Рішення № 138622029, 29.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6739/26

н/п 2/953/4087/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2026 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №100591197 від 25.10.2021 року у розмірі 40611,55 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір №100591197 про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 30 днів.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача.

16.07.2024 року було укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100591197.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №100591197.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №100591197 про надання споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 40611,55 грн, з яких: 13750,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24011,55 грн заборгованість за відсотками, 2850,00 грн заборгованість за комісією на дату відступлення прав вимоги.

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість та судові витрати.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, відзив на позов не надала, повідомлялась судом належним чином.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наявної Анкети-заяви на кредит №100591197 створеної 25.10.2021 заявку подано з ІР адреси: НОМЕР_1 . В зазначеній анкеті містяться персональні дані ОСОБА_1 , сума кредиту 15000,00 грн., строк кредиту 30 днів з 25.10.2021 року, сума до повернення 26850,00 грн.

25.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит № 100591197.

Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №100591197 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправленні Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно Графіку платежів сума кредиту 15000,00 грн, проценти за користування кредитом 9000,00 грн., комісія за надання кредиту 2850,00 грн.

Згідно Платіжного доручення 34258719 від 25.10.2021долученого позивачем: платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника ПриватБанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача MASTERCARD кредит рах.№ НОМЕР_2 , сума 15000,00 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 100591197.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача за Договором №100591197 від 25.10.2021 року станом на 22.02.2022 року становить 40611,55 грн.

16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 р. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100591197 від 25.10.2021.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги заборгованості ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №100591197 від 25.10.2021 в загальному розмірі 40611,55 грн, з них: основна сума боргу 13750,00 грн, сума заборгованості за відсотками 24011,55 грн., сума заборгованості за комісією 2850,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої договір споживчого кредиту № 100591197 від 25.10.2021 року, анкети-заяви №100591197 від 25.10.2021, графіку платежів до кредитного договору № 100591197 від 25.10.2021, паспорт споживчого кредиту № 100591197, договір факторингу №16072024 від 16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ«Укр Кредит Фінанс», витяг з додатку до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024.

Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі в електронній формі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 виникли зобов`язання за Договором кредиту.

Надана позивачем копія платіжного доручення ТОВ «МІОЛАН» № 34258719 від 25.10.2021 містить дані про отримувача - ОСОБА_1 , переказ грошових коштів у розмірі 15000 грн на кред рах № НОМЕР_2 .

Проте жодних даних про належність зазначеного карткового рахунку відповідачці матеріали справи не містять.

Відповідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 20.01.2004 року №22, в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Отже, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору. Також доручення не містить підпису та печатки надавача послуг (банку), дату прийняття до виконання та дату виконання платіжної операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені обліков0і документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20.

Також у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, виписки з рахунку позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за вищевказаним кредитним договором, укладеним з ТОВ «Мілоан».

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Водночас, обґрунтованість вимог нового кредитора нерозривно пов`язана із його обов`язком довести перед судом невиконання позивачем своїх зобов`язань перед первісним кредитором. Сам лише факт відступлення права вимоги до нового кредитора не може бути беззаперечним доказом невиконання відповідачем своїх зобов`язань та підставою для задоволення позову.

Положенням ч. 1ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак судом встановлено, що на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували обґрунтованість заявлених позивачем вимог як в частині укладення кредитного договору, так і фактичного отримання відповідачем грошових коштів.

Недоведеність обставин, на існуванні яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ вул. Симона Петлюри б. 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрваної за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна