Рішення № 138621689, 29.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2419/26

провадження №: 2/398/2963/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"29" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1493047 від 13.03.2024 року в розмірі 15092,52 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1493047 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 1500,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 08.03.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка) та 0,010% % в день (знижена процентна ставка). 24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24122024, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги до відповідача за договором №1493047 про надання споживчого кредиту від 13.03.2024 року. Відповідач тривалий час не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15092,52 грн, в тому числі: 1497,89 грн заборгованість за тілом кредиту; 10073,33 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2771,30 грн - нараховані позивачем проценти за 74 календарних дні; 750,00 грн штрафні санкції.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, розглядати справу у його відсутність та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзиву на позов не надійшло.

Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі .

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 13.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1493047 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 1500,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 08.03.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка) та 0,010% % в день (знижена процентна ставка). Зазначений договір містить додаток №1 (графік платежів). Крім того, відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту. Вказані кредитний договір, додаток №1 до нього (графік платежів) та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало йому кредит в сумі 1500,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, що також підтверджується інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Зокрема, з інформації банку вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована та видана на ім`я відповідача та 13.03.2024 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 1500,00 грн.

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24122024, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за договором №1493047 про надання споживчого кредиту від 13.03.2024 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №1493047 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 року.

Згідно з розрахунками, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 15092,52 грн, в тому числі: 1497,89 грн заборгованість за тілом кредиту; 10073,33 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2771,30 грн - нараховані позивачем проценти за 74 календарних дні; 750,00 грн штрафні санкції.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, доповнено ст. 8 частиною п`ятою наступного змісту: «5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Крім того, зазначеним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%».

Цей закон набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно 1,5%, а з 20.08.2024 року 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Також, оскільки відповідач не виконала умови кредитного договору для отримання зниженої ставки (0,010% в день), то нарахування відсотків з першого дня користування кредитом слід здійснювати за стандартною ставкою (2,50% в день) (п. 1.5 кредитного договору).

Враховуючи вище викладене, суд не погоджується з наданим розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки протягом всього строку кредитування (з 13.03.2024 року до 08.03.2025 року) відсотки за користування кредитом нараховувались з розрахунку 2,50% за кожен день користування кредитом, що суперечить вищевказаним приписам Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахування відсотків повинно бути здійснено наступним чином:

- за період з 13.03.2024 року до 21.04.2024 року включно (40 днів) нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися з розрахунку 2,5% за кожен день користування кредитом, тобто 37,50 грн на день (1500,00 грн х 2,5% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 1500,00 грн (37,50 грн х 40 днів);

- за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно (120 днів) повинно здійснюватись з розрахунку 1,5% за кожен день користування кредитом, тобто 15,00 грн на день (1500,00 грн х 1,5% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 2700,00 грн (22,50 грн х 120 днів);

- за період з 20.08.2024 року до 08.03.2025 року включно (201 день) повинно здійснюватись з розрахунку 1% за кожен день користування кредитом, тобто 15,00 грн на день (1500,00 грн х 1% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 3015,00 грн (15,00 грн х 201 день).

Відтак заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 13.03.2024 року до 08.03.2025 року включно, в межах заявлених позовних вимог, становитиме: 7215,00 грн (1500,00 грн (відсотки за період з 13.03.2024 року до 21.04.2024 року включно) + 2700,00 грн (відсотки за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно) + 3015,00 грн (відсотки за період з 20.08.2024 року до 08.03.2025 року включно).

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені договором і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1497,89 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 7215,00 грн, а всього 8712,89 грн.

Щодо стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій в сумі 750,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на дату укладення договору про надання фінансового кредиту (13.03.2024 року) та строк його дії в період дії в Україні воєнного стану, нарахування штрафних санкцій суперечить вищезазначеній нормі ЦК України, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 750,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року та акт прийому-передачі наданих послуг №17909 від 10.04.2026 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з`явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог (57,72%), в розмірі 1536,74 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 прим.2, код за ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № №1493047 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 року в загальному розмірі 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн 89 коп, що складається з:

1497,89 грн заборгованість за тілом кредиту;

7215,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 прим.2, код за ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 74 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова