлена потребою негайного захисту майнових прав потерпілого та запобігання невідворотним наслідкам шахрайських дій третіх осіб.

Грошові кошти, які незаконно вибули з володіння потерпілого ОСОБА_5 внаслідок шахрайських дій та були частково зараховані на вищевказаний банківський рахунок, повністю відповідають критеріям речових доказів, оскільки вони є матеріальними об`єктами, які були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, а також містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на специфіку безготівкових грошових коштів та сучасних систем дистанційного банківського обслуговування, існує реальна, висока та очевидна загроза того, що особи, які заволоділи коштами шахрайським шляхом, можуть у будь-яку хвилину здійснити подальший транзитний переказ цих грошей на рахунки інших підставних осіб, конвертувати їх у криптовалюту чи іноземну валюту, або перевести у готівкову форму через банкомати та каси фінансових установ. Таке розпорядження майном призведе до повної та безповоротної втрати речових доказів, зробить неможливим встановлення істини у кримінальному провадженні, а також повністю позбавить потерпілого правової можливості відшкодувати завдані злочином матеріальні збитки.

Слідчий вважає, що накладення арешту на рахунки є єдиним дієвим та адекватним заходом процесуального примусу, який дозволить заблокувати будь-які видаткові операції зловмисників, забезпечить збереження активів на період розслідування та гарантуватиме виконання майбутнього судового рішення в частині цивільного позову чи повернення майна законному володільцю відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Також зазначає, що на рахунку банківського рахунку НОМЕР_5 у АТ "Акцент Банк" можуть зберігатися грошові кошти, які отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням зазначеного, з метою збереження речових доказів слідчий вважає, що є підстави для накладення арешту на банківський рахунок до моменту прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Ініціатором розгляду клопотання подано заяву про судовий розгляд у її відсутність.

Клопотання розглянуто у відсутність власника майна (банківського рахунку) та представників банку, в яких відкрито рахунок.

Дослідивши клопотання та матеріали, якими обґрунтовано доводи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За регламентацією ч.1 ст.173 КПК України визначено, що «слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження можливе лише тільки коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні сторони обвинувачення.

Особа, яка звернулась з клопотанням про арешт банківського рахунку не довела необхідності застосування арешту на даному етапі досудового розслідування. Банківський рахунок не відповідає критерію «речові докази», оскільки не є предметом (річчю) матеріального світу, - отже застосувати арешт банківського рахунку (грошові кошти на рахунку) з метою збереження речових доказів є безпідставним та невмотивованим.

Посилання у клопотанні щодо негайного захисту прав потерпілого, не відповідає вимогам та завданням кримінального-процесуального законодавства в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слід також зазначити, що ініціатором клопотання не було зазначено обставини та докази на підтвердження необхідності та можливості використання арештованих грошових коштів з метою спеціальної конфіскації, конфіскації у юридичної особи або для забезпечення цивільного позову чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а також можливої конфіскації майна.

На переконання слідчого судді, звернувшись із даним клопотанням дізнавачем не було наведено переконливих доводів про вчинення саме кримінально караного діяння (кримінального правопорушення), з урахуванням того, що не було повідомлено про підозру жодній особі, що не виключає ймовірно існування між учасниками події цивільно-правових відносин. Привертає увагу також те, що не визначено належним чином місце вчинення кримінального правопорушення, а відтак й правильне визначення підслідності. Зазначені обставини в сукупності позбавляють можливості слідчому судді накласти арешт на банківський рахунок.

Враховуючи викладене вище, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, врахувавши обставини, зазначені в ч.2 ст.173 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Ухвала щодо арешту майна може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення підозрюваним, обвинуваченим, третіми особами.

Слідчий суддя

Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_13