Ухвала суду № 138623377, 29.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7601/26

1-кс/308/4489/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України, та просить накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 14.07.2026 з офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: теки (папки) з фінансово-господарською та бухгалтерською документацією, які містяться в чотирьох теках синього кольору, що в загальному поміщені до паперової картонної коробки; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картою з номером НОМЕР_3 (захисний пароль 2201); ноутбук марки «2Е» з серійним номером VKNL57A4000000004F03137.

Клопотання обґрунтовано тим, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, службові особи ТОВ «ФРАНЕР МЕБЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 43280161, Тячівський р-н, с. Бедевля, вул. Заріка, буд. 5), зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе всупереч інтересам юридичної особи приватного права, використовуючи наявність статусу критично важливого підприємства, запровадили функціонування протиправного механізму, пов`язаного з ухиленням від мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних на роботу з отриманням бронювання від загальнодержавної мобілізації.

Зокрема встановлено, що організовують зазначену протиправну діяльність, а також забезпечують її функціонування засновник ТОВ «ФРАНЕР МЕБЕЛЬ» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , директор ТОВ «ФРАНЕР МЕБЕЛЬ» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також працівники даного товариства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, з метою забезпечення безперервності у функціонуванні вищеописаного протиправного механізму ОСОБА_5 залучив до нього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_2 , власника ТОВ «М-Мебель» (код ЄДРПОУ 41939973) та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця, АДРЕСА_3 , власника ТОВ «Вітекс Транс-Буд» (код ЄДРПОУ 43221310), які, використовуючи статус критично важливих підприємств, власниками яких вони є, на прохання ОСОБА_5 за грошову винагороду фіктивно оформили на роботу ряд осіб.

14.07.2026 у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчим в ході обшуку було виявлено та вилучено наступне майно: теки (папки) з фінансово-господарською та бухгалтерською документацією, які містяться в чотирьох теках синього кольору, що в загальному поміщені до паперової картонної коробки; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картою з номером НОМЕР_3 (захисний пароль 2201); ноутбук марки «2Е» з серійним номером VKNL57A4000000004F03137.

Постановою слідчого від 14.07.2026 зазначені вище вилучені речі та предмети, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2026 року, яку було отримано 27.07.2026 року, клопотання про арешт майна було повернуте на доопрацювання.

Прокурор вказує, що в органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що всі вилучені предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення.

Таким чином, зазначені вилучені речі відповідають критеріям визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, є речовими доказами у кримінальному провадженні та будуть використані органом досудового розслідування для доказування обставин даного кримінального правопорушення.

У даному випадку, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України метою застосування арешту майна є збереження речових доказів, а підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім цього, орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених речей третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату,час і місце розгляду справи, при цьому, 29.07.2026 року подав заяву, відповідно до змісту якої просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду поданого клопотання повідомлений належним чином, при цьому, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України, за фактом того, що до слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області надійшло повідомлення 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області про виявлення кримінального правопорушення, згідно якого, в ході оперативних заходів було виявлено функціонування протиправного механізму, пов`язаного з ухиленням від мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних на роботу з отриманням бронювання від загальнодержавної мобілізації, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України; та за фактом того, що громадянин ОСОБА_12 , зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе всупереч інтересам юридичної особи приватного права запровадили функціонування протиправного механізму, пов`язаного з ухиленням від мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних на роботу з отриманням бронювання від загальнодержавної мобілізації.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року справа № 308/9058/26 надано стороні кримінального провадження слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні за №22025070000000172 дозвіл на проведення обшуку за місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , з метою відшукання та вилучення фінансово-господарської та бухгалтерської документації, чорнових записів, які свідчать про фіктивне, за матеріальну винагороду, прийняття на роботу працівників та їх бронювання, змінних носіїв цифрової інформації, комп`ютерної техніки, смартфонів, що містять інформацію про обставини вчинення протиправних дій.

Із протоколу обшуку від 14.07.2026 року вбачається, що такий був проведений слідчим СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року справа № 308/9058/26 за місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обшуку було виявлено та вилучено: теки (папки) з фінансово-господарською та бухгалтерською документацією, які містяться в чотирьох теках синього кольору, що в загальному поміщені до паперової картонної коробки; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картою з номером НОМЕР_3 (захисний пароль 2201); ноутбук марки «2Е» з серійним номером VKNL57A4000000004F03137.

Постановою старшого слідчого в ОВС - криміналіста слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_15 від 15.07.2026 року вищевказані вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року справа № 308/7601/26 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України, про арешт майна, - повернуто прокурору Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 для усунення недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч.7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Внесене прокурором в межах кримінального провадження за №22025070000000172 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 1 ст. 364-1 КК України, клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив збереження речових доказів у відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У ч.2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, а саме: теки (папки) з фінансово-господарською та бухгалтерською документацією, які містяться в чотирьох теках синього кольору, що в загальному поміщені до паперової картонної коробки; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картою з номером НОМЕР_3 (захисний пароль 2201); ноутбук марки «2Е» з серійним номером VKNL57A4000000004F03137, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди злочинної діяльності та може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Прокурор довів можливість використання зазначеного вище майна як доказу у кримінальному провадженні. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки не застосування такого заходу може призвести до настання негативних наслідків.

Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а відсутність такого арешту може сприяти втраті доказів.

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч. 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

У зв`язку із наведеним клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено під час обшуку 14.07.2026 за місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: теки (папки) з фінансово-господарською та бухгалтерською документацією, які містяться в чотирьох теках синього кольору, що в загальному поміщені до паперової картонної коробки; мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A51», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картою з номером НОМЕР_3 (захисний пароль 2201); ноутбук марки «2Е» з серійним номером VKNL57A4000000004F03137.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1