Ухвала суду № 138623448, 28.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 187/1921/25

1-кс/308/4364/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

24.07.2026 захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_5 .

Подана заява мотивована тим, що на переконання захисника встановлена документами суду сукупність обставин викликає об`єктивно обґрунтовані сумніви у безсторонності судді ОСОБА_6 та здатності надалі забезпечити ОСОБА_3 справедливий судовий розгляд в контексті ст.6 Конвенції, ефективну участь у провадженні та реальне, а не формальне право на захист.

Вказує, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2026, постановленою суддею ОСОБА_5 , було задоволено клопотання ОСОБА_3 про залучення перекладача, при цьому крім іншого судом встановлено, що ОСОБА_3 , не володіє українською мовою, якою здійснюється судочинство, потребує перекладу пояснень, показань і процесуальних документів для реалізації своїх процесуальних прав.

Попри постановлення ухвали про залучення перекладача, суддя ОСОБА_5 надалі проводила судові засідання без зазначення перекладача серед учасників судового провадження, чим продовжувала порушення права на захист і права на справедливий суд ст.6 Конвенції.

Заявник вказує про відсутність в судових засіданнях перекладача, при цьому зазначає як підтвердження наведеному зміст ухвал суду від: 16.04.2026, 20.05.2026, 01.06.2026 у якій суддя зазначила, що перекладач не з`явився у судове засідання 16.04.2026, а направлена на адресу перекладача кореспонденція повернулася, 10.06.2026, 23.07.2026.

Заявник зазначає, що в судовому засіданні від 23.07.2026 суддя ОСОБА_5 вкотре продовжила ОСОБА_3 тримання під вартою до 21.09.2026 включно, визначивши заставу в розмірі 1 497 600 грн., що є непомірним розміром і не відповідало новій правовій позиції згідно рішенню Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9 р(ІІ)/2026. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію, є остаточними, обов`язковими до безумовного виконання на всій території України та не можуть бути проігноровані судами чи будь-якими іншими органами державної влади. Суд загальної юрисдикції не наділений повноваженнями ставити під сумнів правові позиції Конституційного Суду України або відмовлятися від їх застосування. Незастосування або свідоме ігнорування рішення Конституційного Суду України є істотним порушенням Конституції України , принципу верховенства права та права особи на справедливий суд.

ОСОБА_4 вказує на те, що Верховний Суд окремо підтвердив, що ОСОБА_3 не володіє українською мовою. Верховний Суд не обмежився формальним зазначенням права на переклад, а вжив конкретних організаційних заходів для перекладу свого процесуального рішення з метою дотримання особою права на захист.

Заявник зазначає що систематичне проведення суддею ОСОБА_5 засідань без перекладача після ухвали від 30.03.2026 є особливо очевидним порушенням, упередженими діями.

Без перекладача ОСОБА_3 був лише фізично присутнім, але не міг ефективно брати участь у судовому розгляді, не міг здійснювати свій захист і обстоювати свою правову позицію, що є порушенням права на захист, зокрема він не міг повноцінно здійснювати жодну процесуальну дію.

Заявник звертає увагу на те, що в ухвалі від 10.06.2026 зазначено, що ОСОБА_3 «від висловлення своєї думки відмовився». Однак без перекладача неможливо достовірно встановити: чи зрозумів він зміст клопотання прокурора; чи зрозумів наслідки відмови від пояснень; чи була ця відмова добровільною, усвідомленою та однозначною; чи не була вона фактично наслідком неможливості розуміти перебіг засідання. Суддя не мала права тлумачити мовчання або відмову від пояснень на шкоду заявника, не забезпечивши попередньо переклад усього процесуального обговорення.

У заяві про відвід вказано на порушення КПК України, а саме: ст.ст. 29,42,68,20,21,22,193,194, порушення ст.. 6 Конвенції.

При цьому, заявник зазначає, що згідно зі статтями 193 і 194 КПК України обвинувачений має право брати участь у розгляді клопотання про застосування або продовження запобіжного заходу, надавати пояснення, заперечувати проти доводів прокурора та представляти докази. Без перекладача ці права не могли бути реалізовані і були порушені зі сторони суду в особі судді ОСОБА_5 .

Також, у заяві адвокат наводить практику ЄСПЛ в обґрунтування своїх доводів.

У заяві про відвід, вказано на те, що в даній судовій справі за відсутності належного перекладу суддя ОСОБА_5 щонайменше ухвалами від 16.04.2026, 10.06.2026 та 23.07.2026 продовжувала тримання ОСОБА_3 під вартою. Таким чином, порушення мовних гарантій безпосередньо вплинуло на реалізацію фундаментального права на свободу.

Як зазначає адвокат: сторона захисту усвідомлює, що сама по собі незгода з процесуальним рішенням не є підставою для відводу. Однак, у цій справі йдеться не про одне несприятливе для захисту рішення.

Суддя ОСОБА_5 сама встановила, що обвинувачений не розуміє української мови; постановила залучити перекладача до судового розгляду; зобов`язала забезпечити його участь у наступному засіданні; установила, що перекладач не з`явився; не забезпечила участі іншого перекладача; продовжила проведення судових засідань; вирішувала без перекладача питання про свободу обвинуваченого; не забезпечила належного перекладу процесуальних документів; не усунула порушення навіть після письмових скарг обвинуваченого.

На переконання захисника обвинуваченого така послідовність дій свідчить про свідоме продовження судового розгляду за відомої судді відсутності необхідної процесуальної гарантії.

Заявник вважає, що суддя ОСОБА_5 фактично повинна оцінювати правомірність та наслідки власних попередніх дій, визнавати або заперечувати допущені нею порушення й надалі забезпечувати ті права, які систематично не були забезпечені раніше. За таких обставин, на думку захисника, довіра обвинуваченого ОСОБА_3 до суду об`єктивно втрачена.

ОСОБА_4 , зазначає, що заява є мотивованою, оскільки містить: конкретну судову ухвалу від 30.03.2026; конкретний установлений судом факт недостатнього володіння українською мовою; конкретний обов`язок забезпечити перекладача; конкретні наступні ухвали, у яких перекладач не зазначений серед учасників; конкретні рішення про повторне продовження тримання під вартою; офіційне підтвердження Верховного Суду щодо мовного бар`єра; пояснення обвинуваченого про нерозуміння процесу; застосовну практику ЄСПЛ. Вказує, що відвід заявляється не з метою затягування провадження, а для припинення триваючого порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 на ефективну участь у судовому розгляді, захист, свободу та справедливий суд ст.6 Конвенції.

Сторона захисту вважає, що наведені у цій заяві обставини свідчать не лише про істотне порушення норм кримінального процесуального закону, а й про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, передбаченого Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя ОСОБА_5 систематично не виконувала власну ухвалу від 30.03.2026 щодо забезпечення участі перекладача, неодноразово розглядала питання про продовження строку тримання під вартою за відсутності перекладача, чим допустила істотне порушення права обвинуваченого на захист, права бути почутим, права розуміти судовий розгляд та права на справедливий суд, гарантованих статтями 29, 59, 129 Конституції України, статтями 20, 21, 22, 29, 42, 68, 193, 194 КПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_4 , вказує на те, що неявка одного конкретного перекладача не звільняла суд від обов`язку забезпечити іншого перекладача та не надавала права продовжувати розгляд кримінального провадження без перекладу. Ухвала від 01.06.2026, у якій суддя зазначила, що судова кореспонденція повернулася, фактично підтверджує, що суд достеменно знав про відсутність перекладача та невиконання ухвали від 30.03.2026. Отже, після встановлення неможливості участі раніше визначеного перекладача суддя була зобов`язана: залучити іншого перекладача; перевірити його компетентність; забезпечити переклад матеріалів, необхідних для захисту; відкласти розгляд до фактичного забезпечення мовних гарантій. Натомість суддя ОСОБА_5 продовжила здійснювати судове провадження та вирішувати питання про тримання обвинуваченого під вартою.

Зазначає заявник, що присутність захисника не усуває обов`язку суду забезпечити перекладача. Адвокат не є перекладачем, не складає присяги перекладача, не несе передбаченої законом відповідальності за правильність та повноту перекладу і не може одночасно виконувати функцію захисту та здійснювати безперервний переклад усього судового засідання.

Матеріали справи не містять належної, добровільної, усвідомленої та однозначної відмови ОСОБА_3 від перекладача. Більше того, обвинувачений і сторона захисту систематично наполягали на забезпеченні перекладу, оскаржували його відсутність та повідомляли про нерозуміння перебігу судового провадження. За таких умов мовчання обвинуваченого, короткі відповіді, підтримання позиції адвоката або відмова висловлювати думку не можуть розглядатися як відмова від гарантованого права на перекладача.

Заявник вказує на те, що роздрукований текст, створений за допомогою програми автоматичного перекладу, не може замінити участь перекладача у кримінальному провадженні. Неможливо встановити: ким саме здійснено такий переклад; повноту перекладеного тексту; відповідність перекладу оригіналу; професійну компетентність особи; відповідальність за помилки; чи перекладено юридичні терміни та правові наслідки правильно. Автоматичний переклад не забезпечує усного перекладу судового засідання, виступів прокурора, пояснень захисника, запитань суду та проголошення ухвали. Тому вручення неофіційного машинного тексту не є виконанням вимог статей 29, 42 і 68 КПК України та підпункту «е» пункту 3 статті 6 Конвенції.

ОСОБА_3 був переданий Україні Федеративною Республікою Німеччина на підставі офіційних гарантій, наданих державою Україна. Серед таких гарантій прямо зазначалися: належний та ефективний судовий розгляд; забезпечення перекладача; дотримання прав екстрадованої особи. Після екстрадиції ці гарантії стали не декларативними обіцянками, а конкретними зобов`язаннями держави щодо поводження з переданою особою.

ОСОБА_4 зазначає, що суддя ОСОБА_5 була зобов`язана враховувати спеціальний статус ОСОБА_3 як екстрадованої особи та не допускати дій, які суперечать гарантіям, на підставі яких інша держава погодилася на його передачу Україні. Систематичний розгляд справи без перекладача ставить під сумнів дотримання Україною офіційних міжнародних гарантій та може мати негативні наслідки не лише для прав обвинуваченого, а й для довіри до України у сфері міжнародного кримінального співробітництва.

Розгляд клопотання про продовження тримання під вартою не може бути зведений до фізичної доставки обвинуваченого до суду. Ефективна участь передбачає, що особа здатна розуміти: фактичні та правові підстави клопотання; конкретні ризики, на які посилається прокурор; докази, якими ці ризики підтверджуються; позицію захисника; запитання суду; зміст та правові наслідки ухвали. Без перекладача ОСОБА_3 був позбавлений можливості особисто спростувати твердження прокурора, повідомити суду відомості про сім`ю, стан здоров`я, місце проживання, соціальні зв`язки та інші обставини, що мають значення для вирішення питання про запобіжний захід. За таких обставин його участь була суто формальною, а розгляд питання про свободу не відповідав вимогам справедливості.

ОСОБА_4 вважає, що: допущене порушення має триваючий характер і не може бути повністю усунене простим залученням перекладача в майбутніх засіданнях. Суддя ОСОБА_5 вже неодноразово: визнавала законними засідання, проведені без перекладача; покладала в основу рішень результати таких засідань; продовжувала тримання обвинуваченого під вартою; фактично не визнавала порушення його мовних прав, такі дії є упередженими і направленими на виправдування власної незаконної поведінки. Для продовження розгляду справи судді доведеться оцінювати правомірність власної попередньої поведінки та наслідки власного невиконання ухвали від 30.03.2026. Дана обставина створює об`єктивний конфлікт між необхідністю неупереджено оцінити порушення та прагненням підтвердити правильність уже вчинених процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 20, 21, 22, 29, 42, 68, 75, 80, 81, 193, 194 КПК України, статтями 29, 59, 129 Конституції України, статтями 5, 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_4 просить задовольнити заяву про відвід головуючій судді ОСОБА_5 від подальшого розгляду судової справи № 187/1921/25. Передати матеріали кримінального провадження для визначення іншого судді в порядку, передбаченому статтею 35 КПК України.

Судом здійснено виклик у судове засідання учасників справи, які про час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про відвід подану його захисником підтримав, вважав такий підставним.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Суд констатує, що заявник адвокат ОСОБА_4 , про час та місце розгляду заяви про відвід повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу" Повістка про виклик до суду в кримінальному провадженні" від 24.07.26 по справі № 187/1921/25 (суддя ОСОБА_1 ) 24.07.2026. При цьому заяв та клопотань (в тому числі про участь у судовому засіданні з розгляду заяви про відвід судді в режимі відео конференції, відкладення розгляду заяви) не подавала.

Прокурор (згідно довідки про доставлення електронного документу «Повістка про виклик до суду в кримінальному провадженні», про час та місце розгляду заяви про відвід повідомлений належним чином) у судове засідання не з`явився також, заяв та клопотань не подавав.

Судом направлено лист Президенту Закарпатської Торгово-промислової Палати ОСОБА_7 про забезпечення участі у судовому засіданні перекладача що володіє українською та російською мовами, для здійснення усного перекладу, однак явка такого в судове засідання не була забезпечена.

Суддя ОСОБА_5 , якій заявлено відвід, в судове засідання не прибула.

Згідно ст. 80 ч.3 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Відповідно до ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно поданої заяви про відвід ініціатор такого, заявник ОСОБА_4 , просить не розглядати заяву про відвід судді ОСОБА_5 подану 23.07.2026 адвокатом ОСОБА_4 за її відсутності та перекладача.

Поряд з цим, зважаючи на положення ст. 81 КПК України, яка не містить імперативних вимог щодо обов`язкової участі осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні під час розгляду заяви про відвід, та зважаючи на те, що підстави для відводу судді викладені заявником письмово, а заявник ОСОБА_4 не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, або клопотати про відкладення розгляду справи у разі наявності об`єктивних причин, однак таких клопотань на адресу суду не подавала, суд приходить до висновку, що її неявка, а також неявка прокурора, судді якій заявлено відвід, не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді.

Відкладення судового засідання з розгляду заяви про відвід судді, через неявку учасників судового розгляду, належним чином повідомлених про дату і місце розгляду справи, не забезпечить дотримання розумних строків розгляду справи та вимог ст. 28 КПК України.

Крім цього, вирішуючи питання про необхідність відкладення судового засідання, зокрема у зв`язку з неявкою перекладача, суд враховує предмет його розгляду (заява про відвід подану саме адвокатом ОСОБА_4 ), ту обставину, що адвокат ОСОБА_4 не повідомила жодних поважних причин неприбуття в судове засідання, будучи належним чином повідомленою, а також враховує розумні строки розгляду справи в яких особи перебувають під вартою, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання.

При цьому питання про дотримання вимог ст.29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу "рівності можливостей") та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. (Постанова ВС від 08.06.2021 справа № 206/1151/19).

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №236/1798/16-к), суд зазначив, що при вирішенні питання про залучення перекладача визначальною є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою. Зазначена вище норма закону передбачає, що кожен громадянин України повинен володіти державною мовою.

Суд враховує, що згідно наявних матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 , народився у Вірменії, поряд з цим є громадянином України, у якого наявні паспорти громадянина України, згідно наявних відомостей зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 08.08.1997 року, має середню освіту, 22.01.2003 року Червоназаводським районним судом м.Харкова за ч. 3 ст. 140 , ч.3 ст. 12, 304, ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України засуджувався до 12 років позбавлення волі, 17.02.2012 року постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області умовно-достроково звільнений за ст.. 81 КК України від відбуття покарання невідбутої частини покарання на певний строк.

Як вбачається з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 з клопотанням про залучення перекладача не звертався. Обвинувачений знайомився з матеріалами досудового розслідування складені державною мовою і не повідомляв про те, що він не розуміє українську мову.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений відповідав на питання суду, поставлені на державній мові, а також направляв заяву про колегіальний розгляд справи, заяву про відвід суддям, інші клопотання складені також державною мовою. В даному судовому засіданні ОСОБА_3 висловлював свою думку стосовно заявленого адвокатом відводу судді ОСОБА_5 та надавав пояснення, не висловлював заперечень проти розгляду справи у відсутності не з`явившихся учасників.

За наведених обставин, з врахуванням належного повідомлення учасників провадження про розгляд заяви про відвід, суд, з метою забезпечення виконання вимог кримінального процесуального законодавства щодо розгляду кримінальних проваджень у розумні строки, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду заяви про відвід за відсутності учасників провадження, будучи належним чином повідомленими, які не з`явилися, що не є порушенням їх прав, а також жодним чином не порушує право на захист осіб, в межах іншого судового засідання після вирішення питання про відвід судді, який заявлений саме адвокатом обвинуваченого, зокрема за відсутності перекладача в даному провадженні, з урахуванням наведеного вище.

Дослідивши заяву про відвід судді, та додані до неї матеріали, заслухавши думку ОСОБА_3 , який підтримав поданий відвід, дослідивши матеріали кримінального провадження та дослідивши відеозаписи судових засідань від 30.03.2026, 16.04.2026, 20.05.2026, 09-10.06.2026 та 23.07.2026, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Згідно зі ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Пунктом 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч. 1ст. 26 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Згідно із частинами першою, другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 5 статті 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Водночас заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати відповідні сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Досліджуючи заявлені захисником обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокатом ОСОБА_4 підстави для відводу судді ОСОБА_5 суд встановив, що такі є необґрунтовані та не узгоджуються із вимогами КПК України.

Як на підставу для відводу заявником вказано на те, що судові засідання з розгляду даного кримінального провадження, в тому числі і щодо розгляду клопотань прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу, проведено за відсутності перекладача з української на російську мову, вказано на те, що тим самим порушено права останнього.

Згідно досліджених матеріалів кримінального провадження слідує, що Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року вирішувалось клопотання ОСОБА_3 про призначення йому перекладача, оскільки володіє російською та вірменською мовами, а українською не володіє. В задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Зі змісту вказаного рішення суду слідує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою. Зазначена вище норма закону передбачає, що кожен громадянин України повинен володіти державною мовою.

Судом у вказаному рішенні встановлено, що ОСОБА_3 , хоча й народився у Вірменії, однак є громадянином України, та згідно його пояснень в судовому засіданні проживає на території України з 6 років, має середню освіту.

Як вбачається з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 з клопотанням про залучення перекладача не звертався. Обвинувачений знайомився з матеріалами досудового розслідування складені державною мовою і не повідомляв про те, що він не розуміє українську мову.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений відповідав на питання суду, поставлені на державній мові, а також направляв заяву про колегіальний розгляд справи, заяву про відвід суддям, складені також державною мовою.

Суд вважав, що обвинувачений ОСОБА_3 фактично розуміє українську мову та має захисника, який може йому роз`яснити юридичні терміни за його клопотанням, тому вважав, що клопотання обвинуваченого щодо необхідності залучення перекладача є необґрунтованими та такими, що направлене на затягування розгляду справи.

За наведених вище обставин суд не вбачав об`єктивних підстав для залучення під час судового розгляду справи обвинуваченому перекладача з української на російську мову та вважав необхідним відмовити в задоволенні зазначеного клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 КПК переклад процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням осіб.

Згідно службової записки начальника управління забезпечення роботи третьої судової палати секретаріату Касаційного кримінального суду від 05.03.2026 року надано доручення відповідному структурному підрозділу Апарату Верховного Суду забезпечити переклад з української мови на російську копії ухвали колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 березня 2026 року, для вручення ОСОБА_3 , який у повній мірі не володіє українською мовою.

При цьому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2026 року (головуюча суддя ОСОБА_5 ) задоволено клопотання обвинуваченого та залучено до участі у справі перекладача з української мови на російську мову для здійснення перекладу у ході судового розгляду кримінального провадження. Зазначено, що повідомити залученого перекладача про наступне судове засідання у справі, призначене на 10 год. 30 хв. 16 квітня 2026 року, та зобов`язати перекладача завчасно прибути в судове засідання. Роз`яснити перекладачу права та обов`язки, передбачені ст. 68 КПК України, попередити про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий переклад і відмову від виконання покладених на нього обов`язків перекладача без поважної причини за статтями 384, 385 КК України.

Контроль за виконанням ухвали в частині залучення перекладача покладено на прокурора.

Згідно досліджених у судовому засіданні журналів судових засідань, відеозаписів судових засідань слідує, що у призначені судові засідання перекладач не з`явився, такий забезпечений не був.

Обвинувачений, в судовому засіданні зазначив, що він довіряє складу суду, пам`ятка йому вручена, права зрозумілі. У судовому засіданні було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, прокурором заявлено клопотання про можливість зачитати клопотання російською мовою. За результатом розгляду клопотання обвинуваченому продовжувався строк тримання під вартою.

Поряд з цим, 16.04.2026 ухвалою суду постановлено надіслати до Закарпатської торгово-промислової палати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року про залучення перекладача, обов`язок виконання якої покладено на президента Закарпатської торгово-промислової палати та зобов`язано ТУ ДСА в Закарпатській області здійснити оплату послуг залученого перекладача.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов лист з Закарпатської торгово-промислової палати про відсутність можливості делегувати перекладача на судове засідання, яке відбудеться 23.04.2026 для забезпечення усного послідовного перекладу.

У судовому засіданні від 20.05.2026, головуюча по справі суддя ОСОБА_5 , оголосила лист торгово-промислової палати про неможливість забезпечити перекладача у зв`язку з їх відсутністю.

Разом із тим, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 , зазначив, що «ми просимо розглядати дане клопотання про заміну запобіжного заходу у відсутності перекладача».

За результатам розгляду клопотання судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Згідно матеріалів справи ухвалою суду від 01.06.2026 доручено ТУ ДСА в Закарпатській області (код ЄДРПОУ: 26213408) виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2026 щодо залучення до участі в судовому розгляді справи перекладача з української мови на російську та повідомлено учасників кримінального провадження, що наступне судове засідання у справі призначено на 11 год. 00 хв. 09 червня 2026 року.

У судове засідання призначене на 09.06.2026 перекладач не з`явився. Головуючим констатовано про те, що судом ухвалено про задоволення клопотання обвинуваченого про залучення перекладача. Однак згідно листа торгово-промислової палати у них відсутні перекладачі, а відповідь з ТУ ДСА до суду не надійшла.

09.06.2026 з ТУ ДСА в Закарпатській області надійшов лист на виконання ухвали суду від 01.06.2016, в якому зазначено, що завданнями територіального управління не передбачено залучення перекладачів до участі у конкретних судових справах, організаційне забезпечення діяльності суду здійснює апарат суду, керівник якого організовує його роботу та забезпечує належні умови для здійснення судочинства. При цьому вказано на повернення ухвали без виконання.

Поряд з цим, прокурором в судових засіданнях заявлялось клопотання про надання йому часу, з огляду на лист торгово-промислової палати, для сприяння в залученні перекладача стороною обвинувачення.

Ухвалою суду від 10.06.2026, строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено.

Тобто, як слідує з досліджених матеріалів кримінального провадження, судом вживалися заходи щодо забезпечення участі перекладача у судових засіданнях з розгляду вказаного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 КПК переклад процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням осіб.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, переклад якого здійснюється не діями суду, а лише у результаті виконання прокурором приписів ст. 29, п. 18 ч. 1 ст. 42, ст. 68 КПК України.

Суд звертає увагу, що право на безоплатний переклад у разі, якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується в суді, є одним спеціальних елементів права на справедливий суд, яке гарантовано ст. 6 Конвенції.

При цьому Конвенція не гарантує перекладу, у тому числі письмового, усіх матеріалів провадження, що визнано у практиці ЄСПЛ: п.3е ст.6 також охоплює переклад деяких матеріалів, але не всієї відповідної документації; він стосується перекладу лише документів і заяв (як-от обвинувачення, обвинувального акта, показань ключових свідків тощо), які необхідні відповідачеві для справедливого суду («Камасінські») (1, c. 165); ця стаття не вимагає робити письмовий переклад кожного документального доказу або кожного офіційного документу з матеріалів справи (Kamasinski проти Австрії, §74). Наприклад, відсутність письмового перекладу судового рішення ще не становить порушення ст. 6 §3e) (ibidem, §85).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).

Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.

Водночас, захисником обвинуваченого не наведено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості судді ОСОБА_5 та не надано жодного доказу, що вона будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у її неупередженості.

Звукозаписи судових засідань, не дають підстав для висновків про зневажливе чи упереджене ставлення судді ОСОБА_5 до сторін провадження.

Відповідно до ст.. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Зазначені адвокатом ОСОБА_4 доводи щодо порушення суддею вимог КПК України фактично зводяться до незгоди з відповідними процесуальними судовими рішеннями судді, мотиви яких викладені в журналах судових засідань та зафіксовано на звукозаписах, незгода з якими учасників кримінального провадження не може бути підставою для відводу судді.

Суд звертає увагу заявника, що відсутність перекладача в судовому засіданні, на яку вказує адвокат ОСОБА_4 , не оцінюється під час розгляду заяви про відвід головуючої судді, оскільки даний суд не є судом апеляційної інстанції чи дисциплінарним органом, які уповноважені переглядати судові рішення чи оцінювати поведінку судді з точки зору дотримання процесуальних норм, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб`єктивним чи об`єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.

Крім того, дії судді ОСОБА_5 не перешкоджали та не перешкоджають адвокату реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Незгода сторони захисту із прийнятими суддею ОСОБА_5 процесуальними рішеннями фактично розцінюється як порушення прав обвинуваченого та упереджене ставлення головуючої судді до учасника процесу, однак суб`єктивна оцінка стороною процесу прийнятих суддею рішень не дає достатніх підстав для висновку про наявність сумніві в об`єктивності судді.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Водночас, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

При цьому, суд зауважує, що можливість обґрунтування зацікавленою стороною законності вчинених судом процесуальних дій залежить не лише від бажання та здатності особи сприймати таке обґрунтування, а від правового розуміння цих дій, у тому числі у випадку, коли вони можуть не відповідати її прямим інтересам.

Застосування Бангалорських принципів поведінки судді, зокрема положень щодо незалежності судових органів, об`єктивності, чесності та дотримання етичних норм, вказує про те, що судді слід виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

Разом з цим, питання особистої довіри зацікавленої сторони до суду, є оціночним та суб`єктивним поняттям і залежить від внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин. Тому цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але всупереч інтересам однієї зі сторін, можуть сприйматися цією стороною як негативні, що може зумовити певну недовіру.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема, у рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності та неупередженості судді не можуть вважатися належними сумніви, які випливають із несприятливої позиції суду з питань права. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах.

Оцінюючи зазначені доводи з точки зору наявності підстав для відводу судді ОСОБА_5 від розгляду зазначеного кримінального провадження, які зазначені адвокатом ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне зазначити, що, такі доводи фактично зводяться до незгоди з організацією ведення судового процесу, та наведені підстави, зводяться до непогодження з низкою судових рішень головуючої судді ОСОБА_5 , будуються виключно на власних суб`єктивних міркуваннях про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Тому такі доводи не можуть свідчити про заінтересованість та/або упередженість судді ОСОБА_5 у результатах кримінального провадження та не є підставою для відводу, а той факт, що заявник внаслідок суб`єктивних міркувань сумнівається в неупередженості судді, не свідчить про його реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від участі у судовій справі.

Твердження заявника, що її заява не ґрунтується на незгоді сторони захисту з окремими процесуальними рішеннями, а на систематичному невиконанні суддею власної ухвали про забезпечення перекладача, проведенні судових засідань без перекладу та вирішенні за таких умов питань про подальше позбавлення ОСОБА_3 свободи, систематичне надання переваги інтересам сторони обвинувачення над безумовними процесуальними гарантіями обвинуваченого, не спростовують таких висновків.

Суд також звертає увагу на те, що не відповідає дійсності твердження заявника про залучення конкретного перекладача, оскільки зі змісту постановлених судом ухвал не вказано конкретної особи (прізвище, ім`я та по-батькові) перекладача, а вказано лише про необхідність залучення такого, а контроль за виконанням ухвали в частині залучення перекладача покладено на прокурора.

Суд наголошує на тому, що в даному випадку предметом розгляду не є правильність прийняття судом рішень, зокрема щодо продовження тримання під вартою обвинуваченого, відмови у клопотанні про зміну запобіжного заходу, оскільки такі питання можуть бути предметом виключно апеляційного розгляду, а в межах даного процесу встановлюється наявність або відсутність обставини, що виключають участь судді в даному кримінальному провадженні.

Ухвалення суддею судових рішень та вчинення нею процесуальних дій, а також незгода з такими рішеннями чи діями учасників процесу не є підставою для відводу судді, не свідчать про надання безпідставних переваг окремим учасникам процесу та можуть бути предметом оскарження у передбаченому законом порядку. Зазначена позиція відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади».

Суб`єктивна оцінка учасником справи дій та рішень слідчого судді в частині їх законності, обґрунтованості та правомірності, не є вирішальною при оцінці факту існування об`єктивних сумнівів в неупередженості.

Оцінка таких дій та рішень може бути здійснена у межах апеляційного провадження, якщо така буде ініційована його учасниками. У протилежному випадку це становило би порушення загальноправового принципу остаточності судового рішення «res judicata», а також релевантної цьому принципу засади обов`язковості судових рішень, передбаченої ч. 2 ст. 21 КПК України.

У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Цей інститут не є інструментом перегляду судових рішень (процесуальних дій) чи додаткового роз`яснення мотивів їх ухвалення (здійснення). Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору судді, адже це буде суперечити засаді доступу до правосуддя.

Отже, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням чи процесуальною дією не є самостійною підставою для відводу судді в розумінні ст. 75 КПК України, а відтак не містить ознак упередженості, на наявності якої наполягає заявник.

Узагальнюючи викладене, у поданій захисником обвинуваченого заяві про відвід не зазначені факти та обставини, які б знайшли своє підтвердження щодо наявності заінтересованості в результатах провадження та/або упередженості у судді ОСОБА_5 , у цьому кримінальному провадженні.

Суд вважає, що заявником не наведено доводів та не надано доказів існування обставин, які об`єктивно та обґрунтовано можуть вказувати на те, що суддя особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а заявлений відвід є невмотивованим та зводиться до незгоди з процесуальними діями головуючого судді, а також ґрунтується на суб`єктивних припущеннях адвоката (не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для відводу судді).

Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цієї заяви про відвід прокурору та не можуть вплинути на результат її розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

На підставі наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки адвокатом ОСОБА_4 не наведено підстав, визначених ст. ст.75, 76 КПК України для відводу судді та не надано доказів упередженості або особистої заінтересованості судді, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 21, 75, 76, 80, 107, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1