Рішення № 138623194, 30.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/4209/26

Провадження № 2/302/490/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», в інтересах якого діють Міньковська А.В., Щава Є.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 10400 грн 00 коп,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

19.03.2026 року позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищенаведеним позовом, який обґрунтував таким. 25.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) (далі- ТОВ «ФК «ІРБІС», Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 62075852. Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 6500 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу №01092025/1. Згідно з цим договором факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 62075852 від 25.02.2021 року. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10400 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 6500 грн; заборгованість за відсотками - 3900 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача вищенаведену суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

Винесені в справі процесуальні рішення

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року цю цивільну справу передано на розгляд Міжгірському районному суду Закарпатської області за підсудністю.

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 03.06.2026 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, постановлено розгляд справи здійснювати в змішаній формі;

- 09.07.2026 року поновлено позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувано докази від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Позиції сторін за змістом процесуальних заяв

16.06.2026 відповідач подав суду відзив на позовну заяву з позицією заперечення позову в повному обсязі та проханням відмовити в його задоволенні, який обґрунтований таким.

Представник позивача обґрунтовує свої вимоги договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025. Згідно з текстом самого договору, невід`ємною його частиною є Форма Реєстру прав вимог (Додаток № 1), яка містить затверджену Сторонами структуру з 11 колонок. Натомість, на підтвердження переходу права вимоги, представник позивача надав суду документ під назвою «Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року», який має іншу структуру, форму та містить лише 9 колонок. У наданому витягу повністю змінено черговості стовпців, змінено їхні назви, а також повністю відсутні дві істотні колонки, зокрема Колонка № 11 «розмір фінансування». Додаток № 1 у Договорі та витяг з Додатку № 1 мають бути ідентичні документи. Якщо оригінальна таблиця починається з №, ПІБ, РНОКПП, а у витязі починається з РНОКПП, далі ПІБ та містить іншу кількість стовпчиків, то є підстави вважати, що така невідповідність не дає можливості встановити, що наданий витяг сформований саме з Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01. Ціна та розмір фінансування є істотною умовою договору факторингу. Видалення цієї графи свідчить про те, що представник позивача або приховує реальні умови фінансування, або право вимоги за договором взагалі не було оплачене (а отже, факт факторингу не відбувся). З огляду на зазначені невідповідності, наданий витяг не дає можливості достовірно встановити, що він сформований саме з Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року.

Договір факторингу за своєю правовою природою є виключно оплатним правочином (ст. 1077 ЦК України), і факт переходу права вимоги безпосередньо пов`язаний з виконанням його фінансових умов. Проте у документах позивача наявна повна суперечність фінансових показників: згідно з текстом самого Договору факторингу, розмір оплати фактору за відступлення права вимоги складає чітко визначену суму - 100,00 грн.; згідно з Актом прийому-передачі, позивачу передано право вимоги на загальну суму 213 674 446,94 грн.; згідно з доданою платіжною інструкцією, позивач сплатив первісному кредитору суму 3 490 472,17 грн. Наявні у матеріалах справи документи містять суперечливі відомості щодо фінансових умов договору факторингу. При цьому представник позивача не надав належних доказів того, що право вимоги саме за кредитним договором відповідача було включене до складу портфеля прав вимоги, за який здійснено оплату, а також не надав документів, які б дозволяли встановити зв`язок між наданою платіжною інструкцією та конкретним зобов`язанням відповідача. Отже, сукупність недоліків виключає можливість встановлення факту відступлення конкретного права вимоги саме за договором відповідача.

Представник позивача посилається на укладення договору про надання фінансового кредиту № 62075852 від 25.02.2021 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів, а саме: ідентифікації особи, яка укладала договір; належності номеру телефону відповідачу; факту отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора; IP-адреси, пристрою та інших технічних даних. Представник позивача повинен довести належність електронного підпису конкретній особі, а не лише факт його використання. Відсутність таких доказів виключає можливість визнання договору належно укладеним.

Представник позивача не надав жодної виписки банку, жодного документа банку-емітента картки, жодного документа платіжної системи, який би дозволяв однозначно встановити належність рахунку відповідачу та факт зарахування саме йому коштів. Натомість надана представником позивача довідка № КД-000012505/ТНПП від 03.12.2025 року не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження зарахування грошових коштів на конкретну банківську картку, яка належить саме відповідачу.

На думку відповідача, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, отже, заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Оскільки справа є типовою, а позов має шаблонний характер і не потребує значного часу.

24.06.2026 року позивач подав суду відповідь на відзив, яку обґрунтував таким. Враховуючи, що повний реєстр прав вимоги до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року містить інформацію щодо значної кількості боржників, яка становить комерційну таємницю, що охороняється як конфіденційна інформація відповідно до частин 1-2 статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», позивач не має можливості щодо надання оригіналу повного реєстру прав вимоги за зазначеним договором факторингу. Поряд із цим, на підтвердження виконання умов п. 3.1.1 Договору факторингу, до даної заяви долучено витяг із реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року. При цьому загальна сума прав вимоги становить 213 674 446,94 грн. Договір факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Позивач звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору №62075852 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису kr67biqa, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (НОМЕР_8), дату та час підписання (25.02.2021), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. При цьому договір про надання фінансового кредиту № 62075852 від 25.02.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Наявна в матеріалах справи копія довідки ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 03.12.2025 є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту № 62075852 від 25.02.2021.

Позивач, проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг, встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн. Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн. підлягають до повного задоволення.

24.06.2026 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, які зводяться до заперечень щодо задоволення судом клопотання про витребування доказів та незгодою щодо заявленої суми судових витрат у виді витрат на правничу допомогу.

Оцінивши вищенаведене, позиції сторін за змістом заяв по суті справи, матеріали цивільної справи, приходжу до такого висновку.

Встановлені судом обставини

25.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Ірбіс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали електронний Договір про надання фінансового кредиту № 62075852, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором kr67biqa, де сторони обумовили таке:

- за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 6500 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п. 3.1.1 (далі за тексом також - "ПС") та становить 3% відсотків за день від суми наданого Кредиту, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти (п.3.1 договору);

- графік процентів за кожен день користування Кредитом: 20 днів користування кредитом за процентною ставкою 3%, загальна сума процентів 3900 грн (п.3.1.1 договору).

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» клієнт ОСОБА_1 ідентифікований 25.02.2021 року о 11 год 33 хв у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС»; акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 62075852 унікальний ідентифікатор: kr67biqa, номер мобільного телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор: НОМЕР_8.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.07.2026 року №20.1.0.0.0/7-260710/60926-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія та номер - НОМЕР_4 , контактні дані НОМЕР_5 , номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 13.07.2026 року фінансовий номер телефону НОМЕР_5 .

Згідно з випискою за договором №б/н за період 25.02.2021 по 02.03.2021 року надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 25.02.2021 року на картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) зараховані кошти в розмірі 6500 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» Вих.№ КД-000012505/ТНПП від 03.12.2025 року ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (надалі - Компанія), яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 25 квітня 2023 року № 21/761-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «ФК «ІРБІС» (код за ЄДРПОУ 42427514) відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ05-11-20/1 від 05.11.2020 року, укладеного між установою та ТОВ «ФК «ІРБІС» та завершення наступних платіжних операцій: дата 25.02.2021 року; номер платежу в системі Компанії: c05915f4-a228-471f-91d2-5761ef640ef3; сума 6500.00 грн.; номер картки отримувача: НОМЕР_6 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 62075852 від 25.02.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у розмірі 10400 грн, яка складається з тіла кредиту - 6500 грн та процентів за користування кредитними коштами - 3900 грн (нараховані з 25.02.2021 року по 17.03.2021 року за ставкою 3%).

01.09.2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) та ТОВ «ФК «ІРБІС» (Клієнт) уклали договір факторингу №01092025/01, згідно якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з платіжною інструкцією № 6054383 від «02» вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» сплатило ТОВ «ФК «ІРБІС» 3490472,17 грн як оплату суми фінансування згідно з договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року.

01.09.2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) та ТОВ «ФК «ІРБІС» (Клієнт) підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року.

Згідно з витягом із додатку №1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 62075852 від 25.02.2021 року у розмірі 10400 грн, яка складається з тіла кредиту - 6500 грн, процентів за користування кредитом - 3900 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на момент укладення кредитного договору, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 25.02.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання фінансового кредиту № 62075852 (кредитний договір).

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором kr67biqa.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» клієнт ОСОБА_1 ідентифікований 25.02.2021 року о 11 год 33 хв у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС»; акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 62075852 унікальний ідентифікатор: kr67biqa, номер мобільного телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор: НОМЕР_8.

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір № 62075852 від 25.02.2021 укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відтак вказане підтверджує факт його укладення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

25.02.2021 року відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6500 грн на його банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» Вих.№ КД-000012505/ТНПП від 03.12.2025 року, випискою за договором №б/н за період 25.02.2021 по 02.03.2021 року надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 62075852 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у розмірі 10400 грн, яка складається з тіла кредиту - 6500 грн та процентів за користування кредитними коштами - 3900 грн (нараховані з 25.02.2021 року по 17.03.2021 року за ставкою 3%).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обґрунтованості їх нарахування.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) та ТОВ «ФК «ІРБІС» (Клієнт) уклали договір факторингу №01092025/01. Згідно з витягом із додатку №1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 62075852 від 25.02.2021 року в розмірі 10400 грн.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, витягу з реєстру прав вимоги, акта приймання-передачі реєстру прав вимоги, платіжної інструкції, тому до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 62075852 від 25.02.2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 з урахуванням такого. Вищезгаданий договір факторингу не був визнаним недійсним у судовому порядку, а тому діє презумпція правомірності правочину. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Розподіл судових витрат між сторонами

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп.

Статтею 137 частинами 1, 2 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу, у справу надано договір про надання правової допомоги від 02.01.2026 року №39493634/03, додаткову угоду №62075852 від 16.02.2026 року до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 року №39493634/03, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, детальний опис наданих послуг, виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правової допомоги від 16.02.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10 Горобей Р.Г., видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 26.07.2024 року №154.

Частинами 5, 6 ст.137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд враховує, що відповідач клопоче про зменшення судових витрат на правничу допомогу; ту обставину, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; складність справи; ту обставину, що сума заборгованості за кредитним договором становить 10400 грн; принципи розумності, співмірності, пропорційності; критерій реальності таких витрат, а тому вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

З детального опису робіт виконаних адвокатом слідує, що за 1,5 години правового аналізу спірних правовідносин та надання консультацій сплачено 2000 гривень, складання позовної заяви за 2 години складає 3000 гривень, формування додатків до позовної заяви становить 500 гривень за пів години.

На переконання суду правовий аналіз спірних правовідносин, надання консультацій та формування додатків до позовної заяви є послугами, які повинні бути включені в складання позовної заяви. Крім цього, слід взяти до уваги, що справа про стягнення кредитної заборгованості є типовою та не становить значної складності для адвоката з приводу підготовки позову та додатків до нього.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що достатнім відшкодуванням правових витрат є сума 3000 гривень за написання позовної заяви та всіх супутніх послуг пов`язаних з наданням правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, місцезнаходження: місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 17, літера Б; IBAN: НОМЕР_7 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 62075852 від 25.02.2021 року в розмірі 10400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя В. П. Кривка